Постанова

від 23.06.2021 по справі 199/10206/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 199/10206/19

провадження № 61-5108св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року у складі судді: Руденко В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., Городничої В. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що наказом відповідача від 28 вересня 2018 року № 330-о позивача призначено виконуючою обов`язки головного лікаря КЗ Дніпропетровська міська стоматологічна поліклініка № 3 ДОР з 28 вересня 2018 строком на два місяці. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01 листопада 2018 року № 1045 Про перейменування комунальних закладів охорони здоров`я, які прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра перейменувати комунальні заклади охорони здоров`я, які прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра: Комунальний заклад Дніпропетровська міська стоматологічна поліклініка № 3 Дніпропетровської обласної ради на Комунальний заклад Стоматологічна поліклініка № 3 Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до запису № 38 трудової книжки НОМЕР_1 позивача з 15 листопада 2018 року призначено в. о. головного лікаря КЗ Стоматологічна поліклініка № З Дніпровської міської ради тимчасово строком на два місяці. Наказом відповідача від 15 листопада 2018 року №379-о позивача призначено виконуючою обов`язки головного лікаря КЗ Стомотологічна поліклініка №3 Дніпропетровської міської ради тимчасово з 15 листопада 2018 року строком на два місяці.

Наказом відповідача від 15 січня 2019 року № 8-о позивача звільнено з займаної посади 15 січня 2019 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП та призначено виконуючою обов`язки головного лікаря КЗ Стоматологічна поліклініка № 3 Дніпропетровської міської ради тимчасово з 16 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року.

Наказом відповідача від 28 лютого 2019 року № 55-о позивача звільнено з займаної посади з 28 лютого 2019 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП. На момент звільнення позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідними медичними документами з 27 лютого 2019 року по 22 березня 2019 року. Виходячи з наведених обставин, позивач, починаючи з 11 серпня 2017 року по 28 лютого 2019 року (більше півтора роки), працювала на посаді виконуючою обов`язки головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я, при цьому контракт з нею не було укладено, та на протязі зазначеного часу позивача 13 разів приймали на роботу на одну й ту ж саму посаду строком від 1 до 2 місяців та звільняли на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП. Зазначене свідчить про грубе порушення відповідачем трудового законодавства України. Замість того, щоб бути призначеною на посаду головного лікаря, позивача більше року майже кожного місяця звільняли та знову призначали на посаду виконуючою обов`язки головного лікаря. Це період життя коли позивач перебувала в постійній напрузі, таке становище призвело до погіршення її стану здоров`я, позивач почала страждати на захворювання серцево-судинної системи, так у період з 14 лютого 2019 року по 22 лютого 2019, а також з 19 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року перебувала на лікарняному. Такий режим роботи не давав позивачу повною мірою користуватися своїми правами гарантованими трудовим законодавством, в елементарних речах, хоча б що стосується права працівника на відпустку. Після свого звільнення 28 лютого 2019 року позивач була вимушена докласти додаткові зусилля до організації свого життя, звернутися до суду за захистом свого права, приймати участь у судових засіданнях, доводити свою правоту та заперечувати вигадки юристів відповідача.

ОСОБА_1 просила

визнати звільнення 28 лютого 2019 року з посади виконуючої обов`язки головного лікаря КЗ Стоматологічна поліклініка № 3 Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП незаконним;

скасувати наказ Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради від 28 лютого 2019 року № 55-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити її на посаді виконуючої обов`язки головного лікаря з 28 лютого 2019 року,

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2019 року по день поновлення на посаді виходячи з розміру середньої заробітної плати;

стягнути з відповідача 10 000 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 рокув позові ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пункт 2 статті 36 КЗпП передбачає завершення трудових відносин у день, визначений у строковому трудовому договорі. Звільнення за цією підставою не є звільненням за ініціативою роботодавця, тому воно може відбуватися у період тимчасової непрацездатності та/або навчання. Перебування працівника на лікарняному у зв`язку із хворобою на момент закінчення строку дії договору не є підставою для продовження трудових відносин, а лише спричиняє зобов`язання роботодавця перед працівником щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Оскільки судом не встановлено порушень трудових прав позивача, підстави для компенсації моральної шкоди відсутні. Тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного судувід 22 червня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року. Вказано, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року слід проводити в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Апеляційний суд вказав, що за кожним припиненням строкового трудового договору при звільненні із апелянтом в КЗ Стоматологічна поліклініка № 3 ДМР здійснювався повний розрахунок, а в трудову книжку апелянта вносились записи про звільнення із займаної посади згідно пункту 2 статті 36 КзпП. Жодна із встановлених законодавством умов, коли строковий трудовий договір може стати безстроковим, відповідно до законодавства у цій справі відсутня. Звільнення позивача пов`язано з закінченням строку строкового трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КзпП, яка передбачає завершення трудових відносин у день, визначений у строковому трудовому договорі. Звільнення за цією підставою не є звільненням за ініціативою роботодавця, тому воно може відбуватися у період тимчасової непрацездатності. Тобто, Департамент мав законні підстави приймати позивача відповідно до статті 23 КзпП на строковий трудовий договір і на підставі пункту 2 статті 36 КзпП його припиняти, а так як звільнення за цією підставою не є звільненням за ініціативою роботодавця, тому воно може відбуватися і в період тимчасової непрацездатності працівника. Тому відповідачем у даному випадку були дотримані норми законодавства про працю та умови трудового договору. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

26 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року, в якій просила: оскаржені рішення скасувати; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в однакових правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 357/1500.8/18 від 25 вересня 2019 року, Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справах № 753/16193/16-ц від 12 вересня 2018 року та №761 /27037/17-ц від 31 жовтня 2018 року).

Вказує, що апеляційним судом справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2021 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 357/15008/18, від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

У частині третій статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 369 України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 724/520/20 (провадження № 61-16362св20) зазначено, що в справі, що переглядається, ОСОБА_1 заявлено майнову (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та немайнові (скасування наказу, поновлення на роботі) вимоги. За таких обставин є помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оскільки розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи .

У справі, що переглядається;

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року. Вказано, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року слід проводити в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні (а. с. 9 - 10, том 2);

в оскарженій постанові апеляційного суду вказано, що апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України (а. с. 157, том 2);

ОСОБА_1 пред`явила немайнові вимоги (про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі);

аналіз матеріалів справи свідчить, що повідомлення (виклик) учасників справи на 26 лютого 2021 року не здійснювалось;

розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 724/520/20 (провадження № 61-16362св20), дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року скасувати.

Передати справу № 199/10206/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов