Ухвала

від 23.06.2021 по справі 296/2921/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 296/2921/20

провадження № 61-9220ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2021 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради, треті особи: Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління міста Житомира, Вільна профспілка залізничників України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: скасувати Наказ № 85-к від 20 березня 2020 року начальника управління КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити

ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради; стягнути з КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 березня 2020 року по дату винесення судового рішення у справі; стягнути з КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 102 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2018 року його було прийнято на роботу на посаду заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради.

16 вересня 2019 року виконуючий обов`язки начальника управляння КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради Манухін М.Л. видав наказ №247 Про внесення змін до штатного розпису підприємства. П.1.2.1 вказаного наказу з штатного розпису виведена із штату посада - Заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів.

02 січня 2020 року позивачу було видано Попередження про скорочення посади, яку він обіймав, і надано перелік вакантних посад.

20 березня 2020 року Наказом №85-к його було звільнено з посади заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Проте, він вважає дане звільнення незаконним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року залишено без змін.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2021 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі

№ 273/212/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, посилається на те, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року та ухвалі Верховного Суду України від 28 листопада 2007 року в справі

№ 6-13686св07.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем порушено порядок звільнення ОСОБА_1 , а саме не отримано згоду профспілкового органу на його звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 вересня 2018 року

ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради.

16 вересня 2019 року видано наказ №247 "Про внесення змін до штатного розпису КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради відповідно до якого виведено із штатного розпису посаду "Заступник начальника управління по впровадженню антикризових заходів".

16 вересня 2019 року первинні профспілкові організації підприємства були повідомлені про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства.

02 січня 2020 року заступник начальника управління по впровадженню антикризових заходів ОСОБА_1 був попереджений про скорочення посади та йому було запропоновано наявні вільні вакантні посади для подальшого працевлаштування.

Крім того, інформацію про наявність вакантних посад позивачу було також надано 27 лютого 2020 року, 03 березня 2020 року, 18 березня 2020 року.

18 березня 2020 року складено Акт Про відмову заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад і робіт .

20 березня 2020 Наказом № 85-к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника .

За приписами статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок щодо застосування указаних норм права викладено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року в справі

№ 501/2482/15-ц, від 18 лютого 2020 року в справі № 226/1660/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Верховний Суд не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.

За змістом вказаних правових висновків роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки відповідачем дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, позивач попереджувався за 2 місяці про майбутнє звільнення та йому було запропоновано всі вакантні посади (іншої роботи), які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та які позивач міг обіймати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад.

Відповідно до частини першої статті 43-1 КЗпП України звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян, допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З урахуванням приписів статті 43-1 КЗпП України й того, що позивач займав посаду заступника начальника управління по впровадженню антикризових заходів, суди дійшли правильного висновку, що згода профспілкового комітету на його звільнення в цьому випадку не є обов`язковою.

Такого ж за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 363/3249/19-ц (провадження

№ 61-14165св20).

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України підстав для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

У зв`язку з відмовою у відкритті провадження не підлягає розгляду окреме клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2021 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради, треті особи: Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління міста Житомира, Вільна профспілка залізничників України, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун