Постанова

від 25.06.2021 по справі 456/4696/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 456/4696/20

провадження № 61-5929св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Валова 7а ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня

2021 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, об`єднання свіввласників багатоквартирного будинку Валова 7а , про усунення перешкод у користуванні квартирою та прибудинковою територією.

Одночасно ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначав, що йому на праві приватної власності належить квартира

АДРЕСА_1 і прибудинкова територія згаданого будинку межує із прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 .

09 вересня 2020 року відповідач на земельній ділянці по АДРЕСА_2 розпочав роботи по демонтажу цегляної дворової вбиральні, а також спорудив дерев`яну вбиральню з вигрібною ямою, яку встановлено біля стіни будинку АДРЕСА_1 . Дерев`яна вбиральня споруджена на земельній ділянці, яка відведена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та в безпосередній близькості від вікон його квартири. 28 вересня 2020 року на згаданій земельній ділянці на АДРЕСА_2 відповідач самочинно та без будь-яких дозвільних документів розпочав будівельні роботи. При цьому в безпосередній близькості (менше двох метрів) до вікон належної йому квартири зводиться будівля, чим порушена інсоляція кімнати, а також обмежується доступ до стін квартири. На його вимоги щодо припинення незаконних будівельних робі та звільнення земельної ділянки загального користування від самовільно спорудженої вбиральні та самочинного будівництва відповідач не реагує і продовжує будівельні роботи. Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, поновлення порушених його прав та інтересів.

ОСОБА_1 просив заборонити відповідачу, а також іншим фізичним та/або юридичним особам проводити (здійснювати) будь-які будівельні роботи на прибудинкових територіях вищезгаданих житлових будинків, а також експлуатувати самочинно побудовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено фізичним та/або юридичним особам проводити (здійснювати) будь-які будівельні роботи на прибудинковій території житлового будинку

АДРЕСА_2 та на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо усунення перешкод у користуванні квартирою та прибудинковою територію, внаслідок здійснення відповідачем, на думку позивача, самочинного будівництва, а тому вимога про забезпечення позову є обґрунтованою. Заявлений позивачем захід забезпечення позову не призводить до негативних наслідків для відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада

2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки продовження будівельних робіт на вищезгаданих прибудинкових територіях може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про демонтаж будівель,

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 квітня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового з?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неналежно дослідили докази та не переконалися у наявності спору між сторонами, та передчасно застосували заходи забезпечення позову. Висновки щодо наявності підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи інших учасників справи

31 травня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від

26 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

03 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У позовній заяві позивач заявляє вимоги про: демонтування самовільно (на його твердження) встановлених та побудованих на прибудинкових територіях на АДРЕСА_1 (де проживає позивач) та на АДРЕСА_2 (які межують між собою) дерев`яну вбиральню та інші будівлі, а також привести земельні ділянки за згаданими адресами до попереднього стану .

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, а також іншим фізичним та/або юридичним особам проводити (здійснювати) будь-які будівельні роботи на прибудинкових територіях вищезгаданих житлових будинків .

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшов правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони фізичним та/або юридичним особам проводити (здійснювати) будь-які будівельні роботи на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_2 та на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 , належним чином забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову і є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки продовження будівельних робіт на вищезгаданих прибудинкових територіях може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при обранні заходу забезпечення позову.

Такими, що ґрунтуються на припущеннях, є доводи заявника про можливе порушення забезпеченням позову прав та інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу.

За наявності таких осіб вони не позбавлені можливості самостійно оскаржити судові рішення.

Необґрунтованими є і доводи заявника про те, що судами порушено норму частини десятої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, оскільки у спірному випадку тимчасова заборона вчинення певних дій не є вирішенням спору по суті.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська