Постанова

від 24.06.2021 по справі 2-1332/09

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1332/2009

провадження № 61-19387св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Свидівоцька сільська рада Черкаського району, Громадське об`єднання Дачний кооператив Дніпро ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Асоціація керівників шкіл м. Черкаси,

особа, яка подавала заяву про приєднання до апеляційної скарги, - заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, Громадського об`єднання Дачний кооператив Дніпро про визнання права власності на будинок

за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на дачний будинок, позначений в технічній документації літ. А-ІІ , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є членом Громадського об`єднання Дачний кооператив Дніпро (далі - ГО ДК Дніпро ), який 27 грудня 2005 року отримав від Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 01 березня 2008 року між землевласником - Свидівоцькою сільською радою та землекористувачем - ГО ДК Дніпро було укладено угоду про плату за фактичне користування землею загальною площею 1,67 га за адресою: АДРЕСА_1 надало йому дозвіл на будівництво дачного будинку площею 36 кв. м на місці причепа-трейлера. Після цього, він розробив та затвердив проект 27-07-09-АБ дачного будинку на території бази відпочинку. 15 жовтня 2008 року між ним і ТОВ ЧеркасизалізобетонСтрой був укладений договір підряду та споруджений будинок для відпочинку. Згодом йому стало відомо, що ГО ДК Дніпро отримало технічний паспорт на збудований ним будинок з метою оформлення на нього права власності. Вважає, що такими діями порушуються його майнові права на будинок відпочинку, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 10 листопада 2009 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на дачний будинок, позначений в технічній документації літ. А-ІІ , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що Свидівоцька сільська рада Черкаського району визнала позовні вимоги, а ГО ДК Дніпро проти визнання позовних вимог не заперечувало, тому суд, зазначивши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод та охоронюваних законом інтересів інших осіб, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Асоціація керівників шкіл м. Черкаси, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказувала на те, що визнання права власності на будинок для відпочинку працівників освіти перешкоджає реалізації статутної діяльності Асоціації керівників шкіл м. Черкаси. Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно ГО ДК Дніпро , на підставі якого ГО ДК Дніпро видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року, оскільки рішення ґрунтується на нормах права щодо підстав набуття права власності, та прийняте з перевищенням повноважень. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року і справі № К/9991/34858/11, К/9991/35352/11 постанова Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 залишена без змін, рішення першої інстанції набрало законної сили в частині скасування рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради. Відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно ГО ДК Дніпро від 27 грудня 2005 року є похідним від рішення Свидівоцької сільської ради від 29 листопада 2005 року № 128 і втратило чинність з моменту визнання рішення протиправним та його скасування. Зазначеним рішенням встановлено, що Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради не врахував право користування Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (правонаступник - управління освіти) земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, посвідчене державним актом відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 45-р. Право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить винятково відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, земельна ділянка для цих потреб не відводилась, оскільки з 1995 року управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення. З аналізу зазначених судових рішень видно, що у ГО ДК Дніпро повноважень щодо надання дозволів на будівництво не передбачено законодавством України, тобто його посадові особи діяли з перевищенням повноважень.

17 листопада 2020 року прокурор Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, яка мотивована тим, що земельна ділянка, на якій побудована база відпочинку вчителів, знаходиться на земельній ділянці, яка відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Право постійного користування виникло в суб`єкта користування до 01 січня 2002 року і після цієї дати воно зберігається.

Отже, на час прийняття оспорюваного рішення суду відповідна земельна ділянка не була вільною та знаходилась у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відповідне право якого на цю земельну ділянку припинено не було, тому будь-яке будівництво на ній без надання відповідних дозволів було неможливим. Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушені права територіальної громади міста Черкаси, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл м. Черкаси та за заявою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2009 року закрив з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є власником земельної ділянки чи майна, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та не володіє речовими правами на таке майно, а статутна діяльність асоціації жодним чином не пов`язана із вказаним майновим комплексом. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Асоціації керівників шкіл м. Черкаси при вирішенні спору не вирішувалися. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять будь-яких висновків щодо прав та обов`язків скаржника, тому немає підстав для висновку, що оскаржуваним рішенням допущено порушення їх прав та інтересів.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2020 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2-1261/2008, від 25 квітня 2018 року та від 11 червня 2020 року у справі № 686/4063/15-ц.

Касаційна скарга мотивована неврахування апеляційним судом того, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси є громадською організацією директорів та заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів міста Черкаси, які на добровільних засадах об`єднались для виконання статутних завдань. Згідно зі статутом зазначеної організації основними завданнями асоціації є аналіз стану і перспектив розвитку системи управління школою, фінансового забезпечення, представництво та захист інтересів своїх членів у державних та громадських органах, співпраця з управлінням освіти міськвиконкому. Отже, особливістю функціонування особи, яка подала апеляційну скаргу, є те, що входження до складу громадської організації відбувається за посадою - як представників навчальних закладів міста Черкаси, і особливістю функціонування асоціації є комплексне представництво інтересів усіх освітніх установ міста через одну організацію. Перебування частин цілісного майнового комплексу на балансі загальноосвітніх навчальних закладів міста зумовлює їх спільне право на користування майном комунальної власності, а вибуття його частини у приватну власність породжує порушення майнового права всіх і кожного окремо закладу освіти. При цьому саме на керівників навчальних закладів покладено обов`язок щодо представництва інтересів закладів у судах та захист їх майнових прав.

Зазначає, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси є організацією, яка консолідує їх спільні інтереси та наділена згідно зі статутом повноваженнями на захист порушених інтересів і прав її членів у державних органах, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. До розгляду справи не були залучені ні навчальні заклади міста, хоча оспорюване рішення стосується їх прав та обов`язків.

Спірний будинок розміщений на землях рекреаційного призначення, законність використання яких вже сама по собі становить суспільний інтерес. Відповідно, вказаний спір безпосередньо стосується інтересів територіальної громади та прав її членів (працівників галузі освіти та учнів) на відпочинок та оздоровлення, відтак інтересів держави, оскільки інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та у спосіб, який відноситься до їх відання.

У березні 2021 року Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. При цьому зазначив, що право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить лише відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування. Дозволи на здійснення будівельних робіт у будинках бази відпочинку не надавалися, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки з 1995 року управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення. Повноважень щодо надання дозволів на будівництво у ГО ДК Дніпро не передбачено законодавством України, тобто його посадові особи діяли з перевищенням повноважень. Суд апеляційної інстанції належно не дослідив наявність порушених прав Асоціації керівників шкіл м. Черкаси, як представника навчальних закладів міста Черкаси, що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин і призвело до обмеження реалізації права на доступ до правосуддя.

У березні 2021 року Асоціація керівників шкіл м. Черкаси також подала відзив на касаційну скаргу , в якому зазначає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У травня 2021 року Черкаська обласна прокуратура подала заяву в якій просила врахувати висновок Верховного Суду викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 2-229/2010.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 квітня 2021 року справа № 2-1332/2009 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є членом ГО ДК Дніпро , і йому було надано дозвіл на будівництво нового дачного будинку загальною площею 36 кв. м на місці причепа-трейлера.

27 грудня 2005 року ГО ДК Дніпро отримало від Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

До переліку об`єктів, які увійшли в зазначене свідоцтво, було включено і будинок ОСОБА_1 під літ. А-ІІ .

На підтвердження права користування землею, на якій знаходиться база відпочинку, 01 березня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою як землевласником та ГО ДК Дніпро як землекористувачем було укладено угоду № 114 про плату за фактичне користування землею, загальною площею 1,67 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом засідання правління ГО ДК Дніпро від 23 серпня 2008 року № 10 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво дачного будинку площею 36 кв. м на місці причепа-трейлера.

Отримавши дозвіл на будівництво, ОСОБА_1 у відведеному місці та за власні кошти збудував такий будинок.

Водночас ГО ДК Дніпро отримало технічний паспорт на збудований позивачем будинок з метою оформлення права власності на нього. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1 , 2 розділу V ЦПК України , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві .

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно із зазначеною статтею право на апеляційне оскарження мають також особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України Про прокуратуру .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у рішенні у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Черкаська міська рада є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 , який включає у себе, зокрема, і спірний будинок відпочинку, закриваючи апеляційне провадження, вказав на те, що повноважень на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не має. Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є власником майнового комплексу - бази вчителів і не володіє речовими правами на таке майно, а статутна діяльність Асоціації керівників шкіл м. Черкаси жодним чином не пов`язана із вказаним вище майновим комплексом.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл м. Черкаси приєднався прокурор Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. У заяві про приєднання до апеляційної скарги, прокурор навів підстави для звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив лише з того, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Асоціації керівників шкіл м. Черкаси при вирішенні спору не вирішувалися, однак не зробив висновку щодо наявності/відсутності порушень прав та інтересів держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, які зазначив прокурор в заяві про приєднання до апеляційної скарги. Тобто апеляційна скарга прокурора залишилася без відповіді апеляційного суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку, на якій розташований будинок відпочинку, літ. А-ІІ , що належить ОСОБА_1 , виданий Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому, тобто земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - особи, в інтересах якої прокурор подав заяву про приєднання до апеляційної скарги.

Таких самих висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 2-229/2010 (провадження № 61-280св21) та від 19 травня 2021 року у справі № 2-231/2010 (провадження № 61-19212св20), в яких предметом касаційного перегляду були аналогічні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2020 року не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун