Рішення

від 30.06.2021 по справі 420/7561/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7561/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського окружного господарського суду, керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Президента України, ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Одеського окружного господарського суду, керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Президента України, ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог від 19.05.2021 року та від 10.06.2021 року) про:

визнання протиправною бездіяльність Одеського окружного господарського суду, що полягає у ненаданні запитуваної інформації на запит (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року);

зобов`язання Одеського окружного господарського суду надати запитувану інформацію на запит (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року);

визнання протиправними дії керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації ;

зобов`язання керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 утриматися від віднесення інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації ;

стягнення з Одеського окружного господарського суду моральної шкоди у розмірі 6000,00 гривень;

стягнення з керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1500003,00 гривень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по адміністративній справі №420/7561/21 прийнято до розгляду, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №420/7561/21 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року Державну судову адміністрацію України залучено до участі в адміністративній справі №420/7561/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по адміністративній справі №420/7561/21 прийнято до розгляду, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №420/7561/21 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про відвід судді по адміністративній справі №420/7561/21 визнано необґрунтованою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (суддя Андрухів В.В,), у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Балан Я.В. від розгляду адміністративної справи №420/7561/21 відмовлено.

У встановлений судом строк, керівником Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 надано відзив (вх.№27494/21 від 28.05.2021р.) на позовну заяву (а.с.115-118).

Відзив керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 обґрунтований наступним .

При підготовці відповіді на запит ОСОБА_1 , судом була опрацьована, врахована та у подальшому відображена у відповіді на вказаний запит вся відома задокументована та заздалегідь зафіксована на паперових носіях інформація щодо діяльності Одеського окружного господарського суду, у контексті поставлених заявником питань.

Однак, запитана ОСОБА_1 інформація про взаємовідносини, які виникли та існують на теперішній час між Одеським окружним господарським судом та Господарським судом Одеської області та інформація щодо правових підстав здійснення за рахунок Одеського окружного господарського суду видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, який відсутній у переліку установ фінансове забезпечення яких передбачено додатком №7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік - не відповідає критеріям поняття публічна інформація та є очевидним, що вказана інформація не є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, створеним суб`єктом владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій.

Стосовно кошторису доходів і видатків та штатного розпису Одеського окружного господарського суду , керівником Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 вказано, що від Державної судової адміністрації України не надходило відповідних вказівок з приводу функціонування Одеського окружного господарського суду та відповідні документи не створені та не затверджені. Крім того, керівник Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 є єдиною особою призначеною на посаду у вказаному суді, та відповідно до вимог Закону України Про запобігання корупції нею було завчасно подано щорічні декларації протягом 2018-2020 років.

Відповідачем наголошувалося, що ОСОБА_1 не було надано належної правової оцінки факту невідповідності запитуваної ним інформації у питаннях №№3,5 критеріям відображеності та задокументованості , а також вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Стосовно завданої позивачеві моральної шкоди, керівником Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 зазначалося, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність причинного зв`язку між моральними і фізичними стражданнями, втратами немайнового характеру позивача і неотриманням запитуваної інформації.

Крім того, надані ОСОБА_1 копії документів медичної карти та інших, на підтвердження моральної шкоди, не мають відношення до даних правовідносин та датовані ще 2007 роком.

У відповіді на відзив (вх.№27827/21 від 31.05.2021р.) ОСОБА_1 зазначив, що оскільки отримана позивачем відповідь на запит не містить запитуваної інформації щодо кошторису доходів і видатків, штатного розпису ООГС, його взаємовідносин з Господарським судом Одеської області, виконання посадовими особами ООГС вимог Закону України Про запобігання корупції та правових підстав здійснення за рахунок ООГС фінансування діяльності - така відповідь у розумінні ч.2 статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації №2939-VІ від 13.01.2011 року вважається неправомірною відмовою у наданні позивачу запитуваної публічної інформації (а.с.119-134).

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Президента України та ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України - жодних клопотань, пояснень чи заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Станом на 29 червня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.04.2021 року, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного господарського суду з запитом на отримання публічної інформації відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації №2939-VІ від 13.01.2011 року про:

1) інформацію про кошторис доходів і видатків органу державної влади Одеський окружний господарський суд за 2019 рік, 2020 рік та останній звітний період 2021 року;

2) інформація про штатний розпис органу державної влади Одеський окружний господарський суд за 2019 рік, 2020 рік та останній звітній період 2021 року;

3) інформацію про взаємовідносини (господарські, цивільно-правові чи будь-які інші), які виникли чи існують до цього часу між юридичною особою Одеський окружний господарський суд та органом державної влади Господарський суд Одеської області, керівником апарату якого є особа, що на даний час займає посаду керівника Одеського окружного господарського суду;

4) інформацію про виконання посадовими особами органу державної влади Одеський окружний господарський суд протягом 2018-2020 років вимог закону щодо щорічного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначивши у ній інформацію, визначену у статті 46 Закону України Про запобігання корупції ;

5) щодо правових підстав здійснення за рахунок органу державної влади Одеський окружний господарський суд видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, який відсутній у переліку установ фінансове забезпечення яких передбачено додатком №7 до Закону України Про державний бюджет (а.с.29).

За результатом розгляду запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 , листом Одеського окружного господарського суду (вих№02-11/2574/2021 від 28.04.2021 року), була надана відповідь, що, зокрема, запитувана у питаннях №3, 5 інформація не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації №2939-VІ від 13.01.2011 року, оскільки містить питання, відповідь на які потребує створення додаткової інформації, зокрема надання відповідних роз`яснень. Також, вказувалося, що на теперішній час інші задокументовані відомості з приводу ліквідації Господарського суду Одеської області та утворення Одеського окружного господарського суду, а також щодо кошторису доходів і видатків та штатного розпису Одеського окружного господарського суду за 2019-2020 рік та останній звітній період 2021 року у Господарському суді Одеської області - відсутні. У свою чергу, керівником апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 , яка також призначена тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату Одеського окружного господарського суду відповідно до вимог Закону України Про запобігання корупції було завчасно подано щорічні декларації протягом 2018-2020 років (а.с.31-32).

Вважаючи протиправною бездіяльність Одеського окружного господарського суду, що полягає у ненаданні запитуваної інформації на запит та дії керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 , що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації у питаннях 3,5 запиту до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації №2939-VІ від 13.01.2011 року - протиправними та такими, що спричинили позивачеві моральну шкоду, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України Про інформацію №2657-ХІI від 02.10.1992 року (далі - Закон України Про інформацію ).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Закону України Про інформацію право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч.2. ст.6 Закону України Про інформацію ).

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, серед іншого, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації.

Статтею 24 Закону №2939-VI передбачено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.04.2021 року, ОСОБА_1 звернувся з запитом на отримання публічної інформації відповідно до Закону №2939-VI до Одеського окружного господарського суду (а.с.29).

За результатом розгляду запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 , Одеський окружний господарський суд листом повідомив, що відповідно до Указу Президента України №453/2017 Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів Господарський суд ліквідовано та утворено Одеський окружний господарський суд в Одеській області з місцезнаходженням у місті Одесі.

Згідно Наказу голови державної судової адміністрації України №217/к від 19.06.2018 року, з посиланням на ч.5 статті 147 та ч.5 статті 153 Закону України Про судоустрій і статус суддів , призначено ОСОБА_3 тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату Одеського окружного господарського суду до призначення керівника апарату цього суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу.

21.06.2019 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на виконання листа Державної судової адміністрації України (вх.ГСОО№324/18 від 21.06.2018р.) здійснено реєстрацію Одеського окружного господарського суду.

Також вказувалося, що на теперішній час, інші задокументовані відомості з приводу ліквідації Господарського суду Одеської області та утворення Одеського окружного господарського суду, а також щодо кошторису доходів і видатків та штатного розпису Одеського окружного господарського суду за 2019-2020 рік та останній звітній період 2021 року, у Господарському суді Одеської області - відсутні.

Крім того, зазначено, що запитувана у питаннях №3, 5 інформація не відповідає вимогам статті 1 Закону №2939-VІ, оскільки містить питання відповідь на які потребує створення додаткової інформації, серед іншого, надання відповідних роз`яснень (а.с.31-32).

Оцінюючи відповідь, надану на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, Одеського окружного господарського суду, суд зазначає наступне.

Стосовно запитань ОСОБА_1 про отримання інформації про кошторис доходів і видатків та штатного розпису органу державної влади Одеського окружного господарського суду за 2019 рік, 2020 рік та останній звітний період 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 146 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон України Про судоустрій і статус суддів ), держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. 3. Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.

У свою чергу, державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

Державна судова адміністрація України може встановлювати скорочені строки для процедур припинення судів як юридичних осіб за умови виконання нею цивільних зобов`язань ліквідованого суду на підставі вимог кредиторів, заявлених у визначений законом строк.

Для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду. Тимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату суду здійснює вказані повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов`язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21 червня 2018 року зареєстровано, як юридичну особу, Одеський окружний господарський суд (доступне за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

Одеський окружний господарський суд зареєстровано на виконання Указу Президента України Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів №453/2017 від 29 грудня 2017 року.

Тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату новоутвореного суду призначено ОСОБА_3 .

У свою чергу, Господарський суд Одеської області продовжує здійснювати судочинство до призначення у новостворений суд суддів та працівників апарату, оскільки опублікування у газеті Голос України повідомлення голови Одеського окружного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду - не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Одеський окружний господарський суд наразі існує як юридична особа, до виду діяльності якої згідно код КВЕД відноситься 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя (основний).

Суд зазначає, що відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №755-IV від 15.05.2003 року порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У свою чергу, статтею 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Відповідно до статті 149 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно статті 151 Закону України Про судоустрій і статус суддів , державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Статтею 152 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначені повноваження Державної судової адміністрації України.

Державна судова адміністрація України, зокрема, представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суд зазначає, що дійсно, Законом України Про державний бюджет на 2021 рік №1082-IX від 15.12.2020 року (додаток №7) передбачені видатки на Одеський окружний господарський суд загалом на 64583,8 тис. гривень загального та спеціального фонду.

У свою чергу, передбачення видатків на Одеський окружний господарський суд не є безумовною підставою для затвердження кошторису доходів і видатків.

Суд ще раз звертає увагу, що Одеський окружний господарський суд наразі функціонує лише як юридична особа та здійснення правосуддя Господарським судом Одеської області ще не припинено, у зв`язку з відсутністю опублікування у газеті Голос України повідомлення голови Одеського окружного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.

Вищевказане стосується і штатного розпису Одеського окружного господарського суду, оскільки до тимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату суду здійснює вказані повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов`язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Одеського окружного господарського суду, що полягає у ненаданні запитуваної інформації на запит, оскільки запитувана позивачем інформація не була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у його володінні.

Суд зазначає, що Одеський окружний господарський суд, у відповідності до його правого статусу, наразі не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону №2939-VI.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації , суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

У свою чергу, запитання ОСОБА_1 про виникнення правовідносин між Одеським окружним господарським судом та Господарським судом Одеської області, за своїм змістом, є зверненням щодо проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин та має розглядатися у порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон України №393/96-ВР).

Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою.

Право на звернення - це викладені у письмовій або усній формі пропозизиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги, до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник.

Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення, тощо.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Судова практика виокремлює такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Суд зазначає, що вищевказане запитання ОСОБА_1 про виникнення правовідносин між Одеським окружним господарським судом та Господарським судом Одеської області мало суто теоретичний характер, а тому, суд погоджується з доводами відповідача, що запитувана у питаннях №3, 5 інформація не відноситься до публічної інформації у відповідності до статті 1 Закону №2939-VI.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації висловлювалася позиція, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом, але за змістом є зверненням громадян, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту у зв`язку з невідповідністю його предмета вимогам закону, і з урахуванням принципів добросовісності та розумності розглянути запит на підставі Закону Про звернення громадян . Якщо запит поєднує предмети регулювання, то його має бути розглянуто у відповідних частинах у строки та у порядку, передбачені відповідними законами.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Одеського окружного господарського суду моральної шкоди у розмірі 6000,00 гривень та стягнення з керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1500003,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року по справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року по справі №750/6330/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, у тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження; встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, у силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їхньої правомірності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Водночас, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року по справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року по справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року по справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року по справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року по справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року по справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року по справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року по справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року по справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року по справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року по справі №520/4577/19, вказував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Одеського окружного господарського суду, що полягає у ненаданні запитуваної інформації на запит та визнання протиправними дії керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації , похідні позовні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки, на думку суду, відсутня така складова цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідачів.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідачів, позивачем під час розгляду справи не надано.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа РуїзТоріха проти Іспанії ) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського окружного господарського суду (65119, м. Одеса, пр. Шевченка 29, код ЄДРПОУ 42257676), керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 (65119, м. Одеса, пр. Шевченка 29), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова 11), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльність Одеського окружного господарського суду, що полягає у ненаданні запитуваної інформації на запит (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року); зобов`язання Одеського окружного господарського суду надати запитувану інформацію на запит (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року); визнання протиправними дії керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації ; зобов`язання керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 утриматися від віднесення інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3,5 запиту (вх.№1254/21 від 22.04.2021 року) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації ; стягнення з Одеського окружного господарського суду моральної шкоди у розмірі 6000,00 гривень; стягнення з керівника Одеського окружного господарського суду ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 1500003,00 гривень - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Балан Я.В.

.