Рішення

від 29.06.2021 по справі 480/3751/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року Справа №480/3751/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3751/21 за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернеччинської сільської ради (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у травні 2020 року позивач звернулась до Чернеччинської сільської ради з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради.

Оскільки відповідач не розглянув клопотання позивача у визначеному законом порядку і не прийняв жодного рішення, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

В подальшому, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі №480/5972/20, відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача та Рішенням третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Чернеччинської сільської ради з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Позивач просить суд врахувати, що вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в оскаржуваному рішенні сільської ради не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.

На переконання ОСОБА_1 , рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним, оскільки дотримані всі вимоги встановлені законодавством для надання такого дозволу. В зв`язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 30.04.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3751/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 15.06.2021, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Чернеччинська сільська рада з позовними вимогами не погодилась, у відзиві за позовну заяву зазначила, що у травні 2020 року позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області. В подальшому, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі №480/5972/20 Чернеччинською сільською радою на третій сесії восьмого скликання повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом, прийнято рішення Чернеччинської сільської ради від 09.02.2021, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідач звертає увагу суду на те, що конфігурація бажаної земельної ділянки знаходиться в межах масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4590 загальною площею 15,9852 га. Зазначений масив (земельну ділянку площею 15,9852 га) було сформовано єдиним масивом шляхом інвентаризації та зареєстровано за Чернеччинською сільською радою 11.01.2019 року.

Відтак, відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що стаття 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак, відповідач просить суд врахувати, що вказана правова норма регулює правовідносини, пов`язані з розглядом клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які ще не сформовані, а в клопотанні позивача йдеться про сформовану земельну ділянку, з визначеною площею, межами та присвоєним кадастровим номером. Оскільки конфігурація бажаної земельної ділянки знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4590 загальною площею 15,9852 га, що була сформована єдиним масивом шляхом інвентаризації та зареєстрована за Чернеччинською сільською радою 11.01.2019 року, її подальше формування (поділи чи об`єднання) може здійснюватися не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, тому, як вважає відповідач, відсутні правові підстави для винесення рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи наведені обставини, Чернеччинська сільська рада вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 25.05.2020 звернувся до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів). До клопотання було додано копію паспорту, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали.

Листом від 31.07.2020 №02-27/1554 відповідач повідомив позивача, що земельна ділянка, зазначена у додатному до клопотання викопіюванні сформована єдиним масивом, шляхом інвентаризації, тому формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Також відповідач вказав, що процес надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потребує розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок на площі, що відповідають нормам безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а тому подана позивачем заява може бути розглянута після розробки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Не погоджуючись з вищевказаною бездіяльність, позивач звернулась до суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі №480/5972/20, окрім іншого, зобов`язано Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради, Охтирського району, Сумської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

В подальшому, Рішенням третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ЗК України (далі - ЗК України) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Як передбачено частиною шостою та сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17. від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17. від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі 7 №263/16221/17.

З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Як вже було зазначено вище, відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 480/313/19 зазначив правову позицію, відповідно до якої обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Натомість, із рішення третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 вбачається, що вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (посилання на частину шосту статті 79-1 ЗК України) не пов`язана з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а тому є такою, що не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Більш того, відповідачем фактично не надано доказів наявності будь-якої інформації яка б свідчила про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка зазначена у клопотанні вже є сформованою, а тому її подальше формування (поділи чи об`єднання) може здійснюватися не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд вважає недоречним та безпідставним виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до статті 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:4590 загальною площею 15,9852 га з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) , в межах якої розташована бажана до відведення земельна ділянка, згідно відомостей Державного земельного кадастру є Об`єднана територіальна громада в особі Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області .

Враховуючи зазначене, позивач не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4590 загальною площею 15,9852 га з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) , в межах якої розташована бажана до відведення земельна ділянка, а тому не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у відповідності до вищенаведених приписів законодавства.

Отже, відповідач у будь-якому разі має вирішити питання щодо надання позивачу дозволу на розроблення саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана до відведення земельна ділянка буде потребувати зміни цільового призначення з 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на 01.03 Для ведення особистого селянського господарства .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів) не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Відносно ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Наведені обставини судом не встановлювались. Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено у спірному рішенні сільської ради, однак судом не досліджувалось питання, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Крім цього, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 по справі №826/8844/16.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Отже, із врахуванням норм ст.9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Чернеччинську сільську раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області та прийняти відповідне рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 09.02.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області (42700, Сумська область, Охтирський район, с. Чернеччина, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 04389940) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, та прийняти відповідне рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (42744, Сумська область, Охтирський район, с. Чернеччина, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 04389940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик