Постанова

від 29.06.2021 по справі 420/2679/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2679/20

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 17.03.2021р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Державна казначейська служба України, про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019р. №Ф-15535-51У на суму 10935,78 грн., від 23.01.2020р. №Ф-15535-51 на суму 10933,90 грн., від 21.05.2020р. №Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн., від 07.07.2020р. №Ф-15535-51 на суму 27402,95 грн., від 04.08.2020р. №Ф-15535-51 на суму 18 606,98 грн. та від 05.08.2020р. №240255-51 на суму 1889,17 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 156 250,00 грн., а також судові витрати у справі, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовувала тим, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній борг зі сплати єдиного соціального внеску, так як позивач щомісячно здійснювала відрахування по сплаті ЄСВ. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності, а тому повинна сплачувати ЄСВ лише з діяльності ФОП, яка співпадає з її незалежною професійною діяльністю як самозайнятої особи. В протилежному випадку це призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності. Крім того, оскаржуваними вимогами взагалі не визначено періоду, за який утворилася заборгованість, та не наведено детального розрахунку недоїмки в розрізі кожного місяця. При прийнятті спірних вимог Головне управління ДПС в Одеській області спричинило ОСОБА_1 моральну шкоду, яку остання оцінює в розмірі 156 250,00 грн. Зокрема, через зловживання відповідачем своїми правами та повноваженнями, позивач вимушена була витрачати свій час та кошти для захисту від неправомірної поведінки контролюючого органу. Без повідомлення ОСОБА_1 про існування спірних вимог, не надавши можливості їх оскарження, відповідач відразу ініціював виконавче провадження, в результаті чого на всі банківські рахунки ОСОБА_1 були накладені арешти, що унеможливило користуватись безготівковим розрахунком, перераховувати грошові кошти працівникам та сплачувати інші платежі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019р. №Ф-15535-51У на суму 10935,78 грн., від 23.01.2020р. №Ф-15535-51 на суму 10933,90 грн., від 21.05.2020р. №Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн., від 07.07.2020р. №Ф-15535-51 на суму 27402,95 грн., від 04.08.2020р. №Ф-15535-51 на суму 18 606,98 грн. та від 05.08.2020р. №240255-51 на суму 1889,17 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 890,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення моральної шкоди, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.03.2021р. у відповідній частині з ухваленням в цій частині нового рішення - про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 156 250,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимог позову щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції фактично став на сторону Головного управління ДПС в Одеській області взявши на себе тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди у заявленому до стягнення розмірі та доведення неадекватності її розміру. З огляду на характер правовідносин між людиною та державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення несправедливості її розміру.

Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції відійшов від правової позиції з цього питання Верховного Суду, викладеної у численних його постановах. Зокрема, судом касаційної інстанції неодноразово зазначалося, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що глибокі моральні страждання ОСОБА_1 полягають у тому, що у зв`язку з накладенням арешту на її банківські рахунки, позивач позбавлена можливості робити онлайн покупки, замовляти доставку їжі та інших товарів додому у період карантину, сплачувати онлайн послуги тощо. Вказане призвело до необхідності змінювати свій прийнятний спосіб життя, що викликало дуже негативні емоції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та позивачку і її представника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу положень Закону України №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, вбачається відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та, відповідно, нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Поряд з цим, суд, встановивши незаконність спірних вимог відповідача про сплату боргу (недоїмки), не знайшов правих підстав для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зазначивши, що наведені позивачем доводи не свідчать про виникнення істотної моральної (немайнової) шкоди від оскаржуваних дій відповідача; позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими відповідачем вимогами та понесеними ОСОБА_1 стражданнями, та витратами, які остання планує відшкодувати за рахунок компенсації. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий ОСОБА_1 висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи, відповідно до якого експерт підтвердив, що ситуація, пов`язана з незаконним нарахуванням недоїмки по сплаті ЄСВ, блокування банківських рахунків є психотравмуючою та грошова компенсація в сумі 156 250 грн. є обґрунтованою.

На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , тобто в частині висновків суду про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку висновкам суду про відмову в задоволенні вимог позову ФОП ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.

В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За приписами пункту 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ФОП ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що їй спричинена моральна шкода, яку вона обґрунтовує порушенням її законних прав, що призвело до моральних страждань, психологічного стресу та створення загрози для безпеки подальшого мирного володіння своїм майном, охорони життя та здоров`я. Зокрема, позивач зазначала, що вона нервувала та вимушена була витрачати свій час та кошти для захисту від неправомірної поведінки відповідача, не може спокійно здійснювати господарську діяльність, а постійно очікує на чергове порушення своїх прав, перебуваючи у стані підвищеної уваги до дій Головного управління ДПС в Одеській області і, як наслідок, в стані постійного стресу.

Окрім того, за твердженнями позивача, глибокі моральні страждання полягають у тому, що без повідомлення ОСОБА_1 про існування спірних вимог, не надавши можливість їх оскаржити, податковий орган одразу ініціював виконавче провадження, в результаті чого на всі банківські рахунки ОСОБА_1 були накладені арешти. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 позбавлена можливості робити онлайн покупки, замовляти доставку їжі та інших товарів додому, користуючись безготівковим розрахунком, перераховувати грошові кошти працівникам та сплачувати інші платежі. Позивач стверджувала, що вимушена у період карантину піддавати загрозі своє життя та здоров`я, особисто відвідувати суспільні місця, такі як банки, магазини тощо, що у даний психологічно тяжкий період є особливо тривожним для ОСОБА_1 та спричиняє їй відчуття страху, несправедливості, а також великі незручності, через порушення налагодженого нею власною працею способу життя.

На підтвердження цим обставинам позивач надала висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи, відповідно до якого експерт підтвердив, що ситуація, пов`язана з незаконним нарахуванням недоїмки по сплаті ЄСВ, блокування банківських рахунків, є психотравмуючою та грошова компенсація в сумі 156 250 грн. є обґрунтованою.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги такі посилання позивача, зазначивши, що нею не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими відповідачем вимогами та понесеними позивачем стражданнями і витратами, які вона планує відшкодувати за рахунок компенсації моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції та в контексті зазначеного вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Вимога ефективності судового захисту переплітається з міжнародними зобов`язаннями України.

Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява №40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Таким чином, відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 17.03.2021р. по справі №420/239/20.

Виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів вважає доведеними твердження апелянта, що Головним управлінням ДПС в Одеській області при винесенні оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) та зверненні їх до виконання, внаслідок чого було накладено арешти на рахунки ОСОБА_1 , заподіяно позивачу моральні страждання, які полягали насамперед у порушенні звичного способу життя, у душевних переживаннях, необхідністю докладати додаткових зусиль для оскарження рішень контролюючого органу.

Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості.

З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №818/607/17.

Враховуючи викладене, всебічно та повно дослідивши матеріали справи у частині, що стосується відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди, із врахуванням співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, є відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 17.03.2021р. підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з прийняттям в цій частині нового рішення - про часткове задоволення вказаної позовної вимоги.

Також, в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 11 000,00 грн.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

ФОП ОСОБА_1 , в підтвердження понесення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн., надала:

- копію договору про надання правової допомоги від 09.07.2021р. №5-04/21, укладеного між позивачем, як Клієнтом, та адвокатом Юшинською І.Є.;

- розрахунок від 23.04.2021р. суми гонорару адвоката Юшинської І.Є. за надану правову допомогу ОСОБА_1 за Договором про надання правової допомоги від 09.07.2021р. №5-04/21;

- звіт від 23.04.2021р. про надання послуг за Договором про надання правової допомоги від 09.07.2021р. №5-04/21;

- акт приймання-передачі послуг від 23.04.2021р. за Договором про надання правової допомоги від 09.07.2021р. №5-04/21;

- рахунок на оплату послуг адвоката від 23.04.2021р. та квитанцію від 23.04.2021р.;

- ордер серії ОД №594747 від 30.04.2021р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 11 000,00 грн. та враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , тому, з урахуванням положень ч.3 ст.139 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що з Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню на користь позивача 11 000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу (пропорційно задоволеним вимогам).

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у справі в розмірі 1171,88 грн. (пропорційно задоволеним вимогам).

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу, пов`язанні із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 11 000 грн. та судовий збір в сумі 1171,88 грн.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2021 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук