Постанова

від 24.06.2021 по справі 650/1180/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Херсон

Номер справи: 650/1180/19

Номер провадження: 22-ц/819/1022/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л. В.,

Бездрабко В. О.,

секретар Дундич А. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватний нотаріус Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області Гідулян Ірина Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 червня 2020 року у складі головуючого судді Коваля В.О.

встановив:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - приватний нотаріус Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області Гідулян Ірина Юріївна, про стягнення заборгованості із спадкового майна.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2005 року та 19 листопада 2005 року ОСОБА_3 взяв у нього в борг грошові кошти 2960.00 доларів США та 5400.00 доларів США, що підтверджується відповідними розписками.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого ОСОБА_1 звернувся до спадкоємця першої черги доньки померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу із спадкового майна її батька, на що остання відповіла відмовою.

Позивач зазначив, що перед зверненням до суду звернувся до приватного та державного нотаріуса для отримання інформації щодо кола спадкоємців спадкового майна ОСОБА_3 , на що отримав усну відмову.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог статей 1218, 1281 ЦК України він має право на повернення йому суми боргу в розмірі 8360,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 216 206,32 грн., з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 216 206,32 грн із спадкового майна, яке складається із квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 8,00 га, яка розташована на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору приватний нотаріус Гідулян І.Ю., про стягнення заборгованості із спадкового майна, - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, яке саме майно прийняла у спадщину ОСОБА_2 та його вартість. Свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно ОСОБА_2 не видавались, тому вказані обставини унеможливлюють стягнення з відповідача заявлених позивачем грошових коштів.

Крім того, позовна заява подана ОСОБА_1 до суду 22 липня 2019 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволені позову. Обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не навів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розписки не мають дати повернення боргу, а отже договором не встановлений строк повернення позики, а тому, в силу частини 1 статті 1049 ЦК України, строк повернення позики визначений моментом пред`явлення вимоги. Позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги.

За життя спадкодавця з вимогою про повернення боргу він не звертався. Вперше з вимогою про повернення боргу звернувся до спадкоємців позичальника в квітні 2019 року, а тому вважає що звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Неотримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволені вимог кредитора, оскільки після смерті боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначила, що розписки про отримання її батьком коштів містять кінцеві дати повернення боргу, при цьому як сам позивач зазначив, він не пред`являв вимоги до боржника. Таким чином, у ОСОБА_1 більше десяти років тому закінчився строк вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 . Окрім того, позивач звернувся до спадкоємців боржника з порушенням шестимісячного строку пред`явлення вимоги встановленого ст. 1281 ЦК України, при тому, що ОСОБА_1 відразу дізнався про смерть свого товариша - ОСОБА_3 та був присутнім на його похованні. Письмових заяв до нотаріуса із претензіями до спадкоємців після смерті ОСОБА_4 також не подавав.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, за обставинами викладеними у скарзі. Зазначив, що вважає безпідставним застосування строків позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язань не настав. На одній розписці зазначено строк повернення до 28 січня 2006 року, однак строк за усною домовленістю з ОСОБА_3 продовжувався, а в другій розписці зазначена лише дата отримання позики - 19 листопада 2005 року, строк повернення боргу в розписці не вказаний. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача борг у розмірі 8360,00 доларів США у гривневому еквіваленті станом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 та адвокат Дічакова Т.І., яка діє в її інтересах, апеляційну скаргу не визнали, просять її залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Пояснили, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки строк платежу настав у 2006 році, а з позовними вимогами він звернувся лише у липні 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2005 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 960.00 доларів США, які зобов`язався повернути 28 січня 2006 року, що підтверджується відповідною розпискою, оригінал якої доданий позивачем до матеріалів справи (а.с.115).

19 листопада 2005 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5400.00 доларів США, які зобов`язався повернути, що підтверджується відповідною розпискою, оригінал якої доданий позивачем до матеріалів справи(а.с.115). Вказана розписка не містить відомостей щодо визначення сторонами строку повернення позики.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Великоолександрівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Херсонській області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68).

За життя ОСОБА_3 борг позивачу не повернув.

05 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Великоолександрівського районного нотаріального округу Гідулян І.Ю. із заявою про прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_3 , на підставі якої приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 9/2019(а.с.66-76).

На час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності належали:

- двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 201465108 від 24 лютого 2020 року(а.с.110);

- земельна ділянка для ведення фермерського господарства, площею 8,1782 га, кадастровий номер 6520955100:03:070:0003, розташована на території Великоолександрівської селищної ради, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 115285 від 01 серпня 2005 року (а.с.112,113).

На час розгляду справи судом першої інстанції свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно не видавалися, що підтверджується листом приватного нотаріуса Великоолександрівського районного нотаріального округу Гідулян І.Ю. від 18 лютого 2020 року №116/01-16 (а.с.129).

10 червня 2021 року приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Гідулян І.Ю. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 є його дочка ОСОБА_2 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 572. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №261027192 від 10 червня 2021 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відомості щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку відсутні.

З звіту про оцінку майна, наданого відповідачем під час розгляду справи, вбачається, що ринкова вартість двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , станом на 23 червня 2021 року, становить без ПДВ - 226 900.67грн.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06 березня 2020 року, виданого Відділом у Великоолександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 8,1782 га, кадастровий номер 6520955100:03:070:0003, розташованої на території Великоолександрівської селищної ради, становить 236 319,28 грн (а.с. 126).

З огляду на наявність оригіналів розписок у позикодавця, за життя ОСОБА_3 свої зобов`язання за договорами позики в розмірі 5400 та 2960 доларів США не виконав та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Окрім того, як зазначив сам позивач, він не пред`являв вимоги за життя спадкодавця про повернення взятих у борг грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_2 , тому позивач має право пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника лише в порядку ст.ст. 1281, 1282 ЦК України. При цьому, як встановлено судом і не оспорюється сторонами позов до суду подано 22 липня 2019 року та позивач звернувся до спадкоємців з вимогою про повернення суми боргу у квітні 2019 року, тобто з порушенням шестимісячного строку з дати смерті позичальника, про яку позивач був обізнаний.

Відповідно до частин 1-4,6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не повністю.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що ОСОБА_3 28 січня 2005 року взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 960.00 доларів США, які зобов`язався повернути 28 січня 2006 року.

19 листопада 2005 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5400.00 доларів США, які зобов`язався повернути. Строк повернення позики у розписці від 19 листопада 2005 року не встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. Борг за життя не повернув.

Єдиними спадкоємцем позичальника є відповідач у справі, ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, звернувшись 05 лютого 2019 року із заявою до нотаріальної контори.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , що набрав чинності 04 листопада 2018 року і введений в дію 04 лютого 2019 року, встановлено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Відповідно до статті 1281 ЦК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , що набрав чинності 04 листопада 2018 року і введений в дію 04 лютого 2019 року, чинній на час прийняття ОСОБА_2 спадщини, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом отримано ОСОБА_2 10 червня 2021року, а отже звернувшись до суду з вимогою до спадкоємця, який прийняв спадщину, у липні 2019 року, ОСОБА_1 дотримані законодавчо визначені строки пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Наявність у ОСОБА_1 оригіналів розписок, власноруч написаних ОСОБА_3 свідчить про те, що за життя спадкодавець боргові зобов`язання не виконав.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо можливого виконання її батьком, ОСОБА_3 , боргових зобов`язань по розпискам ґрунтуються лише на припущеннях. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем суду не надано.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не надання позивачем доказів того, яке саме майно прийняла у спадок відповідач, яка його вартість, та не отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину, унеможливлює задоволення позову.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов, допустивши порушення норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Так, відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК).

Згідно з частини 1 статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому цією статтею.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов подано поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не навів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначений статтею 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що з а зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Зі змісту частини 1 статті 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. А якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже встановивши, що розпискою від 28 січня 2005 року встановлений строк повернення позики - 28 січня 2006 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перебіг позовної давності розпочався зі спливом строку виконання, а саме з 29 січня 2006 року, проте до суду ОСОБА_1 звернувся лише в липні 2019 року, майже через 13 років 6 місяців з часу настання строку виконання зобов`язання.

На підтвердження своїх доводів, що між ним та позичальником, ОСОБА_3 , існувала усна домовленість, щодо повернення коштів за розпискою від 28 січня 2005 року не у строк зазначений у розписці, а за вимогою кредитора, позивачем будь-яких належних та допустимих доказів не надано.

Оскільки позивачем не доведено, що позовна давність ним пропущена з поважних причин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції(а.с.53).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог у стягненні боргу за розпискою від 19 листопада 2005 року на суму 5400.00 доларів США суд першої інстанції виходив з того, що хоча розпискою не обумовлений строк повернення позики, однак позивач мав можливість звернутися до суду у межах трирічного строку позовної давності.

Вказаний висновок суду суперечить вимогам абзацу 2 частини 5 статті 261 та абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України, за змістом яких у разі не встановлення договором строку повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що за життя спадкодавця ОСОБА_1 звертався до позичальника з вимогою про повернення боргу за розпискою від 19 листопада 2005 року.

За таких обставин перебіг позовної давності за розпискою від 19 листопада 2005 року починається, відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 261 та абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України, зі спливом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, про повернення боргу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вперше з вимогою про повернення боргу звернувся до відповідачки, як спадкоємця позичальника після смерті ОСОБА_3 . Проте матеріали справи не містять точної дати такого звернення.

Враховуючи, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті позичальника 05 лютого 2019 року, а позивач звернувся з цим позовом до суду в липні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а отже і підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у суду першої інстанції були відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з спадкоємця позичальника на користь позивача суми боргу у розмірі 5400.00 доларів США за розпискою від 19 листопада 2005 року підлягають задоволенню.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути на його користь заборгованість за договором позики у гривневому еквіваленті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи офіційний курс долара США до гривні встановлений НБУ на день розгляду справи, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 147277.98грн (5400.00*27.2737=147277.98).

Вказана сума не перевищує вартості майна отриманого відповідачем у спадок після смерті позичальника.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості із спадкового майна за розпискою від 28 січня 2005 року слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 147277,98 грн. в межах вартості майна одержаного у спадок.

В інші частині рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, відповідно до встановлених судом обставин. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що постановою суду апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 147277,98, що становить 68.1 % від заявлених позовних вимог, тому відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України 68.1% понесених позивачем судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 10 129.18грн., підлягає стягненню з відповідача на його користь, що становить 6897.97 грн( 68.1% * 10 129.18).

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 червня 2020 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості із спадкового майна за розпискою від 28 січня 2005 року скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 147277,98 грн. в межах вартості майна одержаного у спадок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6897.97 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 30 червня 2021 року.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: Л. В. Базіль

В. О. Бездрабко