Постанова

від 30.06.2021 по справі 454/406/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/406/19 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/811/3617/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.

при секретарі Матяш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом, просить визнати за нею права та обов`язки забудовника земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

Рішенням суду від 01.02.2019 р. батька позивачки - ОСОБА_4 оголошено померлим.

Після смерті останнього відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та права забудовника земельної ділянки площею 0,12га по АДРЕСА_1 .

Батько заповіту не укладав.

Спадкоємцями є позивачка, її мати ОСОБА_2 , а також мати покійного - ОСОБА_3 .

Мати позивачки відмовилася від прийняття спадщини на її користь.

ОСОБА_3 в шестимісячний строк не висловила своєї волі щодо спадкового майна.

Під час оформлення документів у нотаріуса їй стало відомо, що земельна ділянка для будівництва будинку не приватизована батьком, а тому нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо даної земельної ділянки.

В той же час, батько набув прав забудовника, так як йому надано дозвіл на будівництво житлового будинку та видачу будівельного паспорта, видано проект забудови земельної ділянки.

Крім того, батько розпочав будівництво та заклав фундамент будинку.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування - відмовлено.

Рішення суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржила ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що при ухваленні рішення судом не було взято до уваги Постанову Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 року. Зазначає, що судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу, мати позивачки відмовилася від належної їй частки в спадковому майні на користь своєї дочки - ОСОБА_2 , а відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті сина. За таких підстав, усунення від спадкування ОСОБА_3 та одноосібне спадкування позивачкою всього майна ОСОБА_4 є не припустимим, так як відповідачка своїм проживанням прийняла спадщину та не відмовилася від неї як у визначений ст. 1270 ЦК України строк. Вважає, що у випадку визнання судом факту прийняття спадщини відповідачкою - ОСОБА_3 на підставі довідки сільської ради, позов підлягав до задоволення часткового з врахуванням частки яку прийняла позивачка шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

04 лютого 2021 року від ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 надійшла заява про заміну відповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, а саме, просить замінити відповідача Поторицьку сільську раду Сокальського району Львівської області на Сокальську міську раду, з покликанням на те, у зв`язку з реорганізацією, Поторицька сільська рада Сокальського району Львівської області була приєднана до Сокальської міської ради, однак будь-яких доказів в підтвердження наведеного заявником не представлено в зв`язку з чим така заява до задоволення не підлягає.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 червня 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 30 червня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_4 постійно проживала разом з ним та не заявила про відмову від спадщини, а тому, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті сина. Суд прийшов до висновку, що усунення від спадкування ОСОБА_3 та одноосібне спадкування позивачкою всього майна ОСОБА_4 є не припустимим, так як відповідачка своїм проживанням прийняла спадщину та не відмовилася від неї як у визначений статтею 1270 ЦК України строк, так і в суді.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

З свідоцтв про народження встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою спадкодавця ОСОБА_4 , а відповідачка ОСОБА_3 - матір`ю останнього.

ОСОБА_4 належало право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що стверджується розпорядженням органу приватизації та свідоцтвом про право власності від 24.11.2000р.

Також ОСОБА_4 належало право на забудову земельної ділянки площею 0,12га по АДРЕСА_1 , що стверджується рішенням Виконавчого комітету Поторицької сільської ради Сокальського району №5 від 23.01.1992р., Розпорядженням Сокальської районної ради від 30.04.1992р., актом виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 03.01.1993р. та проектом забудови, погодженого районним архітектором.

Рішенням Сокальського районного суду від 10.08.2012р. ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім.

Рішенням Сокальського районного суду від 01.02.2018р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оголошено померлим.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть.

З довідки №183 від 01.03.2019р. встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 проживала та була зареєстрована його мати ОСОБА_3 , яка проживає там і надалі.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, як позивачка ОСОБА_2 , так і її мати ОСОБА_2 , а також відповідачка по справі ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та їм належить право на спадкування належного останньому майна в рівних частках.

Оскільки ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_4 постійно проживала разом з ним та не заявила про відмову від спадщини, а тому, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті сина.

Враховуючи ту обставину, що задоволення позову фактично призведе до усунення від спадкування ОСОБА_3 , одноосібне спадкування позивачкою всього майна ОСОБА_4 є не припустимим, так як відповідачка своїм проживанням прийняла спадщину та не відмовилася від неї як у визначений статтею 1270 ЦК України строк, так і в суді.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_3 не може вважатися такою, що постійно проживала разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, так як останнього оголошено померлим на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 лютого 2018 року є безпідставними та жодними доказами не підтверджені.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 не зазначила місця знаходження об`єкта будівництва і земельної ділянки.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка просила визнати за нею право завершити будівництво, передати від її імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт, одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності у визначеному законом порядку та приватизувати на своє ім`я у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 0,12га для будівництва та обслуговування будинку, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , тобто в позові не стоїть вимога про перехід частки прав та обов`язків забудовника в порядку спадкування та не наводяться підстави, що такі права та обов`язки в даній ситуації можна спадкувати в частці.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник