Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.06.2021 Справа №607/13104/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ :
І. Описова частина.
1.Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернувся в суд із позовом, просить стягнути з відповідача 8331 гривень 76 коп. заборгованості за договором будівельного підряду та 15000 гривень моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 28 серпня 2017 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено в усній формі договір підряду по поетапному будівництву садового будинку за адресою: Тернопільський район, с Горішній Івачів, садівниче товариство Івачівське на належній відповідачу земельній ділянці з кадастровим номером 6125281900:01:001:0493 (було погоджено об`єм робіт, строки виконання робіт і суму, яку замовник повинен був сплатити за виконані роботи). Протягом серпня 2017 року - листопада 2017 року позивач отримав від ОСОБА_3 кошти на будівництво в розмірі 124160,15 грн. на які були придбані матеріали та виконані роботи по спорудженні цокольного приміщення та комунікацій до будинку. В листопаді відповідач відмовився оплачувати виконану роботу. Як встановлено рішенням Тернопільського апеляційного суду у справі №607/17866/18, вартість збудованого позивачем об`єкта становить 132491,91 грн. Отже, вважає, що відповідач не оплатив йому вартість виконаних робіт на суму 8331,76 грн., які просить стягнути в судовому порядку.
Від ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду, що в 2017 році ОСОБА_1 підприємницької діяльності не здійснював, а тому не міг надавати йому послуги з будівництва будинку. У справі №607/17866/18 відповідачем був ОСОБА_4 як фізична особа, а не підприємець, а тому, обставини, які встановлені у цій справі не мають преюдиційного значення. Зауважує, що в вартості виконаних робіт, які визначені експертом - 132491,91 грн. закладені адміністративні витратив розмірі 1140,05 грн., зарплата найманих працівників 2224,28 грн., прибуток, загальновиробничі витрати, оплата податків, оплата будівельної техніки та за доставку будівельних матеріалів. Однак, ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності, не мав найманих працівників та не наймав вказану у висновку техніку, а тому не міг нести ці витрати. Також, вважає, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди.
ІІ. Рух справи в суді.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
21 січня 2021 року судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.
ІІІ. Мотивувальна частина.
3.1.Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно копії письмової розписки, наданої позивачем, в ній зазначені дати видачі ОСОБА_3 ОСОБА_1 коштів, суми таких коштів та підписи відповідача навпроти кожної з зазначених сум, а саме: 28.08.2017 р. - 12 000 грн., 30.08.2017 р. - 10 000 грн., 12.09.2017 р. - 2 500 грн., 12.09.2017 р. - 1000 грн., 16.09.2017 р. - 5 000 грн., 20.09.2017 р. - 15 000 грн., 25.09.2017 р. - 15000 грн., 27.09.2017 р. - 1 200 дол. США, 08.10.2017 р. - 10 000 грн., 16.10.2017 р. - 5 000 грн., 19.10.2017 р. - 5 000 грн., 25.10.2017 р. - 4 000 грн., 06.11.2017 р. - 8 000 грн. Крім цього, вказана розписка містить запис про видачу позивачем відповідачу 16 листопада суми 8 000 грн., підпис ОСОБА_1 навпроти якої відсутній.
Згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.07.2020 року, витягу з реєстру платників єдиного податку №1519153400535, ОСОБА_4 зареєстрований з 11 травня 2017 року як фізична особа підприємець, з 08.04.2015 року перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Як видно із інформації з головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.02.2021 року, згідно поданої декларації від 10.01.2018 року №460 про майновий стан і доходи за 2017 рік фізична особа - підприємець ОСОБА_1 доходів від підприємницької діяльності не отримав.
Крім того, як видно із інформації головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.02.2021 року, згідно реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, станом на 04.02.2021 року інформація щодо трудових відносин найманих працівників з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відсутня.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року у справі № 607/17866/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, відсотків за їх утримання та моральної шкоди в задоволенні позову відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року - змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено такі обставини:
- між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо будівництва дачного будинку на земельній ділянці позивача в с. Івачів Тернопільського району;
- у серпні 2017 року відповідач разом із бригадою майстрів приступили до виконання будівельних робіт;
- у період з серпень-листопад 2017 року ОСОБА_1 отримував від ОСОБА_3 кошти, які в подальшому використовував на придбання будматеріалів, оплату оренди техніки та виконаних робіт;
- кошти на будівництво видавалися позивачем відповідачу частинами, а факт їх отримання ОСОБА_1 засвідчував особистим підписом у відповідній письмовій розписці. Зокрема, було викопано котлован, закладені кільця у септик, споруджено цокольний поверх будинку без перекриття.
- конкретна ціна договору сторонами не обумовлювалась, ні проектно-кошторисна документація, ні окремий кошторис не складалися; спорудження будинку бригадою відповідача проводилося на підставі наявного у позивача проекту за його ж кошти. При цьому, кожна чергова сума коштів видавалася відповідачу позивачем по мірі необхідності, після залишення ОСОБА_1 у розпорядженні позивача ОСОБА_3 окремих документів, які підтверджували придбання тих чи інших будівельних матеріалів і оплату відповідної техніки. Частина будівельних матеріалів придбавалися на ринку, іноді - на прохання самого позивача в місцях, зазначених останнім, виходячи з мінімальної ціни пропозиції, без видачі документів, які б підтверджували факт їх придбання;
- долучена позивачем до позовної заяви копія письмової розписки містить дати видачі позивачем відповідачу коштів , суми таких коштів та підписи відповідача навпроти кожної з зазначених сум, а саме: 28.08.2017 р. - 12 000 грн, 30.08.2017 р. - 10 000 грн, 12.09.2017 р. - 2 500 грн, 12.09.2017 р. - 1000 грн., 16.09.2017 р. - 5 000 грн, 20.09.2017 р. - 15 000 грн, 25.09.2017 р. - 15000 грн, 27.09.2017 р. - 1 200 дол. США, 08.10.2017 р. - 10 000 грн, 16.10.2017 р. - 5 000 грн, 19.10.2017 р. - 5 000 грн, 25.10.2017 р. - 4 000 грн, 06.11.2017 р. - 8 000 грн. Крім цього, вказана розписка містить запис про видачу позивачем відповідачу 16 листопада суми 8 000 грн, підпис ОСОБА_1 навпроти якої відсутній і отримання яких відповідачем заперечується.
- причиною припинення будівництва будинку згідно існуючої між сторонами домовленості відповідач ОСОБА_1 зазначав відмову позивача ОСОБА_3 оплатити йому вартість виконаних робіт, що за його підрахунками складала 12 000 грн.
- з висновку експерта від 10.08.2020 року № 550/551/20-22 за результатами проведення такої експертизи призначеної Тернопільським апеляційним судом ухвалою від 16 березня 2020 року вбачається, що вартість будівельних матеріалів, які були використані для будівництва складає 89 328, 76 грн., а перелік і кількість таких будівельних матеріалів наведено у підсумковій відомості ресурсів (додаток 4). Вартість будівельних робіт, їх об`єми, вартість будівельних матеріалів, експлуатації машин, які були використані на будівництві складає 132 491, 91 грн.
3.2. Застосовані норми права, та мотиви, з яких виходить суд при їх застосуванні.
Всебічно, повно об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково, виходячи із таких міркувань.
3.2.1. Щодо позовних вимог про стягнення витрат на будівництво.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До окремого виду договорів підряду закон відносить договір будівельного підряду, у відповідності до якого підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).
Згідно вимог частини другої статті 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
У відповідності до частини першої статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (ч. 3 ст. 877 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Згідно вимог частини четвертої цієї ж статті оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлено за погодженням сторін.
Порядок передання та прийняття робіт визначено статтею 882 ЦК України.
У відповідності до вимог ч.ч. 1-4, 6 цієї статті замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Оцінивши надані сторонами докази та їх пояснення в судовому засіданні, суд доходить висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували договірні відносини підряду згідно наявної між ними домовленості спорудження відповідачем ОСОБА_1 цокольного приміщення садового будинку згідно наявного у позивача ОСОБА_3 проекту з одного боку та фінансування позивачем вартості будівельних робіт з іншого боку.
На виконання умов договору будівництва ОСОБА_3 . ОСОБА_1 , було передано грошові кошти в розмірі 124 160, 15 грн. (12 000 грн + 10 000 грн + 2 500 грн + 1000 грн + 5 000 грн + 15 000 грн + 15000 грн + 31 660, 15 грн + 10 000 грн + 5 000 грн + 5 000 грн + 4 000 грн + 8 000 грн =124 160, 15 грн), з урахуванням офіційного курсу НБУ гривні щодо іноземних валют станом на 27.08.2017 року, що складав 2638, 3461 грн. за 100 дол. США і переданої вказаного числа суми в розмірі 1 200 дол. США).
Стаття 843 ЦК України передбачає визначення у договорі підряду ціни роботи або способів її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ч. 2 ст. 843 ЦК України). У відповідності до ч. 3 вищевказаної статті ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Згідно вимог частини першої статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Окрім того, частиною четвертою статті 632 ЦК України передбачено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З пояснень сторін, а також наданих доказів вбачається, що конкретна ціна договору сторонами не обумовлювалась, ні проектно-кошторисна документація, ні окремий кошторис не складалися; спорудження будинку бригадою відповідача проводилося на підставі наявного у позивача проекту за його ж кошти. При цьому, кожна чергова сума коштів видавалася відповідачу позивачем по мірі необхідності, після залишення ОСОБА_1 у розпорядженні позивача ОСОБА_3 окремих документів, які підтверджували придбання тих чи інших будівельних матеріалів і оплату відповідної техніки. Частина будівельних матеріалів придбавалися на ринку, іноді - на прохання самого позивача в місцях, зазначених останнім, виходячи з мінімальної ціни пропозиції, без видачі документів, які б підтверджували факт їх придбання.
Отже, оскільки домовленості щодо конкретної ціни договору підряду між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не було заздалегідь обумовлювалася, ні проектно-кошторисна документація, ні окремий кошторис не складалися, тому, в силу частини другої статті 843 Цивільного кодексу України ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Для визначення такої ціни, у справі №607/17866/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ухвалою Тернопільського апеляційного суду 16 березня 2020 року була призначена судова експертиза, та згідно висновку експерта від 10.08.2020 року № 550/551/20-22 вбачається, що вартість будівельних матеріалів, які були використані для будівництва складає 89 328, 76 грн., а перелік і кількість таких будівельних матеріалів наведено у підсумковій відомості ресурсів (додаток 4). Вартість будівельних робіт, їх об`єми, вартість будівельних матеріалів, експлуатації машин, які були використані на будівництві складає 132 491, 91 грн.
Частиною четвертою статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається зі змісту позовної заяви й що підтверджується поясненнями, наданими обома сторонами в справі, договірні відносини між сторонами фактично були розірвані в листопаді 2017 року .
Враховуючи те, що на виконання умов договору підряду ОСОБА_3 передано позивачу 124160,15 грн., за висновком експерта від 10.08.2020 року №550/551/20-22 вартість будівельних робіт, їх об`єми, вартість будівельних матеріалів, експлуатації машин, які були використані на будівництві складає 132491,91 грн., отже, в силу частини четвертої статті 849 ЦК України, ОСОБА_3 зобов`язаний виплатити ФОП ОСОБА_1 8831,76 (132491,91-124160,15) гривень плати за виконану частину роботи, однак, добровільно не виконав такого свого обов`язку.
Тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що висновок експерта про вартість виконаних робіт є недопустимим та неналежним доказом та не доводить поза розумним сумнівом вартості виконаних робіт, суд зауважує, що сторони наперед не обумовили вартість виконаних робіт, а тому, в силу частини другої статті 843 ЦК України, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач стверджує, на підтвердження ціни, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, надав висновок експерта від 10.08.2020 року № 550/551/20-22 за результатами проведення такої експертизи призначеної Тернопільським апеляційним судом ухвалою від 16 березня 2020 року. Висновок зроблений експертом з урахуванням результатів проведеного візуально-інструментального обстеження, наявних у справі доказів (витягу з проекту будівництва, накладних про вартість будівельних матеріалів і робіт), з урахуванням даних Держбуду України та середньостатистичних даних виробників, торговельних магазинів і складів, що пропонують на продаж будівельні матеріали аналогічні використаним при проведенні будівництва, як такий, що містить посилання на відповідні будівельно-нормативні документи і довідкову літературу, використані при проведенні експертизи, сумнівів у його обґрунтованості не викликає.
Відповідач, заперечуючи проти вказаного висновку, жодних своїх доказів визначення ціни договору підряду не надав.
Водночас, покликання відповідача на те, що вказаний висновок не підтверджує позицію позивача поза розумним сумнівом є безпідставним зважаючи на таке. Так, Верховний Суд, робив висновки про негативні наслідки для законності судового рішення встановлення для сторони надзвичайного та заздалегідь недосяжного стандарту доказування. Стандарту доказування поза розумним сумнівом є стандартом доказування вини у кримінальних провадженнях. Верховний Суд вказував на те, що принципу змагальності у господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17]. Враховуючи близькість принципів господарського і цивільного судочинства, а також відносин, спори з яких вирішуються у судах цих юрисдикцій, цей же стандарт має переважно застосовуватись і у цивільному процесі.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 щодо включення у висновку експерта адміністративних витрат, заробітної плати працівників, які обслуговують машини та прибутку та загальновиробничих витрат, оплати будівельної техніки та плату робіт працівниками певного розряду. Так, оскільки, між сторонами договору домовленості про ціну виконаних робіт не обумовлено, така вартість визначалася, як це передбачено частиною другою статті 843 ЦК України та частиною четвертою статті 632 ЦК України виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги. Тому, експертом обґрунтовано взято для обрахунків закладені у відповідному комп`ютерному комплексі обладнання та техніку, якої вимагає техніка безпеки, розряди тих чи інших працівників, якими відповідно до Державного Стандарту повинні виконуватися при будівництві такого приміщення, яке побудоване за замовленням ОСОБА_3 . Також, експертом обґрунтовано включено до вартості виконаних робіт адміністративні витрати, прибуток та загальновиробничі витрати, які є складовою звичайних цін на такі роботи та послуги.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо висновку експерта з посиланням на безпідставність врахування експертом 4% податку за відсутності в матеріалах справи доказів про сплату останнього, оскільки з наявної в матеріалах справи копії Витягу з реєстру платників єдиного податку вбачається, що ОСОБА_1 з 08.04.2015 року був платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, в той час, як питання виконання ним обов`язків щодо сплати податків не має правового значення для вирішення даного спору. Контроль за сплатою податків здійснюють податкові органи.
З цих же підстав суд відхиляє доводи позивача, про те, що ОСОБА_1 , як підприємець не здійснював в нього будь-яких робіт, оскільки на час виконання будівельних робіт він не мав найманих працівників та не декларував будь-яких доходів, оскільки питання контролю додержання трудового та податкового законодавства здійснюють відповідні державні органи влади, а не суд при вирішенні цивільної справи. Факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору підряду згідно наявної між ними домовленості спорудження ОСОБА_1 цокольного приміщення садового будинку згідно наявного у позивача ОСОБА_3 проекту з одного боку та фінансування позивачем вартості будівельних робіт з іншого боку є встановленим судом. При цьому, на момент укладення договору та виконання робіт ОСОБА_1 набув статусу фізичної особи-підприємця, а отже, був суб`єктом господарювання з моменту державної реєстрації.
3.2.2. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Стаття 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом третім постанови пленуму Про практику розгляду моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяним фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам,інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач покликається на те, що через невиконання відповідачем свого зобов`язання йому спричинено моральної шкоди.
Разом з тим, суд вважає, що сам факт невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати 8331,76 грн. не свідчить про факт заподіяння моральної шкоди та суттєво могло вплинути на матеріальне становище позивача.
Покликання на факт погроз та тиску як судді апеляційного суду не підтверджено жодними доказами. Крім того, сам факт звернення ОСОБА_3 до суду та в правоохоронні органи не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки це є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями Конституцією України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову та не може тягнути за собою відповідальності.
Тому, позов в частині відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягає.
IV. Щодо розподілу судових витрат.
Як встановлено судом, позивачем при звернення до суду оплачено 840,80 судового збору, тоді як ціна позову - 23331,76 грн (8331,76+15000). Судом задоволено позов частково на суму 8331,76 грн., тобто 35,71 %. Отже, в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути 300 гривень 25 копійок сплаченого удового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4,5,12,13, 81, 223, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 в користь фізично особи підприємця ОСОБА_1 8331 гривень 76 копійок заборгованості за договором будівельного підряду та 300 гривень 25 копійок сплаченого судового збору.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Реквізити сторін:
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2021 року.
Головуючий суддяВ. М. Позняк
Суд | Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2021 |
Оприлюднено | 01.07.2021 |
Номер документу | 97994836 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Позняк В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні