Рішення

від 30.06.2021 по справі 910/3252/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2021Справа № 910/3252/21 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 8 096,76 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 096,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно по накопичувальній картці № 07120720 від 07.12.2020 нараховано збір за зберігання вантажу під час накопичення маршрутного поїзда та в односторонньому порядку здійснено самовільне списання з особового рахунку позивача коштів у розмірі, заявленому до стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що ним було правомірно нараховано та списано з рахунку позивача спірні кошти у заявленому розмірі. Також зазначав, що при виявленні необґрунтованого відображення у своєму рахунку суми, як використаної позивач має звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на своєму особистому рахунку.

28.04.2021 до відділу діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що доводи відповідача про не вірно обраний ним спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам чинного законодавства.

13.05.2021 відповідач подав до суду заперечення, в яких зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту суперечить встановленій в укладеному між сторонами договорі процедурі розрахунків між сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (відповідач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" (позивач, вантажовідправник, вантажоодержувач, вантажовласник, платник, замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42717192/2020-001 шляхом прийняття пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору.

За умовами якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.п. 1.6., 9.4. договору, договір, зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті http://uz-cargo.com/.

31.05.2020 відповідач оприлюднив нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.07.2020.

Сторони домовилися про використання електронного документообігу (п. 8.1. договору). А з п. 8.7. вбачається, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Умовами пункту 1.4 основного договору погоджено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

На виконання пункту 2.3.3 договору перевізником відкрито для замовника особовий рахунок з наданням коду платника № 8136777 та присвоєно код вантажовідправника/вантажоодержувача №1823.

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначено в додатках до цього договору.

Замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.4 основного договору).

При цьому, умовами пункту 2.1.5 основного договору встановлено, що замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними чи іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Розділом 3 основного договору сторони погодили вартість послуг.

Умовами пункту 3.1 основного договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.

Пунктом 3.2 основного договору сторони погодили, що розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Згідно пунктів 4.1.-4.4 основного договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (далі - філія "ЄРЦ"). При цьому, оплата здійснюється у національній валюті на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок (вказаний в пункті 14.2 Розділу 14 Договору) із спеціальним режимом використання перевізника, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок замовника. По мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначеної в накладній; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, що формується на підставі інформаційних повідомлень; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені.

Згідно пп. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати ведення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення.

10.12.2020 відповідачем сформовано та направлено позивачеві перелік № 20201209 від 09.12.2020, згідно якого з особового рахунку позивача на підставі накопичувальної картки № 071200720 відповідачем в односторонньому порядку списано грошові кошти у сумі 8 096,76 грн. як збір за зберігання вантажів.

На вказаній накопичувальній картці було викладено заперечення позивача у зв`язку із затримкою вагонів з вини залізниці.

На думку позивача, відповідачем безпідставно та протиправно по накопичувальній картці № 071200720 від 07.12.2020 було нараховано збір за зберігання вантажу під час накопичення маршрутного поїзда та в односторонньому порядку стягнуто з особового рахунку позивача кошти в розмірі 8 096,76 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, а приписами частини 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За приписами частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 №457 (далі - Статут).

Відповідно до п. 2 Статуту, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Згідно пункту 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до пункту 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 63 Статуту встановлено, що перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів.

Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Матеріалами справи підтверджується, що представниками станції Дубно Львівської залізниці був складений акт загальної форми № 2538 від 26.11.2020, який складений у присутності комерційного агента та представників залізниці, однак не підписані від позивача. Вказаними актами засвідчено, що вагони відставлені на колію загального користування до закінчення навантаження маршрутної відправки.

Відповідно до пам`ятки про збирання вагонів № 216 вагони забрано з місць загального користування 27.11.2020 о 15:45 год.

Відтак, в період очікування оформлення перевізного документу маршрутом здійснювалось зберігання вантажу у вагонах на колії загального користування, у зв`язку з чим відповідачем було нараховано збір за зберігання вантажу та списано кошти з особового рахунку позивача.

Однак, як встановлено судом, між позивачем та відповідачем шляхом приєднання (акцепту) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42717192/2020-001.

Розділом 3 договору сторони погодили вартість послуг.

Згідно п. 3.1 договору розмірі провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів збірника тарифів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009.

Розділом 3 договору, а також збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом не передбачено додаткових платежів та/або зборів, в т.ч. і збору за зберігання вантажу, саме під час накопичення маршрутного поїзду до моменту оформлення перевізного документу (документів) на весь маршрутний поїзд.

Посилання відповідача на п. 2.1.5 договору, що позивач, як замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено суду, що затримка вагонів сталася з причин, що не залежать від перевізника.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач у спірному випадку безпідставно нарахував позивачу плату за зберігання вантажу та стягнув з позивача збір у розмірі 8 096,76 грн.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 8 096,76 грн.

З приводу доводів відповідача, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України і прямо суперечить умовам укладеного сторонами Договору суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Тому суд зазначає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а порушені відповідачем права позивача будуть відновлені та захищені.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3, 4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ компані" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ компані" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 42717192) 8 096 (вісім тисяч дев`яносто шість) грн. безпідставно списаних грошових коштів, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко