Рішення

від 24.06.2021 по справі 914/1013/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 справа № 914/1013/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс , м. Суми

до відповідача: Фермерського господарства Азурит-Агро , с. Жулин Стрийського району Львівської області

про стягнення 82 535, 00 грн заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін: не з`явилися

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» до Фермерського господарства «Азурит-Агро» про стягнення заборгованості у розмірі 82 535, 00 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі № 914/1013/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.05.2021. Ухвалою суду від 17.05.2021 розгляд справи відкладено на 07.06.2021. Ухвалою суду від 07.06.2021 розгляд справи відкладено на 14.06.2021. Ухвалою суду від 14.06.2021 розгляд справи відкладено на 24.06.2021.

В судове засідання, 24.06.2021, позивач не забезпечив явки уповноваженого представника, однак 22.06.2021 на адресу суду надіслав клопотання в якому просив суд розглядати справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2021 в черговий раз не з`явився, 24.06.2021 на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його перебуванням на самоізоляції та проведення переговорів між сторонами щодо укладення мирової угоди.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки останнім не подано доказів того, що учасниками даної справи вчиняються дії спрямовані на мирне врегулювання спору та позивачем вказані твердження відповідача не підтверджені в жодному із клопотань. Самоізоляція представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Вказана правова позиція відображена у постанові КГС ВС від 16.07.2020 у справі № 924/369/19 .

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства «Азурит-Агро» (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 82 535, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 29.07.2020 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 200729-1 (надалі договір), відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача дезінфікуючі засоби, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивач поставив (передав у власність) відповідачу, в період з 29.07.2020 по 25.08.2020 (період за який утворилась заборгованість), товар на загальну суму 51 290, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за товар відбувається у розмірі 100 % відсоткової оплати вартості товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 5.3. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної (акту прийому-передачі товару). В свою чергу, п. 5.4. договору передбачено, що факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару).

В порушення умов договору відповідач оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 51 290, 00 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3 111, 48 грн пені, 15 387, 00 грн штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України 9 617, 09 грн 30 % річних і 3 129, 43 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач явки представника в судові засідання не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між сторонами у справі був укладений договір поставки № 200729-1. Відповідно до п. 1.1 договору, у строки і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у видаткових накладних які є невід`ємною частиною цього договору. Товар повинен бути поставлений з його принадлежностями, включаючи технічну документацію, інструкції з користування товаром українською та/або російською мовами. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до цього договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємною складовою цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у видаткових накладних за попередньою усною домовленістю між сторонами даного договору.

Згідно п. п. 2.2., 2.3. договору, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця товаротранспортної/видаткової накладної, яка має силу акту прийому-передачі. Загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних на товар.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п. 5.3. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної (акту прийому-передачі товару). В свою чергу п. 5.4. договору передбачено, що факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару).

На виконання умов договору позивач поставив (передав у власність) відповідачу в період з 29.07.2020 по 25.08.2020 (період за який утворилась заборгованість) товар на загальну суму 51 290, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (від 29.07.2020 № 2700 на суму 11 859, 00 грн, від 04.08.2020 № 2771 на суму 29 918, 00 грн та від 25.08.2020 № 3020 на суму 9 513, 00 грн).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, оплата за товар здійснюється в гривнях України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Датою оплати товару і належного виконання грошового зобов`язання за цим договором вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунку постачальника. Оплата за товар відбувається наступним чином: 100 % (сто) відсоткова оплата вартості товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

В порушення умов договору відповідач оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 51 290, 00 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення боргу не подав, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованість в розмірі 51 290, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 111, 48 грн пені та 15 387, 00 грн штрафу, суд вказує на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.4. договору, у разі прострочення строків оплати товару понад 60 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Господарський суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, встановив, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3 104, 41 грн, а не заявлена позивачем сума в розмірі 3 111, 48 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення частково у розмірі 3 104, 41 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вказане нарахування проведено у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нарахована сума штрафу в розмірі 15 387, 00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі тридцяти процентів річних від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3 129, 43 грн та 30 % річних в розмірі 9 617, 09 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 30 % річних, суд вважає, що вказане нарахування проведене з дотриманням вимог ст. 625 ЦК України та п. 6.2. договору, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Азурит-Агро (82470, с. Жулин Стрийського району Львівської області, вул. Польова, 20, код ЄДРПОУ 43470733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (40009, м. Суми Сумської області, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, код ЄДРПОУ 36778933) суму в розмірі 84 775, 23 грн, з яких:

- 51 290, 00 грн - заборгованості;

- 3 129, 43 грн - інфляційних втрат

- 9 617, 09 грн - 30 % річних;

- 3 104, 41 грн - пені;

- 15 387, 00 грн. - штрафу;

- 2 247, 30 грн - судового збору .

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 01 липня 2021 року.

Суддя П.Т. Манюк