Рішення

від 30.06.2021 по справі 640/16786/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/16786/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Темза Груп доДепартаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови та припису, ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Темза Груп звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати постанову № 10-19 Про накладання фінансових санкцій від 19.08.2019, винесену Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- скасувати припис № 40/п від 03.05.2019, винесений Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправний припис щодо не укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, на підставі якого в подальшому прийнято постанову про накладення фінансової санкції. Зокрема позивач зазначає, що 14.07.2006 ТОВ Темза Груп за договором купівлі-продажу придбало нежитловий будинок загальною площею 1 052,00 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 ; право власності зареєстроване 14.07.2006, про що міститься запис у Державному реєстрі речових прав; на дату купівлі приміщення жодних обмежень щодо використання приміщення або обов`язків щодо укладання будь-яких охоронних договорів ТОВ Темза Груп не мало, а про перебування будинку у Державному реєстрі нерухомих пам`яток не знало; разом з тим, постановою № 10-19 від 19.08.2019 Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) було накладено на ТОВ Темза Груп фінансові санкції, а саме: за ухилення від укладання охоронного договору на пам`ятку у розмірі 17 000 грн., за невиконання припису органу культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.; так, припис № 40/п від 03.05.2019 було отримано ТОВ Темза Груп 06.06.2019; зазначеним приписом Департамент вимагає в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір; відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу); переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини; порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини; у приписі № 40/п від 03.05.2019 зазначено, що нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , була внесена до пам`яток архітектури місцевого значення наказом Міністерства культури України від 29.12.2016 № 1273; на дату складання припису, жодних письмових повідомлень про те, що орган охорони культурної спадщини вніс відповідний об`єкт до Переліку об`єктів культурної спадщини ТОВ Темза Груп не отримувало; 22.08.2019 ТОВ Темза Груп за вх. № 1 отримало акт № 23 від 14.08.2019 Про вчинення правопорушення , який складений головним спеціалістом відділу охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту Лучкіною Юлією Валеріївною ; у вказаному акті було зазначено, що за підсумками моніторингу наявності охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини, зокрема, на вул. Сагайдачного, 21 , не укладено охоронний договір; 27.08.2019 ТОВ Темза Груп направило Департаменту заперечення на акт перевірки, в якому було зазначено про те, що Товариство не отримувало офіційного письмового повідомлення про те, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , є об`єктом охорони культурної спадщини; відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт; керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього; акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції; рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті; рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції; оскільки письмові пояснення посадової особи до акту є документом, що стосується справи, то рішення про накладення фінансових санкцій, оформлене постановою № 10-19 від 19.08.2019, є таким, що було складене без врахування та з порушенням процесуальних норм Закону України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

16.10.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16786/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

11.11.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір; відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини; спеціалістом відділу охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту за підсумками моніторингу наявності охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини міста Києва, зокрема, по будинку на вул. Сагайдачного, 21 , встановлено, що охоронний договір на вказану пам`ятку з Департаментом не укладений; у зв`язку з цим власнику було направлено припис № 40/П від 03.05.2019 з вимогою в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір; проте, вимоги припису позивачем не виконані, що є порушенням Закону України Про охорону культурної спадщини ; отже, 14.08.2019 головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини правомірно було складено акт № 23 про вчинення правопорушення; щодо пам`яткоохоронного статусу будинку по вул. Сагайдачного, 21 , то твердження позивача про те, що власника пам`ятки варто було повідомляти про статус будинку є хибними, оскільки вказане твердження стосується пам`яток, що не внесені до Реєстру, а лише перебувають у статусі щойно виявлений об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його занесення до реєстру; внесення спірного будинку до Реєстру відбулося на підставі наказу Міністерства культури України від 29.12.2016 № 1273 Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України ; відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про охорону об`єктів культурної спадщини інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом, зокрема, публікації Реєстру та внесених до нього змін; отже, з цієї норми можна зробити висновок, що Департамент не був зобов`язаний повідомляти ТОВ Темза Груп про занесення вказаного будинку до Реєстру.

Додатково відповідач акцентував увагу і на тому, що інформація про загальний перелік об`єктів культурної спадщини є у відкритому доступі на сайті Міністерства культури України.

22.11.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника ТОВ Темза Груп надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу); тобто, цілком логічно, що об`єкт культурної спадщини перед тим як бути занесеним до Реєстру має бути внесений до Переліку об`єктів культурної спадщини, яке набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини; саме така послідовність передбачена Законом України Про охорону культурної спадщини .

04.12.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що моніторинг наявності охоронних договорів - це забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; це здійснення контролю за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини ; приймаючи оскаржуване рішення, Департамент фактично не здійснював заходів державного контролю, а лише вживав охоронних заходів шляхом проведення моніторингу наявності охоронних договорів, як це передбачено статтею 23 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Будинок на вул. Сагайдачного, 21 у Подільському районі м. Києва є пам`яткою архітектури місцевого значення - Житловий будинок з крамницями , 1870 року (наказ Міністерства культури України від 29.12.2016 № 1273, охоронний № 1000-Кв), розташовується у Центральному історичному ареалі міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804); на території Державного історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ (постанова ради Міністрів Української СРСР від 18.05.1987 № 183), межі якого визначено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979; на території пам`ятки археології місцевого значення Культурний шар Подолу XI-XVII ст. ст. (рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112, додаток 6, п. 3; на території пам`ятки Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 у редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560-Кв); археологічної охоронної зони (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979); в зоні охоронюваного ландшафту (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979) - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.

03.05.2019 Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було складено припис № 40/П, у якому зазначено, що охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, а саме нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , з Департаментом не укладено, що є порушенням статті 23 Закону України Про охорону культурної спадщини . З цієї підстави відповідач вимагав від позивача в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір.

14.08.2019 Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) складено акт № 23 Про вчинення правопорушення , у якому зазначено, що за підсумками моніторингу наявних охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини м. Києва встановлено, що охоронний договір на об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , з Департаментом не укладався. Департамент акцентував увагу на том, що відсутність укладеного охоронного договору з Департаментом є порушенням ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини .

19.08.2019 Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) складено постанову № 10-19 Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини , якою накладено на ТОВ Темза Груп фінансові санкції: 1) за ухилення від укладання охоронного договору на пам`ятку у розмірі 17 000,00 грн.; 2) за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.

27.08.2019 за вих. № 2 ТОВ Темза Груп подало лист-пояснення на акт № 23 Про вчинення правопорушення , у якому зазначено, всупереч положенням Закону України Про охорону культурної спадщини ТОВ Темза Груп не було направлено письмове повідомлення про те, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 належить до Переліку культурних пам`яток. До того ж, ТОВ Темза Груп зазначило що у нього відсутні документи, які мають подаватися власником приміщення для укладення охоронного договору.

Не погоджуючись із винесеними приписом та постановою, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регламентуються Законом України Про охорону культурної спадщини . Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України Про охорону культурної спадщини розкрито визначення основних понять у сфері охорони культурної спадщини.

Так, нерухомий об`єкт культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про охорону культурної спадщини державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Правові основи діяльності Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлені Положенням про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.

Пунктом 4 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, визначено основні завдання Департаменту, а саме: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва; контроль за виконанням законів України Про охорону культурної спадщини , Про охорону археологічної спадщини та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; участь у розробленні проектів планів та програм розвитку охорони культурної спадщини, організація фінансування заходів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; забезпечення виявлення, наукового вивчення,; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та класифікації, захисту, збереження, належного утримання і відповідного використання об`єктів культурної спадщини; сприяння збереженню культурної спадщини пошкодження; забезпечення належного захисту та утримання об`єктів археологічної спадщини на території міста Києва, здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності археологічних пам`яток.

Відповідно до пп. пп. 5.16, 5.21, 5.28, 5.34 п. 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, Департамент відповідно до визначених галузевих завдань виконує такі повноваження: забезпечує захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться без затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законодавством про охорону культурної та археологічної спадщини дозволів або з відхиленням від них; складає протоколи про адміністративні правопорушення, акти про вчинення правопорушення та постанови про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а також готує матеріали про вчинення незаконних дій чи бездіяльність та подає їх до відповідних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у встановленому порядку; укладає охоронні договори на об`єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з метою реалізації покладених на нього завдань має повноваження у сфері здійснення контролю за дотриманням Закону України Про охорону культурної спадщини , інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, в т.ч. Департамент має право виносити приписи про усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини. Серед іншого, Департамент наділений і повноваженнями щодо укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини і контролю за їх виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Норми ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачають, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Відповідно до п. 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , було укладено 14.07.2006 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.

На момент укладення зазначеного договору будинок за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , не мав статусу пам`ятки архітектури, а набув його на підставі наказу Міністерства культури України від 29.12.2016 № 1273, охоронний № 1000-Кв.

Відтак, право власності у ТОВ Темза Груп на об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 21 , виникло у той момент, коли вказаний об`єкт не був пам`яткою архітектури, а віднесення його до пам`яток відбулося вже опісля переходу права власності.

Як зазначає позивач, Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не повідомив у письмовій формі ТОВ Темза Груп про те, що нежитловий будинок по вул. Сагайдачного, 21 внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини і він набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Як вбачається із Реєстру нерухомих пам`яток місцевого значення ( http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245323810&cat_id=244910406) житловий будинок з крамницями по вул. Сагайдачного, 21 внесено до реєстру.

Порядок занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру визначено ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини (у редакції, яка була чинною на момент набуття об`єктом статусу пам`ятки).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною 2 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про охорону культурної спадщини центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, яка була чинною на момент набуття об`єктом статусу пам`ятки, об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об`єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об`єктів місцевого значення).

Відповідно до п. 2 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

При цьому, за приписами п. 3 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

З наведеного в сукупності вбачається, що процедура занесення будинку по вул. Сагайдачного, 21 у Подільському районі м. Києва як об`єкта культурної спадщини до Реєстру повинна була складатись з декількох чітко регламентованих нормами законодавства етапів: прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення будинку по вул. Сагайдачного, 21 у Подільському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини; письмового повідомлення власника об`єкта про внесення об`єкту культурної власності до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини; складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини; занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; письмове повідомлення власника пам`ятки про занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; видача Міністерством культури України власнику об`єкта свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

В світлі викладеного, суд принагідно акцентує увагу на тому, що якщо ТОВ Темза Груп вбачає ряд процедурних порушень щодо внесення об`єкта по вул. Сагайдачного, 21 до Реєстру нерухомих пам`яток, то належним способом захисту порушеного права буде оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, щодо занесення об`єкта культурної спадщини до такого Реєстру.

У позовній заяві ТОВ Темза Груп в частині обґрунтування правомірності не укладення охоронного договору з Департаментом, серед іншого, зазначає про те, що для укладення охоронного договору варто надати акт технічного стану, опис культурних цінностей і предметів, плани приміщень пам`ятки, плани інженерних комунікацій і зовнішніх мереж, генеральний план земельної ділянки, що є територією пам`ятки, паспорт пам`ятки. Позивач зазначає, що у нього немає жодного з викладених документів окрім плану приміщення, а тому є підстави вважати, що об`єкт по вул. Сагайдачного, 21 було віднесено до об`єктів культурної спадщини безпідставно.

Суд до таких доводів ставиться критично, оскільки предметом розгляду цієї справи є правомірність винесення припису № 40/п від 03.05.2019 та постанови № 10-19 від 19.08.2019. Натомість, правомірність внесення об`єкта по вул. Сагайдачного, 21 до об`єктів культурної спадщини та дотримання всіх обов`язкових етапів такої процедури може бути досліджено у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, щодо занесення об`єкта культурної спадщини до такого Реєстру.

Суд принагідно зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази наявності такого судового провадження, а отже вищезазначені твердження ТОВ Темза Груп не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки вони не стосуються предмету розгляду цієї справи.

Щодо правомірності винесення припису, то суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що 06.06.2019 ТОВ Темза Груп отримало припис № 40/П від 03.05.2019, у якому Департамент приписує в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір.

Частиною 1 ст. 30 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Темза Груп у встановлений приписом строк охоронний договір не уклало. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази виконання припису в подальшому, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ Темза Груп усунути порушення у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, в цій частині суд приходить до переконання, що оскільки об`єкт по вул. Сагайдачного, 21 є культурною пам`яткою, а докази укладення охоронного договору відсутні, то має місце порушення ТОВ Темза Груп вимог Закону України Про охорону культурної спадщини . Відтак, спірний припис є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо незаконності постанови № 10-19 Про накладання фінансових санкцій від 19.08.2019, то суд зазначає таке.

Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена статтею 44 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Так, відповідно до ст. 44 Закону України Про охорону культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, зокрема, за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини встановлено статтею 45 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, акт № 23 Про вчинення правопорушення від 14.08.2019 надіслано поштою 20.08.2019 (рекомендоване відправлення № 0407135535977).

За твердженнями ТОВ Темза Груп акт було отримано 22.08.2019, що не заперечується відповідачем.

27.08.2019 ТОВ Темза Груп надіслало до Департаменту лист-пояснення № 2 щодо акту № 23 Про вчинення правопорушення від 14.08.2019, що за своєю суттю є запереченням на вказаний акт. Проте, строк подачі заперечень порушено, оскільки ч. 2 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено строк у три календарні дні, отже останній днем строку подачі заперечень має бути 25.08.2019.

Також варто зазначити, що акт № 23 було складено 14.08.2019, а тому він мав бути надісланий посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції протягом 10 днів з моменту його складення, тобто до 24.08.2019. Законом України Про охорону культурної спадщини не передбачено, що акт надсилається посадовій особі для винесення фінансових санкцій після надання заперечень на акт, а лише встановлено строк, протягом якого він має бути надісланий. Відтак, у цій частині порушення відсутні.

Частиною 3 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

З сукупного аналізу норм вбачається, що після отримання документів оформлюється постанова про накладення фінансових санкцій. Така постанова виноситься протягом 10 днів з моменту отримання документів.

Суд зазначає, що у цій частині також відсутні порушення, оскільки не встановлено мінімального строку, який має пройти з моменту отримання документів до моменту винесення постанови. Натомість, загальний строк, який надається для прийняття рішення про накладення фінансових санкцій обмежується 10 днями, що було дотримано Департаментом.

Суд підкреслює, що положеннями законодавства, які регулюють спірні правовідносини (ч. 1 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини ), прямо визначено конкретне коло осіб, до повноважень яких віднесено накладення фінансових санкцій, передбачених ст. 44 Закону України Про охорону культурної спадщини , та до вказаних осіб не належить директор Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

В даному випадку, винесення постанови про накладення фінансової санкції на позивача за порушення вимог Закону України Про охорону культурної спадщини належить виключно до компетенції голови та заступника голови Київської міської державної адміністрації.

Як вбачається із тексту постанови № 10-19 Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини вона складена на підставі припису від 03.05.2019 № 40/п та акту про вчинення правопорушення від 14.08.2019 № 23. Постанова підписана директором Департаменту Олександром Никоряком , у той час як приписами ч. 1 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що накладення фінансових санкцій відповідно до ст. 44 Закону відбувається головою чи заступником голови Київської міської державної адміністрації.

Так, Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2018 № 381, надає повноваження Департаменту щодо підготовки постанов про застосування фінансових санкції за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Проте, вказане Положення є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може суперечити нормативно-правовим актам вищої юридичної сили - у цьому випадку ч. 1 ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Суд підкреслює, що норми ст. 45 Закону України Про охорону культурної спадщини не підлягають розширеному тлумаченню і містять вичерпний перелік суб`єктів до компетенції яких віднесено накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 44 Закону України Про охорону культурної спадщини , а тому не можна вважати, що оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією і законами України.

З огляду на все викладене вище, суд приходить до висновку, що у спірному випадку постанова була винесена неналежним суб`єктом, а тому фінансові санкції на ТОВ Темза Груп накладено неправомірно. З огляду на вказане, постанова № 10-19 Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини є незаконною та підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Темза Груп підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 111 від 27.08.2019, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Темза Груп - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову № 10-19 Про накладання фінансових санкцій від 19.08.2019, винесену Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 12).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 12) шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Темза Груп (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 21, ідентифікаційний код 33787353) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко