Рішення

від 30.06.2021 по справі 640/10790/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/10790/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання

вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (адреса: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, ідентифікаційний код - 37955329) (далі - позивач або ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) (надалі - відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС України у м. Києві щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (код ЄДРПОУ 37955329) за платежем податок на прибуток , стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС України у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (код ЄДРПОУ 37955329) за платежем податок на прибуток , стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо зарахування в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (код ЄДРПОУ 37955329) за платежем "податок на прибуток" сплачених грошових коштів, - авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку із виплатою дивідендів у звітному періоді згідно платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 в сумі 152 892,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на прибуток , що існував поза межами 1095 днів з дати його виникнення на дату такого зарахування та складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (код ЄДРПОУ 37955329) з платежу "податок на прибуток" шляхом виключення (списання) податкового боргу в розмірі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого, вказує, що Контролюючим органом безпідставно відмовлено у списанні коштів та відповідно допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання суми, яка обліковується за даними ПСП Товариства у розмірі 339 193,00 грн., за платежем податок на прибуток та пені 12 833,27 грн., стосовно яких минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, та які вважаються безнадійною заборгованістю у зв`язку із цим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

22.06.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача Коваленко О.І. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 у задоволенні клопотання представника позивача Коваленко О.І. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що внаслідок відсутності заяви платника про повернення помилково сплаченої суми протягом 1095 днів від дня виникнення відповідної суми, у 2018 році було проведено списання в інтегрованій картці Платежі до з`ясування помилково сплачених сум податку на прибуток приватних підприємств (ККДБ 11021000). Поряд з цим, у 2020 році у зв`язку зі зміною складу засновників здійснено перекодування індивідуальної картки платника податків, а саме зміна коду бюджетної класифікації 11020300 на 11021000 і зараховано кошти в сумі 152 892,00 грн., які сплачені платіжним дорученням № 606 від 01.07.2019 з інтегрованої картки Платежі до з`ясування до ІКП податку на прибуток приватних підприємств (ККДБ 11021000). Отже, станом на 18.06.2020 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР за висновком відповідача обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 352 026,27 грн., відповідно, 13.01.2020 зараховано сплату коштів згідно з платіжним дорученням № 606 від 27.06.2019 в сумі 152 892,00 грн. в рахунок погашення зазначеного податкового боргу. Беручи до уваги, що станом на дату звернення у ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР податковий борг у сумі 339 193,00 грн. не набув статусу безнадійного, ГУ ДПС у м. Києві не мало правових підстав для списання заборгованості.

Позивачем направлено відповідь на відзив, у якій зазначено, що жодним законом в тому числі Податковим кодексом України не передбачено обов`язку платника податків повідомляти податкові органи про зміну складу засновників, отже внаслідок зміни у грудні 2014 року засновників підприємства перекодування ІКП підприємства повинно було відбутись в 2015 році органами ДПС самостійно та своєчасно. Позивач вказав, що сума у 152 892,00 грн. за платіжним дорученням № 606 від 27.06.2019 з призначенням платежу зі сплати податку на прибуток при виплаті дивідендів була сплачена вчасно та мала бути зарахована в поточному (звітному) податковому періоді за 2019 рік, проте вказану суму протиправно зараховано в погашення суми боргу минулих років поза межами 1095 днів з дати виникнення - за 2015 рік. Разом з тим, зазначено, що заборгованість у сумі 339 193,00 грн. була своєчасно сплачена в бюджет України в 2015 році, проте рахувалась податковими органами у якості платежів до з`ясування через несвоєчасне перекодування ІКП підприємства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР є юридичною особою (ідентифікаційний код 37955329), запис про реєстрацію якої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено 21.11.2011.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР № 1/2014 від 15.12.2014 відчужено попереднім учасником (нерезидентом) - Компанією з обмеженою відповідальністю Мангіфера Холдінгс ЛТД свою частку у статутному капіталі у розмірі 100% на користь нового складу учасників по 50% часток кожному - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку зі зміною складу учасників Товариства державним реєстратором внесено оновлені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом станом на 17.12.2014.

У 2015 році ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР сплачено зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11021000) та з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11024000) згідно з платіжними дорученнями № 402 від 16.07.2015 на суму 31 338,00 грн., № 191 від 14.04.2015 на суму 47 528,00 грн., № 192 від 14.04.2015 на суму 47 528,00 грн., № 404 від 16.07.2015 на суму 47 528,00 грн., № 405 від 16.07.2015 на суму 47 528,00 грн., № 512 від 17.08.2015 на суму 47 528,00 грн., № 513 від 17.07.2015 на суму 12 674,00 грн., № 520 від 28.08.2015 на суму 47 528,00 грн., № 845 від 28.12.2015, № 846 від 28.12.2015, № 847 від 28.12.2015.

ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР також здійснено сплату авансового платежу з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 152 892,00 грн. (11021000), що підтверджується платіжним дорученням № 606 від 27.06.2019.

17.09.2019 ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР на адресу ГУ ДФС у м. Києві направлено листа вих. № 27/09 з повідомленням, що з 15.12.2014 засновниками Товариства є фізичні особи - громадяни України, а підприємство є платником податку на прибуток приватних підприємств. У листі зазначено, що у електронному кабінеті платника податків відсутня інформація щодо сплати підприємством податку на прибуток приватних підприємств у зв`язку з чим необхідно рознести платежі № 402 від 16.07.2015, № 191 від 14.04.2015, № 192 від 14.04.2015, № 404 від 16.07.2015, № 405 від 16.07.2015, № 512 від 17.08.2015, № 513 від 17.07.2015, № 520 від 28.08.2015, № 606 від 27.06.2019 по відповідним датам.

У відповідь на лист ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР від 17.09.2019 № 27/09, ГУ ДПС у м. Києві листом від 30.09.2019 № 16613/10/26-15-44-04-15 повідомило позивача, що на підставі п.-4 пункту 2 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування внаслідок відсутності заяви платника про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня виникнення, було проведено списання помилково сплаченої суми податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11021000), платіжними дорученнями від 16.07.2015 року в сумі 31 338,00 гривень та сум сплачених на рахунок авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11024000), платіжними дорученнями від 14.04.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, від 14.04.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, від 16.07.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, від 16.07.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, від 17.08.2015 року в сумі 12 674,00 гривень, від 17.08.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, від 17.08.2015 року в сумі 47 528,00 гривень, що обліковувалась в інтегрованій картці Платежі до з`ясування .

Контролюючим органом повідомлено, що станом на 27.09.2019 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код КБ 11020300) обліковується заборгованість в сумі 352 026,27 грн., в тому числі недоїмка в сумі 339 193,00 грн. та залишок несплаченої пені в сумі 12 833,27 грн., яка виникла, в термін до 05.10.2015 року, в результаті внесення змін до бюджетної класифікації наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації у частині виключення кодів, передбачених для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток та нарахованих платником щомісячно 1/12 авансового внеску в сумі 47 528,00 грн. по податковій декларації з податку на прибуток підприємств від 28.01.2015 року.

Щодо перекодування ІКП вказано, що відповідно до пп. 2 п. 3 розд. ІІ наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 у зв`язку зі зміною складу засновників, яка призводить до зміни коду бюджетної класифікації 11020300 на 11021000, за яким буде проводитися облік податку на прибуток, буде здійснено не пізніше першого операційного (банківського) дня наступного року, тобто в 2020 році.

Листом від 16.12.2019 № 51/12 ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР повідомило ГУ ДПС у м. Києві про бажання здійснити переведення за обліком з картки податку а прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код БК 11020300) на картку податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11021000). Також повідомлено, що ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР зарахувало авансовий внесок з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів у звітному періоді (код БК 1102100) у розмірі 152 892,00 грн. у зменшення нарахованої суми податку на прибуток приватних підприємств в поточному звітному періоді за 2019 рік (рядок 16.4.1. Додатку 3П Податкової декларації з податку на прибуток).

Листом від 17.01.2020 № 02/01 ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР повідомило ГУ ДПС у м. Києві, що станом на січень 2020 року в електронному кабінеті платника податків проведено перекодування ІКП з обліку податку на прибуток та за даними податкового органу обліковується заборгованість за платежем податку на прибуток приватних підприємств (код БК 11021000) 339 193,00 грн. та сума пені у розмірі 12 933,27 грн., які виникли у зв`язку з неврахуванням в ІКП здійснених підприємством протягом 2015 року платежів з податку на прибуток приватних підприємств та їх списанням податкових органом в бюджет України. Таким чином, позивач заявив про списання суми заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств на підставі ст. 102 Податкового кодексу України через сплив строку давності 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

ГУ ДПС у м. Києві у листі від 07.02.2020 № 23366/10/26-15-44-04-14 вказало, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від 15.10.2015 № 5624-23 на суму податкового боргу 226 022,00 грн. та прийнято рішення від 15.10.2015 № 5624/23 про опис майна у податкову заставу. З урахуванням наведеного, контролюючим органом зазначено, що питання щодо списання безнадійного податкового боргу буде розглянуто ГУ ДПС у м. Києві після підтвердження обставин наявності підстав для здійснення такого списання.

Листом від 11.03.2020 № 4913/10/26-15-10-07-10 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що згідно з даними інформаційної системи контролюючих органів станом на 01.01.2020 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР обліковувався податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств (11021000) в сумі 352 026,27 грн., 13.01.2020 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР зараховано сплату коштів згідно платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 в сумі 152 892,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що станом на дату звернення у ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР податковий борг в сумі 339 193,00 грн. не набув статусу безнадійного, отже ГУ ДПС у м. Києві не має правових підстав щодо прийняття рішення про списання даної заборгованості.

Позивач, не погодившись з вищенаведеною відмовою у коригуванні ІКП, зважаючи що наслідки протиправних бездіяльності та дій відповідача не усунуті, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Бюджетним кодексом України (далі по тексту - БК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В свою чергу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Суд відмічає, що відповідно до п. 57.1 ст. 47 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.4. ст. 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

З 01.01.2016 набрали чинності зміни, внесені до ПК України Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році у частині справляння податку на прибуток підприємств.

Згідно з п. 137.5 ст. 137 ПК України (у редакції після 01.01.2016), річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 137.6 ст. 137 ПК України передбачено, що податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу щодо об`єктів нежитлової нерухомості.

Якщо платник податку на прибуток у звітному періоді не отримав прибутку, або сума податку на прибуток менша за суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залишок суми такого податку, не врахований у зменшення податку на прибуток поточного періоду, не переноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових (звітних) періодів.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що 10.03.2016 позивачем подано звітну річну декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (отримано ГУ ДФС у м. Києві 11.03.2016, документ № 9276500299), у якій визначено:

Рядок 01 - Дохід від будь-якої діяльності (за рахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку - 13 252 115 грн.;

Рядок 02 - Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності - (+) 2 183 764 грн.;

Рядок 04 - Об`єкт оподаткування - 2 183 764 грн.;

Рядок 06 - Податок на прибуток - (+) 393 078 грн.;

Рядок 16 ЗП - Зменшення нарахованої суми податку - 440 426 грн.;

Рядок 19 Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду - (-) 47 348 грн.

Відповідно до Додатку ЗП до рядка 16 ЗП податкової декларації зменшення нарахованої суми податку становить суму нарахованого щомісячного авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України у розмірі 440 426 грн.

Враховуючи, що позивач є платником податків у якого відповідно до ПК України звітним періодом є календарний рік, декларація за звітний 2015 рік подається не пізніше 29.02.2016, а отже граничний термін сплати визначених у ній податкових зобов`язань є 10.03.2016.

З наданої відповідачем копії інтегрованої картки платника податків з податку на прибуток (код КБ 11020300) вбачається, що 10.03.2016 виникла заборгованість у розмірі 334 091,27 грн. в тому числі з недоїмки 321 258,00 грн. та пені 12 833,27 грн.

В подальшому 20.12.2016 суму недоїмки було збільшено внаслідок донарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням (форма Ш ) від 31.10.2016 № 0024911206, у зв`язку з чим станом на 31.12.2016 сума податкового боргу позивача складала 352 026,27 грн., в тому числі недоїмка 339 193,00 грн. та пеня 12 833,27 грн., при цьому відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 11.03.2020 № 4913/10/26-15-10-07-10 станом на 13.01.2020 (тобто зі сплином трьох років) залишалася незмінною.

Інформації щодо вжиття заходів щодо примусового стягнення зазначеного боргу відповідачем не надано.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вже зазначено, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.37.1, 37.2 ст. 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Згідно з підп.37.3.4 п.37.3 ст.37 ПК України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є, скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Строк давності встановлений статтею 102 ПК України. За змістом цієї статті строк давності становить 1095 днів, який, для цілей стягнення податкового боргу, обраховується з наступного дня після закінчення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Отже, протягом цього строку несплачена сума грошового зобов`язання вважається податковим боргом, щодо якого податковий орган має право вживати заходи для його погашення. Однак, по завершенні цього строку податковий борг вважається безнадійним та підлягає списанню.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку № 577).

Відповідно до п. 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 слідує, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, а тому суд, у відповідності до вимог ч. 5 ст.242 КАС України, враховує таку при вирішенні даної справи.

З огляду на наведене, суд, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, а також позицію Верховного Суду, дійшов висновку, що в інтегрованих картках платника податків не може обліковуватись податковий борг поза межами 1095 днів з дати його виникнення.

Таким чином, судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем у порушення вимог ст. 101 ПК України та п. 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків протиправно обліковується безнадійна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР з податку на прибуток підприємства стосовно якої минув строк давності у 1095 днів, що підлягає списанню за рішенням податкового органу.

Щодо обставин зміни кодів бюджетної класифікації та їх вплив на спірні правовідносини суд відмічає таке.

Відповідно до п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п. 64.1 ст. 64 ПК України, взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами.

Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 66.1 ст. 66 ПК України передбачено підстави для внесення змін до облікових даних платників податків, якою, зокрема, є інформація органів державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі міститься перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією.

Згідно з п. 9.1. розділу ІХ Порядок внесення змін до облікових даних платників податків Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок у редакції чинній станом на момент здійснення змін у складі учасників ТОВ "ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР"), контролюючі органи проводять внесення змін і доповнень до Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб на підставі:

інформації органів державної реєстрації;

інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків;

інформації суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

рішення суду, що набрало законної сили;

даних перевірок платників податків.

Пунктом 9.2. Порядку перебачено, що у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру , та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП подається з позначкою Зміни або за формою № 1-РПП - з позначкою Перереєстрація, зміни .

Пунктами 9.5. та 9.6. вказано, що відомості Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб можуть бути оновлені (доповнені, актуалізовані) контролюючими органами на підставі електронних даних інформаційного фонду ДРФО, ЄДРПОУ, Єдиного державного реєстру, інших державних реєстрів, ведення яких здійснюється органами державної влади. При цьому інформація про внесені зміни роздруковується окремо для кожного платника податків та підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

Після оновлення відомостей Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб на підставі відомостей Єдиного державного реєстру про внесення змін до відомостей щодо юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру відомості про внесення відповідних відомостей до реєстрів Центрального контролюючого органу із зазначенням: дати внесення даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку.

Аналізуючи наведені положення вбачається, що у позивача відсутній обов`язок повідомляти податкові органи про зміну складу учасників юридичної особи, водночас, інформація про такі зміни отримується або податковим органом самостійно або внаслідок повідомлення органами державної реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 Про бюджетну класифікацію затверджено бюджетну класифікацію, згідно з якою код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Надалі наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації внесено зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 Про бюджетну класифікацію , відповідно до якого, у Класифікації доходів бюджету виключено, зокрема, код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Згідно з пунктом 2, 3 вищевказаного наказу Державній фіскальній службі України з урахуванням Змін до бюджетної класифікації, затверджених цим наказом, наказано забезпечити внесення змін до програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств, в тому числі авансових внесків.

Державній казначейській службі України наказано забезпечити зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.

Суд відмічає, що на момент внесення змін до кодів бюджетних класифікацій з обліку податку на прибуток наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765).

Разом з тим, Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України № 422 лише 07.04.2016 (далі - Порядок № 422), а чинності останній набрав з 10.06.2016.

Згідно з вимогами п. 4. розділу І Порядку № 765 облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Відповідно до вимог п. 11 розділу І Порядку № 765 за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Згідно з вимогами п.1. розділу ІІ Порядку № 765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Окрім цього, п. 5 розділу IV Порядку № 765 закріплено, що дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Відтак, з аналізу вищенаведених положень вбачається, що територіальні органи Міндоходів України уповноважені на здійснення належного обліку в інтегрованій картці платника надходження податків.

В свою чергу, з 10.06.2016 почав діяти Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким у п. 4, 5 Розділу І передбачено, що відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

Підпунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 422, для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Підпунктом 2 пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 422 встановлено, що підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі інформації про відкриття (перевідкриття) рахунків за відповідними кодами класифікації доходів бюджету, отриманої від органу Казначейства, проводить процедуру перекодування ІКП за місцем її відкриття.

При цьому у разі зміни коду класифікації доходів бюджету перекодування відбувається датою відкриття (перевідкриття) рахунку за нововведеним кодом класифікації доходів бюджету шляхом зміни коду, за яким відкрито ІКП, та із збереженням інформації, що містилася в ІКП.

У разі виключення коду класифікації доходів бюджету підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, відповідно до інформації, отриманої від органу Казначейства, проводить перенесення залишків коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації.

У разі зміни організаційно-правової форми господарювання платника, яка призводить до зміни коду бюджетної класифікації, за яким проводиться облік податків, зборів, платежів до бюджету та єдиного внеску, такому платнику не пізніше першого операційного (банківського) дня року, наступного за роком, у якому відбулись вказані зміни, підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, забезпечується відповідне перекодування ІКП.

Пунктом 1 частини 2 статті 29 БК України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

За змістом частини 5 статті 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що податкове законодавство не пов`язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, суд приходить до висновку про наявність у платника податків правового інтересу, щоб дані його інтегрованої картки відповідали показникам його податкової звітності та відображали реальний стан розрахунків з бюджетом.

Однак, у порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651, положень Порядку № 765 та Порядку № 422 податковим органо не внесено змін у інтегровану картку платника податків у частині складу учасників юридичної особи позивача та, відповідно, не змінено статус ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР як платника податку на прибуток підприємства без ознаки наявності іноземних інвестицій. Як наслідок код бюджетної класифікації для сплати податку на прибуток підприємств у відповідності до організаційної форми та складу учасників юридичної особи - платника податків правильно визначено не було.

Таким чином, за обставин належного адміністрування інтегрованої картки платника податків в частині своєчасного відображення змін у складі учасників Товариства та кодів бюджетних класифікацій на виконання вимог наказу Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651, здійснені позивачем платежі за платіжними дорученнями № 402 від 16.07.2015 на суму 31 338,00 грн. (11021000 - ПБ), № 191 від 14.04.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000), № 192 від 14.04.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000), № 404 від 16.07.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000), № 405 від 16.07.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000), № 512 від 17.08.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000), № 513 від 17.07.2015 на суму 12 674,00 грн. (11024000), № 520 від 28.08.2015 на суму 47 528,00 грн. (11024000) не підлягали б набуттю статусу Платежі до з`ясування та були б своєчасно зараховані в погашення зобов`язань з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, визначених звітною річною декларацією, втім були списані у відповідності до вимог Порядку № 422 як помилково сплачені суми платежів, що обліковуються в ІКП більше 1095 днів без руху за відсутності заяви платника про повернення таких сум.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги бездіяльність відповідача щодо належного коригування інтегрованої картки платника податків, що відобразилась у невнесені змін у складі учасників юридичної особи та несвоєчасній зміні кодів бюджетної класифікації для сплати податку, зважаючи на невиконання податковим органом обов`язку щодо своєчасного списання безнадійної заборгованості, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС України у м. Києві щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР" за платежем податок на прибуток , стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

Разом з тим, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Отже, як слідує з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР за платежем податок на прибуток , стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн., є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав, отже позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДПС у м. Києві щодо зарахування в інтегрованій картці платника податків авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку із виплатою дивідендів у звітному періоді згідно платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 суд відмічає таке.

Як вже зазначено та встановлено судом, листом від 11.03.2020 № 4913/10/26-15-10-07-10 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що згідно з даними інформаційної системи контролюючих органів станом на 01.01.2020 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР обліковувався податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств (11021000) в сумі 352 026,27 грн., 13.01.2020 в ІКП ТОВ ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР зараховано сплату коштів згідно платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 в сумі 152 892,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

У матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 про сплату на рахунок Казначейства України 152 892,00 грн. за призначенням *;101;37955329;11021000 авансовий платіж з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Перераховано повністю, без ПДВ .

Відповідно до п.87.9 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Оскільки контролюючий орган позбавлений можливості зараховувати кошти в погашення податкового боргу, з дня виникнення якого минув строк давності, визначений ст.102 ПК України, то зарахування сплачених сум відповідно до платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 у погашення безнадійного боргу за 2015 рік є неправомірним, що вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 11586,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР за платежем податок на прибуток , стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (адреса: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, ідентифікаційний код - 37955329) за платежем податок на прибуток в сумі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

4. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо зарахування в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР за платежем "податок на прибуток" сплачених грошових коштів, - авансового внеску з податку на прибуток у зв`язку із виплатою дивідендів у звітному періоді згідно платіжного доручення № 606 від 27.06.2019 в сумі 152 892,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на прибуток , що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

5. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР (адреса: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, ідентифікаційний код - 37955329) з платежу "податок на прибуток" шляхом виключення (списання) податкового боргу в розмірі 352 026,27 грн., що складається із недоїмки в сумі 339 193,00 грн. та пені в сумі 12 833,27 грн.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) понесені Товариством з обмеженою відповідальністю ХОРАЙЗОН ОФІС ТАУЕР витрати по сплаті судового збору у розмірі 11586,40 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 40 коп.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко