Постанова

від 25.03.2021 по справі 280/3929/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3929/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року

у адміністративній справі № 280/3929/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 № 0005170515, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський , визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 29.05.2020 року податкове повідомлення-рішення № 0005170515, яким нараховано податкове зобов`язання за податком на додану вартість у сумі 13224516,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням у розмірі 8816344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4408172,00 грн., а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ТОВ Приморський судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДФС у Запорізькій області з підстав порушення вимог матеріального та процесуального права, а також не врахування судом доводів контролюючого органу та наявних в матеріалах справи доказів, якими підтверджено нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками у перевіряємий період, а саме, з ТОВ ДАТА ФОРМ (за вересень, жовтень, грудень 2017, січень, лютий 2018), ТОВ ДАСТРІАЛ (за вересень, жовтень, грудень 2017, лютий 2018), ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (за листопад, грудень 2017), ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (за листопад, грудень 2017), ТОВ ЛЕЙНВІК (за грудень 2017), ТОВ ВАНДЕФУЛ (за жовтень 2017), ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ (за лютий 2018), ТОВ КОМПІНФОРМСЕРВІС (за лютий 2018), що було виявлено фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області та зафіксовано в Акті від 14.12.2018 №775/08-01-14-09/41339291, оформленого за результатом здійсненної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД ТЕХНОЛЛІОН , під час якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з переліченими контрагентами-постачальниками.

Мотивуючи помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі, апелянт вказує, що усі перелічені контрагенти позивача не мають матеріально-технічної бази і працівників у штаті, а їх діяльність була направлена на формування для ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕХНОЛЛІОН податкового кредиту на товари та роботи, з метою послідуючої конвертизації грошових коштів в готівкову форму та їх привласнення, що підтверджується підміною номенклатури товару та робіт, тобто невідповідністю входу-виходу товару та робіт на вказаних підприємствах, відсутністю оплати за товар та послугу, а також кримінальними справами, фігурантами яких були посадові особи перелічених контрагентів, звільнених від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин , що у сукупності за твердження апелянта свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просить скасувати та прийняти інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, після здійснення заміни сторони: Головного управління ДФС у Запорізькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на його правонаступника Головного управління ДПС у Запорізькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43143945), представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач по справі не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, але в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вимог апелянта і проти скасування рішення суду першої інстанції, вказуючи на недоказанність контролюючим органом правомірності своїх висновків, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, тому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, яким за твердженням представника позивача детально досліджено усі фактичні обставини спірних правовідносин, перевірено та проаналізовано долучені до матеріалів справи письмові докази, надано правильну оцінку складаним по спірним господарським операціям первинним документам, і відповідно прийняте обґрунтоване та вмотивоване рішення по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і правильність застосування до них норм матеріального права, судова колегія переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області у період з 26.10.2018 року до 08.11.2018 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства ТОВ ТД ТЕХНОЛЛІОН з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ ДАТА ФОРМ (код за ЄДРПОУ 41388642) за вересень, жовтень, грудень 2017, січень, лютий 2018, ТОВ ПІРЕТ (код за ЄДРПОУ 40990316) за вересень 2017, ТОВ УКРКОЛІЯМАШ (код за ЄДРПОУ 38408218) за вересень 2017, ТОВ ДАСТРІАЛ (код за ЄДРПОУ 41418411) за вересень, жовтень, грудень 2017, лютий 2018, ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (код за ЄДРПОУ 41445134) за листопад, грудень 2017, ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (код за ЄДРПОУ 41507174) за листопад, грудень 2017, ТОВ ЛЕЙНВІК (код за ЄДРПОУ 41654289) за грудень 2017, ТОВ ВАНДЕФУЛ (код за ЄДРПОУ 41058083) за жовтень 2017, ТОВ ІНЕКС ТРЕЙДІНГ (код за ЄДРПОУ 41708978) за лютий 2018, ТОВ КОМПІНФОРМСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 41016897) за лютий 2018р.

У зв`язку з наданням до перевірки не в повному обсязі документів (їх копій), які були предметом цієї перевірки, та відмови керівника ТОВ ТД ТЕХНОЛЛІОН від пояснень, довідок, інформації, ревізором-інспектором контролюючого органу 05.11.2018 року складалися Акти № 1561/08-01-14-03/41339291 та № 1562/08-01-14-08/41339291 (а.с.42-43 т.4), та Акт № 680/08-01-14-09/41339291 від 08.11.2018 року, на який ТОВ ТД ТЕХНОЛЛІОН до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подавалися заперечення, внаслідок розгляду яких, відповідачем була надано відповідь № 680/08-01-14-09/41339291 від 08.11.2018 (а.с.54 т.4) а також винесено Акт від 14.12.2018 №775/08-01-14-09/41339291 (а.с.55-56 т.4), за висновками якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ ТД ТЕХНОЛЛІОН вимог: п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що відбулося шляхом заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 597 490 грн., у тому числі 2017рік - 1 036 140 грн., 1 квартал 2018року - 561 350 грн.; та п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 1 554 229 грн., у тому числі за вересень 2017р. в сумі 311 997 грн., за жовтень 2017р в сумі 154 464 грн., за листопад 2017р. в сумі 149 410 грн., за грудень 2017р. 690 788 грн., за січень 2018р. в сумі 149 398 грн., за лютий 2018р. в сумі 98 172 грн.; а також завищено від`ємне значення з податку на додатну вартість загальну суму 186 813 грн., у тому числі за жовтень 2017р. - 149 410 грн.; за лютий 2018 - 37 403 грн.

Допущення позивачем зазначених у попередньому абзаці порушень податкового законодавства обґрунтовано в Акті перевірки від 14.12.2018 №775/08-01-14-09/41339291 тим, що проведеною перевіркою контролюючим органом не встановлено реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами-постачальниками у період, що перевірявся.

Як з`ясовано судом першої інстанції, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ Приморський та ТОВ АГРОПРОДАКШН , мотивовані тим, що придбання позивачем товару у вказаного контрагента не підтверджено, у зв`язку з відсутністю придбання зазначених в податкових накладних ТМЦ по ланцюгу придбання, та неможливістю зберігання у задекларованій кількості в складських приміщеннях, які наявні у підприємства, а також не підтвердження транспортування товару та його використання у господарській діяльності підприємства, і отримання інформації про здійснення Київською місцевою прокуратурою № 6 досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060003278 відомості про яке внесено до ЄРДР 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, по факту розроблення і втілення у життя невстановленим слідством особами в період 2018-2019 рр. злочинного механізму діяльності, направленої на створення ряду суб`єктів господарювання, з метою прикриття незаконної діяльності, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, внесення завідомо неправдивих відомостей до фінансово - господарських документів підприємств, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності, у т.ч. і ТОВ АГРОПРОДАКШН .

По взаємовідносинам позивача з ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , судом першої інстанції також встановлено, що нереальність їх господарських відносин підтверджується: відсутністю у вказаного контрагента права власності і інших речових прав на нерухоме майно та незначна кількість працюючих осіб у три особи; а також відсутність у цього контрагента можливості реалізації товару у зв`язку з його відсутністю по ланцюгу постачання. Також підставою для виникнення сумнівів у цих взаємовідносинах , слугувало зазначення в ТТН, оформлених по операціям за участі ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ : - транспортних засобах, що зареєстровані за іншими СПД і не відповідають заявленим у ТТН власникам - водіям та вказаним підприємствами - перевізниками, а у постачальників на адресу ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ товарів, відсутні по ланцюгу придбання як вказані ТМЦ, так і будь-які основні засоби, для надання послуг транспортування; - транспортних засобів, які фігурують по декільком СПД перевізниками у одному періоді, при відсутності по ланцюгу придбання послуг перевезення, відсутності 1ДФ, невідповідності цін та зазначеної в ТТН загальної вартості, а також відмінності кількості товару визначених відповідно до видаткових накладних та відвантажених на підставі ТТН, невідповідності визначеного у додатках до договору та в ТТН місця поставки товару, відсутності в базі даних ІС Податковий блок адреси підприємства ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , хоча в податковій звітності зазначеного контрагента вказано податкову адресу: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16, м. Дніпро, Дніпропетровська область. Окремо, контролюючий орган також акцентував увагу на інформацію, згідно якої при проведенні обшуку на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2018 в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32017210000000007 від 23.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1, ч.3 ст.15 та ч.3 ст.212 КК України, було вилучено печатку ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ і його постачальника ТОВ Фірма Адверс в приміщенні за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 28-Л 28-А, що контролюючий орган визнав, як несумісність діяльності ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ з легальною підприємницькою діяльністю, і відповідно, відсутності у позивача можливості легалізації господарських операцій з цим контрагентом навіть за формального підтвердження їх документами бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спираючись на положення ст. 19 Конституції України, п.14.1.36 пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 і п.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також ст.1 і ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та п.2.1 п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, правильно вдався до перевірки обставин, пов`язаних з фактичним придбанням позивачем товарів (робіт, послуг) та здійснив повний аналіз умов укладених позивачем договорів з контрагентами і наявних у позивача оформлених у перевіряємий період первинних бухгалтерських документів, що у сукупності дозволило суду першої інстанції дійти обґрунтовано висновку про доведеність позивачем заявлених у цій справі вимог, оскільки ТОВ Приморський повністю підтверджено реальність господарських відносин з ТОВ АГРОПРОДАКШН і ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , а також доведено правомірність визначення податку на додану вартість і віднесення до податкових витрат сум за первинними документами, які в тому числі були предметом дослідження контролюючого органу під час перевірки, і якими беззаперечно доказано, що постачання товарів (послуг) між ТОВ Приморський і його контрагентами здійснювалось на виконання умов укладених у відповідності до вимог закону, ніким не оскаржених, не скасованих, не змінених договорів, що також підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними, проведеними у безготівковій формі розрахунками, і іншими відображеними по бухгалтерському обліку документами (товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-здачі робіт (послуг), бухгалтерськими регістрами і т.д), а також складеними ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ і ТОВ АГРОПРОДАКШН у відповідності до вимог чинного законодавства податковими накладними, які своєчасно зареєстровані в ЄРПН та відображені у складі податкових зобов`язань за відповідний звітний період, з відображенням сум ПДВ за податковими накладними у реєстрах отриманих податкових накладних та включенням їх до складу податкового кредиту.

На переконання апеляційної інстанції, судом першої інстанції вмотивовано спростовані усі приведені контролюючим органом обставини та факти, які слугували підставою для винесення оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень рішень. Зокрема, посилаючись на конкретні первинні бухгалтерські, які не мають дефектів ні по формі ні по суті, та безпосередньо пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань, і відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах з його контрагентами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що із усіх досліджених податковим органом під час проведення перевірки документів, складених по взаємовідносинам позивача з його контрагентами, в дійсності усі зауваження виникли лише до оформлених по спірним господарським операціям товарно-транспортним накладним, а також внаслідок переконання контролюючого органу за результатом аналізу електронної бази даних і інформації автоматизованих систем того, що контрагенти позивача не мають необхідного обсягу матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, що свідчить про їх неможливість здійснювати фактичні товарні операції з позивачем.

Проте, наведені у попередньому абзаці твердження відповідача, за висновками суду першої інстанції повністю спростовані тим, що: - відмінність по зазначенню місця поставки товару між визначеного у додатках до договору та тим, що вказано у товарно-транспортних накладних, не є порушенням, оскільки місце розвантаження товару визначається за домовленістю сторін та допускається його зміна в процесі виконання договору, а вказана в товарно - транспортних накладних адреса розвантаження товару, відповідає місцю знаходженню складів ТОВ Приморський ; - а відмінність показника по кількості товару, між зазначеним у видаткових накладних та відвантаженого згідно товарно-транспортних накладних - є незначною порівняно з загальною вагою товару, а податковим органом не спростовано твердження позивача стосовно фізичної втрати ваги продукції в процесі її транспортування, внаслідок чого відповідно змінилася і зазначена в ТТН загальна вартість, що є звичайним з огляду на специфіку перевезення такого товару.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції правильно відхилив також доводи відповідача про те, що транспортні засоби, що здійснювали перевезення товару, не зареєстровані за підприємствами, які надавали такі послуги, оскільки вказані обставини не підтверджують не можливість транспортування товару взятими в оренду перевізниками транспортними засобами, а питання декларування доходу перевізниками є виключно їх індивідуальною відповідальністю. До того ж, надання перевізниками послуг з транспортування товару декільком підприємствам в одному періоді, жодним чином не вказує на факт відсутності надання послуг транспортування товару, а для самого позивача товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обілку, тому висновки контролюючого органу щодо сумнівності господарських операцій між ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ АГРОПРОДАКШН не можуть ґрунтуватись виключно на недоліках товарно-транспортних накладних.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія наголошує, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є визначальними при оподаткуванні операцій за Договором поставки і не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. При цьому, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Відповідно, будь-які помилки чи відмінності у ТТН за умови наявності інших належних доказів товарності не позбавляють позивача права на формування податкового кредиту, що узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. по справі № 826/11879/13-а та від 16.05.2018 р. по справі № 2а-0870/12052/11.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги відповідача стосовно іншої частини оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції, колегія судів бере до уваги долучені до матеріалів справи письмові докази, в тому числі і первинні документи, в яких належним чином було відображено в установлені строки позивачем як по бухгалтерському так і по податковому обліку результати цих господарських операцій, та якими саме і підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами, внаслідок здійснення яких було спричинено реальні зміни майнового стану безпосередньо у позивача по цій справі.

Так, перевіряючи в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що на спростування тверджень контролюючого органу про дефектність документів та неможливість (нереальність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками у зв`язку з сумнівністю діяльності ТОВ КІРІОН , що виступало перевізником у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ АГРОПРОДАКШН , суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що:

- відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ КІРІОН зареєстровано вид економічної діяльності

- вантажні перевезення, і будь-яка негативна інформація про дане підприємство в доступних державних реєстрах відсутня;

- ТОВ КІРІОН в господарських операціях з ТОВ АГРОПРОДАКШН виступало виключно перевізником товару, а тому наявність у нього складів для зберігання пального не є обов`язковою та жодним чином не впливає на можливість надання послуг перевезення;

- відсутність зареєстрованого за підприємством або його керівником права власності на нерухоме та рухоме майно, не є беззаперечним доказом неможливості фактичного користування ним, оскільки підприємство може укладати цивільно - правові договори на користування таким майном, які не підлягають державній реєстрації; а відповідач безпідставно виключив можливість залучення ТОВ КІРІОН працівників за цивільно - правовими угодами, аутсорсингу та аутстафінгу, або навіть залучення третіх осіб-перевізників;

- а у контролюючого органу навіть під час перевірки не було будь-яких зауважень безпосередньо до порядку складання товаро - транспортних накладних.

Таким чином, на переконання апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно визнав, що на ТОВ Приморський не може негативно впливати факт недотримання контрагентом - перевізником Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, оскільки право позивача на податковий кредит за договором поставки товару, не може залежати від наявності чи відсутності товарно-транспортних документів, які для позивача у той же час не можуть визнаватися документами з питань оподаткування операції поставки товару, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2020 по справі № 826/19922/15

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів контролюючого органу стосовно підтвердження під час перевірки необґрунтованості податкової вигоди ТОВ Приморський у перевіряємий період саме тим, що у його контрагентів відсутні наймані працівники, немає зареєстрованого права власності на рухоме та нерухоме майно, а також відсутня інформація про наявність промислових баз, складів для зберігання пального та інших матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що інформацію про відсутність у контрагентів позивача матеріальної та технічної бази, а також товару по ланцюгу його руху товару і до реалізації цього товару в подальшому позивачу - контролюючим органом було отримано внаслідок аналізу автоматизованих інформаційних систем, але без урахування можливість ТОВ АГРОПРОДАКШН користуватися приміщеннями на підставі договорів оренди та із залученням працівників на підставі цивільно-правових угод, і відповідно, суд першої інстанції правильно наголосив, що неподання контрагентом податкової звітності чи відсутність певної інформації в податковій звітності про наявність найманих працівників, або основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеної в постанові від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Одночасно, на підтвердження законності та обґрунтованості наведених висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що будь-яка інформація, отримана з автоматизованих систем контролюючого органу не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки отримання інформації у вказаний спосіб не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань та кредиту, а сама така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, і відповідно, не повинна братися до уваги як доказ нереальності господарських операцій, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка наводилася у постанові від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, та у постанові від 27.02.2018 р. по справі № 811/2154/13-а.

Обґрунтованими судова колегія визнає також висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав брати до уваги, як доказ фіктивності господарських операцій позивача, факт порушення кримінальних проваджень. Так, деталізуючи неможливість враховувати у цій справі взагалі, та відносно позивача і його контрагентів зокрема, означених контролюючим органом в Акті перевірки кримінальних проваджень, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що:

- останні процесуальні дії по кримінальному провадженню № 12019100060003278, про яке відомості внесено до ЄРДР 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - вчинялись у серпні 2019 р., а усі арешти на банківські рахунки та активи ТОВ АГРОПРОДАКШН і інших фігурантів кримінального провадження були скасовані судом за скаргою підприємств, в тому числі стосовно ТОВ АГРОПРОДАКШН - ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2019 у справі № 757/43372/19-к, постановлянням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна та активів. Вказані обставини, судом першої інстанції обґрунтовано розцінені як сумнівні підстави використання даної інформації як доказу фіктивності господарських операцій ТОВ "АГРОПРОДАКШН" з позивачем

- стосовно інформації про проведення в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 23.01.2017 за № 32017210000000007, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1, ч.3 ст.15 та ч.3 ст.212 КК України, обшуку на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2018, під час якого було вилучено печатку ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , суд першої інстанції обґрунтовано узяв до уваги, що вищевказане кримінальне провадження відкрито було не по відношенню до посадових осіб ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , і окрім вказаної процесуальної дії, в подальшому по цьому кримінальному провадженню, жодних процесуальних дій відносно до ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ або його керівника не вчинялося, і дане підприємство більше не фігурувало взагалі у цьому провадженні, що в свою чергу свідчить про недоречність доводів відповідача про сумнівність діяльності контрагента позивача - ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ .

Отже, за викладених вище обставин, спираючись на положення ст.61, ст.124 Конституції України та на правову позицію Верховного Суду у справі № к/9901/4639/17 (постанова від 27.02.2018) та у справі № 814/569/16 (рішенні від 05.03.2019), а також з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, за яким, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, і навіть при наявності вироків, які набрали законної сили, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, суд першої інстанції правильно відхилив посилання контролюючого органу на вказані кримінальні провадження.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що документи по вищевказаним кримінальним провадженням, які б підтверджували наведені податковим органом факти, до матеріалалів адміністративної справи надані не були, і висновки суду першої інстанції в цій частині, контролюючим органом не спростовано.

Підсумовуючи встановлені та перевірені у цій справі фактичні обставини, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції у цій справі при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряємий період, всебічно були досліджені умови застосування позивачем норм податкового законодавства шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам та фактичні правовідносини учасників господарських операцій, а також перевірено дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлено зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності позивача.

Оскільки колегією суддів не встановлено обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а відповідачем в свою чергу не доведено під час апеляційного перегляду справи нереальності господарської діяльності позивача, або його обізнаності про будь-які порушення контрагентами вимог податкового законодавства, чи причетності позивача до будь-яких сумнівних і фіктивних фінансово-господарських операцій, також як і не доведено неправдивість, недостовірність або суперечливість поданих позивачем до контролюючого органу усіх первинних документів, чи неналежність їх оформлення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для позбавлення позивача по цій справі права на отримання податкової вигоди по здійсненим ним в перевіряємий період господарським операціям з ТОВ "АГРОПРОДАКШН" та ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ .

Відповідно, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, яким за усіма правилам оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення доводів контролюючого органу, прийнято законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню, оскільки фактично стосуються тільки переоцінки доказів та встановлених обставин справи, і є помилковими та не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Керуючись ст.ст.242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник