Постанова

від 01.07.2021 по справі 420/11001/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11001/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року у справі №420/11001/20 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 46135 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 46135 грн., з яких 43350грн. - по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, 2785грн. - по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості у загальному розмірі 46135 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі № 420/11001/20 адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області - задоволено.

Присуджено до стягнення з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суми заборгованості:

- по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 43350грн.;

- по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2785грн.

Задовольняючи позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області суд першої інстанції вказав на наявність у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 податкового боргу у загальному розмірі 46135 грн., з яких 43350грн. - по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, 2785грн. - по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів та встановленням в Одеському окружному адміністративному суді додаткових обмежень ФОП ОСОБА_1 не мала можливості прибути до окружного адміністративного суду та ознайомитися з матеріалами справи №420/11001/20. При цьому, позовну заяву з додатками відповідачка не отримувала. З огляду на відсутність факту направлення на поштову адресу ФОП ОСОБА_1 копії даної позовної заяви, відповідачка була позбавлена можливості пересвідчитись у наявності у представника ГУ ДПС в Одеській області повноважень щодо представництва та подання позовної заяви. На думку відповідачки, судом першої інстанції безпідставно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, ФОП ОСОБА_2 зазначає, що станом на дату винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідачем сплачено заборгованість по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2785грн.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 14.07.2018р. фахівцями ГУ ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального в кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт перевірки від 24.07.2018р. №833/15-32-40-01/ НОМЕР_1 , у висновках якого вказано про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ; ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

На підставі означеного акта перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018р. №0018664001 щодо застосування до ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 43350грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018р. №0018664001 Головним управлінням ДФС в Одеській області своєчасно було надіслано на адресу ОСОБА_1 та отримано останньою, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскального чека УКРПОШТА від 06.08.2018р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, згідно податкової декларації акцизного податку, поданої ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, зокрема, від 21.10.2018р. відповідачкою самостійно визначено суму акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 3865грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи інтегрованих карток платника, які на час виникнення спірних правовідносин велись в податковому органі згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422, за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 46135 грн., з яких 43350грн. - по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, 2785грн. - по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Проте, вищевказана заборгованість у законодавчо визначеному порядку, та строки самостійно ФОП ОСОБА_1 сплачена не була, у зв`язку з чим за відповідачкою виникла податкова заборгованість у загальному розмірі 46135грн.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, 09.07.2020р. ГУ ДПС в Одеській області винесено податку вимогу №199372-52, згідно із якою станом на 08.07.2020р. за ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 43350грн.

Означену податкову вимогу №199372-52 від 09.07.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області своєчасно було надіслано на адресу ОСОБА_1 та отримано останньою, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскального чека УКРПОШТА від 27.08.2020р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачкою, визначеної вказаною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 податкового боргу у загальному розмірі 43350грн., який підлягає стягненню в судовому порядку.

При цьому, у контексті розгляду даної справи, на думку апеляційного суду, не є обґрунтованими твердження скаржниці, що у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів, встановленням в Одеському окружному адміністративному суді додаткових обмежень, ФОП ОСОБА_1 не мала можливості прибути до окружного адміністративного суду та ознайомитися з матеріалами справи №420/11001/20, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка зверталась до суду першої інстанції із клопотанням щодо ознайомлення з матеріалами справи та перешкоджання їй у реалізації такого права.

До того ж, колегією суддів установлено, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження надіслання Головним управлінням ДПС в Одеській області на ім`я ФОП ОСОБА_1 позовної заяви з додатками.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що перевірка наявності у представника ГУ ДПС в Одеській області повноважень щодо представництва та подання до Одеського окружного адміністративного суду даної позовної заяви відноситься до повноважень суду, а не відповідачки, що відповідно спростовує твердження скаржниці у відповідній частині апеляційної скарги.

Стосовно розгляду судом першої інстанції даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, колегія суддів вказує на таке.

Частинами 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно із пунктом 7 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з приписами ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997року №475/97-ВР, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності в окружного адміністративного суду законодавчо передбачених підстав для розгляджу даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому, законодавчо передбачена заборона із розгляду судами справ під час дії карантину відсутня.

Можливість розгляду окружним адміністративним судом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи передбачено положеннями чинного процесуального законодавства, що у жодному разі не свідчить про перешкоджання відповідачці у доступі до суду.

Відносно доводів скаржниці стосовно того, що станом на дату винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідачкою сплачено заборгованість по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2785грн., апеляційний суд зазначає, що означена обставина у жодному разі не вказує на протиправність рішення суду першої інстанції.

До того ж, на думку колегії суддів, докази сплати ФОП ОСОБА_1 заборгованість по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 2785грн. можуть бути взяті контролюючим органом до уваги під час виконання рішення суду.

Означена обставина жодним чином не покладає на скаржницю додаткового податкового навантаження.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності у неї податкового боргу, або неправомірності його нарахування контролюючим органом.

Вищевикладене у повному обсязі спростовує, викладені в апеляційній скарзі, твердження ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і викладені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року у справі №420/11001/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.