Постанова

від 01.07.2021 по справі 400/2932/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2932/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В..

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Герман О.С.

за участю представника 3-ї особи - Дубовського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА , про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (далі - Позивачі) звернулися з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач - 1), Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області ( далі - Відповідач - 2, Управління), в якому просили визнати протиправним та скасувати виданий 07.10.2019р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області дозвіл № МК 112192800108 на виконання будівельних робіт «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Гамма» на території Ташинської сльської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області» .

В обгрунтування позовних вимог, Позивачі (мешканці м. Миколаїв, сіл Ташине і Прогресівка Березанського району Миколаївської області) вказали, що, згідно з даними, які містяться у Публічній кадастровій карті України, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159, на території якої здійснюватиметься будівництво (що передбачає прокладення кабелів), належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Згідно з пунктом 11 частини третьої статті 3 Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі - Закон № 2059), прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду є видом діяльності, що підлягає оцінці впливу на довкілля. В зв`язку з цим, Товариство до заяви, з якою воно звернулось до Інспекції з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038), мало додати результати оцінки впливу на довкілля. Ці результати не були подані, тому Відповідач - 2, на думку Позивачів, був зобов`язаний відмовити третій особі у видачі дозволу, відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 37 Закону № 3038.

Також, Позивачі зазначили, що, в порушення статті 4 Закону № 2059, не було забезпечено своєчасне, адекватне та ефективне інформування громадськості про плановану діяльність, в порушення статті 7 Закону № 2059 не було забезпечено проведення громадського обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля. Ці факти, як вказали Позивачі, свідчать про те, що Відповідач - 2 не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не врахував права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушив принцип добросовісності та розумності і права позивачів.

В обґрунтування тверджень про порушення екологічних прав і доводів про право на судовий захист, Позивачі вказали статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину сьому статті 41, статтю 50 Конституції України, норми ратифікованої Законом України від 06.07.1999 № 832-XIV Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), норми Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» , рішення Європейського суду з прав людини.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказали на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа -ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА заперечує проти аргументів апеляційної скарги стосовно порушення забудовником вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил, оскільки вважає, що при отриманні спірного дозволу, Відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а подані замовником будівництва документи, давали підстави для отримання дозвільних документів на будівництво. Крім того, ТОВ зазначає про те, що оскаржуваний дозвіл взагалі не містить жодної інформації щодо Позивачів, встановлення, зміни чи припинення прав та обов`язків останніх, а спрямоване на реалізацію органами державної влади своїх повноважень щодо, зокрема, здійснення функцій у галузі будівництва, тому доводи апелянта є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу цього рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси Позивачів. Це свідчить про відсутність самого предмету захисту у суді, та фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Відповідачі не реалізували свої процесуальні права подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Однак, перш за все, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Щодо права Позивачів на звернення до суду з даним позовом, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Частиною першою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відтак, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив:

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування, є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому, для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Отож, у справі, що розглядається, судом було з`ясовано, що Позивачі мають матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні містобудівних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що Позивачі звернулися за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із участю громадськості у суспільному житті, права особи на участь у процесі прийняття рішення, в проведенні громадського обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля, як членів територіальної громади м. Миколаїв, сіл Ташине і Прогресівка Березанського району Миколаївської області.

Цей інтерес Позивачі вбачають у незаконному будівництві фотогальванічної електростанції на земельній ділянці, що належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, яке порушує права місцевих жителів на безпечне довкілля, наносить невідворотну шкоду екосистемі узбережжя вздовж Тилігульського лиману та навколишньому середовищу, ставить під загрозу життя місцевих жителів.

За своїм смисловим навантаженням термін законний інтерес є тотожним охоронюваному законом інтересу , оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

При з`ясуванні статусу позивача як потерпілого , суд повинен керуватися практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття потерпілий має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти ОСОБА_10 та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного випливають такі ознаки потерпілого від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

З урахуванням вище наведених загальних підходів, колегія суддів з такими висновками погоджується. Позивачі визначили, з яким конкретними матеріальними або нематеріальними благами пов`язані їхні інтереси та що ці інтереси належать саме Позивачам. Позивачі обґрунтували свої особисті, безпосередні, індивідуальні інтереси, а також покликаються на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої вони є, і для якої цей інтерес має значення.

Зазначені обставини свідчать про наявність у Позивачів матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення наявності матеріально-правової заінтересованості Позивачів є достатньою підставою для розгляду по суті предмету та підстав позову, що стосуються правомірності дозволу на будівництво.

Виходячи з предмета та вказаних Позивачами підстав позову, судом може бути надано оцінку лише оскаржуваному акту Відповідачів по суті, що і було зроблено судом першої інстанції.

Щодо порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідач - 2, посилається на порушення Позивачами строку звернення до суду з даним позов, зазначивши про те, що предметом розгляду у даній справі є рішення суб`єкту владних повноважених, прийняте у жовтні 2019 році року, тоді як позов подано лише в липні 2020 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку для звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ( ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, приписами частин 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, в тексті позовної заяви Позивачі обґрунтували причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначивши, що про наявність Дозволу № МК 112192800108 від 07.10.2019р, їм стало відомо 17 липня 2020 року після отримання відповіді на адвокатський запит.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду.

Суд першої інстанції, з підстав, вказаних Позивачами, вважав строк звернення до суду не пропущеним, оскільки вказані обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивачі отримували це рішення раніше з компетентних джерел. Сам факт публічного опублікування цього рішення ( Дозволу) на офіційних сайтах та розміщення в інших інформаційних джерелах інформації суб`єктів владних повноважень, не є доказом того, що саме в цій період Позивачі дізналися про порушення своїх прав.

Щодо встановлення обставин та дослідження доказів по суті предмету спору, судом першої інстанції встановленою наступне.

ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА здійснюється будівництво фотогальванічної електростанції ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі, на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 загальною площею 67 га. на території Ташинської сільської ради (за межами населених-пунктів), Березанського району, Миколаївської області.

У жовтні 2019 року Товариство звернулось до Управління із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області» (т. с. 2, ар. 39-40).

У Заяві третя особа зазначила, зокрема, місце розташування об`єкта будівництва: Миколаївська область, Березанський район на території Ташинської сільської ради (за межами населеного пункту) кадастрові номери 4820985000:15:000:0159 та 4820985000:15:000:0161.

07.10.2019р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області видало ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА дозвіл № МК 112192800108 на виконання будівельних робіт «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Ташинської сльської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області» (т. с. 1, ар. 97).

Відповідно до п. З Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічної електростанції ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області №84 від 31.10.2018 (із внесеними змінами), земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

Для отримання містобудівних умов та обмежень, ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА- ГАММА було подано копію документа, що посвідчує Право користування земельною ділянкою - Договір оренди від 22.10.2018р., який був укладений між ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Зазначена земельна ділянка передана в оренду для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкту: електростанції з використанням енергії сонця (п.13 Договору оренди), що узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки - (14.01) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (п. 14 Договору оренди).

Підставою для передання в оренду земельної ділянки є наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.10.2018 №7250/0/14-18-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення , про що зазначається у договорі оренди.

З матеріалів справи також вбачається, що при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА зверталося за погодженням до Державного агентства водних ресурсів України.

У листі - відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 24.09.2018р. було зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 не підлягає погодженню із Державним агентством водних ресурсів України, оскільки земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (цільове призначення було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, енергетики).

Інформація щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій, підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2018р., який був поданий у межах проектної документації (Проект 021118/3- ГП Генеральний план Том 2).

Аналогічна інформація міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також у Державному земельному кадастрі.

З матеріалів справи також вбачається, що проектна документація Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області містить Том 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище , який розроблений з метою визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обґрунтування екологічних, економічних, технічних, організаційних, санітарних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища.

При цьому, у п.1.1. Том 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище (арк. 4) зазначається, що планова діяльність не належить до будь-якої категорії видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля у відповідності до ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля №2059- VIII від 23 травня 2017 р.

Проектна документація за проектом Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області була затверджена Експертним звітом ТОВ Консалтингова компанія Галілео від 11.09.2019р. № 01 -044-19/11 ( наявний в матеріалах справи).

У пункті 21 Договору оренди землі від 22.10.2018р., зазначається, що на частину земельної ділянки площею 67, 0000 га встановлюється обмеження щодо використання у вигляді прибережної захисної смуги.

Проте, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту, у тому числі на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Тобто, прибережна захисна смуга може бути встановлена на земельній ділянці, яка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що встановлення прибережної смуги має наслідком певні обмеження у використанні земельної ділянки, але не визначає належність цієї земельної ділянки до певної категорії земель.

Зазначене узгоджується із ст. 90 Водного кодексу України, відповідно до якої прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:15:000:0159 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, у ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА не було обов`язку отримувати результати оцінки впливу на довкілля у відповідності до вимог п.11 ч.3 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля та подавати результати оцінки впливу на довкілля до Управління ДАБІ у Миколаївській області для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності НОМЕР_1 земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконанням будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» .

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , п. 30 Порядку № 466, підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Закбном України «Про оцінку впливу на довкілля» .

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

4) скасування містобудівних умов та обмежень;

5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.

В судовому засіданні не встановлено та матеріалами справи не доведено, що при видачі Дозволу на виконання будівельних робіт № МК 112192800108 від 07.10.2019р., існували підстави, визначені ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , для відмови Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області у видачі вказаного дозволу.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування виданого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Дозволу на виконання будівельних робіт № МК 112192800108 від 07.10.2019р..

Крім вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що перевірка питання правомірності виданих органами державної влади дозвільних документів на вчинення певних дій або їх погодження має відбуватись саме на відповідних етапах, а не у будь-який невизначений час.

У рішенні у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наданим сторонами в судовому засіданні. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов`язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення в прецедентах Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

У рішенні у справі Бендерський проти України (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом.

У пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України Про судоустрій і статус суддів у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-ГАММА , про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 01 липня 2021р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.