Постанова

від 29.06.2021 по справі 380/5516/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5516/20 пров. № А/857/6848/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/5516/20 (головуюча суддя Качур Р.П., м. Львів) за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело праці про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело праці , в якому просило стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 115815,44 грн.

Рішенням від 16 грудня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело праці на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів борг в сумі 57908 гривень 17 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував відомості, надані податковим органом, з яких вбачається, що одного інваліда було працевлаштовано не повний 2019 рік, а лише декілька місяців. За таких обставин не можна вважати, що стягненню підлягають адміністративно-господарські санкції лише за невиконання нормативу працевлаштування одного інваліда, оскільки не було виконано нормативу працевлаштування двох інвалідів.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Джерело праці 25.05.2020 подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 5).

Згідно із поданим звітом середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році в ТзОВ Джерело праці (код рядка 01) становила 41 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 2 особи.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у відповідача становила 56386,00 грн (код рядка звіту 05).

Згідно з інформацією Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області, наданою у листі за вих. № 27885/10/51.5-07 від 26.06.2020, у січні, лютому, квітні та травні 2019 року у ТзОВ Джерело праці працювала одна особа з інвалідністю, в інші місяці 2019 року надано інформацію про відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю (а.с. 6).

На підставі зазначеної інформації позивачем зроблено висновок про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у кількості 2 особи та нараховано адміністративно-господарські санкції.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році є 15.04.2020. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 14.07.2020 (90 днів) склала 3044,70 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 115815,44 грн (адміністративно-господарська санкція - 112770,74 грн; пеня - 3044,70 грн), за стягненням якої позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач довів належними та допустимими доказами працевлаштування протягом 2019 року одного інваліда, тому адміністративно-господарські санкції повинні бути сплачені за невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1-3, 9 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

З наведених правових норм слідує, що на підприємства, установи та організації, фізичних осіб, що використовують найману працю, покладено обов`язок створювати відповідний норматив робочих місць для інвалідів та у випадку невиконання такого обов`язку, а також відсутності працевлаштованих інвалідів вказані особи несуть відповідальність у вигляді сплати адміністративно- господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю

З матеріалів справи судами встановлено, що ТзОВ Джерело праці відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-XII встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідачем 25.05.2020 подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики № 42 від 10.02.2007, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році в ТзОВ Джерело праці (код рядка 01) становила 41 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 2 особи. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у відповідача становила 56386,00 грн (код рядка звіту 05).

Позивач звернувся до суду із цим позовом за стягненням суми адміністративно-господарських санкцій за 2 нестворені робочі місця становить у сумі 112770,74 грн та пені в сумі 3044,70 грн, оскільки, на його думку, згідно з консолідованою інформацією Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області № 27885/10/51.5-07 від 26.06.2020 протягом 2019 року у ТзОВ Джерело праці не працювало жодної особи з інвалідністю.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнав позов частково та вказав, що ним допущено помилку при поданні звітності, оскільки протягом 2019 року працевлаштовано лише одну особу. На підтвердження вказаного долучив: копію довідки № 47727 від 28.05.2010, відповідно до якої ОСОБА_1 пожиттєво встановлено третю групу інвалідності (а.с. 28); копію наказу ТзОВ Джерело праці № 8-0000000244 від 01.03.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 02.03.2018 на посаду комірника (а.с. 29); копію наказу ТзОВ Джерело праці № ДЖ000000004-0000000244 від 26.03.2020 про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади комірника з 02.04.2020 за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 30).

Крім цього, у матеріалах справи є звіти ТзОВ Джерело праці форми 1-ДФ за чотири квартали 2019 року із відміткою контролюючого органу про прийняття (а.с. 31-48), відповідно до яких відповідачем за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 2019 року сплачувалися податок із заробітної плати.

Детально проаналізувавши наведені вище докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такими підтверджується, що протягом 2019 року у ТзОВ Джерело праці працювала одна особа з інвалідністю, відповідно відповідачем виконано норматив щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю.

При цьому перераховані вище документи є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на що колегія суддів відхиляє твердження апелянта про неналежність таких.

Щодо інформації податкового органу про працевлаштування інваліда протягом неповного 2019 року, якою керувався позивач, то суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом частини звітного періоду.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ Джерело праці у 2019 році не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи, а тому з врахуванням розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника 56385,37 грн та пені, нарахованої за період затримки сплати таких санкцій в добровільному порядку з 16.04.2020 по 14.07.2020 в сумі 1522, 80 грн згідно з розрахунком позивача, відповідачу необхідно сплатити 57908,17 грн.

Таким чином, позовні вимоги Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими частково, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/5516/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 29.06.2021.