Рішення

від 09.06.2021 по справі 766/17320/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/17320/19

н/п 2/766/6854/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк Оксани Михайлівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що позивач являється спадкоємцем спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 3,4202 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, К-Дніпровський район, Благовіщенська сільська рада з кадастровим номером 2322480500:04:003:0251. Дане майно належало померлій на підставі державного акту на право приватної власності ІІІ-ЗП 037956 від 06.06.2007 року, виданого на підставі розпорядження голови К-Дніпровської РДА від 10.07.2003 року №263 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010727000025. 23.07.2013 року державним реєстратором К-Дніпровського районного управління юстиції Попльовіною Т.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки та зроблено запис про право власності за №2065692, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 129590323224. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, в якому заповіла позивачу вищезазначену земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Відповідач відкрила спадкову справу за номером 20/2019. 23.05.2019 року ОСОБА_1 , для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідачу було подано оригінал державного акту на право приватної власності ІИ-ЗП 037956 від 06.06.2007 року, виданий на підставі розпорядження голови К-Дніпровської РДА від 10.07.2003 року №263 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010727000025. Але, відповідачем було надано позивачу лист-роз`яснення №400/02-14, відповідно до якого позивачу рекомендовано звернутися до суду у зв`язку з неможливістю видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставою відмови у видачі свідоцтва відповідач вказувала нібито невідповідність формі поданого акту, затвердженого Постановою КМУ від 02.04.2002 року №449 про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. У зв`язку з чим, відповідач відмовила позивачу у прийнятті державного акту на право приватної власності, оскільки він на її думку не підтверджував право власності спадкодавця на земельну ділянку. Після цього листа, на адресу позивача надійшла постанова про відмову у вчиненні нотаріальний дій від 24.05.2019 року за №409/02-31. ОСОБА_1 вважає, що дана постанова є такою, що порушує її права як спадкоємця, оскільки позивачем було подано правовстановлюючий документ на успадковану земельну ділянку, який пройшов державну реєстрацію в реєстрі речових прав. У зв`язку з викладеним, позивач просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М.; зобов`язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М., видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ; стягнути з приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. судові витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити . Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №173958214 від 16.07.2019 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,4202 га, що знаходиться за адресою: Запорізька область, К-Дніпровський район, Благовіщенська сільська рада з кадастровим номером 2322480500:04:003:0251, на підставі державного акту на право приватної власності ІІІ-ЗП 037956 від 06.06.2007 року, виданого на підставі розпорядження голови К-Дніпровської РДА від 10.07.2003 року №263 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010727000025.

Відповідно до листа-роз`яснення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. від 23.05.2019 року №400/02-14, вбачається, що поданий спадкоємцем державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №037956, виданий 06.06.2007 року Кам`янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області на ім`я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає формі державного акту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 (яка діяла у відповідній редакції до 16.10.2008 року) про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. У зв`язку з чим прийняти такий документ, як підтвердження права власності спадкодавця на земельну ділянку, неможливо (згідно п.1 Глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). У відповідності до пунктів 4.12 та 4.15 глави 10 розділу ІІ та пункту 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, наявність документу, що підтверджує право власності на нерухоме майно або наявна (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) реєстрація права власності на нерухоме майно, яка проводилась без видачі документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, є обов`язковою. Отже у зв`язку з вищевикладеним та на підставі ст.5 Закону України Про нотаріат , видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою позивачу. Рекомендовано звернутися до суду.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.05.2019 року №409/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 3,4202 га, що заходиться за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, Благовіщенська сільська рада, з кадастровим номером - 2322480500:04:003:0251 з зазначених у листі-повідомлені від 23.05.2019 року №400/02-14.

За приписами ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат , та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Частиною 1 ст.1 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст.1 Закону України Про нотаріат передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07.02.2014 року № 2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закону України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про нотаріат нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч.3 ст.49 Закону України Про нотаріат , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як випливає з п.9 ч.1 ст.49 Закону України Про нотаріат , підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст.49 Закону України Про нотаріат , не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України Про нотаріат на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України Про нотаріат право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.13. вказаного Порядку видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно з пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

Суд вважає, що позивачем обрано не ефективний спосіб поновлення порушеного права, з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою Право на ефективний засіб юридичного захисту проголошує: Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження .

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п.75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Способи захисту права, як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ряд положень Конвенції отримали своє відтворення у нормах ЦПК України, що регулює судовий захист прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. Такими положеннями є, наприклад, право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом (ст.6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції) тощо.

Отже, суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З вищевикладеного вбачається, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Як вбачається з вимог позовної заяви, позивач просить суд скасувати постанову приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк О.М. від 24.05.2019 року, якою було відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте, не зазначає, яким саме чином може бути поновлено або захищено її право, у випадку задоволення позову та скасування вищевказаної постанови.

З урахуванням викладеного, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голодюк Оксаною Михайлівною не було допущено порушення норм законодавства, тому суд вважає, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Голодюк Оксани Михайлівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.І. Майдан