Ухвала

від 01.07.2021 по справі 760/16210/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-з/760/645/21

Справа № 760/16210/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

01 липня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Щодо позовної заяви

15.06.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 15.06.2021, за підписом позивача, в якій вона просить поділити майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу, наступним чином:

1. Виділити у власність позивача та визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- автомобіль Mersedes-Benz 110 DKA, 1998 року випуску, об`єм двигуна 2299 куб. см., дата реєстрації 10.12.2003, 89 950,00 грн;

- гаражний бокс № НОМЕР_3 в ГБК Первомайський загальною площею 60,20 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , 670 000,00 грн.

2. Виділити у власність відповідача та визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- прогулянкове судно Tracker Pro Guide V-16 WT, UА0390-КV, реєстраційний номер НОМЕР_4 , регістровий номер НОМЕР_5 , 2008 року виготовлення, країна-виробник США, довжина 5,00 м, ширина 2,08 м, висота борту 0,90 м, головний механізм Yamaha-100 ВTTL № НОМЕР_6 , 544 000,00 грн;

- колісний транспортний засіб: трейлер для транспортування катеру Tracker Pro Guide V-16 WT, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , 22 500,00 грн;

- автомобіль Subary Forester, 2007 року випуску, об`єм двигуна 2457 куб. см, дата реєстрації 08.01.2008, 238 610,00 грн;

- автомобіль Citroen Berlingo, 1.9D, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1868 куб. см, дата реєстрації 16.07.2007, 102 180,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості частки ОСОБА_2 у сумі 147 340,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суд міста Києва від 01.07.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Щодо заяви про забезпечення позову

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2021 суддю Зуєвич Л.Л. також визначено для розгляду заяви про забезпечення позову.

Така заява про забезпечення позову (датована 15.06.2021) подана позивачем в порядку ст.ст. 149, 150, 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і в ній заявниця ( ОСОБА_1 ) просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на :

- автомобіль Mersedes-Benz 110 DKA, 1998 року випуску, об`єм двигуна 2299 куб. см., дата реєстрації 10.12.2003,

- автомобіль Citroen Berlingo, НОМЕР_8 , 2007 року випуску, об`єм двигуна 1868 куб. см, дата реєстрації 16.07.2007,

- автомобіль Subary Forester, 2007 року випуску, об`єм двигуна 2457 куб. см, дата реєстрації 08.01.2008,

- колісний транспортний засіб : трейлер для транспортування катеру Tracker Pro Guide V-16 WT, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ,

- прогулянкове судно Tracker Pro Guide V-16 WT, UА0390-КV, реєстраційний номер НОМЕР_4 , регістровий номер 3-804045, 2008 року виготовлення, країна-виробник США, довжина 5,00 м, ширина 2,08 м, висота борту 0,90 м, головний механізм Yamaha-100 ВTTL № НОМЕР_6 ,

- гаражний бокс № НОМЕР_3 в ГБК Первомайський загальною площею 60,20 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

До заяви про забезпечення позову додано документи, якими засвідчено факт реєстрації об`єктів, про накладення арешту на які ставиться питання, за ОСОБА_2 .

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що вказане майно набуте за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Однак, більшість об`єктів відноситься до рухомого майна, що може бути відчужене без відома та без згоди подружжя, наприклад, за договором купівлі-продажу автомобілю через довідку-рахунок, іншого роду угоду або іншим чином із заниженням реальної вартості майна, а також може бути переоформлено на іншу особу.

Заявниця вважає, що існує неабиякій реальний ризик, що належне на праві спільної сумісної власності рухоме та нерухоме майно може бути відчужене відповідачем за значно нижчою ніж його реальна вартість, у будь-який час та без будь-яких правових перешкод, а тим більше без отримання її згоди на вчинення відповідних дій, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, не забезпечить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та її інтересів, і на відновлення яких доведеться нести додаткові витрати як часу так і коштів.

Також, зазначає, що існують обґрунтовані ризики того, що після відкриття провадження у даній справі та отримання відповідачем копії позовної заяви, він буде намагатись відчужити все наявне майно, яке набуте за час шлюбу та документально оформлене на нього, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду та захист її прав.

Враховуючи викладене, позивач просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача , який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:

Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується , зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі , якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20).

У постанові Великої Палати Верхвоного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову . Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки , оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір .

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 278/260/19-ц (провадження № 61-8580св19) вказано:

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У відповідності з положеннями статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу .

Разом з тим, суд додатково бере до уваги правову позицію, викладену в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 761/14210/17 (провадження № 61-16301ск18).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд установив, що наразі існує спір щодо поділу майна подружжя, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

При цьому суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Позивач в частині вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка полягає в можливості відчуження спірного майна третім особам до ухвалення рішення у даній справі, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.

При цьому суд також звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість , добросовісність та розумність. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб , завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Щодо зустрічного забезпечення

Крім того, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) .

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Підсумки

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову, з якими позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, заяву позивача в частині накладення арешту на спірне майно слід задовольнити, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести у майбутньому до порушення прав позивача.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено . Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпеченя позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити .

Накласти арешт на:

- автомобіль Mersedes-Benz 110 DKA, 1998 року випуску, об`єм двигуна 2299 куб. см., дата реєстрації 10.12.2003,

- автомобіль Citroen Berlingo, 1.9D, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1868 куб. см, дата реєстрації 16.07.2007,

- автомобіль Subary Forester, 2007 року випуску, об`єм двигуна 2457 куб. см, дата реєстрації 08.01.2008,

- колісний транспортний засіб : трейлер для транспортування катеру Tracker Pro Guide V-16 WT, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ,

- прогулянкове судно Tracker Pro Guide V-16 WT, UА0390-КV, реєстраційний номер НОМЕР_4 , регістровий номер 3-804045, 2008 року виготовлення, країна-виробник США, довжина 5,00 м, ширина 2,08 м, висота борту 0,90 м, головний механізм Yamaha-100 ВTTL № НОМЕР_6 ,

- гаражний бокс № НОМЕР_3 в ГБК Первомайський загальною площею 60,20 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження ).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич