Рішення

від 24.06.2021 по справі 388/558/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/558/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Гриша Марія Федорівна про визнання неправомірною та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні, розпорядженні земельною ділянкою та її повернення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до відповідача Фермерського господарства Гриша Марія Федорівна (далі - ФГ Гриша Марія Федорівна ) та просив визнати недійсним договір оренди землі.

Позов мотивував тим, що є власником земельної ділянки площею 6,5688 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0321, що розташована на території Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Належною позивачеві земельною ділянкою користувався відповідач. Право оренди не було оформлено письмовим договором.

Згодом позивач дізнався, що між ним та відповідачем з приводу оренди землі укладений договір, якого не підписував.

Під час підготовчого судового засідання позивач змінив предмет позову, про що подав відповідну заяву. Про саме таке волевиявлення позивача судом з`ясовано у нього під час судового засідання. Після зміни предмета позову просить визнання неправомірною та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зобов`язати не чинити перешкоди у користуванні, розпорядженні земельною ділянкою та її повернення.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Вважає, що законно користується земельною ділянкою позивача.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2020 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ФГ Гриша Марія Федорівна Гончаренко В.О. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у ньому.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь під час судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,5688 га, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0321, що розташована на території Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 944853, виданим 10 липня 2012 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а. с. 18, 19).

11 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ФГ Гриша Марія Федорівна укладено договір оренди землі площею 6,5688 га на строк п`ятнадцять років, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право: 3993862 від 23 грудня 2013 року на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9374235 від 23 грудня 2013 року.

За змістом висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4754/4755/20-27 від 11 грудня 2020 року підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі без номера, укладеному від 11 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ФГ Гриша Марія Федорівна , який міститься на 4-й сторінці в графі Орендодавець ____ _Лещенко В.В. , виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі без номера, укладеному від 11 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ФГ Гриша Марія Федорівна , який міститься на 4-й сторінці в графі Орендодавець ____ _Лещенко В.В. , виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою (а. с. 80, 84).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі вважає, що належна йому земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто пред`явлення негаторного позову.

До вищезазначеного висновку доходила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року (справа № 145/2047/16-ц).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У цій справі суд установив, що договір оренди землі між сторонами від 11 грудня 2013 року, позивачем не підписувався, а відтак він є неукладеним, відповідно ФГ Гриша Марія Федорівна користуючись земельною ділянкою позивача, чинить йому перешкоди у реалізації права користування.

ОСОБА_2 пред`явив до відповідача вимоги немайнового характеру про визнання неправомірною та скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 9374235 від 23 грудня 2013 року договору оренди землі від 11 грудня 2013 року, а також зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні та розпорядження йому земельною ділянкою, повернувши цю земельну ділянку.

Право розпорядження як елемент права власності - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

У підставі позову позивач не навів жодного переконання про наявність у нього внаслідок неправомірних дій відповідача неможливості розпорядження земельною ділянкою, тобто її відчуження, відповідно у цій частині позов є необґрунтований.

Окрім цього, за змістом п. 15 Перехідних положень ЗК України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Позивач також пред`явив до відповідача дві вимоги про захист права власності, а саме права користування земельною ділянкою, що мають взаємовиключний характер, а саме вимогу про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою та її повернення. Задоволення судом вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою є самостійним ефективним способом захисту порушеного права, оскільки зобов`язує відповідача не чинити жодних дій щодо земельної ділянки пов`язаних з користуванням, зокрема й звільнення землі, припинення обробітку тощо.

Оскільки задоволення вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою є самостійним та достатнім способом захисту права власності у цій справі, відповідно в іншій взаємовиключній вимозі позивача про повернення землі слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Загальний розмір судового збору сплачений позивачем за подання цього позову становить 1681,60 грн.

Окрім цього, ОСОБА_2 у цій справі понесено судові витрати пов`язані із проведенням експертизи. Вартість експертизи становить 4903,20 грн.

Загальний розмір понесених позивачем судових витрат у цій справі становить 6584,80 грн.

За змістом чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, оскільки вимоги позивача немайнового характеру у цій справі задоволено частково, відповідно з відповідача на користь нього підлягає стягненню половина понесених та документально підтверджених судових витрат.

Відповідач не надавав суду доказів понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до Фермерського господарства Гриша Марія Федорівна про визнання неправомірною та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні, розпорядженні земельною ділянкою та її повернення.

Визнати неправомірною та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 9374235 від 23 грудня 2013 року договору без номера від 11 грудня 2013 року оренди ОСОБА_2 земельної ділянки площею 6,5688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер: 3521984400:02:000:0321, що розташована на території Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області між ним та Фермерським господарством Гриша Марія Федорівна (код ЄДРПОУ: 36188927).

Зобов`язати Фермерське господарство Гриша Марія Федорівна (код ЄДРПОУ: 36188927) не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 6,5688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер: 3521984400:02:000:0321, що розташована на території Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Гриша Марія Федорівна (місцезнаходження за адресою: вул. Леніна, 234, с. Бокове, Гурівська сільська рада, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28514, код ЄДРПОУ: 36188927) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має ідентифікаційного номера, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 2 березня 2005 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області) 3292,40 грн (три тисячі двісті дев`яносто дві гривні сорок копійок) понесених судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 2 липня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський