Постанова

від 22.06.2021 по справі 914/794/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа №914/794/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українка б/н від 02.12.2020 року (вх. № 01-05/3557/20 від 03.12.2020 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року (суддя Т.Я. Рим; повний текст рішення складено 06.10.2020 року)

у справі № 914/794/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Українка (надалі ТзОВ Українка )

до відповідача-1: Львівської міської ради

до відповідача-2: Головного територіального управління юстиції у Львівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності №37410283 від 13.05.2015 року, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції; визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21246732 від 13.05.2015 09:27:22, винесеного державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Гук Оксаною Богданівною,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

02.05.2018 року ТзОВ Українка звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Львівської міської ради та до відповідача-2: Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності № 37410283 від 13.05.2015, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21246732 від 13.05.2015, ухвалене державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Гук Оксаною Богданівною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ Українка є власником нежитлового приміщення магазину, підвалу в будинку АДРЕСА_1 . Право власності набуто на підставі договору № 030/95 від 29.08.1995 купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84. Факт виникнення права власності підтверджується свідоцтвом на власність від 12.10.1995 № 203. Позивач зазначає, що є правонаступником цього підприємства. Отже, на думку позивача, державний реєстратор безпідставно, порушуючи право приватної власності позивача, ухвалив рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21246732 від 13.05.2015, яким зареєстрував право власності на згаданий вище об`єкт нерухомості за Львівською міською радою.

На підставі ухвали господарського суду Львівської області від 18.08.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (т. 8, а.с. 26-28).

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року у справі №914/794/18 (суддя Т.Я. Рим) відмовлено у задоволенні позову (т. 8, а.с. 115-125).

Рішення суду мотивоване тим, що за результатами проведеної приватизації майна Орендного підприємства плодоовочевої торгівлі № 84, приміщення загальною площею 162,9 кв.м по АДРЕСА_1 не були об`єктом приватизації, шляхом викупу (купівлі-продажу) в межах договору № 030/95 від 29.08.1995 року. Матеріали приватизаційної справи не містять жодної згадки про такий актив (основний засіб) Орендного підприємства № 84, як нерухоме майно по АДРЕСА_1 . Суд вказав, що Держава не відчужувала, а позивач не набув у власність зазначене нерухоме майно. Отже, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про набуття ним права власності на спірний об`єкт на підставі договору № 030/95 від 29.08.1995, відтак, відмовив у задоволенні заявлених ТзОВ Українка позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ Українка подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року у справі № 914/794/18, в якій просить повністю скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що на час виникнення права власності на спірні приміщення діяли наступні нормативно-правові акти: Закон України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , в редакції від 26.01.1994, яким було передбачено спеціальний режим відчуження нерухомого майна; Указ Президента України Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні , в редакції від 02.06.1995; Закон України Про приватизацію майна державних підприємств , в редакції від 30.03.1995; постанова № 36 від 18.01.1995 Про затвердження Методики оцінки вартості об`єктів приватизації . Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на будь-які нормативно-правові акти, які б спростовували право власності на спірні приміщення. Судом першої інстанції вибірково та без посилання на матеріальне право проаналізовано додані докази (документи). Стверджує, що у 1995 році Товариством було вчинено дії саме по викупу приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , що вказані у реєстраційному посвідченні № 355 від 05.09.1995 на 27 приміщень (склад, база, приміщення та земельна ділянка) Львівським міжміським бюро технічної інвентеризації та у статуті ТзОВ Українка . Разом з тим, не заперечує, що предметом приватизації не були цілі будівлі за вищезгаданою адресою, оскільки у таких будівлях проживали мешканці в житлових приміщеннях.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною. Зокрема зазначає, що внесення записів про речові права на нерухоме майно в Державному реєстрі належить безпосередньо до повноважень Державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав або нотаріусів. Органи ж юстиції з 01 травня 2016 року не входять до системи суб`єктів державної реєстрації прав та не наділені повноваженнями для проведення дій, що входять в обсях позовних вимог. Вказує, що повноваженнями щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наділене Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Цьому Управлінню згідно акта прийому-передачі передані від ліквідованої реєстраційної служби всі відповідні архівні справи та матеріали реєстраційних (облікових) справ об`єктів нерухомого майна. Відповідач-2 додатково звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у позовній заяві та в апеляційній скарзі відсутні будь-які вимоги ТзОВ Українка до Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить розгляд справи № 914/794/18 проводити за відсутності уповноваженого представника відповідача-2

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зокрема зазначає, що орендовані приміщення площею 162,9 кв.м, розташовані в підвалі та на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 є частиною даного будинку та належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. В подальшому, 29.04.2015 відомості про спірне приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 31.01.2008 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та СПД-ФО Мачеусом Василем Васильовичем було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5972-8. Об`єктом оренди згідно даного договору є приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,9 кв.м. Третя особа звертає увагу, що рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4156/15 розірвано вищезазначений договір оренди та зобов`язано ФОП Мачеуса В.В. повернути Управлінню комунальної власності об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 162,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Дане рішення набрало законної сили. Звертає увагу, що доводи скаржника про те, що нерухоме майно (нежитлове приміщення) по вул. Л. Українки, 15 не перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова, а є власністю Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84, правонаступником якого є ТзОВ Українка вже досліджувалось господарськими судами, де стороною був Мачеус В.В. (директор ТзОВ Українка), зокрема у справах № 914/1199/17 та № 914/2233/18, в яких суди дійшли висновку про безпідставність посилань на відсутність права комунальної власності на спірне приміщення. Просить рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року у справі № 914/794/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українка - без задоволення.

Відповідач-1 не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд заявлених клопотань

Скаржник подав до Західного апеляційного господарського суду заяву від 22.06.2021 (вх. № 01-04/4541/21 від 22.06.2021), в якій просить відкласти розгляд справи № 914/794/18 на іншу дату у зв`язку із станом здоров`я, до якої додано копії рентгенологічного дослідження КНП Миколаївська міська лікарня Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 06.04.2021 року та копії лабораторних аналізів.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відкладення розгляду справи №914/794/18, беручи до уваги таке.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Необґрунтоване затягування строків розгляду справи свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі Фрідлендер проти Франції , рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України ).

Суд враховує, що ТзОВ Українка виклало свою процесуальну позицію в апеляційній скарзі. Крім того, колегія суддів зауважує, що суд тричі відкладав розгляд справи за клопотанням директора ТзОВ Українка Мачеус В.В.

Додана до заяви копія рентгенологічного дослідження КНП Миколаївська міська лікарня Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області датована 06.04.2021 року. Після цієї дати до 22.06.2021 року минуло понад два місяці. Тому зазначена копія рентгенологічного дослідження не може бути прийнята до уваги як доказ, що підтверджує стан здоров`я заявника на дату судового засідання у справі № 914/794/18.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Також 22.06.2021 року скаржник подав клопотання (вх. № 01-04/4542/21), в якому просив встановити додатковий строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи № 914/794/18, наступні копії документів: платіжного доручення від 16.08.1995; допоміжної таблиці № 1 для виявлення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів від 15.08.1995; наказу РВ ФДМУ по Л/О Про проведення інвентаризації та здійснення оцінки вартості майна від 29.06.1995.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, враховуючи таке.

За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок подання та витребування доказів.

Колегія суддів з`ясувала, що позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про долучення вищеперелічених документів, що, в силу наведених норм процесуального закону, виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції названого клопотання.

Учасники справи не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників.

Уповноважені представники відповідача-1 та третьої особи належним чином повідомленні про відкладення розгляду справи № 914/794/18 на 22.06.2021 о 14 год. 00 хв., що підтверджується письмовим повідомленням Західного апеляційного господарського суду від19.05.2021, підписаним представником відповідача-1: Кулик А.Я. (самопредставництво юридичної особи) та представником третьої особи: Чернобай С.С. (самопредставництво юридичної особи).

Як зазначалось вище, відповідач-2 у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи № 914/794/18 проводити за відсутності уповноваженого представника Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Оскільки, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників учасників судового процесу.

Обставини справи

Як видно з наявних у судовій справі копій документів, виконавчий комітет Львівської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення № 153 від 21.03.1974 "Про передачу приміщень дрібно-оптової бази гастрономторгу Червоноармійського району по вул. Л. Українки, 11-15 оптово-роздрібному плодоовочевому комбінату під овочевий магазин", яким зобов`язав гастрономторг Червоноармійського району передати оптово-роздрібному плодоовочевому комбінату приміщення дрібно-оптової бази по вулиці Лесі Українки, 11-15 площею 230,9 кв.м разом з підвалами під овочевий магазин (т. 4, а.с. 25).

Листом від 29.11.1974 №06-2836 Львівський оптово-роздрібний овочевий комбінат звернувся до Бюро технічної інвентаризації з проханням виготовити поверхові плани підвального приміщення та першого поверху будинків АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 55).

Організація орендарів державно-комунального підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84, створена за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу (протокол № 10 від 29.10.1993) для спільного строкового платного володіння та користування майном, що відображено в Положенні про організацію орендарів державно-комунального підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 (т. 1, а.с. 139-141).

18.07.1994 року між Комітетом управління комунальним майном Львівської обласної ради народних депутатів (Орендодавець) та Державно-комунальним підприємством роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 (Орендар) укладено договір оренди. За умовами цього договору з метою підвищення ефективності використання державного та комунального майна й досягнення найкращих результатів Орендодавець передає, а Орендар приймає майно (фонди) Державно-комунального підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84, загальна вартість яких становить 545,8 тис.крб. (т.1, а.с.154-156).

На підставі акта прийому-передачі від 18.07.1994 зазначене майно було передано Орендарю (т. 1, а.с. 156 - на звороті).

Згідно з актом оцінки вартості основних коштів, які передаються в оренду від 18.07.1994, в оренду передано основні фонди (виробничий інвентар і пристосування) балансовою вартістю 545,8 тис. крб. В оренду не передавалося жодних будівель чи споруд (т. 1, а.с. 157).

В подальшому, Організацією орендарів було створено Орендне підприємство плодоовочевої торгівлі № 84 (протокол №2 від 29.07.1994). Статут цього Підприємства було зареєстровано за розпорядженням Шевченківської районної місцевої адміністрації міста Львова 12.09.1994, реєстраційний номер 13834468 (т. 1, а.с. 142-151).

Відповідно до п. 1.6 статуту місцезнаходження Орендного підприємства № 84: м.Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26.

Збори працівників Орендного підприємства № 84 ухвалили рішення подати заяву в Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області про приватизацію шляхом викупу орендного майна підприємства. Це рішення оформлено протоколом №1 від 12.01.1995 (т. 1, а.с. 162).

Львівська обласна рада народних депутатів прийняла рішення № 51 від 06.05.1995 Про порядок приватизації об`єктів комунальної власності в 1995 році . Цим рішенням було затверджено перелік об`єктів комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів, які підлягають приватизації в 1995 році. До таких об`єктів було включено майно Орендного підприємства № 84 (т. 1, а.с. 137-138).

Організація орендарів Орендного підприємства № 84 звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з заявою від 23.05.1995, якою запропонувала приватизувати майно цього Підприємства шляхом викупу (т. 1, а.с. 90).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області №5/111 від 26.05.1995 Про приватизацію об`єктів вирішено приватизувати шляхом викупу Організацією орендарів (господарським товариством, створеним на базі організації орендарів), зокрема, об`єкт - майно Орендного підприємства роздрібної плодовоовочевої торгівлі № 84, реєстраційний номер 012014 (том 1, а.с. 39-40).

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області №1233 від 29.06.1995 вирішено провести інвентаризацію майна Орендного підприємства № 84 та здійснити оцінку його вартості (т. 1, а.с. 92).

Орендне підприємство роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 наказом №2/в від 30.06.1995 Про проведення інвентаризації майна в підприємстві станом на 01 липня 1995 року вирішило провести інвентаризацію майна в підприємстві (т. 1, а.с. 94).

В ході проведення інвентаризації складено наступні інвентаризаційні описи майна: -інвентаризаційний опис основних засобів № 1 на загальну суму - 154411044 крб. До основних засобів включено рухоме майно: холодильна шафа, візок, столи однотумбові, телевізор, плити газові, касові апарати. Зазначене додатково підтверджується відомістю. Залишкова вартість становить 153710751 крб. (т. 1, а.с. 95-96, 116-117); - інвентаризаційний опис (малоцінний інвентар) на загальну суму - 37183181,39 крб.; інвентаризаційний опис (товари) на загальну суму - 1525945500 крб.; - інвентаризаційний опис (тара) на загальну суму - 5932603 крб.; - акт інвентаризації товарів відвантажених на загальну суму - 30890,0 крб.; - акт інвентаризації наявності грошових коштів на загальну суму - 18900000 крб. (т. 1, а.с. 97-98, 99-103, 104-105, 106, 107).

Баланс Орендного підприємства плодоовочевої торгівлі № 84 станом на 01.07.1995 містить інформацію, що вартість основних засобів на кінець звітного періоду становить 153710 тис. крб. (код рядка 010) (т. 1, а.с. 119-120).

Інвентаризаційна комісія Орендного підприємства плодоовочевої торгівлі № 84 затвердила результати проведеної вищенаведеної інвентаризації майна, про що склала протокол від 19.07.1995 (т. 1, а.с. 131-132).

Крім того, в матеріалах приватизаційної справи міститься аудиторський висновок від 26.07.1995, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Аудит Консалтінг, ЛТД". Аудиторську перевірку проведено на підставі фінансових звітів за відповідний період, головної книги, журналів-ордерів, розрахункових та накопичувальних відомостей, первинних документів. В результаті проведення аудиту встановлено, що надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів Орендного підприємства № 84. Підтверджено, що первинна вартість основних засобів станом на 01.07.1995 становить 154411,0 тис. крб., а залишкова - 153710,7 тис. крб. Додаток до висновку аудиторської перевірки підтверджує показники балансу (т. 1, а.с. 122-123).

Згідно акта оцінки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 від 21.08.1995, вартість майна, що підлягає приватизації, становить 215121 тис. крб. Даний акт затверджено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівські області 21.08.1995. (т. 1, а.с. 48-51).

За результатами проведеної приватизації між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Продавець) та Організація орендарів, створеною трудовим колективом Орендного підприємства № 84 (Покупець) укладено договір № 030/95 купівлі-продажу державного майна при викупі Організацією орендарів Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 від 29.08.1995. Відповідно до п. 1.1 договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26, а Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (т. 1, а.с. 41-46).

Згідно із п. 1.2 договору майно підприємства включає всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування. У вартість проданого майна не входять будівлі (приміщення) за адресами: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26. Даний договір посвідчено державним нотаріусом четвертої Львівської нотаріальної контори Долинською М.С., зареєстровано в реєстрі за № 5992.

За актом № 1411 прийому-передачі державного майна Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 від 04.10.1995, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області передало організації орендарів Орендного підприємства № 84 державне майно цього підприємства на загальну суму 215121000,00 крб. У вартість проданого майна не входять будівлі за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26 (т. 1, а.с. 47).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області видало Орендному підприємству роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 свідоцтво на власність від № 203 від 12.10.1995, яке посвідчує право власності на майно цілісного майнового комплексу, набуте за результатами приватизаційної процедури (т. 1, а.с. 52).

На підставі свідоцтва № 13834468 від 14.11.1995 про державну перереєстрацію, Орендне підприємство роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84 було перереєстровано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка", реєстраційний номер 10017. Товариство було перереєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38).

Як видно з матеріалів даної господарської справи, Виконавчий комітет Шевченківської районної ради народних депутатів міста Львова Львівської області рішенням № 192 від 14.04.1987 року затвердив реєстр та реєстрацію жилих будинків (будівель). До цього реєстру включено будинки по АДРЕСА_1 та № 15 (т. 1, а.с. 60-61).

Вказане рішення було підставою для реєстрації за Державою в особі Шевченківського райвиконкому права власності на будинок по АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим було видано реєстраційне посвідчення від 30.08.1987. Дублікат цього реєстраційного посвідчення видано 14.06.1996 (т. 6, а.с. 35).

В подальшому 15.09.1999 Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало дублікат реєстраційного посвідчення від 30.08.1987, відповідно до якого за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на будинок по АДРЕСА_1 (т. 6, а.с. 36).

Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки неодноразово видавалися Львівській міській раді Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно: № 5162276 від 22.10.2004; № 10281636 від 03.04.2006; № 14216800 від 12.04.2007; № 14655571 від 23.05.2007; № 28077263 від 22.11.2010, які підтверджують право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на будинок по АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14.04.1987 (т. 6, а.с. 39, 38, т. 4, а.с. 27, т. 8, а.с. 63, т. 6, а.с. 37).

Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 191 від 10.03.2015 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 вирішив зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення 20-1, 20-2, 20-3, 20-4, 20-5, 20-6, 20-7, 20-8, 20-9, 20-10, 20-11, 20-12) загальною площею 162,9 м 2 на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 17.12.2014 за інвентарним № 854, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт (т. 4, а.с. 33, т. 8, а.с. 65-66).

Державний реєстратор Львівського міського управління юстиції ухвалив рішення № 21246732 від 13.05.2015, яким зареєстрував право власності на нежитлове приміщення підвалу (індекс ХІ) та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12) загальною площею 162,9 кв.м за територіальною громадою міста Львова, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 8, а.с. 76, т. 1 а.с. 65)

На підставі цього рішення було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно № 37410283 від 13.05.2015, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37410697 від 13.05.2015 (том 8, а.с. 77, 78).

Як встановлено судом, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради зверталось до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень (об`єкт оренди - приміщення по АДРЕСА_1 ).

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4156/15 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Мачеуса В.В. на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 259015,13 грн. заборгованості з орендної плати та 6321,23 грн. судового збору. Розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5972-8 від 31.01.2008 року, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП Мачеусом В.В. Зобов`язано ФОП Мачеуса В.В. повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 162,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 8, а.с. 88-94). Дане рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2017 у справі № 914/1199/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ФОП Мачеуса В.В. про стягнення 263329,99 грн. та за зустрічним позовом ФОП Мачеуса В.В. до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.01.2008 № Г-5972-8 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Мачеуса В.В. на користь Управління комунальної власності 178867,11 грн. заборгованості з орендної плати та 71334,30 грн. неустойки. У решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018. Постановою Верховного суду від 03.12.2018 постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині розподілу судових витрат, в решті - залишено без змін (т. 8, 95-98).

Суд в межах аналізованого провадження встановив, що відповідач обов`язку з повернення орендованого майна не виконав і фактично незаконно користується цим майном, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв`язку з чим заборгованість з орендної плати за період із 01.10.2015 по 25.01.2017 і неустойка за період з 26.01.2017 по 01.05.2017 становлять 263329,99 грн.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 03.12.2018, зокрема, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність посилань ФОП Мачеуса В. В. на договір купівлі-продажу державного майна від 29.08.1995, акт приймання-передачі від 04.10.1995 і свідоцтво про право власності від 12.10.1995, на які посилається ФОП Мачеус В. В. та які свідчать про те, що будівлі (приміщення) по-перше, відчужено не було, а по-друге, не стосуються приміщень, переданих в оренду за спірним договором оренди від 31.01.2008 № Г-5972-8.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2019 у справі № 914/2233/18 за позовом ТзОВ "Українка" до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення № 191 від 10.03.2015 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Л. Українки, 15" відмовлено у задоволенні позову (т. 8, а.с. 99-105).

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 914/296/19 за позовом ФОП Мачеуса В.В. до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування патенту №307/281 від 01.07.1999 р. на право оренди будівлі (споруди, приміщень) відмовлено в задоволенні позову. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі №914/296/19 - залишено без змін.

Підставою позову у справі № 914/794/18 є обставини набуття права власності ТзОВ Українка на об`єкт нерухомого майна - приміщення загальною площею 162,9 кв.м на підставі укладеного договору № 030/95 від 29.08.1995 купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі № 84.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10, ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, первинно, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити, чи заявлені позовні вимоги дійсно спрямовані на захист прав чи законних інтересів позивача стосовно нерухомого майна загальною площею 162,9 кв.м по вул. Л. Українки, 15 у м. Львові. Особа, яка звертається за захистом свого порушеного права власності, повинна довести, що таке право у неї виникло, а відповідний акт органу державної влади порушує її чинне право власності.

Водночас, як встановлено судом, за результатами приватизації майна Орендного підприємства № 84 держава не відчужувала, а позивач не набув у власність нерухоме майно по вул. Лесі Українки, 15 у місті Львові, загальною площею 162,9 м 2. .

Як вбачається із матеріалів даної господарської справи та про що зазначалось вище, Організація орендарів Орендного підприємства № 84 звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з заявою від 23.05.1995 (т. 1, а.с. 90), якою запропонувала приватизувати майно цього підприємства шляхом викупу.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 26.05.1995 №5/111 вирішено приватизувати шляхом викупу організацією орендарів майно Орендного підприємства № 84, реєстраційний номер 012014 (т. 1, а.с. 39).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 29.06.1995 №1233 вирішено провести інвентаризацію майна Орендного підприємства № 84 та здійснити оцінку його вартості (т. 1, а.с. 92). Наказом №2/в від 30.06.1995 (т. 1, а.с. 94) Орендного підприємства № 84 вирішено провести інвентаризацію майна в підприємстві.

Інвентаризаційна комісія Орендного підприємства плодоовочевої торгівлі № 84 затвердила результати проведеної інвентаризації, про що склала протокол від 19.07.1995 (т. 1, а.с. 131-132).

Разом з тим, інвентаризаційний опис основних засобів Орендного підприємства плодоовочевої торгівлі № 84 не містить жодної згадки про такий актив (основний засіб) Підприємства № 84, як нерухоме майно по вулиці Лесі Українки, будинок 15, місто Львів. Більше того, матеріали справи підтверджують, що до основних засобів було включено лише рухоме майно (т. 1, а.с. 95-120).

За результатами проведеної приватизації Регіональне відділення Фонду державного майна України (Продавець) та організація орендарів, створена трудовим колективом Орендного підприємства № 84 (Покупець), уклали договір №030/95 від 29.08.1995 (т. 1, а.с. 41-44), який посвідчено державним нотаріусом четвертої Львівської нотаріальної контори Долинською М.С., зареєстровано в реєстрі за № 5992.

Відповідно до умов даного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства № 84, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26, а Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно підприємства включає всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування. У вартість проданого майна не входять будівлі (приміщення) за адресами: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26.

Таким чином, приміщення площею 162,9 м 2 по вулиці Лесі Українки, 15 у місті Львові не були об`єктом приватизації шляхом викупу (купівлі-продажу) в межах договору №030/95 від 29.08.1995.

Зазначене спростовує твердження скаржника про набуття ним права власності на спірний об`єкт на підставі договору №030/95 від 29.08.1995.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу досліджених матеріалів судової справи встановлено, що на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова № 192 від 14.04.1987 року за Державою в особі Шевченківського райвиконкому було зареєстровано право власності в цілому на будинок по вулиці Л. Українки, 15 в місті Львові, про що видано видано реєстраційне посвідчення від 30.08.1987 № 5768.

15.09.1999 року Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало дублікат реєстраційного посвідчення від 30.08.1987, відповідно до якого за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності в цілому на житловий будинок по вул. Лесі Українки, 15 в місті Львові.

Також встановлено, що Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки неодноразово видавалися Львівській міській раді Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно: № 5162276 від 22.10.2004; № 10281636 від 03.04.2006; № 14216800 від 12.04.2007; № 14655571 від 23.05.2007; № 28077263 від 22.11.2010, які підтверджують право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на будинок по вулиці Лесі Українки, 15 у місті Львові на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14.04.1987 .

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суд встановив, що виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням № 191 від 10.03.2015 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Лесі Українки, 15 вирішив зареєструвати за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення 20-1, 20-2, 20-3, 20-4, 20-5, 20-6, 20-7, 20-8, 20-9, 20-10, 20-11, 20-12) загальною площею 162,9 м 2 на вулиці Лесі Українки, 15 згідно з технічним паспортом, складеним Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 17.12.2014 за інвентарним № 854, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.

Державний реєстратор Львівського міського управління юстиції ухвалив рішення № 21246732 від 13.05.2015, яким зареєстрував право власності на нежитлове приміщення підвалу (індекс ХІ) та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12) загальною площею 162,9 кв.м за територіальною громадою міста Львова, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі цього рішення було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно № 37410283 від 13.05.2015, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37410697 від 13.05.2015.

Враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судом, колегія суддів констатує відсутність правових підстав щодо задоволення заявлених ТзОВ Українка позовних вимог, оскільки позивач не довів наявності у нього права власності на спірне приміщення площею 162,9 м 2 по вулиці Лесі Українки, 15 у місті Львові.

Суд не бере до уваги доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не використано нормативноправових актів, які діяли на час виникнення права власності на спірні приміщення, зокрема: Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , в редакції від 26.01.1994, яким було передбачено спеціальний режим відчуження нерухомого майна; Указу Президента України Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні , в редакції від 02.06.1995; Закону України Про приватизацію майна державних підприємств , в редакції від 30.03.1995; постанови № 36 від 18.01.1995 Про затвердження Методики оцінки вартості об`єктів приватизації , оскільки у своїй позовній заяві ТзОВ Українка не посилалось на ці нормативно-правові акти.

Зазначені акти не стосуються предмета доказування у справі за його позовом до Львівської міської ради та Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності №37410283 від 13.05.2015, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21246732 від 13.05.2015, ухвалене державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Гук Оксаною Богданівною.

Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи усе вищевказане, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року у справі № 914/794/18.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, за наслідками апеляційного перегляду справи № 914/794/18 необхідно врахувати таке.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року (головуючий-суддя І.Б. Малех судді: С.М. Бойко, Н.М. Кравчук) (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2018 року), яка набрала законної сили, задоволено заяву ТзОВ "Українка" про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна №634407146101 (нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12), загальна площа (кв.м) 162,9, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 15); на нежитлові приміщення магазину (площею 150,8 кв.м), підвалу (площею 89,2 кв.м), які знаходяться в будинку №15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові.

Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частиною 9 статті 145 ГПК України унормовано, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Беручи до уваги те, що в даному випадку суд першої інстанції вирішив спір по суті та відмовив у задоволенні позову ТзОВ Українка , але, при цьому, не вирішив питання про скасування вищезазначених заходів забезпечення позову, застосованих у даній справі, колегія суддів, залишаючи без змін оскаржене судове рішення, вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна №634407146101 (нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12), загальна площа (кв.м) 162,9, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 15); на нежитлові приміщення магазину (площею 150,8 кв.м), підвалу (площею 89,2 кв.м), які знаходяться в будинку №15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові, які були вжиті постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі № 914/794/18 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2018 року).

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 145, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українка б/н від 02.12.2020 року (вх. № 01-05/3557/20 від 03.12.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2020 року у справі №914/794/18 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі № 914/794/18 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2018 року).

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя Г.Г. Якімець