Постанова

від 24.06.2021 по справі 927/264/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа №927/264/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар Агро

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 (повний текст рішення складено 31.03.2021, суддя Щигельська О.І.)

у справі №927/264/20

за позовом Фермерського господарства Енерго Мости , с. Стрільче, Горохівський район, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар Агро , м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , с.Борочиче, Горохівський район, Волинська область

про стягнення 32663,81 грн. заборгованості та дострокове розірвання договору суборенди

представники сторін в судове засідання не з`явились.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 у справі №927/264/20 частково задоволено позов Фермерського господарства (надалі - ФГ) Енерго Мости , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Оскар Агро на користь позивача 18490 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 584,43 грн. пені, 583,17 грн. 3% річних, 730,01 грн. інфляційних втрат та 3376,39 грн. судового збору. Також вказаним рішенням достроково розірвано договір суборенди землі від 19.12.2017, укладений між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 52,2090 га (пасовища), яка знаходиться на території Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, кадастровий номер 4624810600:01:000:0071, номер запису про право - 25271268.

Вказане рішення було оскаржене відповідачем до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.02.2021 апеляційну скаргу ТзОВ Оскар Агро від 16.12.2020, подану було залишено без розгляду у зв`язку з тим, що скаржник не виконав вимог суду (ухвала від 11.01.2021) та не подав доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Окрім того, додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 було частково задоволено заяву ФГ Енерго Мости про відшкодування судових витрат на правову допомогу та стягнуто з відповідача на користь позивача 9637,65грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з даним додатковим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку пославшись на те, що ухвалюючи його, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а також не дотримався принципу розумності та співмірності розміру судових витрат, у зв`язку з чим просив оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) позивач у поданій до суду заяві про відшкодування витрат на професійну допомогу не врахував той факт, що ціна позову по справі первинно складала 32663,81 грн. й в подальшому була задоволена судом частково у розмірі 23764 грн., а витрати на професійну правничу допомогу по ній же були заявлені позивачем в розмірі 12000,00 грн., а в подальшому задоволені в розмірі 9637,65 грн., що становить майже половину від основної заборгованості, що не є співмірним із суттю справи та ціною заявленого позову. З огляду на це, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України та правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року справі №910/15944/17 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19, місцевий господарський суд зобов`язаний був обмежити заявлений розмір витрат на правову допомогу з огляду на розумну їх необхідність для конкретної справи;

2) під час розгляду справи по суті та до завершення судових дебатів позивач, всупереч вимогам ГПК України, не звертався до суду із заявою про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Вказане позбавляє його права звертатись до суду із відповідною заявою після ухвалення судового рішення. З огляду на це, відповідну заяву позивача суд повинен був залишити без розгляду;

3) заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу позивач подав поза межами строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України. Так, рішення місцевого господарського суду було ухвалено 17.11.2020, однак відповідна заява позивача була подана лише 26.11.2020.

Письмових відзивів чи пояснень на вказану апеляційну скаргу позивач та третя особа не подали.

Жодна із сторін не забезпечила явку свого представника у судове засідання. При цьому, від відповідача (скаржника) надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Учасники даного судового процесу були повідомлені про судове засідання згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників сторін

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення з огляду на наступне:

Частиною 1, 3 статті 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8, 13 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивач, на виконання вимог ст. 124 ГПК України, долучив до неї попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 16204 грн., з яких: витрати по сплаті судового збору становлять 4204 грн., а витрати на професійну правничу допомогу адвоката становлять 12000 грн. (а.с. 61, т.1). У вказаному попередньому (орієнтовному) розрахунку позивач навів види правової допомоги, що були надані та планують надаватися у зв`язку із розглядом даної судової справи.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив покласти на відповідача усі судові витрати у даній справі.

Крім того, з протоколу судового засідання від 17.11.2020 (а.с. 54, т.1) вбачається, що у судових дебатах представником позивача адвокатом Прокоф`євим Б.І. було зроблено заяву про покладення на відповідача судових витрат у складі судового збору та витрат на правову допомогу.

З огляду на заяву позивача, у тексті рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 (а.с. 70, т.2) зазначено про те, що за результатами вирішення спору судовий збір у розмірі 3376,39 грн. покладається на відповідача, вирішення питання розподілу інших судових витрат, понесених сторонами, буде вирішено судом після ухвалення рішення в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів відхиляє покликання скаржника на те, що під час розгляду справи позивач не подавав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Після ухвалення рішення у даній справі позивач подав до суду заяву про відшкодування судових витрат та докази в обґрунтування їх розміру.

З поштового конверта, який наявний у матеріалах справи (а.с. 81, т.2) вбачається, що відповідна заява була надіслана на адресу суду 23.11.2020 (понеділок), тобто, в перший робочий день після 22.11.2020 - дня, коли спливав 5-ти денний строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою визначено правила обчислення строків, колегія суддів констатує, що позивач не порушив процесуального строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України. З огляду на наведене суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив до своєї заяви:

1) договір №27/1/АФ/20 від 27.1.2020 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Прокоф`євим Богданом Івановичем;

2) акт виконаних робіт від 17.11.2020 на загальну суму 12000 грн.;

3) платіжне доручення №18 від 20.11.2020 на суму 12000 грн.;

4) свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю;

5) рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 10.01.2020, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при поданні позову у даній справі, позивачем було долучено ордер про надання правової допомоги серії ЧН №068836 від 27.03.2020 на представництво інтересів ФГ Енерго Мости адвокатом Прокоф`євим Б.І. на підставі договору №27/1/АФ/20 від 27.1.2020 (а.с. 62, т.1) Після передачі даної справи до Господарського суду Львівської області, актуальний ордер про надання правової допомоги серії ЧН №104156 від 28.05.2020 також було долучено до матеріалів даної справи (а.с. 102, т.1).

Відповідно до частин 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до умов договору №27/1/АФ/20 про надання правової допомоги від 27.01.2020, клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги (п.1.2). У пункті 1.3 договору визначено правові послуги, що надаються адвокатом за даним договором, а саме: підготовка претензій, позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта, які стосуються спору між клієнтом та ТзОВ Оскар Агро щодо стягнення з останнього заборгованості з орендної плати та дострокового розірвання договорів суборенди землі в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.2 договору, розмір винагороди адвоката за підготовчі послуги та супровід позову в суді першої інстанції складає 12000 грн. Клієнт проводить оплату винагороди адвокату до подання позовної заяви останнім, але не пізніше 10.03.2020.

17.11.2020 сторони підписали акт виконаних робіт, згідно з яким відповідно до договору про надання правової допомоги № 27/1/АФ/20 від 20.0.12.020, адвокат надав клієнту такі юридичні послуги по наданню правничої допомоги в Господарському суді Львівської області у справі №927/264/20 (із зазначенням витраченого часу):

- попередній аналіз документів, надання усної консультації, оформлення правочинів на представництво інтересів клієнта;

- детальне вивчення наданих документів в тому числі додаткових, вивчення судової практики, визначення правової позиції з клієнтом, виготовлення копій документів;

- підготовка позовної заяви, проведення розрахунку та організація її подання до суду;

- ознайомлення та аналіз клопотання відповідача про закриття провадження по справі;

- підготовка письмових пояснень щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі та організація їх подання до суду;

- підготовка до участі та участь в судових засідання в режимі відеоконференції.

У вказаному акті сторони погодили вартість винагороди за надану правничу допомогу у фіксованому розмірі згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, яка складає 12000 грн. Також сторони зазначили, що надані адвокатом юридичні послуги клієнтом прийняті, зауваження відсутні.

На підтвердження оплати вартості винагороди за надану правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення №18 від 20.11.2020, яке містить покликання на вищезазначені договір та акт.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до вимог процесуального закону, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

До суду першої інстанції відповідач не подавав заяв про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність чи завищеність. В той же час, примірник відповідної заяви був надісланий позивачем на адресу відповідача (а.с. 80, т.2), а суд першої інстанції повідомляв сторони про дату та час розгляду відповідної заяви (а.с. 84-86, 87-88, 123-125, т.2).

Відповідно до ст. 30 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).

Відповідні твердження позивача про неспівмірність та завищеність заявленої позивачем суми на відшкодування витрат на професійну правову допомогу, покладені в основу апеляційної скарги, не обґрунтовані жодними доказами та є, у зв`язку з цим, лише припущеннями відповідача. Відповідні припущення не можуть бути покладені в основу висновку судової колегії про незаконність та наявність підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення.

Твердження скаржника про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить майже половину від основної заборгованості, відхиляються судовою колегією з огляду на те, що скаржник не враховує тієї обставини, що у даній справі заявлено як майнову вимогу (про стягнення заборгованості), так і не майнову (про розірвання договору). Крім того, суд звертає увагу й на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не може прив`язуватись винятково до ціни позову. Сторони погодили фіксований розмір гонорару, який, як вбачається з матеріалів даної справи, є навіть меншим, ніж той, що затверджений рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.01.2020 у Рекомендаціях щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (а.с. 79, т.1).

Враховуючи часткове задоволення позову у дані справі, суд першої інстанції пропорційно зменшив заявлену до стягнення позивачем суму з 12000 грн. до 9637,65грн.

Таким чином, з огляду на наведене та на недоведеність відповідачем факту неспівмірності витрат на правову допомогу, понесених позивачем у даній справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначена вище сума в розмірі 9637,65 грн. є обґрунтованою, реальною та становить розумний розмір витрат, які підлягають стягненню з позивача за розгляд даної справи.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Додатково колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що після подання апеляційної скарги у даній справі, ним було надіслано до суду клопотання від 13.05.2021, до якого долучено платіжне доручення №703 від 13.05.2021 на суму 5064,60 грн. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі № 927/264/20. Однак, чинним законодавством не передбачено сплати судового забору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення.

У зв`язку з цим суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до Західного апеляційного господарського суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку, що визначений у ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар Агро відмовити.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2021 у справі № 927/264/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20-ти днів відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 02.07.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік