Постанова

від 30.06.2021 по справі 906/724/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Справа № 906/724/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства "Северянський гранітний кар`єр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2021 р. у справі № 906/724/20 (суддя Машевська О.П., повний текст рішення складено 02.02.2021 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Наукове підприємство "Екопростір" (м.Київ)

до Спільного підприємства "Северянський гранітний кар`єр" (с. Поліське, Коростенський район)

про стягнення 216 950, 82 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю" Наукове підприємство "Екопростір" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Спільного підприємства "Северянський гранітний кар`єр" про визнання зобов`язання позивача за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. виконаними 16.01.2020 р., а також про стягнення з відповідача 210 000 грн основного боргу та 6 950, 82 грн пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від підписання акту наданих послуг № 1 від 16.01.2020 р. за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. без обґрунтованих для цього підстав, чим порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги із підготовки висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності "Користування надрами Щорсівського-1 родовища граніту з метою видобування гранітів придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, що розташоване в Коростенському районі Житомирської області" та звіту за результатами громадських обговорень, які розміщені 15.01.2020р. в Єдиному реєстрі ОВД.

Правовими підставами заявленого позову є положення ст. ст. 525, 530, 599, 901, 903 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.01.2021 р. у справі №906/724/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 210 000 грн основного боргу, 4 773, 77 грн пені, 3 221, 61 грн судового збору. У стягненні 2 177, 05 грн пені відмовлено. Відмовлено у позові в частині визнання зобов`язання позивача за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. виконаними 16.01.2020 р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи вимоги чинного законодавства дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 210 000 грн боргу за надані послуги в межах та на підставі договору надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. підлягають задоволенню.

Також місцевий господарський суд, приймаючи до уваги п. 4.5 договору надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 4 773, 77 грн, оскільки для її розрахунку суд визначено основний борг в сумі 210 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спільне підприємство "Северянський гранітний кар`єр" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові; в решті рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскільки акт приймання-передачі наданих послуг, складений за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., не був ним підписаний, що підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з цим, його обов`язок з оплати наданих позивачем послуг за договором вважається таким, що не настав, тому заявлена вимога про стягнення основного боргу, на даний час є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також ,на думку скаржника, обов`язок зі сплати неустойки виникає у боржника виключно у разі порушення ним зобов`язання, тому оскільки відповідачем зобов`язання за вказаним договором не порушувалися на даний час відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 р. для розгляд справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 22.04.2021 р. № 906/724/20/2661/21, Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи № 906/724/20 з Господарського суду Житомирської області.

06.05.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 906/724/20.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.05.2021 р. № 01-04/266 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у даній справі - Гудак А.В. у період з 07.05.2021 р. по 11.05.2021 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 09.06.2021 об 15:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2021 р. о 16:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Екопростір" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., не маючи обґрунтованих підстав не підписує акт надання послуг № 1 від 16.01.2020 р., уникає від отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та звіту з громадських обговорень та порушує виконання грошового зобов`язання, чим грубо порушує права та інтереси позивача. Оскільки, позивачем послуги за договором були надані належним чином та в строк, відповідач зобов`язаний, відповідно до п. п. 2.2.2.-2.2.4 договору, здійснити розрахунок у розмірі 210 000 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що пункт 4.5 договору визначає, що у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми договору, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, отже судом першої інстанції вірно визначено розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Представники сторін в судове засідання 30.06.2021 р. не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та заздалегідь, причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 13.08.2019 р. між Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар`єр" Кооппостачмашу (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Екопростір" (виконавець) укладено договір надання послуг № 13-08/19-09.

Відповідно до п. 1.1, 1.2., 1.3. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання організувати комплексні послуги по розробці, збору необхідних документів для проведення процедури оцінки впливу на довкілля діяльності замовника з "Продовження видобування граніту Щорсівського-1 родовища розташованого в Коростенському районі Житомирської області" на всіх етапах до кінцевого результату, перелік яких з визначеними етапами їх надання визначаються у погодженій сторонами карті наданих послуг (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору; результатом наданої виконавцем послуги за цим договором є висновок з ОВД зі звітом про громадське обговорення.

Згідно п. 2.1. договору вартість послуг, що надаються виконавцем, узгоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

Кінцевий розрахунок за надані послуги в розмірі 20% від суми, погодженої сторонами у додатку № 1, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та отримання висновку з ОВД, звіту про ГО (п. 2.2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору по завершенню надання послуг виконавець надає замовникові акт приймання-передачі наданих послуг, висновок з ОВД, звіт про ГО.

Згідно п. 2.6. договору замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг направляє виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг;

Замовник зобов`язався прийняти надані послуги та оплати їх на умовах цього договору (п. 3.3.1. договору.

Згідно п. 4.5 договору, у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором , винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми договору, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни надання послуг до договору надання послуг № 13-08/19-09 (додаток № 1), останню погоджено в сумі 300 000 грн.

Відповідно до карти надання послуг (додаток № 2), останні полягали, зокрема, в наступному: Мінприроди протягом 3 робочих днів з дня прийняття висновку з ОВД розміщує електронну версію висновку з ОВД та звіту з ГО в Єдиному реєстрі з ОВД, а виконавець протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення здійснює супровід отримання замовником висновку з ОВД та звіту з ГО на паперових носіях.

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу послуги з виготовлення Висновку з оцінки впливу на довкілля № 7-03/12-20198234383/1 та Звіту про громадське обговорення № 7-03/12-20198234383/2., які були офіційно опубліковані 15.01.2020 р. Міністерство енергетики та захисту довкілля України в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля за посиланням http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-4383.

Позивачем виставлено для сплати відповідачу рахунки № 31 від 16.10.2019 р., № 39 від 25.11.2019 р. та № 1 від 11.01.2020 р. на загальну суму 210 000 грн, які відповідачем не оплачено.

Листом від 03.04.2020 р. за № 01/04 позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати акт надання послуг № 1 від 16.01.2020 р. та здійснити остаточний розрахунок за надані послуги на підставі рахунків № 31 від 16.10.2019 р., № 39 від 25.11.2019 р., № 1 від 11.01.2020 р. на загальну суму 210 000 грн.

Акт надання послуг № 1 від 16.01.2020 р. не підписаний зі сторони відповідача та не скріплений його печаткою.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання зобов`язання позивача за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. виконаними 16.01.2020 р., а також про стягнення з відповідача 210 000 грн основного боргу та 6 950, 82 грн пені за період з 24.04.2020 р. по 15.06.2020 р.

Предметом же апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача 210 000 грн основного боргу, 4 773, 77 грн пені, в іншій частині судове рішення не оскаржувається. Відтак, апеляційний суд, враховуючи визначений предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржниками в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині позовної вимоги про визнання зобов`язання позивача за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. виконаними 16.01.2020 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов`язок замовника з її оплати.

Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., позивачем було надано відповідачу послуги з виготовлення Висновку з оцінки впливу на довкілля № 7-03/12-20198234383/1 та Звіту про громадське обговорення № 7-03/12-20198234383/2., які були офіційно опубліковані 15.01.2020 р. Міністерство енергетики та захисту довкілля України в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля за посиланням http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-4383.

Матеріалами справи стверджується, що позивач виставляв для сплати відповідачу рахунки № 31 від 16.10.2019 р., № 39 від 25.11.2019 р. та № 1 від 11.01.2020 р. на загальну суму 210 000 грн, які відповідачем не оплачено.

Також листом від 03.04.2020 р. за № 01/04 позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати акт надання послуг № 1 від 16.01.2020 р. та здійснити остаточний розрахунок за надані послуги на підставі рахунків № 31 від 16.10.2019 р., № 39 від 25.11.2019 р., № 1 від 11.01.2020 р. на загальну суму 210 000 грн.

Однак, апеляційним господарським судом встановлено, що акт надання послуг № 1 від 16.01.2020 р. не підписаний зі сторони відповідача та не скріплений його печаткою.

Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Апеляційний господарський суд вказує, що оплаті підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до статей 76-79 ГПК України.

При цьому, передання і прийняття наданих послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акту наданих послуг і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не обґрунтував своєчасно та належними чином свою відмову від підписання акту надання послуг № 1 від 16.01.2020 р., вказавши про наявні відступи від умов договору, з жодними повідомленнями про недоліки наданих послуг відповідач до позивача не звертався, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він не звільняється від обов`язку оплатити вартість наданих послуг за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. згідно вищевказаного акту, який підписаний в односторонньому порядку.

В свою чергу, колегія суддів вказує, що у п. п. 2.2.4 договору надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., сторони погодили строк та порядок оплати наданих послуг наступним чином: кінцевий розрахунок за надані послуги в розмірі 20% від суми, погодженої сторонами у додатку №1, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та отримання висновку з ОВД, звіту про ГО.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що додатком 1 до договору надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. є протокол погодження договірної ціни в сумі 300 000 грн.

Водночас, позивачем надано суду рахунки № 31 від 16.10.2019 р., № 39 від 25.11.2019 р. та № 1 від 11.01.2020 р. на загальну суму 210 000 грн, які відповідачем не оплачено та не подано доказів оплати останнім наданих послуг на 90 000 грн на підтвердження доводів позову про фактичне надання послуг на загальну суму 300 000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з врахуванням ст. ст. 79, 86 ГПК України, що фактично позивачем послуги надано відповідачу на загальну суму 210 000 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідач порушив зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. на суму 210 000 грн., докази сплати даної заборгованості в матеріалах справи відсутні, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 210 000 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Отже, факт надання позивачем послуг відповідачу за договором надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р. може підтверджуватися актом приймання-передачі наданих послуг, однак не виключно. Так, сам лише факт складання та підписання сторонами договору про надання послуг актів не у кожному випадку є безумовним свідченням реальності господарських операцій за таким договором.

Матеріалами справи достеменно підтверджено те, що на виконання умов договору № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., позивачем було надано відповідачу послуги з виготовлення Висновку з оцінки впливу на довкілля № 7-03/12-20198234383/1 та Звіту про громадське обговорення № 7-03/12-20198234383/2., які були офіційно опубліковані 15.01.2020 р. Міністерство енергетики та захисту довкілля України в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля за посиланням http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-4383.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 950, 82 грн пені за період з 24.04.2020 р. по 15.06.2020 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

В п. 4.5 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором , винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми договору, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на положення п. 4.5 договору надання послуг № 13-08/19-09 від 13.08.2019 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 773, 77 грн, оскільки для її розрахунку судом було визначено основний борг в розмірі 210 000 грн.; в решті позову про стягнення пені в сумі 2 177, 05 грн судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2021 р. у справі №906/724/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного підприємства "Северянський гранітний кар`єр" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Северянський гранітний кар`єр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.01.2021 р. у справі № 906/724/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 01 липня 2021 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.