Рішення

від 10.06.2021 по справі 908/198/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/16/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 справа № 908/198/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, прос. Соборний, 206)

до відповідача фізичної особи-підприємця Кобець Кирила Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Лісняк Є.О., довіреність № 01/03-20/02923 від 18.12.2020

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Кобець Кирила Юрійовича про:

- припинення права користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, що по АДРЕСА_2 (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053) шляхом визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, що по АДРЕСА_2 (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3258 від 13.11.2001, серія ІІ-ЗП № 001164;

- повернення земельної ділянки площею 0,5350 га, що по АДРЕСА_2 (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053) до земель міста Запоріжжя на користь Запорізької міської ради.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 справу № 908/198/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/198/21, присвоєно справі номер провадження 18/16/21, підготовче засідання призначено на 23.02.2021, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; підготовче засідання відкладалось на 24.03.2021; у зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 16.03.2021 по 02.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.03.2021 не відбулося; ухвалою від 06.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2021; ухвалою від 12.05.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 10.06.2021.

У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступне. На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №389/43 від 03.10.2001 передано в постійне користування приватному підприємцю Кобцю Кирилу Юрійовичу земельну ділянку загальною площею 0,5350 га, за адресою: АДРЕСА_2 для розташування адміністративно-побутового корпусу (підвалу), про що видано Державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3258 від 13.11.2001. Посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проведено перевірку земельної ділянки площею 0,5350 га, по АДРЕСА_2 (поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), про що складено акт обстеження від 25.05.2020 за №265-ДК/99/АО/10/01/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 за №265-ДК/165/АП/09/01/-20. Під час обстеження виявлено розташування автомобільної стоянки (паркінг) із наявними на ній автомобілями, що є порушенням дотримання вимог земельного законодавства у вигляді використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. За результатом перевірки відповідачу видано припис на усунення порушення. Повторною перевіркою, проведеною 27.07.2020, встановлено факт продовження використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Також позивач зазначив, що Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради зверталося листом №1710/02-03 від 09.09.2020 до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області з метою надання інформації щодо наявності заборгованості з орендної плати/земельного податку (із зазначенням нарахованої, сплаченої суми податкових зобов`язань), за останні три роки по ФОП Кобець К.Ю. при користуванні земельною ділянкою, що за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,5350 га, кадастровий номер 2310100000:06:007:0053. Згідно наданої ГУ ДПС у Запорізькій області відповіді листом №54507/10/08-01-04-25 ФОП Кобець К.Ю. не значиться на обліку платником податку на майно в частині плати за землю, інформація щодо сплати земельного податку або орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053 вищевказаною особою відсутня. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 92, 116, 125, 126, 141, 144 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , позивач просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника жодного разу не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Кобець Кирила Юрійовича є: АДРЕСА_1 , і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.

В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз`яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Направлені на адресу відповідача ухвали суду від 01.02.2021, від 23.02.2021, від 12.05.2021 повернулись до суду з відміткою поштового відділення зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» , ухвала від 06.04.2021 повернулась з позначкою «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштових відправлень з ухвалами суду з позначкою причин повернення - адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання, ухвали господарського суду вважаються врученими відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо його належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/198/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 01.02.2021 у справі № 908/198/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи 29.03.2021 надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа просила розглянути справу за відсутності Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, з урахуванням позиції, зазначеної у даній заяві. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у своїй заяві зазначило, що всі матеріали інспекторської перевірки долучено до матеріалів справи. Факт виявленого порушення вважає доведеним, позовні вимоги Запорізької міської ради підтримує.

Судом пояснення третьої особи прийняті, залучені до справи, заява про розгляд справи без участі третьої особи судом задоволена.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності у судовому засіданні представників відповідача та третьої особи.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389/43 від 03.10.2001 Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_2 приватному підприємцю Кобцю Кирилу Юрійовичу для розташування адміністративно-побутового корпусу (підвалу) вирішено надати приватному підприємцю Кобцю Кирилу Юрійовичу в постійне користування земельну ділянку площею 0,5350 га по АДРЕСА_2 згідно з планом, що додається.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3258 від 13.11.2001, серія ІІ-ЗП № 0011645, вид угідь гр. 37 - землі промисловості.

На підставі наказу №265-ДК від 19.05.2020 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності державним інспектором Мироненко А.А. проведено перевірку земельної ділянки площею 0,5350 га, що по АДРЕСА_2 (поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), про що складено акт обстеження від 25.05.2020 за №265-ДК/99/АО/10/01/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 за №265-ДК/165/АП/09/01/-20.

Актом перевірки зафіксовано, що під час обстеження земельної ділянки виявлено розташування автомобільної стоянки (паркінг) із наявними на ній автомобілями. Земельна ділянка огороджена та охороняється найманими працівниками, які підтвердили факт розміщення на вказаній ділянці платної автостоянки. На в`їзді на територію розміщені ворота.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 за №265-ДК/165/АП/09/01/-20 зазначено, що в ході здійснення заходу державного контролю, проведено бесіду із землекористувачем ОСОБА_1 , в ході якої останній підтвердив факт розміщення автостоянки на території вищевказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 видано припис від 27.05.2020 № 265-ДК/0029Пр/03/01/-20 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державногоь нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Також, Управлінням стосовно ФОП Кобця К.Ю. 27.05.2020 складений протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про розгляд адміністративної справи.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 27.05.2020 № 265-ДК/0032ПО/08/01/-20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Повідомленням від 27.05.2020 № 265-ДК/0027ШК/11/01/-20 відносно ОСОБА_1 виставлено вимогу про сплату у 15-ти денний термін шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 16219,18 грн.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 27.07.2020 видано наказ за №629 про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки виконання припису від 27.05.2020 №265-ДК/0029Пр/03/01-20.

На підставі вказаного наказу Управлінням проведено повторну перевірку та складено відповідні матеріали перевірки, в яких зазначено, що користувач земельної ділянки площею 0,5350 га, що по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053) проігнорував законну вказівку державного інспектора, що проводив перевірку, та не усунув порушення, виявлені у ході здійснення заходу державного контролю, чим порушив вимоги частини 1 статті 144 Земельного кодексу України, за що був притягнутий Управлінням до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП із повторним врученням припису про усунення порушень.

За результатами повторного обстеження земельної ділянки складені акти від 30.07.2020 за №629-ДК/404/АО/10/01/-20 та від 30.07.2020 за №329-ДК/492/АП/09/01/-20, якими встановлено факт продовження використання земельної ділянки ФОП Кобець К.Ю. не за цільовим призначенням всупереч вже накладених адміністративних стягнень державним інспектором в сфері дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 28.08.2020 звернулось до Запорізької міської ради з клопотанням № 3065/3-20-0.44 (вхідний №10169/03-32/03; від 01.09.2020) з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі, з наданням матеріалів перевірок щодо земельної ділянки за адресою вул. Новобудов, 7, м. Запоріжжя.

Звертаючись із позовом у цій справі, позивач вважає, що використання відповідачем наданої йому у постійне користування спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення відповідачу права користування зазначеною земельною ділянкою згідно ст. 141 ЗК України та повернення її власнику.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. п. 3, 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті а пункту 3 цього розділу.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, з огляду на те, що спірна земельна ділянка, вимоги щодо якої є предметом розгляду даної справи, знаходиться в межах м. Запоріжжя та не належить до земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI, повноваження щодо розпорядження нею належать Запорізькій міській раді.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Підстави набуття та реалізації прав на землю врегульовані розділом IV Земельного кодексу України та передбачають, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно наведених вимог закону обов`язковою умовою використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, у відповідності до вимог ст.ст. 124, 126 ЗК України.

З матеріалів справи вбачається, що у постійному користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,5350 га по вул. Новобудов, 7 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389/43 від 03.10.2001 (для розташування адміністративно-побутового корпусу (підвалу)), що посвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3258 від 13.11.2001 - землі промисловості. Вказана земельна ділянка надана в постійне користування із земель комунальної власності.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Пунктами ґ , д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Матеріалами перевірки Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області встановлено та зафіксовано факт порушення ФОП Кобцем К.Ю. земельного законодавства у вигляді використання вищевказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту а частини першої ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк. У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про: розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Обставини справи свідчать, що державним інспектором ГУ Держегеокадастру у Запорізькій області здійснено ряд законодавчо визначених дій, передбачених статтею 144 ЗК України щодо дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом, а саме: земельною ділянкою по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053).

Встановлені перевірками порушення відповідачем не усунуті, в порушення земельного законодавства, він і надалі продовжує використовувати спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Законодавством чітко визначено, що однією із підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є підставою в майбутньому для припинення цього прав у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту порушення з боку відповідача вимог земельного законодавства, тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині припинення права постійного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Щодо викладеної позивачем вимоги про припинення права користування відповідача шляхом визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою суд визнав необхідним зазначити наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України: щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» ); пов`язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку); про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов`язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства; про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; пов`язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту; що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою; про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок; інші спори, пов`язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб`єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти.

Таким чином, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (зокрема) не є актом державного чи іншого органу нормативного характеру чи індивідуальної дії, який може оспорюватися в господарському суді. Крім того, вимога про визнання недійсним державного акту у позовному провадженні пов`язується із наявністю спору про право власності або постійного користування та є похідною вимогою від такого спору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Належним способом захисту прав та інтересів Запорізької міської ради, який зумовить реальний судовий захист прав та інтересів територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, є припинення фізичній особі-підприємцю Кобцю Кирилу Юрійовичу права користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, що по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), яке виникло на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, що по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3258 від 13.11.2001, серія ІІ-ЗП № 001164, що узгоджується з нормами діючого законодавства, які підлягають застосуванню з огляду характер спору (ст.ст. 141, 144 ЗК України).

Пунктом «б» ч. 1 ст. 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частиною 5 вказаної статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник рухомого або нерухомого майна чи землі делегує сільській раді повноваження щодо права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Враховуючи задоволення судом вимог про припинення права користування відповідачем спірної земельною ділянкою на підставі ст.ст. 141, 144 ЗК України, спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка є похідною від основної вимоги про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, також підлягає задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відзиву на позов не надав, доводи, викладені у позовній заяві, не спростував, доказів використання спірної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення суду не надав.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити фізичній особі-підприємцю Кобцю Кирилу Юрійовичу ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, що по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), яке посвідчено Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5350 га, по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3258 від 13.11.2001, серія ІІ-ЗП №001164.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Кобця Кирила Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; ідентифікаційний код 04053915) земельну ділянку площею 0,5350 га, по вул. Новобудов, 7 в м. Запоріжжі (поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:007:0053). Видати наказ.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кобця Кирила Юрійовича Кобця Кирила Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; ідентифікаційний код 04053915) 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 30.06.2021.

Суддя В.В. Левкут