Постанова

від 09.06.2021 по справі 905/633/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/633/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт" - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СТІЛ"</a> - Макарова А.А.,

Приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко Катерини Миколаївни - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Гетьман Р.А., Тихий П.В.)

у справі № 905/633/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СТІЛ"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко Катерини Миколаївни,

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт" (далі - ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав та предмета позову від 01.07.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СТІЛ"</a> (далі - ТОВ "АЙ СТІЛ", Відповідач-1) про:

- визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" і ТОВ "АЙ СТІЛ", посвідченого 19.01.2018 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко Катериною Миколаївною (далі - приватний нотаріус Басенко К. М.) і зареєстрованого в реєстрі за № 120 (далі - Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018, оспорюваний договір);

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39279753 від 19.01.2018 державного реєстратора: приватного нотаріуса Басенко К. М., Краматорський міський нотаріальний округ, Донецька область, на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права приватної власності на двоповерхову окремо розташовану будівлю за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Б. Хмельницького, буд. 11, на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 120, виданий 19.01.2018, видавник приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К. М., за ТОВ "АЙ СТІЛ", код ЄДРПОУ: 39447787, номер запису про право власності: 24457933.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням положень чинного законодавства, зокрема, під час дії мораторію на реалізацію у позасудовому порядку права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, розташоване на території проведення антитерористичної операції, що належить ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" як суб`єкту малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці. Також, з урахуванням положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", укладення оспорюваного договору з порушенням чинного законодавства, є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У вказаній постанові зроблено висновки про застосування норм матеріального права, а саме, положень статей 203, 215, 319, 321 Цивільного кодексу України, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VІІ (далі - Закон №1669-VІІ), статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які судами попередніх інстанцій неправильно застосовані у спірних правовідносинах.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2020 позов задоволено:

- визнано недійним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" та ТОВ "АЙ СТІЛ", посвідчений 19.01.2018 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., зареєстрований в реєстрі за № 120;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39279753 від 19.01.2018 державного реєстратора: приватного нотаріуса Басенко К.М., Краматорський міський нотаріальний округ, Донецька область, на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права приватної власності на двоповерхову окремо розташовану будівлю за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Б. Хмельницького, буд.11, на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 120, виданий 19.01.2018, видавник приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., за ТОВ "АЙ СТІЛ", код ЄДРПОУ: 39447787, номер запису про право власності: 24457933;

- припинено право приватної власності на двоповерхову окремо розташовану будівлю за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Б. Хмельницького, буд.11, на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 120, виданий 19.01.2018, видавник приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., за ТОВ "АЙ СТІЛ" (код ЄДРПОУ: 39447787) номер запису про право власності: 24457933;

- визнано за ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" право приватної власності на двоповерхову окремо розташовану будівлю за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Б. Хмельницького, буд. 11, на підставі Договору купівлі-продажу від 23.09.1998, укладеного між Позивачем та Закритим акціонерним товариством "НКМЗ", зареєстрованого на Краматорській універсальній біржі 23.09.1998 за №111;

- відновлено запис про іпотеку №16154969 від 25.08.2016, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31170260 від 31.08.2016, приватного нотаріуса Басенко К.М., Краматорський міський нотаріальний округ, Донецька область, підстава внесення запису: договір іпотеки, серія та номер: 2022, виданий 25.08.2016, видавник: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., Іпотекодержатель: ТОВ "АЙ СТІЛ", код ЄДРПОУ: 39447787; Іпотекодавець: ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", код ЄДРПОУ: 20353350;

- відновлено запис про обтяження №16155066 від 25.08.2016, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:31170588 від 31.08.2016 приватного нотаріуса Басенко К.М., Краматорський міський нотаріальний округ, Донецька область, підстава внесення запису: договір іпотеки, серія та номер: 2022, виданий 25.08.2016, видавник: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: ТОВ "АЙ СТІЛ", код ЄДРПОУ: 39447787;

- стягнуто з ТОВ "АЙ СТІЛ" на користь ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невідповідністю змісту оспорюваного договору актам цивільного законодавства, порушенням цим договором права власності Позивача та необхідність відновлення порушених прав Позивача у спосіб, визначений статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та неефективністю обраного позивачем способу передбаченого, частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, і залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2020.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального, а саме, положення статті 9 Закону №1669-VІІ, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статей 16, 203, 215, 319, 321, 334, 627 Цивільного кодексу України, без урахування правових висновків щодо застосування цих норм права викладених, у пунктах 82, 83 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №905/633/19.

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2021 справу № 905/633/19, передано на розгляд колегії суддів: Берднік І.С. (головуючий), Міщенко І.С., Случ О.В.

Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Случа О.В.) відкрито касаційне провадження у справі № 905/633/19 за касаційною скаргою ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021. Призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.06.2021 о 10:40 год. та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 26.05.2021.

У зв`язку з відпусткою судді Случа О.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" у справі № 905/633/19 визначено колегію суддів у складі: Берднік І.С. (головуючий), Міщенко І.С., Зуєв В.А., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.06.2021.

07.06.2021 суддею Верховного Суду Зуєвим В.А. подано заяву про самовідвід у справі № 905/633/19 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2021 заяву судді Зуєва В.А. про самовідвід у розгляді справи № 905/633/19 задоволено.

У зв`язку з прийняттям ухвали про самовідвід судді Зуєва В.А. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/633/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Берднік І.С. (головуючий), Міщенко І.С., Багай Н.О., (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2021 (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. (головуючий), Міщенка І.С., Багай Н.О.) прийнято до розгляду справу №905/633/19 за касаційною скаргою ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021.

25.05.2021 ТОВ "АЙ СТІЛ" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" та приватний нотаріус Басенко К. М. в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Позивача та Третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Під час нового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на підставі Договору купівлі-продажу № 111 від 23.09.1998, укладеного з Закритим акціонерним товариством "НКМЗ" на біржових торгах під реєстровим № 111, зареєстрованого Краматорським бюро технічної інвентаризації 24.09.1998 за №549, стало власником двоповерхової будівлі, площею 534,3 кв. м, яка розташована у місті Краматорську по вулиці Б. Хмельницького, 11.

18.05.2016 між ТОВ "АЙ СТІЛ" та ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" укладено Угоду про взаємні розрахунки (далі - Угода), за умовами якої ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" визнало свою заборгованість перед ТОВ "АЙ СТІЛ" як правонаступника ТОВ "Віктор енд Віктор Ко Лтд" (Договори про відступлення № 1-05/16 та № 2-05/16 від 18.05.2016) за Договором купівлі-продажу № 160215 від 16.02.2015 та Додатковими угодами до нього на загальну суму 6 853 822,77 грн, за Договором про надання послуг № 06-08-15/1 від 06.08.2015 на загальну суму 92 375, 36 грн, та зобов`язується сплатити загальну суму заборгованості, що становить 6 946 198,13 грн не пізніше 25.11.2016 (пункти 1, 2, 3 Угоди).

Відповідно до пункту 4 Угоди, в якості забезпечення виконання своїх обов`язків за даною Угодою ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на підставі Договору іпотеки передає в іпотеку ТОВ "АЙ СТІЛ" об`єкт нерухомого майна - двоповерхову цегляну будівлю, загальною площею 534,3 кв. м, розташовану в місті Краматорську по вулиці Б. Хмельницького, за №11.

25.08.2016 між ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" (Іпотекодавець) та ТОВ "АЙ СТІЛ" (Іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Басенко К.М. та зареєстровано в реєстрі за №2022 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у Іпотекодавця на підставі Угоди про взаємні розрахунки від 25.08.2016 (надалі - Основний договір), укладеного ним та Іпотекодержателем у простій письмовій формі на суму 6 946 198,13 грн, надалі Основний договір, з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 25.11.2016.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором Іпотекодавець передає в іпотеку об`єкт нерухомого майна - двоповерхову окремо розташовану будівлю, загальною площею 534,3 кв. м, розташовану в місті Краматорськ Донецької області по вулиці Б. Хмельницького, за № 11 (надалі - Предмет іпотеки). Вказана будівля є приватною власністю Іпотекодавця і належить йому на підставі Договору купівлі-продажу від 23.09.1998. Право власності Іпотекодавця зареєстроване Краматорським бюро технічної інвентаризації 24.09.1998, реєстровий № 549. Вказаний Договір купівлі-продажу та Реєстраційне посвідчення про право власності на Предмет іпотеки передається Іпотекодержателю та повинно бути повернуте Іпотекодавцю у разі належного виконання ним у повному обсязі зобов`язання за Основним договором. Для реєстрації права власності на Предмет іпотеки у відповідності з положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку", цим договором Іпотекодержателю надається право: пред`являти Свідоцтво, усно та письмово звертатися, подавати необхідні довідки та документи, у тому числі заяви до установ, підприємств та організацій з питань отримання витягів та інших документів, а також вчиняти інші дії, пов`язані з цим питанням. Цей пункт застосовується в межах Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Згідно з пунктом 2.1 Договору іпотеки сторони оцінюють Предмет іпотеки в сумі 6 946 198,13 грн. Оцінка Предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов`язаних з його реалізацією.

Розділом 5 Договору іпотеки передбачено задоволення вимог та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пунктів 6.1, 8.1 Договору іпотеки цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за Основним Договором та додатковими угодами до нього. Нерухоме майно, що є Предметом іпотеки, залишається в користуванні Іпотекодавця, який вправі володіти і користуватися ним за цільовим призначенням.

Відомості про право власності на предмет іпотеки та обтяження нерухомого майна іпотекою підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 67018074 від 31.08.2016).

19.01.2018 між ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" (Іподекодавець) та ТОВ "АЙ СТІЛ" (Іпотекодержатель) укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі статті 36 Закону України Про іпотеку, який посвідчено 19.01.2018 приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М., зареєстрований в реєстрі за №120.

За умовами пунктів 1, 5, 6 цього Договору, Іпотекодавець передав у власність Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель прийняв і набув право власності на двоповерхову будівлю, загальною площею 534,3 кв. м, розташовану в місті Краматорськ Донецької області по вулиці Б. Хмельницького, за №11, в рахунок виконання зобов`язань Іпотекодавця за Угодою про взаємні розрахунки від 25.08.2016, зі строком повернення боргу до 25.11.2016. Будівля, що розташована в місті Краматорськ Донецької області по вулиці Б. Хмельницького за №11 є предметом іпотечного договору, посвідченого Басенко К.М., приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу 25.08.2016, реєстровий номер 2022, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем для забезпечення виконання зобов`язання Іпотекодавця за Угодою про взаємні розрахунки, вказаного в пункті 1 даного Договору. Іпотекодержатель набуває права власності на будівлю розташовану в місті Краматорськ Донецької області по вулиці Б. Хмельницького за № 11 за вартістю 6 946 198,13 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, право власності на вищевказану будівлю виникає у Іпотекодержателя з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на будівлю, що є предметом даного Договору.

З урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у даній справі №905/633/19, судами попередніх інстанцій, на підставі долучених до матеріалів доказів та змісту умов Угоди про взаємні розрахунки від 18.05.2016, Договору іпотеки від 25.08.2018, Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018, встановлено, що у Договорі іпотеки від 25.08.2016 та Договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018 допущено описку в даті укладання Угоди про взаємні розрахунки, а отже вказані договору укладено для забезпечення та виконання саме Угоди про взаємні розрахунки від 18.05.2016.

19.01.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Басенко К.М., Краматорський міський нотаріальний округ, Донецька область, за результатами розгляду заяви ТОВ "АЙ СТІЛ", прийнятої 19.01.2018 10:16:15 за реєстраційним номером 26350825 щодо проведення державної реєстрації права приватної власності, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на будівлю з реєстраційним номером 1013818414129, що розташована: Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 11.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 148886721 від 11.12.2018, в якості підстави виникнення права власності у Відповідача на двоповерхову окремо розташовану будівлю, загальною площею 534,3 кв. м, розташовану в місті Краматорськ Донецької області по вулиці Б. Хмельницького за № 11 у Державному реєстрі вказаний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018, зареєстрований в реєстрі за №120, підстава внесення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39279753 від 19.01.2018.

Звертаючись з даним позовом, Позивач вказав на те, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між сторонами даного спору, порушує його права як Іпотекодавця, який має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, та суперечить положенням статті 9 Закону № 1669-VІІ, якими запроваджено мораторій на можливість реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, розташоване на території проведення антитерористичної операції, що, відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання цього договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на належне іпотекодавцю майно.

Задовольняючи позовні вимоги 08.12.2020, місцевий господарський суд виходив з того, що, відповідно до критеріїв, визначених у частині 3 статті 55 Господарського кодексу України та Реєстру великих платників податків на 2018 рік, ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" є суб`єктом малого і середнього підприємництва, і на нього поширюється дія положень частини 1 статті 9 Закону №1669-VІІ, якими запроваджено мораторій на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у тому числі, і на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а отже оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, які, з метою ефективного захисту порушених прав, обов`язково мають супроводжуватися одночасним прийняттям рішення про визнання зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), що зумовлює необхідність припинення судовим рішенням речових прав за Відповідачем на спірне нерухоме майно та визнання (поновлення) таких права за Позивачем, що узгоджується з приписами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції 17.02.2021, апеляційний господарський суд вказав на те, що положення статті 9 Закону №1669-VІІ лише зупиняють дію статті 37 Закону України "Про іпотеку", а не скасовують її норми, тому встановлений цим Законом мораторій на реалізацію права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки, що розташований на території проведення антитерористичної операції, не обмежує сторін договору іпотеки в укладанні договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки вказаний Закон №1669-VІІ не передбачає зупинення дій відповідних положень Цивільного кодексу України щодо обов`язковості виконання боржником своїх зобов`язань, які забезпечені іпотекою. Враховуючи те, що оспорюваний договір сторонами укладено добровільно, про що свідчить його зміст та підпис керівника Позивача у цьому договорі, встановлений Законом №1669-VІІ мораторій, про який, з урахуванням пункту 5.4 Договору іпотеки, сторони були обізнані, не свідчить про невідповідність Договору про задоволення вимог іпотекодержателя вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним. Крім цього, судом апеляційної інстанції вказано на те, що Указом Президента України від 30.04.2018 №116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018" "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" було скасовано режим антитерористичної операції, а тому з 30.04.2018 територія Краматорської міської ради (м. Краматорськ) визначена як територія де здійснювалась, а не триває антитерористична операція.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту порушених речових прав як скасування рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію права, тобто, у спосіб, передбачений положеннями частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яка набула чинності з 16.01.2020, не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України, частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожній особі гарантовано право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 вказаного Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують недійсність правочину, які зумовлені наявністю дефектів його елементів, і зокрема, дефекту (незаконність) змісту правочину.

За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Отже, позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, здійснюється у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Положеннями частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Положеннями статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ N 405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу N 405/2014.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону № 1669-VII дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Зміст наведених правових положень дає підстави для висновку, що Закон № 1669-VII є спеціальним для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за №1275-р, місто Краматорськ віднесено до вказаних у переліку територій, тобто предмет іпотеки знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Отже, за оспорюваним правочином Відповідачеві як Іпотекодержателю передано право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, що розташоване на території проведення антитерористичної операції та належало на праві власності Позивачеві на підставі Договору купівлі-продажу № 111 від 23.09.1998.

Згідно з імперативними положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням положень частини 3 статті 55 Господарського кодексу України та наказу Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 №632 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Державної фіскальної служби України від 29.12.2017 №884, яким затверджено Реєстр великих платників податків на 2018 рік, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" не входить до переліку великих платників податків, тому щодо належного йому нерухомого майна (предмета іпотеки), розташованого на території проведення антитерористичної операції, є суб`єктом, на якого поширюється дія мораторію запровадженого частиною 1 статті 9 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору).

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у даній справі № 905/633/19, що розглядається, за результатами перегляду попередніх судових рішень першої та апеляційної інстанції, які оскаржувалися з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновку про застосування положень статті 9 Закону № 1669-VII та статей 36, 37 Закону України ?Про іпотеку? у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, відповідно до яких було відмовлено у задоволенні позовних вимог, вказав на помилковість висновків цих судів про те, що положеннями Закону № 1669-VII не обмежується право сторін іпотечних правовідносин на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не зупиняється дія положень Цивільного кодексу України щодо обов`язковості виконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, оскільки такі висновки не відповідають змісту імперативних положень частини 1 статті 9 та частини 3 статті 11 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору), які під час дії мораторію не допускають можливості реалізації іпотекодержателем такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття права власності на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі № 905/633/19 було сформовано обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права, і зокрема, положень статті 9 Закону № 1669-VII та статей 36, 37 Закону України ?Про іпотеку?, що були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, і таким чином спрямовано судову практику в єдине і правильне правозастосування; на прикладі конкретної справи роз`яснено зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

При новому розгляді справи, місцевий господарський суд, за встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі положення, з урахуванням тлумачення щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у даній справі № 905/633/19, дійшов висновку, що запроваджений спеціальними нормами Закону № 1669-VII мораторій зупиняє на період часу проведення антитерористичної операції можливість реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, а укладення такого договору та наступна реєстрація права власності на предмет іпотеки за Відповідачем як Іпотекодержателем на підставі цього договору призводить до порушення права власності Позивача як Іпотекодавця на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Договором іпотеки від 25.08.2016, зокрема, у частині володіння та користування цим майном відповідно до його цільового призначення (частина 1 статті 9 Закону України "Про іпотеку").

Місцевим господарським судом враховано, що у пункті 5.4 Договору іпотеки від 25.08.2016, сторони узгодили можливість застосування позасудового порядку звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", в межах Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", тоді як оспорюваний договір, який за змістом частини 1 статтею 36 Закону України "Про іпотеку" має похідний характер від іпотечного договору не містить положень щодо відстрочки до завершення проведення антитерористичної операції реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки шляхом укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що також суперечить положенням частини 1 статті 9 Закону № 1669-VII.

Отже, виходячи з викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018 укладено з порушенням вимог частини 1 статті 9 Закону № 1669-VII, статей 319, 321 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 9 Закону України "Про іпотеку", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним відповідно до приписів частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому апеляційний суд переглядаючи рішення місцевого суду, в супереч положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 236, частини 1 статті 316 ГПК України, не врахував правові висновки щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у даній справі № 905/633/19, що розглядається, (внаслідок чого підтверджується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України), та дійшов помилкових висновків про те, що положення статті 9 Закону № 1669-VII не можуть бути підставою для визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.01.2018, з посиланням на доводи, які вже були відхилені судом касаційної інстанції у вказаній постанові, та додатково на Указ Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04 2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", яким було скасовано режим антитерористичної операції та розпочато Операцію Об`єднаних Сил, що, за висновком суду апеляційної інстанції є датою припинення антитерористичної операції та, як наслідок, відсутність правової підстави для вжиття заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці відповідно до положень статті 9 Закону № 1669-VII, оскільки такі висновки зроблено без врахування того, що для вирішення спору про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення (укладення), а отже невідповідність оспорюваного договору положенням частини 1 статті 9 Закону № 1669-VII на момент його вчинення, що достеменно встановлено судом першої інстанції, не спростовується посилання на скасування антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях після його укладення.

До того ж, відхиляючи доводи щодо припинення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях через початок Операції об`єднаних сил згідно Указу Президента України №116/2018 від 30.04.2018, судом першої інстанції вірно вказано на те, що відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VIII) "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил. Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів, зокрема, статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян та/або юридичних осіб на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений частиною 1 статті 9 Закону № 1669-VII, щодо збереження майна переданого в іпотеку, яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Згідно із частиною 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При новому розгляді судом першої інстанції враховано, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції у даній справі (08.12.2020), такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому висновки суду апеляційної інстанції, що задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає закону та принципам справедливого судового розгляду, не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального закону, оскільки відповідно до частини 2 статті 5 ГПК України суд наділений повноваженнями у своєму рішенні визначити ефективний спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19 та № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Колегія суддів із зазначеними висновками погоджується, враховуючи те, що з урахуванням положень статті 5 ГПК України, суд першої інстанції правомірно застосував ефективний спосіб захисту, який передбачено частиною 2 статті 26 Закону № 1952 у редакції чинній на момент винесення судового рішення, тобто, здійснив захист порушеного права Позивача у спосіб, визначений законом, що відповідає принципу jura novit curia ("суд знає закони"), наразі є правильним та не порушує приписів матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, оскільки суд першої інстанції застосував положення статей 203, 215, 319, 321 Цивільного кодексу України, статей 9, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 9 Закону № 1669-VII у відповідності до правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з правильним застосуванням норм права, а постанову суду апеляційної інстанції прийнято як з порушенням норм процесуального права, так і з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 312 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 905/633/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2020 у справі № 905/633/19 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ СТІЛ"</a> (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 39447787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Богдана Хмельницького, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 20353350) 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

І.С. Міщенко