Ухвала

від 01.07.2021 по справі 200/12769/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про заміну сторони виконавчого провадження

01 липня 2021 р. Справа №200/12769/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони у виконавчому провадженні по адміністративній справі № 200/12769/18-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Донецький окружний адміністративний суд від 27.02.2019, яке набуло законної сили 01.04.2019 року, позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнив частково.

23.04.2019 суд видав виконавчі листи в адміністративній справі.

11 червня 2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надано заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває на виконанні виконавчий лист № 200/12769/18-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 23.04.2019 року, про зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства Центренерго про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2815/17 від 02.04.2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Виконавче провадження з примусового виконання зазначеного документа відкрито 15.01.2020 року за № 60971422.

Державним виконавцем на адресу боржника - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області було направлено постанову про відкриття вищезазначеного виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору № 60971422 від 15.01.2020 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 60971422 від 15.01.2020 року, також направлялись вимоги державного виконавця. Проте, як зазначає заявник, всі вищевказані документи були поверненні за закінченням терміну зберігання.

В свою чергу, державним виконавцем направлено вимогу до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, на яку від останнього надійшла відповідь, в якій зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 651 утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної казначейської служби - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства та розпорядчих документів Державної казначейської служби України у березні 2015 року Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області було переміщено з тимчасово неконтрольованої території в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, а саме до міста Бахмут Донецької області. Також, за твердженням заявника, у відповіді зазначено, що Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області після переміщення до міста Бахмут Донецької області не забезпечило провадження своєї діяльності, як територіальний орган Державної казначейської служби України. На час надіслання зазначеної відповіді Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області в штатному режимі не працює, будь-яких розпорядчих документів Державної казначейської служби України щодо делегування повноважень іншому органу державної влади не прийнято.

21.01.2020 року державним виконавцем направлено вимогу № 6687635/5517 до Державної казначейської служби України, на яку 12.02.2020 року надійшла відповідь, в якій зазначено аналогічну інформацію відповіді Головного управління державної казначейської служби у Донецькій області.

На підставі вищевикладеного заявник зазначає, що рішення суду № 200/12769/18-а виконати неможливо, у зв`язку з тим, що Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області в штатному режимі не працює, а будь-яких розпорядчих документів Державної казначейської служби України щодо делегування повноважень іншому органу державної влади не прийнято.

Заявник також акцентує увагу, що місцезнаходження Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області співпадає з місцезнаходженням Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області. Крім того, певний обсяг повноважень відповідача здійснює саме Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.

З огляду на вищевикладене, представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні № 60971422, відкритому на підставі виконавчого листа № 200/12769/18-а, яким зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2815/17 від 02 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні з Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.

Представники сторін та заявника до судового засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

В прохальній частині заяви зазначено клопотання про проведення судового засідання без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2019, яке набуло законної сили 01.04.2019 року, позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнив частково. Визнав протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2815/17 від 02 квітня 2018 року. Зобов`язав Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2815/17 від 02 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В решті заявлених позовних відмовив. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 321, 50 грн.

Дане рішення суду набуло законної сили, виконавчий лист щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

На теперішній час рішення суду не виконано.

Судом встановлено, що на час подання заявником даної заяви про заміну сторони виконавчого провадження, Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області - боржник по виконавчому провадженню № 60971422, відкритому 15.01.2020 року на підставі виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 23.04.2019 року (а.с. 111), на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства та розпорядчих документів Державної казначейської служби України у березні 2015 року Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області переміщено з тимчасово неконтрольованої території в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, а саме до міста Бахмут Донецької області. Також, судом встановлено, Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області після переміщення до міста Бахмут Донецької області не забезпечило провадження своєї діяльності, як територіальний орган Державної казначейської служби України. Делегування повноважень іншому органу державної влади не передано. Зазначене встановлене на підставі інформаційного листа Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області № 13-16-06/3935 від 11.12.2019 у відповідь на вимогу державного виконавця від 28.11.2019 року № 22444 (а.с. 131) та інформаційного листа Державної казначейської служби України № 5-06-06/2390 від 03.02.2020 у відповідь на вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.01.2020 року № 60687635/5517 (а.с. 128, 130).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Вказана норма кореспондує з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» , яка передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження обов`язкові тією мірою, якою вони були обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження та наявність правонаступництва замінюваної сторони, під яким слід розуміти перехід прав та обов`язків.

На переконання суду, саме на органи казначейської служби покладено обов`язок виконання рішення суду у справі № 200/12769/18-а. Органи казначейства є єдиною системою, які виконують покладені на них функції.

Як зазначено у листі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області № 13-16-06/3935 від 11.12.2019 Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області після переміщення до міста Бахмут Донецької області не забезпечило провадження своєї діяльності, як територіальний орган Державної казначейської служби України.

Суд зауважує, що той факт, що держава не забезпечила належну організацію роботи органу державної влади, не врегулювала на законодавчому рівні питання правонаступництва Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, а наведений орган до теперішнього часу є юридичною особою та органом державної влади, хоча за фактичних обставин, які склалися на Сході країни, здійснення функцій та повноважень таким органом не здійснюється, не може впливати на права позивача, гарантовані Основним Законом держави.

При розгляду вказаної заяви, суд також керується рішенням Конституційного Суду України щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зокрема, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, суд звертає увагу на Рекомендації № Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права". В розділі II Рекомендацій Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання даного рішення (пункт b).

Пунктом 54 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень передбачено, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Також суд вважає за необхідне врахувати практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (справа "Жовнер проти України", заява № 56848/00, пункт 33) Суд зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Суд також відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

В пунктах 46, 48, 51, 53, 54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява № 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява № 22774/93, пункт 74).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном ("Zolotas v. Greece", заява № 66610/09, пункт 39). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" ("Capital Bank AD v. Bulgaria", заява № 49429/99, пункт 52).

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві ("Михайленки та інші проти України" пункт 45, "Лисянський проти України" пункт 19, "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови" пункти 18,19, "Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації" пункт 35, "Р. Качапор та інші проти Сербії". Внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Аналогічні за своїм змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року в справі № 757/42871/15-а.

Водночас, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсно Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області знаходиться за однією адресою що і Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області у виконавчому провадженні № 60971422.

Керуючись ст. 205, 229, 243, 248, 256, 295, 297, 379 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Замінити боржника у виконавчому провадженні № 60971422 від 15.01.2020, відкритому на підставі виконавчого листа № 200/12769/18-а, яким зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2815/17 від 02 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, з Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області (код ЄДРПОУ 37868870, Україна, 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 44).

Повний текст ухвали складено та підписано 01.07.2021.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.А. Голуб