Рішення

від 22.06.2021 по справі 352/801/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/801/21

Провадження № 2/352/614/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Шпек В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

21.04.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Великорода Олександр Миколайович звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Тисменицької районної державної нотаріальної контори, про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 , якій на той момент було 14 років. Однак, він не був одружений з її матір`ю, а з ОСОБА_5 . У зв`язку із відсутністю заповіту спадкування після смерті ОСОБА_6 відбувалось за законом, тому спадкоємцями повинні бути позивач та ОСОБА_5 .

23.09.2020 позивач звернулась із заявою до Тисменицької районної нотаріальної контори для оформлення права власності на спадкове майно. Однак, постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як у заяві про видачу свідоцтва на спадщину поданій ОСОБА_5 відсутня інформація про наявність інших спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . 23.06.2018 ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все належне спадкодавцю майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла залишивши заповіт, відповідно до якого спірні земельні ділянки успадкувала ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11.05.2021 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2021 позов в частині позовних вимог про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_5 та витребування з чужого незаконного володіння - залишено без розгляду; продовжено розгляд цивільної справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_3 та визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Позивач та її представник в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник позовні вимоги визнали, не заперечували проти їх задоволення. Просили зменшити стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, на отримання професійної правової допомоги.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України , за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вислухавши думку сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за законом має місце лише у разі коли воно не змінено заповітом спадкодавця (ст. 1223 ЦК ).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 20.01.2003 серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 19.07.2011 серії ЯЖ №987948 ОСОБА_6 на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 30.12.2008 №1007 є власником земельної ділянки площею 0,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в урочищі Під горами с. Добровляни Тисменицький район Івано-Франківська область (а.с. 9).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.07.2011 серії ЯЖ №987947 ОСОБА_6 на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 30.12.2008 №1007 є власником земельної ділянки площею 0,8400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в урочищі Млака с. Добровляни Тисменицький район Івано-Франківська область (а.с. 10).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.09.2008 серії ЯД №876457 ОСОБА_6 на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 28.02.2006 №77 є власником земельної ділянки площею 1,2100 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в масиві IV Добровлянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківська область (а.с. 11).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.09.2008 серії ЯД №876423 ОСОБА_6 на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 28.02.2006 №77 є власником земельної ділянки площею 0,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в масиві ХІІ Добровлянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківська область (а.с. 12).

Як вбачається із свідоцтва про смерть від 09.10.2017 серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом вищевказані земельні ділянки після ОСОБА_6 успадкувала ОСОБА_5 . Остання на випадок своєї смерті склала заповіт, в якому спадкоємцем спірних земельних ділянок вказала ОСОБА_3 .

Згідно з свідоцтвом про смерть від 08.11.2019 серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6).

13.05.2020 державним нотаріусом Тисменицької районної нотаріальної контори Колтун С.В. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Колодіївською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області 04.07.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №3, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , в якому зазначено ОСОБА_3 , зареєстровані в реєстрі за №453, 454, 455, 456, на земельні ділянки: площею 0,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в урочищі Під горами с. Добровляни Тисменицький район Івано-Франківська область, площею 0,8400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в урочищі Млака с. Добровляни Тисменицький район Івано-Франківська область; площею 1,2100 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в масиві IV Добровлянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківська область, площею 0,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в масиві ХІІ Добровлянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківська область.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказані земельні ділянки 13.05.2021 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 25-28).

23.09.2020 позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_6 , звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Постановою від 23.09.2020 державний нотаріус Тисменицької районної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун С.В. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що у заяві на видачу свідоцтва на спадщини поданої ОСОБА_5 відсутня інформація про наявність інших спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Вказано, що 23.06.2018 дружині спадкодавця ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все належне спадкодавцю майно.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов`язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.

За приписами ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1300 ЦК України у випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

За змістом ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Частиною першою статті 1280 ЦК України встановлено, що якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (ч.ч. 2, 3 ст. 1272 цього Кодексу ), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

На час звернення до суду позивач ОСОБА_1 , як і відповідач ОСОБА_3 , успадкувала майнове право - 1/2 частину спірних земельних ділянок, відповідач не заперечувала проти зазначеного, тож позивач має право або просити внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за рішенням суду або просити визнати видані ОСОБА_3 свідоцтва недійсними повністю чи частково.

Оскільки позивач просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2020 лише в тій частині, яка стосується частки спірних земельних ділянок, яка повинна була успадкуватися нею, тобто 1/2 частини земельних ділянок, наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги те, що у позасудовому порядку позивач позбавлена реалізувати у повній мірі своє право на спадщину, тобто отримати свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, відповідач не заперечує її право на 1/2 частину успадкованих земельних ділянок, так як позов визнала в повному обсязі, суд вбачає підстави й для задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок.

З урахуванням вищевикладеного позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, враховуючи положення ст. 142 ЦПК України, приходить до переконання, що позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 1 048 грн

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 1 048 грнсудового збору.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України ).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України , витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: …На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

Суд бере до уваги клопотання відповідача, в якому вона зазначає про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу представника позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи із засад об`єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 81 , 133, 141, 142, 200, 206, 258 , 259 , 264 , 265 , 268, 354-355 ЦПК України , ст.ст. 321, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1272, 1280, 1296, 1300, 1301 ЦК України , суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 , в частині успадкування нею

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,46 га, кадастровий номер якої 2625881200:03:003:0095;

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,84 га, кадастровий номер якої 2625881200:01:002:0002;

Ѕ частки земельної ділянки площею 1,21 га, кадастровий номер якої 2625881200:01:002:0003;

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,4599 га, кадастровий номер якої 2625881200:03:003:0094.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,46 га, кадастровий номер якої 2625881200:03:003:0095;

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,84 га, кадастровий номер якої 2625881200:01:002:0002;

Ѕ частки земельної ділянки площею 1,21 га, кадастровий номер якої 2625881200:01:002:0003;

Ѕ частки земельної ділянки площею 0,4599 га, кадастровий номер якої 2625881200:03:003:0094.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 048 (одну тисячу сорок вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Повернути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 1 048 (одну тисячу сорок вісім) грн 00 коп відповідно до квитанції 0.0.2084080643.1 від 12.04.2021 при поданні позову.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків

відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків

третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Тисменицька районна державна нотаріальна контора, вул. Галицька, буд. 32, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400, код ЄДРПОУ .

Рішення складене в повному обсязі 02.07.2021.

Суддя Д.В. Гриньків