Рішення

від 24.06.2021 по справі 403/455/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/455/20 провадження № 2/403/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Островерхого Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про: 1) стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки в сумі 37807,15 грн.; 2) розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525881600:02:000:0238 та зареєстрованого 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352580004000135; 3) зобов`язання відповідача передати вказану земельну ділянку позивачу. Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, кадастровим номером 3525881600:02:000:0238, розташованої на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. В 2010 році між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Устинівському районі 16.06.2011 року. Відповідно до умов договору орендна плата має виплачуватись в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням індексації та вноситись в період з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Разом з тим, відповідач, як орендар, з моменту укладення договору оренди не виконує свої зобов`язання за ним та не сплачує позивачу орендну плату у визначені договором час та розмірі, внаслідок чого вказана обставина є підставою для: стягнення на користь позивача заборгованості з виплати орендної плати, в тому числі основного боргу в сумі 17319,63 грн., пені в загальній сумі 17978,16 грн., виходячи із передбаченого договором її розміру - 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення; 3% річних в сумі 957,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 1552,25 грн. згідно положень ст.625 ЦК України; припинення права користування відповідача належною позивачу земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі за рішенням суду та повернення земельної ділянки власнику згідно положень ч.1 ст.32, ст.34 Закону України Про оренду землі , п. д ч.1 ст.141 ЗК України, ч.2 ст.651 ЦК України.

Згідно відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем ОСОБА_2 23.02.2021 року під час підготовчого провадження у справі в межах встановленого судом п`ятнадцятиденного строку, остання вважала позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. На обгрунтування своїх заперечень проти позову зазначила про те, що відповідно до власноручно написаної позивачем розписки від 04.05.2019 року, останній отримав від неї в присутності свідка кошти в сумі 25000 грн.. Враховуючи, що в позовній заяві позивач посилається на систематичну несплату орендної плати з моменту укладення договору оренди землі, однак при цьому висуває вимоги лише за 2017-2019 роки та не зазначає обставин не звернення з цим питанням до відповідача протягом останніх 10 років, дана розписка та поведінка позивача свідчать про відсутність в останнього будь-яких претензій до відповідача, як орендаря. За вказаних обставин, відповідач вважає, що нею належним чином виконувались умови укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого з її боку відсутня систематична несплата орендної плати, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди та стягнення з неї орендної плати, пені, 3% річних та втрат від інфляції. Разом з тим, у разі висновку суду про задоволення позову у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, позовна вимога про стягнення пені, на думку відповідача, не підлягає до задоволення, оскільки за змістом ч.5 ст.261 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю 1 рік, що з урахуванням умов договору, за якими орендар зобов`язаний здійснити орендну плату до 25 лютого наступного року за попередній рік, свідчить про виникнення відповідальності за невиконання цього обов`язку щороку та порушення права орендодавця з моменту неотримання чергового платежу, тобто з 26 лютого наступного року, за який має бути здійснена оплата. За вказаних обставин, нарахована позивачем в порядку п.14 договору пеня виходить за межі встановленого однорічного строку позовної давності (а.с.56-57).

У поданій до суду відповіді на відзив позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначив про те, що вимога про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки була пред`явлена ним в межах строків позовної давності. Надана відповідачем розписка від 04.05.2019 року не є належним доказом на підтвердження виплати йому орендної плати, оскільки не містить будь-яких посилань на те, що отримані кошти є орендною платою, та посилань на договір, за яким ці кошти були отримані. Натомість отримані ним за розпискою грошові кошти в сумі 25000,00 грн. є виплаченою йому відповідачем компенсацією за належну його матері земельну ділянку, яку відповідач успадкувала (а.с.76-77).

Згідно заперечення на подану позивачем відповідь на відзив, відповідачем ОСОБА_2 зазначено про те, що за змістом власноручно написаної позивачем розписки, останній отримав від неї кошти в сумі 25000 грн., що складає орендну плату трохи більше ніж за чотири роки користування однією земельною ділянкою, виходячи із визначеного позивачем розрахунку річного розміру орендної плати в сумі 5772,93 грн.. В судовому засіданні по справі №403/396/20, яка розглядалась Устинівським районним судом Кіровоградської області, позивач повідомив суд про отримання від відповідача коштів в сумі 25000,00 грн., як орендну плату за користування земельною ділянкою, тобто сам пояснив їх призначення, проте в даній справі вже заперечує вказані обставини, що свідчить про його недобросовісність. Доводи позивача про те, що отримані ним 04.05.2019 року грошові кошти в сумі 25000,00 грн. є виплаченою нею компенсацією за належну матері позивача земельну ділянку, яку вона успадкувала за заповітом, не мають ніякого відношення до справи, зважаючи на предмет позову і виникнення інших правовідносин між сторонами. На виконання умов договору позивач відмовився від отримання орендної плати за 2020 рік, що свідчить про навмисне створення ним ситуації невиконання відповідачем умов договору оренди землі з метою його розірвання в судовому порядку (а.с.100).

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 у вступному слові підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задоволити. Суду пояснив, що за укладеним з відповідачем ОСОБА_2 договором оренди належної йому земельної ділянки, зареєстрованого 16.06.2011 року, орендна плата ним не отримувалась взагалі. При визначенні періоду стягнення орендної плати за три останні роки, що передували його зверненню до суду, він керувався передбаченим законом загальним строком позовної давності. Враховуючи, що у 2008 році він позичив у відповідача грошові кошти, а у 2011 році уклав з нею договір оренди земельної ділянки, вважав, що в рахунок невиплаченої йому відповідачем орендної плати нею здійснюється погашення отриманої ним позики. Разом з тим, після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення з нього боргу, він зрозумів, що такий розрахунок не проводився. Під час розгляду судом цивільної справи про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики він дійсно говорив про отримання від неї грошових коштів в сумі 25000,00 грн., однак у 2008 році та за іншою розпискою, а не тією, що була додана відповідачем до відзиву. За вказаних обставин невиплата відповідачем орендної плати за укладеним між ними договором оренди землі порушує його права, як орендодавця, на своєчасне її отримання у передбаченому договором розмірі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Островерхий Г.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши про наявність передбачених законом підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки з огляду на систематичну несплату відповідачем орендної плати, що з урахування трирічного строку позовної давності, була визначена позивачем саме за період з 2017 по 2019 роки. Надана відповідачем розписка про отримання позивачем грошових коштів від 04.05.2019 року не стосується предмету позову, оскільки не містить будь-яких посилань на те, що зазначені в ній грошові кошти були виплачені в рахунок орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою, а також реквізитів договору, за яким здійснена така виплата, внаслідок чого вказана розписка є неналежним доказом та не має братись судом до уваги. При цьому інших належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати позивачу орендної плати за укладеним між ними договором оренди земельної ділянки суду надано не було.

В судове засідання по розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 не з`явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним чином та завчасно у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.110). Про причини неявки суд не повідомила. Заяв та клопотань, пов`язаних розглядом справи, до суду також не подала.

Представник відповідача - адвокат Гончаренко В.О. в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився. Згідно направленої на електронну адресу суду 24.06.2021 року заяви прохав проводити розгляд цивільної справи без участі сторони відповідача та відмовити у задоволенні позову за обставин, викладених у відзиві на позов та у запереченні на відповідь. Додатково зазначив, що на час укладення договору оренди землі річний розмір орендної плати за один рік користування земельною ділянкою становив 1913,91 грн.. Відповідач ОСОБА_2 у 2011 році наперед сплатила позивачу ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою кошти в сумі 25000,00 грн. без визначення конкретного періоду, а тому вказана сума є орендною платою за користування земельною ділянкою з розрахунку її вартості майже за 12 років. Крім того, за розрахунками позивача річний розмір орендної плати за 2017-2019 роки складає в сумі 5772,93 грн.. На виконання договору оренди землі, згідно власноручно написаної позивачем розписки від 04.05.2019 року, останній у присутності свідка отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 25000,00 грн. та під час розгляду Устинівським районним судом Кіровоградської області справи №403/396/20 повідомив, що отримав від ОСОБА_2 як орендну плату за користування нею земельною ділянкою кошти в сумі 25000,00 грн., тобто сам пояснив призначення цих коштів. Викладені позивачем у поданій до суду відповіді на відзив доводи про те, що отримані ним 04.05.2019 року грошові кошти в сумі 25000,00 грн. є компенсацією за належну його матері земельну ділянку, яку відповідач ОСОБА_2 успадкувала за заповітом, не заслуговують на увагу, оскільки не мають ніякого відношення до спадкування за заповітом, внаслідок чого відповідач не повинна щось комусь компенсувати (а.с.113-114).

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.42-46).

Ухвалою суду від 05.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження для забезпечення належної підготовки справи до розгляду по суті не більше ніж на тридцять днів з ініціативи суду та задоволено клопотання представника відповідача адвоката - Гончаренка В.О. про відкладення розгляду справи (а.с.71).

Ухвалою суду від 07.04.2021 року задоволено заяву представника відповідача - адвоката Гончаренка В.О. про забезпечення його участі у підготовчому засіданні 07.04.2021 року в режимі відеоконференції (а.с.82, 83-84).

Ухвалою суду від 07.04.2021 року згідно положень ч.ч.2, 3 ст.91, ст.92 ЦПК України задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про виклик та допит його в судовому засіданні як свідка (а.с.19, 92-93). Заслухавши пояснення учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі та показання позивача, допитаного як свідка, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0238, розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.11).

У 2010 році між позивачем ОСОБА_1 , як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.12-13).

Згідно п.8 договору оренди строк його дії становить 49 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур з проектом землеустрою).

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки: з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п.12 договору оренди земельної ділянки).

Своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору оренди є обов`язком орендаря (п.33 договору оренди).

Згідно п.14 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.43 договору оренди за невиконання або неналежне його виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.41 договору оренди).

Відповідно до п.45 Прикінцевих положень договору оренди земельної ділянки цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.13 зворот).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №352580004000135 (а.с.13 зворот).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 25.03.2015 року на підставі договору оренди землі б/н, виданого 16.06.2011 року була проведена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6.3683 га, кадастровий номер: 3525881600:02:000:0238 за номером запису: 9192426. Суб`єктом іншого речового права зазначена відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 15.12.2020 року державним кадастровим реєстратором відділу в Устинівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3683 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0238) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 становить 192440,18 грн. (а.с.15).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 03.01.2020 року №6-28-0.22-38/2-20 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік , що є публічно доступним доказом, оскільки викладена в ньому інформація розміщена у вільному доступі на офіційних сайтах територіальних управлінь даного державного органу, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) становить за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0 (а.с.116-120).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених позивачу доходів за період з 1-го по 4-ий квартал 2017 року ним отримувався дохід виключно у виді заробітної плати, а за період з 1-го кварталу 2018 року по 4-ий квартал 2019 року, позивачем ОСОБА_1 доходи не отримувались (а.с.41).

Зі змісту письмової розписки, датованої 04.05.2019 року, яка була надана відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження виконання нею умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки щодо сплати позивачу орендної плати, вбачається обставина отримання позивачем ОСОБА_1 від відповідача коштів в сумі 25000,00 грн. (запис суми здійснений прописом) та відсутність у нього претензій (а.с.58).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2017 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5773,21 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 492,08 грн., втрати від інфляції - 927,08 грн. (а.с.16-17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2018 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5773,21 грн., пеня - 6321,80 грн., 3% річних - 318,88 грн., втрати від інфляції - 384,98 грн. (а.с.17).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з виплати орендної плати за 2019 рік сума заборгованості з орендної плати складає 5773,21 грн., пеня - 5334,56 грн., 3% річних - 146,15 грн., втрати від інфляції - 240,19 грн. (а.с.17-18).

В судовому засіданні 24.06.2021 року в порядку ст.ст.92, 230 ЦПК України, як свідок, був допитаний позивач ОСОБА_1 , який дав суду показання про відомі йому обставини справи.

Так, позивач дав суду показання про те, що у 2008 році він взяв у відповідача в борг 25000,00 грн.. В 2010 році він підписав договір оренди землі, укладений ним з відповідачем по справі, який був зареєстрований у 2011 році. За усною домовленістю з відповідачем, вважав, що невиплата йому орендної плати була обумовлена погашенням відповідачем, як позикодавцем, за рахунок орендної плати отриманих ним у 2008 році від відповідача в позику грошових коштів. Звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення з відповідача орендної плати після того, як відповідач ОСОБА_2 подала до нього позов про стягнення заборгованості за договором позики. Підтвердив відсутність, в тому числі у письмовій формі, будь-яких домовленостей з відповідачем щодо суми орендної плати, за рахунок якої буде здійснюватися погашення боргу за договором позики та на протязі якого саме часу (зокрема, один, два, десять чи більше років). Надана відповідачем розписка від 04.05.2019 року була написана ним на підтвердження отримання від відповідача грошових коштів в сумі 25000,00 грн., як компенсації, за належну його матері земельну ділянку, яку остання заповіла саме відповідачу, з тією метою, щоб він, як спадкоємець першої черги за законом, не оспорював в судовому порядку складений матір`ю на користь відповідача заповіт. Заперечив отримання від відповідача ОСОБА_2 у 2011 році в рахунок виплати орендної плати наперед грошових коштів в сумі 25000,00 грн., а також надходження від неї пропозиції виплатити йому орендну плату за 2020 рік.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Майнові відносини, що виникають з договору оренди земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, в тому числі договору найму (Цивільний кодекс України, далі - ЦК України), регулюються також Земельним кодексом України (далі - ЗК України), спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оренди земельних ділянок - Законом України Про оренду землі та безпосередньо договором оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору оренди належить орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з п. в ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Аналогічна норма щодо права орендодавця на отримання орендної плати у розмірі та строки, встановлені договором оренди, передбачена також і нормами ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України Про оренду землі , згідно яких орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Судом встановлено, що п.40 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки передбачена можливість припинення дії вказаного договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до п.33 договору оренди земельної ділянки до обов`язків відповідача ОСОБА_2 , як орендаря, належить своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктами 8-14 договору.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, за змістом ст.ст.13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Отже, встановлення факту систематичної несплати орендної плати відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , пункту д ч.1 ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Натомість разове порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 червня 2019 року в справі №383/708/16-ц, від 14 листопада 2019 року в справі №484/301/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, які відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Як вбачається зі змісту поданих позивачем ОСОБА_1 до суду заяв по суті справи та наданих ним в судовому засіданні пояснень, підставою для розірвання укладеного ним з відповідачем ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки є несплата останньою орендної плати у передбачені цим договором строки та розмірі протягом всього періоду користування відповідачем, як орендарем, належною йому земельною ділянкою, однак яка, з урахуванням загального строку позовної давності, була визначена позивачем як така, що мала місце за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто за останні три роки, що передували його зверненню до суду.

Відповідачем по справі на підтвердження виконання нею умов договору щодо сплати позивачу, як орендодавцеві, орендної плати до суду була надана письмова розписка, зі змісту якої вбачається отримання 04.05.2019 року позивачем від відповідача ОСОБА_2 грошових коштів в сумі двадцяти п`яти тисяч гривень з одночасним підтвердженням ним того, що він претензій не має. Вказана розписка містить також запис Свідки та вчинений навпроти нього підпис невідомої особи. Будь-які інші відомості у вказаній розписці не зазначені.

Даючи оцінку наданій відповідачем ОСОБА_2 розписці з точки зору її належності як письмового доказу на підтвердження виконання нею, як орендарем, обов`язку зі сплати позивачу орендної плати у розмірі та строки, передбачені укладеним між ними договором, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, такими засобами: як письмові докази (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки (пункти 9, 11, 12, 33) судом встановлено, що орендна плата має вноситись орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Одночасно з цим розмір орендної плати, враховуючи нормативну грошову оцінку належної позивачу земельної ділянки та коефіцієнт індексації 1, за період з 2017 по 2019 роки складає 5773 грн. 21 коп. (3% від 192440 грн. 18 коп.) щорічно.

Орендодавцем за вказаним договором оренди земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 ..

Натомість, з наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року вбачається лише обставина отримання позивачем ОСОБА_1 , як фізичною особою, від відповідача грошових коштів у сумі 25000,00 грн.. Будь-яких інших відомостей, які б свідчили про отримання позивачем цих грошових коштів саме, як орендодавцем, та саме як орендної плати за укладеним між сторонами по справі договором оренди земельної ділянки, вказана розписка не містить.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №473/2878/18, розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура тощо), якщо вони знаходяться у особи, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. За умов відсутності у розписці вказівки на дійсний характер правовідносин, які спонукали особу з її видачі, вони не можуть вільно трактуватися судом.

З огляду на викладене, надана відповідачем ОСОБА_2 розписка не береться судом до уваги, як належний доказ, на підтвердження здійснення нею виплати позивачу ОСОБА_1 орендної плати більше, ніж за чотири роки у передбачені договором розмірі та строк, оскільки: 1) зі змісту дослідженої судом розписки взагалі неможливо встановити, що передача зазначених в ній грошових коштів була обумовлена існуванням між сторонами по справі договірних відносин з оренди належної позивачу земельної ділянки, а не будь-яких інших правовідносин за участі позивача та відповідача, як їх учасників; 2) подана до суду розписка не містить жодних відомостей про те, що отримана позивачем грошова сума є сплаченою йому відповідачем орендною платою за укладеним між ними договором оренди земельної ділянки, а також того, виходячи з якого річного розміру орендної плати відповідачем ОСОБА_2 була здійснена разова виплата грошових коштів в сумі 25000,00 грн. та за які саме чотири роки користування нею земельною ділянкою позивача, починаючи з дати реєстрації договору 16.06.2011 року; 3) отримання позивачем зазначених в розписці грошових коштів 04.05.2019 року не відповідає встановленому в п.11 договору обов`язку внесення відповідачем ОСОБА_2 орендної плати в строк з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року, адже виходячи із погоджених сторонами умов договору, кінцевою датою сплати нею позивачу орендної плати за 2017 рік було 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року, за 2019 рік - 25.02.2020 року.

При цьому викладене відповідачем ОСОБА_2 у поданому до суду запереченні твердження про повідомлення позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні під час розгляду Устинівським районним судом справи №403/396/20 обставини отримання від неї коштів в сумі 25000,00 грн., як орендної плати за користування земельною ділянкою, що свідчить про надання ним пояснень з приводу призначення отриманих від неї за розпискою коштів, не приймається судом до уваги, оскільки предметом безпосереднього дослідження суду під час розгляду вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, щодо якої останнім суду надавались пояснення, була зовсім інша письмова розписка, датована 17.09.2008 року, яка стосувалась отримання ним від ОСОБА_2 в якості позики грошових коштів в сумі 50000,00 грн., та яка була складена задовго до виникнення між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 договірних правовідносин з приводу оренди належної останньому земельної ділянки шляхом реєстрації договору оренди землі (16.06.2011 року).

Крім того, зі змісту наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року взагалі неможливо встановити на підтвердження яких саме правовідносин, зокрема, існування якого договору, що, можливо, був укладений між нею та позивачем, останнім були отримані грошові кошти в сумі 25000,00 грн.. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної правової природи наданої відповідачем розписки від 04.05.2019 року суду також надано не було.

Викладені представником відповідача у поданій до суду заяві від 24.06.2021 року доводи про сплату відповідачем ОСОБА_2 у 2011 році позивачу ОСОБА_1 наперед грошових коштів в сумі 25000,00 грн. за користування нею земельною ділянкою, які є орендною платою за 12 років, виходячи з розміру орендної плати за рік 1913,91 грн., не беруться судом до уваги з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно положень ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, за відсутності наданих суду письмових доказів на підтвердження домовленості сторін з приводу виплати позивачу ОСОБА_1 , як орендодавцю, за укладеним між сторонами договором оренди землі орендної плати в сумі 25000,00 грн. наперед, та здійснення відповідачем ОСОБА_2 такої виплати у 2011 році; заперечення позивача щодо отримання ним цих грошових коштів в рахунок орендної плати за договором у 2011 році, а також того, що розмір орендної плати згідно п.п.9, 10 договору є змінною величиною у зв`язку з його визначенням у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації, наведені вище представником відповідача доводи не можуть бути допустимим доказом на підтвердження виконання відповідачем, як орендарем, свого обов`язку з виплати позивачу орендної плати, в тому числі майже за 12 років, внаслідок чого вказані доводи не приймаються судом до уваги при вирішенні спору.

Надаючи оцінку поясненням позивача з приводу того, що невиплату відповідачем ОСОБА_2 орендної плати він розумів як таку, що має місце в рахунок погашення його боргу за договором позики, укладеним між сторонами у 2008 році, суд приходить до наступного висновку.

За своєю правовою природою поняття несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно п.11 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, орендна плата вноситься у такі строки: з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата по 25 лютого наступного року.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

З огляду на правову природу орендної плати як обов`язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у інших зобов`язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін до існуючого договору оренди тощо.

При цьому відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а тому зміна розміру орендної плати, форма її виплати, зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями відповідно до положень ст.14 Закону України Про оренду землі повинна бути визначена сторонами шляхом укладання інших письмових угод, за умовами яких сторони визначили саме такі правовідносини із зарахування орендної плати в рахунок зобов`язань орендодавця по інших правочинах (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №527/1772/17).

Таким чином, у разі узгодження сторонами по справі можливості зарахування орендної плати, що підлягала виплаті позивачу ОСОБА_1 , як орендодавцю, за укладеним з відповідачем договором оренди земельної ділянки на погашення наявної в нього заборгованості перед відповідачем за укладеним між ними договором позики, такий порядок зарахування повинен був фіксуватися у письмовій формі, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Натомість факту внесення письмових змін до договору оренди земельної ділянки щодо порядку нарахування та виплати орендної плати або наявності будь-яких інших письмових договорів, які б передбачали зарахування орендної плати в рахунок інших зобов`язань позивача, судом під час судового розгляду встановлено не було.

За вказаних обставин помилковість розуміння позивачем порядку розрахунків за існуючими між ним та відповідачем договірними правовідносинами, не може бути достатньою правовою підставою для звільнення відповідача, як орендаря, від виконання обов`язку здійснювати виплату позивачу орендної плати у передбачені договором розмірі та строки.

Про неналежність, як доказу, наданої відповідачем ОСОБА_2 розписки від 04.05.2019 року, судом було зазначено вище.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказів передачі продукції та (або) надання послуг позивачу ОСОБА_1 в рахунок орендної плати (згідно п.12 договору), відповідачем ОСОБА_2 суду надано не було.

Відмови позивача від отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 16.06.2011 року, в тому числі і за 2020 рік, судом під час судового розгляду справи також встановлено не було за відсутності наданих суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 , з урахуванням меж заявлених позовних вимог, не було надано суду доказів того, що нею, як орендарем, здійснювалися дії щодо належного виконання укладеного з позивачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки в частині виплати йому орендної плати за 2017-2019 роки.

Встановлені судом обставини свідчать про систематичність (два та більше разів) несплати відповідачем ОСОБА_2 орендної плати позивачу ОСОБА_1 у розмірі та в межах строку, передбачених договором оренди землі, що є істотним порушенням його умов, яке позбавляє позивача, як орендодавця, можливості отримати гарантовані договором грошові кошти за використання належної йому земельної ділянки відповідачем, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0238, зареєстрованого 16.06.2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352580004000135, та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п.21 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами по справі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельні ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (а.с.12 зворот).

Обставина перебування в користуванні відповідача ОСОБА_2 , як орендаря, належної позивачу земельної ділянки, що є об`єктом права оренди за укладеним між ними договором оренди, не заперечувалась учасниками справи під час судового провадження, в тому числі і в поданих до суду заявах по суті справи.

З огляду на наведену вище норму закону, погоджену сторонами умову договору оренди щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві у разі припинення дії договору та враховуючи задоволення судом позовної вимоги про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 також і в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 повернути йому шляхом передачі земельну ділянку з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0238, яка розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, та є об`єктом оренди за цим договором.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по виплаті орендної плати за 2017-2019 роки в загальній сумі 37807,15 грн, з яких: основний борг - 17319,63 грн., пеня - 17978,16 грн., 3% річних - 957,11 грн. та 1552,25 грн. - втрати від інфляції, суд приходить до наступного висновку.

За змістом п.п.9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3683 га (кадастровий номер: 3525881600:02:000:0238) при застосованому коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки 1 станом на 15.12.2020 року складає 192440,18 грн..

В 2017, 2018, 2019 роках коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь (в тому числі, рілля) залишався незмінним - 1,0.

Отже, щорічний розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами, становить 5773,21 грн. (3% від 192440,18 грн.).

З огляду на викладене, враховуючи не виконання відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, обов`язку щодо сплати позивачу у 2017, 2018 та 2019 роках орендної плати у передбаченому договором розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, суд, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за вказані вище три роки в загальному розмірі 17319 грн. 63 коп. (5773,21 грн. х 3).

Разом з тим, встановивши невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати позивачу орендної плати у передбаченому ним розмірі та строк, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь пені в загальній сумі 17978,16 грн. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Як вбачається зі змісту п.14 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата, по 25 лютого наступного року.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати позивачу орендної плати є 25 лютого того року, який є наступним після року, в якому мала бути здійснена така виплата, а саме: за 2017 рік - 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року та за 2019 рік - 25.02.2020 року.

Позивачем ОСОБА_1 у поданому до суду розрахунку пені, який, на його думку, підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням положень ч.2 ст.258 ЦК України, зазначені: за 2017 рік - 6321, 80 грн., виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 365 діб); за 2018 рік - 6321, 80 грн, виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 365 діб); та за 2019 рік - 5334,56 грн., виходячи із 17,32 грн. за кожний день прострочення, за рік (17,32 грн. х 308 діб), а всього в загальному розмірі 17978 грн. 16 коп..

Натомість відповідачем ОСОБА_2 у поданому до суду відзиві на позов зазначено про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь пені в порядку п.14 договору оренди з огляду на її нарахування позивачем за межами встановленого річного строку позовної давності. Надаючи оцінку наведеним сторонами доводам, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №727/9352/17, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений законом річний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, здійснення позивачем у наданому суду розрахунку заборгованості по пені її обчислення за кожен рік та визначений договором оренди земельної ділянки строк внесення відповідачем, як орендарем, орендної плати (з 01 вересня того року, за який здійснюється оплата до 25 лютого наступного року), перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за 2017 рік розпочався 26.02.2018 року та закінчився 25.02.2019 року, за вимогою про стягнення пені за 2018 рік розпочався 26.02.2019 року та закінчився 25.02.2020 року відповідно.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача, як сторони, про застосування позовної давності та звернення позивача до суду 30.12.2020 року, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь пені за 2017 та 2018 роки задоволенню не підлягає.

Разом з тим, враховуючи початок перебігу річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені за 2019 рік - з 26.02.2020 року, з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня в розмірі 5334 грн. 56 коп. (17 грн. 32 коп. за один день прострочення (5772,93 грн. х 0,3% : 100%) х 308 днів прострочення (з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року)), визначена з дня, з якого вона підлягає нарахуванню згідно договору оренди (з 26.02.2020 року), в межах останніх 12 місяців перед зверненням позивача до суду (30.12.2020 року) та в межах трирічного строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, який закінчився 26.02.2021 року, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь пені у розмірі 17978 грн. 16 коп. підлягає до часткового задоволення на суму 5334 грн. 56 коп..

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 957,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1552,25 грн., визначених позивачем в порядку ст.625 ЦК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що річний розмір орендної плати, який підлягав виплаті позивачу, як орендодавцеві, становить 5773 грн. 21 коп..

З урахуванням змісту п.11 договору оренди земельної ділянки останнім днем строку для виконання відповідачем, як орендарем, обов`язку зі сплати позивачу орендної плати є: за 2017 рік - 25.02.2018 року, за 2018 рік - 25.02.2019 року та за 2019 рік - 25.02.2020 року.

Отже, прострочення відповідача, як боржника, щодо виплати орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки розпочалось з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, тобто з 26 лютого того року, який є наступним після року, в якому мала бути здійснена виплата орендної плати.

Таким чином, обов`язок зі сплати позивачу платежів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у відповідача по справі ОСОБА_2 виник: за 2017 рік - з 26.02.2018 року, за 2018 рік - з 26.02.2019 року та за 2019 рік - з 26.02.2020 року.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення судового рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

За вказаних обставин, враховуючи на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України зазначений вище висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми, що становить в загальному розмірі 1210 грн. 00 коп., згідно з наступним розрахунком:

1) за 2017 рік - 576 грн.53 коп. (5773 грн. 21 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х1215 дні (період з 26.02.2018 року по 24.06.2021 року) х 3 : 100 : 365);

2) за 2018 рік - 403 грн. 33 коп. ((5773 грн. 21 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 850 днів (період з 26.02.2019 року по 24.06.2021 року) х 3 : 100 : 365);

3) за 2019 рік - 230 грн. 14 коп. ((5773 грн. 21 коп. (сума невиплаченої орендної плати) х 485 дні (період з 26.02.2020 року по 24.06.2021 року) х 3 : 100 : 365);

4) 576 грн. 53 коп. + 403 грн. 33 коп. + 230 грн. 14 коп. = 1210 грн. 00 коп..

З огляду на визначений ч.2 ст.625 ЦК України період, за який має обчислюватись індекс інфляції у разі прострочення боржником виконання грошового зобов`язання (весь час прострочення) та наведену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц загальну кількість днів прострочення, яка має рахуватись від дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання і до дня ухвалення судового рішення, судом при вирішенні спору здійснюється розрахунок інфляційних втрат, виходячи саме з такого періоду часу.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №6-284цс17 та постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №638/10417/15-ц, норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Відповідно до наведеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання у разі, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями), то за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З урахуванням викладеного, при визначенні розміру інфляційних втрат, судом не береться до уваги індекс інфляції за лютий 2018, 2019 та 2020 років.

Визначаючи розмір інфляційних втрат суд також керується рекомендаціями, викладеними в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97.

Разом з тим, з урахуванням відсутності оприлюдненого індексу інфляції за червень 2021 року на офіційному сайті Державної служби статистики України та Міністерства фінансів України на дату судового розгляду справи, суд при визначенні розміру інфляційних втрат враховує індекс інфляції по травень 2021 року включно.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5773 грн. 21 коп. за період прострочення з 26.02.2018 року по травень 2021 року складають 1402 грн. 89 коп. (5773 грн. 21 коп. х 1,243 (1,072 х 1,041 х 1,05 х 1,061) - 5773 грн. 21 коп.)), де:

1,072 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2018 року, розрахований за формулою: (101,1% :100) х (100,8% :100) х (100,0% :100) х (100,0% :100) х (99,3% :100) х (100,0% :100) х (101,9% :100) х (101,7% :100) х (101,4% :100) х (100,8% :100);

1,041 - сукупний індекс інфляції за 2019 рік, розрахований за формулою: 104,1% (річний індекс інфляції за 2019 рік) : 100;

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,061 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень, квітень та травень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100) х (101,3% : 100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5773 грн. 21 коп. за період прострочення з 26.02.2019 року по травень 2021 року складають 819 грн. 80 коп. (5773 грн. 21 коп. х 1,142 (1,025 х 1,05 х 1,061) - 5773 грн. 21 коп.)), де:

1,025 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2019 року, розрахований за формулою: (100,9% :100) х (101,0% :100) х (100,7% :100) х (99,5% :100) х (99,4% :100) х (99,7% :100) х (100,7% :100) х (100,7% :100) х (100,1% :100) х (99,8% :100);

1,05 - сукупний індекс інфляції за 2020 рік, розрахований за формулою: 105,0% (річний індекс інфляції за 2020 рік) : 100;

1,061 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень, квітень та травень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100) х (101,3% : 100).

Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 5773 грн. 21 коп. за період прострочення з 26.02.2020 року по травень 2021 року складають 663 грн. 92 коп. (5773 грн. 21 коп. х 1,115 (1,051 х 1,061) - 5773 грн. 21 коп.)), де:

1,051 - сукупний індекс інфляції за кожен місяць, починаючи з березня по грудень 2020 року, розрахований за формулою: (100,8% :100) х (108,0% :100) х (100,3% :100) х (100,2% :100) х (99,4% :100) х (99,8% :100) х (100,5% :100) х (101,0% :100) х (101,3% :100) х (100,9% :100);

1,061 - сукупний індекс інфляції за січень, лютий, березень, квітень та травень 2021 року, розрахований за формулою: (101,3% : 100) х (101,0% :100) х (101,7% :100) х (100,7% :100) х (101,3 :100).

Таким чином, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 2886 грн. 61 коп. (1402 грн. 89 коп. + 819 грн. 80 коп. + 663 грн. 92 коп.).

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в загальному розмірі 37807 грн. 15 коп. підлягає частковому задоволенню на суму 26750 грн. 80 коп., з яких: заборгованість по орендній платі - 17319 грн. 63 коп., пеня - 5334 грн. 56 коп., 3% річних від простроченої суми - 1210 грн. 00 коп. та інфляційні втрати - 2886 грн. 61 коп..

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду з трьома позовними вимогами, за які ним був сплачений судовий збір на загальну суму 2522 грн. 40 коп., що підтверджується оригіналом квитанції №78 від 29.12.2020 року (а.с.1).

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 1784 грн. 75 коп. (2522 грн. 40 коп. (100%) - 737 грн. 65 коп. (29,244072%), при цьому 29,244072% = 11056 грн. 35 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено), які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

За змістом ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані: 1) договір №1 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Островерхим Г.М., згідно п.4.1 якого за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн., до якого входять також додаткові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів, отримання платних довідок та інших документів, витрати на відрядження, транспортні послуги тощо); 2) ордер серії КР №042097, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 08.12.2020 року; 3) копія квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 04.02.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 здійснено оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. згідно договору №1 про надання правничої допомоги від 08.12.2020 року в сумі 10000 грн. 00 коп. (а.с.65, 66, 67).

В судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність розмір його гонорару, як адвоката, в договорі про надання правничої допомоги визначений у фіксованій сумі, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. До суми гонорару (10000,00 грн.) входять також понесені ним транспортні витрати, виходячи із необхідності подолання значної відстані (понад 100 км.) від м.Кропивницький (місце його проживання та здійснення адвокатської діяльності) до смт.Устинівка (місцезнаходження суду).

При вирішенні питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблені такі висновки: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності .

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року в справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 КАС України (визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу), Верховний Суд звернув увагу саме на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а, отже, є визначеним .

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у поданих до суду заявах по суті справи, а також представником відповідача у направленій на електронну адресу суду 24.06.2021 року заяві, не було заявлено про зменшення витрат на оплату позивачем правничої допомоги адвоката (згідно попереднього розрахунку суми судових витрат) та не надано суду доказів з метою доведення неспівмірності (надмірності) понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., а також доказів на їх спростування.

За таких обставин, надаючи оцінку співмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката Островерхого Г.М. в сумі 10000,00 грн. зі складністю справи та відповідності цієї суми критеріям реальності та розумності, суд з урахуванням: обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого на їх виконання, зокрема здійснення ним представництва інтересів позивача під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті; ціни позову; встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі та підтвердження здійснених позивачем витрат на правничу допомогу належним письмовим доказом, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, приходить до висновку про необхідність здійснення розподілу зазначених витрат відповідно до положень ч.2 ст.137, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України та стягнення з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7075 грн. 59 коп. (10000 грн. 00 коп. (100%) - 2924 грн. 41 коп. (29,244072%), при цьому 29,244072% = 11056 грн. 35 коп. (сума, в стягненні якої позивачу було відмовлено).

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 , судом відповідно до положень ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України не вирішується за відсутності поданих відповідачем та її представником доказів на підтвердження їх здійснення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання передати земельну ділянку задоволити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 6,37 га з кадастровим номером 3525881600:02:000:0238, зареєстрований 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352580004000135, право оренди за яким було зареєстроване 25 березня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області за суб`єктом іншого речового права ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 9192426.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3683 га з кадастровим номером: 3525881600:02:000:0238, яка розташована на території Брусівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 26750 грн. 80 коп. (двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень вісімдесят копійок), з яких: заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 16 червня 2011 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі за №352580004000135, складає 17319 грн. 63 коп. (сімнадцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень шістдесят три копійки); пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання зі сплати орендної плати - 5334 грн. 56 коп. (п`ять тисяч триста тридцять чотири гривні п`ятдесят шість копійок); 3% річних - 1210 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті десять гривень 00 копійок) та інфляційні втрати - 2886 грн. 61 коп. (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень шістдесят одна копійка).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1784 грн. 75 коп. (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні сімдесят п`ять копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7075 грн. 59 коп. (сім тисяч сімдесят п`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 02 липня 2021 року.

Суддя С.Ю.Атаманова