Рішення

від 30.06.2021 по справі 640/15108/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/15108/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті доКиївського міського центру зайнятості про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості № 380 від 15.05.2020 Про прийняття рішення щодо видачі та продовження дії; відмови у видачі, продовженні дії, внесенні змін; скасування та внесення змін у дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в частині скасування дозволу на застосування праці іноземця № 84318 від 27.01.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості № 644 від 12.06.2020 Про прийняття рішення щодо видачі та продовження дії; відмови у видачі, продовження дії внесення змін; скасування та внесення змін у дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в частині скасування дозволу на застосування праці іноземця № 85132 від 26.02.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ Торговий дім Кахеті зазначає, що згідно даних ЄДРПОУ, ТОВ Торговий дім Кахеті (код ЄДРПОУ 43434695) було зареєстровано 28.12.2019, тобто фактично за два місяці до введення карантину в Україні, дозволи на застосування праці № 84318 від 27.01.2020 та № 85132 від 26.02.2020 були видані в кінці січня та лютого 2020 року відповідно; тобто Товариство фактично не встигло розпочати господарську діяльність, що стало в подальшому неможливим в умовах запровадження карантину; відповідно до ч. 4 ст. 42-7 Закону України Про зайнятість населення роботодавець зобов`язаний укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції; проте, ТОВ Торговий дім Кахеті , маючи на меті здійснення діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування, у зв`язку із запровадженням карантину фактично не здійснювало господарської діяльності; почавши роботу офісу 23.06.2020 позивач виявив, що наказами № 380 від 15.05.2020 та № 644 від 12.06.2020 було скасовано дозволи на працю іноземців; таке скасування є протиправним, оскільки ТОВ Торговий дім Кахеті хоч і отримало адміністративну послугу, проте діяльність так і не розпочало.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

10.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15108/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

17.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки норми чинного законодавства покладають на роботодавця обов`язок щодо укладення з іноземцем чи особою без громадянства трудового договору (контракту) не пізніше як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції; під час карантину Київський міський центр зайнятості працював в особливому режимі, з 17.03.2020 проводив консультації щодо оформлення дозволів на застосування праці іноземців в телефонному режимі, електронною поштою та біля приміщення КМЦЗ були розміщені скриньки для отримання кореспонденції; відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42-10 Закону України Про зайнятість населення територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов`язковим відповідно до цього Закону; оскільки позивачем не дотримано законодавчо встановлений строк на подання копії трудового договору, то відповідачем правомірно скасовано дозволи на застосування праці громадян Грузії ОСОБА_3 від 27.01.2020 № 84318 та ОСОБА_2 від 26.02.2020 № 85132.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті , код ЄДРПОУ 43434695, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28.12.2019 за № 1 074 102 0000 089345.

27.01.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті було видано дозвіл № 84318 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_3 .

26.02.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті було видано дозвіл № 85132 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на ім`я громадянки Грузії ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості № 380 від 15.05.2020 скасовано дозвіл на застосування праці іноземця № 84318 від 21.01.2020, а в подальшому відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості № 644 від 12.06.2020 скасовано дозвіл на застосування праці іноземця № 85132 від 26.02.2020.

26.06.2020 ТОВ Торговий дім Кахеті звернулося до КМЦЗ з листом № 260620-02, у якому просило скасувати наказ КМЦЗ № 380 від 15.05.2020 у частині скасування дозволу на застосування праці іноземців № 84318 від 27.01.2020 та наказ КМЦЗ № 644 від 12.06.2020 в частині скасування дозволу на застосування праці іноземців № 85132 від 26.02.2020.

Відповідь КМЦЗ на лист ТОВ Торговий дім Кахеті від 26.06.2020 № 260620-02 у матеріалах справи відсутня.

Не погоджуючись із діями КМЦЗ щодо скасування дозволів на застосування праці іноземців № 84318 від 27.01.2020 та № 85132 від 26.02.2020, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регламентуються Законом України Про зайнятість населення .

Відповідно до п. 8-3 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення іноземний найманий працівник - це іноземець або особа без громадянства, який/яка працює за трудовим договором в українського роботодавця згідно із законодавством України.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону України Про зайнятість населення іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 42 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 42-7 Закону України Про зайнятість населення регламентується порядок прийняття заяв про видачу або продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, про внесення змін до такого дозволу та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії або внесення змін до такого дозволу.

Так, відповідно до ст. 42-7 Закону України Про зайнятість населення територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, надає роботодавцю опис прийнятих документів одразу після прийняття від нього заяви про видачу дозволу, заяви про продовження дії дозволу, заяви про внесення змін до дозволу та документів, що подаються разом з відповідною заявою.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом наступного робочого дня після прийняття заяви здійснює перевірку заяви та доданих до неї документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви.

У разі відсутності підстав, передбачених частиною третьою статті 42-8 цього Закону, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, приймає рішення про видачу або продовження дії, або внесення змін до дозволу у строки, встановлені статтею 42-6 цього Закону, та протягом двох робочих днів надсилає роботодавцю копію цього рішення поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для внесення плати (у разі прийняття рішення про видачу або продовження дії дозволу), а також розміщує на офіційному веб-сайті територіального органу державної служби зайнятості інформацію про прийняте рішення та платіжні реквізити для внесення плати.

Роботодавець зобов`язаний укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Київським міським центром зайнятості було видано ТОВ Торговий дім Кахеті два дозволи на застосування праці іноземців, а саме № 84318 від 27.01.2020 та № 85132 від 26.02.2020.

За приписами ч. 4 ст. 42-7 Закону України Про зайнятість населення у роботодавця (позивача) виник обов`язок укласти з іноземцем, на ім`я якого виданий дозвіл, трудовий договір (контракт) і таке укладення має відбутися у межах 90-денного строку з дати видачі дозволу.

Обставини, за яких дозвіл на застосування праці іноземця підлягає скасуванню, встановлені ст. 42-10 Закону України Про зайнятість населення .

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42-10 Закону України Про зайнятість населення територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов`язковим відповідно до цього Закону.

З сукупного аналізу вищевказаних положень Закону України Про зайнятість населення вбачається наступне: 1) роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір (контракт) з іноземцем протягом 90 календарних днів з дати видачі дозволу; 2) роботодавець зобов`язаний надати територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, належним чином засвідчену копії трудового договору (контракту); 3) у разі не подання протягом встановлених строків копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем протягом 90 календарних днів з моменту отримання дозволу, територіальний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл.

Як вбачається з матеріалів справи, трудові договори було укладено ТОВ Торговий дім Кахеті по дозволу № 84318 від 27.01.2020 - 15.04.2020, а по дозволу № 85132 від 26.02.2020 - 15.05.2020, тобто обидва трудові договори укладені протягом 90 календарних днів з моменту видачі відповідних дозволів.

Водночас, факт укладення позивачем 15.04.2020 та 15.05.2020 трудових договорів покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті обов`язок щодо подання у десятиденний строк після укладення трудових договорів їх копій, засвідчених роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Проте, в порушення 10-денного строку повідомлення про укладені трудові договори, ТОВ Торговий дім Кахеті надіслало засвідчені копії договорів до КМЦЗ тільки 24.06.2020 за вих. № 240620-01.

В обґрунтування правомірності порушення 10-денного строку ТОВ Торговий дім Кахеті зазначає, що в світлі впровадженого карантину Товариство не здійснювало господарську діяльність.

Суд до таких доводів ставиться критично, оскільки трудові договори були укладені 15.04.2020 та 15.05.2020, тобто також у період карантину. В свою чергу, запровадження карантинних заходів не стало перепоною в укладенні вказаних вище трудових договорів.

Щодо можливості подачі копій трудових договорів до КМЦЗ під час карантину, то варто зазначити таке.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (в подальшому найменування постанови викладено в іншій редакції: Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ).

Зазначеною постановою в Україні з 12.03.2020 запроваджено карантин.

Київський міський центр зайнятості перейшов на особливий режим роботи, спрямований на запобігання поширенню коронавірусу та забезпечення прав громадян. На період карантину було обмежено особистий прийом відвідувачів. Спілкування фахівців служби з клієнтами стало дистанційним - за телефоном або електронною поштою. Клієнтам КМЦЗ була надана можливість надіслати документи до центру у скан-копіях на електронну адресу або подати їх, використавши при цьому скриньку, яка була спеціально облаштована біля приміщення КМЦЗ.

Так, Київський міський центр зайнятості у своєму відзиві на адміністративний позов ТОВ Торговий дім Кахеті надав пояснення з цього приводу, зазначивши, що копію трудового договору (контракту) можна подати у два способи: на електронну пошту центру зайнятості, що розміщена на офіційному сайті КМЦЗ, або через скриньку для кореспонденції безпосередньо у КМЦЗ.

Натомість, ТОВ Торговий дім Кахеті не надав ніяких підтверджень, що ним вчасно у десятиденний строк з моменту укладення відповідних трудових договорів було вчинено спробу подати їх засвідчені копії до КМЦЗ.

Задля обґрунтування правомірності не надсилання копій трудових договорів у визначений 10-дений строк з моменту їх укладення ТОВ Торговий дім Кахеті посилається на пп. 3 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , відповідно до якого установлено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Суд до таких посилань ставиться критично, оскільки вказаною нормою було зупинено строки звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, а також строків надання таких послуг. Натомість, у позивача існував обов`язок подати належним чином засвідчені копії трудових договорів до КМЦЗ, що не можна кваліфікувати як адміністративну послугу, а тому поширення на ці правовідносини вказаної норми пп. 3 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) є недоречним.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем не дотримано законодавчо визначений строк на подання роботодавцем до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копій трудових договорів, укладених з іноземцями, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно скасовано дозволи № 84318 від 27.01.2020 та № 85132 від 26.02.2020, які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті .

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказів в частині заявлених позивачем вимог виконав повністю, а тому адміністративний позов ТОВ Торговий дім Кахеті не підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Торговий дім Кахеті не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про компенсацію судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кахеті - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко