Постанова

від 01.07.2021 по справі 755/14291/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/8772/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/14291/18

01 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Заришняк Г.М.

- Музичко С.Г.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Галагана В.І., за заявою Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України про поворот виконання судового рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ДП Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України звернулося до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, в якій просило в порядку повороту виконання рішення, стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України суму в розмірі 310 136,93 грн., в тому числі з виконавчим збором та витратами виконавчого провадження, посилаючись на те, що заявником фактично виконано постанову Київського апеляційного суду від 26.09.2019 року у справі, яку скасовано постановою Верховного Суду від 25.03.2020 року. Крім того, вказував на те, що позивач надав недостовірну інформацію, тому що будь-яких документальних підтверджень своїм твердженням у позові він не надав.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року заяву Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України про поворот виконання судового рішення задоволено частково.

Допущено поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти у сумі 281 000,00 грн.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року скасувати,та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд послався виключно на ст. 444 ЦПК України, яка містить загальні положення про поворот виконання рішення, не врахувавши при цьому положення ст. 445 ЦПК України. Вказувала на те, що предметом заяви про здійснення повороту виконання рішення у справі, є повернення стягнутої з ДП Укрвакцини компенсації за вимушений прогул в сумі 281 000 грн., а тому вирішення питання про поворот виконання має відбуватися з урахуванням обмежень, встановлених ч. 2 ст. 445 ЦПК України. Посилалася на те, що у жодному судовому рішенні ухваленого у даній справі немає жодного посилання чи згадки про повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів. Стверджувала, що передбачені законом обов`язкові умови, які дозволяють допустити поворот виконання рішення суду про стягнення інших виплат, що випливають із трудових відносин, а саме те, що постанова Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року була обгрунтована на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, у матеріалах справи відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що ухвала постановлена на підставі обґрунтованих, досліджених судом доказів наданих як позивачем так і заявником. Зазначав, що позивач у своїй позовній заяві вказував на те, що з наказом про звільнення ознайомлений не був, такий наказ до нього потрапив випадково, а саме від колишнього начальника юридичного відділу Устіч Ю.С., яка була допитана в якості свідка зі сторони позивача та на запитання відповідача, звідки в неї акт від 10 серпня 2018 року, повідомила, що в неї вдома зберігаються такі документи. В той же час представником відповідача в цьому ж судовому засіданні було повідомлено суд про те, що у відділі кадрів ДП Укрвакцина відсутній оригінал акту від 10 серпня 2018 року наданий позивачем. Судом встановлений факт, що акт від 10 серпня 2018 року наданий позивачем є недопустимим доказом, про що було зазначено в рішенні суду апеляційної інстанції. Тобто, позивачем був наданий до суду недопустимий доказ, який в свою чергу при допиті позивача як свідка останній посилався, знаючи що такий доказ отриманий з порушенням вимог чинного законодавства. Звертав увагу, що 03 серпня 2018 року позивач повідомив про свій лікарняний ОСОБА_4 , який був відсторонений від посади та знаходився під слідством, та головному інженеру ОСОБА_5 , який не мав відношення до особового складу відповідача та не займав керуючу посаду, будучи обізнаним що станом на 03 серпня 2018 року, виконуючий обов`язки генерального директора ДП Укрвакцина є ОСОБА_3 . Вважає, що з викладеного випливає, що факт надання позивачем неправдивих відомостей дає всі підстави згідно ст. 239 КЗпП України і ч. 2 ст. 445 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 одержані ним кошти за скасованим рішенням.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники ДП Укрвакцина - Вітенко Л.В., Драга О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року по цивільній справі № 755/14291/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України , третя особа: ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відмовлено.

26.09.2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вимог в цій частині. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України на посаді в.о. головного бухгалтера. Стягнуто з Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 281 000,00 грн. (обрахований з врахуванням податків та обов`язкових платежів). Стягнуто з Державного підприємства Укрвакцина (код ЄДРПОУ 35210739, місцезнаходження: м. Київ, вул. Леонтовича, 6) в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ /22030106, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету :22030106) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

20.12.2019 року державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 3 60416318, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 755/14291/18, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 23.10.2019 року про стягнення з ДП Укрвакцина на користь ОСОБА_1 суми коштів 281 000,00 грн. - у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

25.03.2020 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 26.09.2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14.09.2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 6 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

09.02.2021 року постановою Верховного Суду рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.02.2019 року в нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 14.09.2020 року залишено без змін.

Задовольняючи частково заяву про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що постанову Київського апеляційного суду від 26.09.2019 року, на виконання якої відповідачем ДП Укрвакцина на користь позивача ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 281 000,00 грн., що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2019 року, було скасовано постановою Верховного Суду від 25.03.2020 року, - вимоги заяви щодо повороту виконання рішення суду про стягнення з Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 281 000,00 грн. (обрахований з врахуванням податків та обов`язкових платежів), є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Отже, поворот виконання - це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим чи зміненим рішенням суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Згідно з ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною другою статті 445 ЦПК України , що у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Згідно зі ст. 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Отже, чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалено те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення.

Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. Трудові правовідносини це правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що поворот виконання має певні обмеження, зокрема що випливають із трудових відносин.

Оскільки правовідносини, що склались між сторонами випливають з трудового законодавства, постановою Верховного Суду від 25.03.2020 року не встановлено повідомлення позивачем неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів, то з урахуванням суті спору, колегія суддів вважає, що заява про поворот виконання рішення суду ДП Укрвакцина не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вирішуючи питання про поворот виконання рішення суду не урахував положення ч. 2 ст. 445 ЦПК України, не надав оцінки доводам представника позивача у запереченнях на заяву, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повороту виконанняпостанови .

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи представника відповідача, про те, що рішення суду апеляційної інстанції було обґрунтоване на завідомо неправдивих відомостях позивача, оскільки такого висновку в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року зроблено не було.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року (справа № 336/9595/14) зроблено висновок, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених статтею 382 ЦПК України 2004 року, яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Кондикційний позов є конструкцією матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. Хоча по своїй суті кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Аналіз статті 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року (статті 382 ЦПК України 2004 року) свідчить, що вона є нормою процесуального права і присвячена визначенню правових особливостей повороту виконання в окремих категоріях справ. Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.

Суди вірно відмовили у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, але при цьому не врахували, що у цій справі застосуванню підлягала частина друга, а не частина перша, статті 382 ЦПК України 2004 року, згідно з якою у справах про стягнення інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Враховуючи викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі є обгрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ДП Укрвакцина про поворот виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 37 6, 381 -384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року скасувати.

В задоволенні заяви Державного підприємства Укрвакцина Міністерства охорони здоров`я України про поворот виконання судового рішеннявідмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття , оскарженню до Верховного Суду в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено02 липня 2021 року.

Головуючий Судді: