Постанова

від 01.07.2021 по справі 810/4915/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 810/4915/18

адміністративне провадження № К/9901/23578/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 (суддя - Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.),

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" (далі - ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області; далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2018:

№0026611414 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2'112' 902,00 грн, в тому числі: 1' 408' 601,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 704' 301,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0026631414 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1' 518' 186,00 грн, в тому числі: 1' 012' 123,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 506' 063,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0026621414 - про зменшення від`ємного значення суми ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 536' 763,00 грн.

Позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень обґрунтовані посиланням на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про порушення Товариством податкового законодавства внаслідок безтоварності операцій з придбання товару у ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Придбані товари були використані Товариством у межах господарської діяльності, зокрема у виробництві взуття. Водночас, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС відносно контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання без перевірки та аналізу первинних документів, як критеріїв оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними. Також позивач з посиланням на висновки Європейського суду з прав людини (справа "Булвес" АД проти Болгарії, справа ''Щокін проти України'') наголошував про індивідуальну відповідальність за порушення правил оподаткування.

Заперечуючи проти позову, відповідач доводив правомірність спірних податкових-повідомлень рішень, посилаючись на встановлені в акті перевірки обставини, що свідчать про відсутність поставок товару ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' на адресу позивача (недостатність у цих контрагентів-постачальників матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності; відсутність їх за місцезнаходженням; не відповідність номенклатури поставок на користь позивача товару номенклатурі придбаних цими контрагентами товарів). Також на підтвердження доводу про безтоварність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками ГУ ДФС посилається на свідчення ОСОБА_1 (водія ТОВ ''Вишнівська взуттєва фабрика'') у протоколі допиту від 12.03.2018 щодо підпису у товарно -транспортних накладних про перевезення товару від ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'', що були надані у кримінальному провадженні від 15.01.2018 №32018110200000001, порушеному за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 23.08.2018 №0026611414, №0026621414, №0026631414.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне декларування позивачем сум податкового кредиту та витрат за наслідкам господарських операцій з придбання товарів (зокрема, шкіряна підкладка, клей резиновий, крем-фарба, петлі взуттєві, голки для промислових машин, шнурки, поліуретан, картон целюлозний) у ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг''. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів у зазначених вище контрагентів-постачальників (рахунків-фактури, видаткових накладних, податковий накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), платіжних доручень про оплату придбаних товарів, товарно-транспортних накладних (далі - ТТН)), встановлених у судовому процесі обставин щодо використання придбаних Товариством товарів у межах господарської діяльності (виробництво взуття згідно з КВЕД (15.20.) та його подальша реалізація), а також показів свідка ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні 05.02.2019, висновків експертів від 21.08.2018 №21-1/08-18 (щодо не підтвердження висновків в акті документальної перевірки) та від 21.09.2018 №14690 (щодо виконання підпису в первинних документах, виписаних на адресу позивача, директором ТОВ ''АВД Торг'' ОСОБА_2).

Посилання відповідача на порушення кримінального провадження та на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 12.03.2018, суди визнали безпідставними, зважаючи на норму частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Також суди зазначили, що відсутність/недостатність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливість виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем як покупцем, оскільки норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Застосувавши норми, зокрема статей 14, 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) до встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій визнали податкові повідомлення-рішення, правомірності яких стосується спір, протиправними.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у цій справі, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім його доводам про безтоварний характер господарських операцій Товариства з ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг''. З посиланням на правову позицію Верховного Суду України щодо оцінки облікових документів, виписаних фіктивним підприємством, ГУ ДФС доводить, що документи, надані Товариством на підтвердження сум витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'', як недостовірні, не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій. ГУ ДФС наголошує на свідченнях ОСОБА_1 в процедурі кримінального провадження від 15.01.2018 №32018110200000001, як доказу безтоварності операцій між Товариством і зазначеними контрагентами-постачальниками.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі та у запереченнях на касаційну скаргу доводи сторін, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2018 у кримінальній справі №760/16047/18 (провадженні №1-кс/760/8454/18) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 74995051) про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні від 15.01.2018 №32018110200000001 позапланової документальної перевірки з питань дотримання ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" вимог податкового, валютного та іншого законодавства України у межах періоду вчинення кримінального правопорушення, за фактом якого порушено кримінальне провадження, ГУ ДФС видано наказ від 04.07.2018 №1386 ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика'' щодо дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 .

Правовою підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства визначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС, які проводили перевірку, складено акт від 19.07.2018 №599/10-36-14-14/05468558 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зафіксовано встановлені перевіркою порушення Товариством правил податкового обліку, а саме: 1) пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на 1' 408' 601,00 грн; 2) пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого занижено ПДВ на 1' 012' 123,00 грн (в тому числі: за січень 2017 року - 302' 264,00 грн, за березень 2017 року - 206' 664,00 грн, за квітень 2017 року - 191' 035,00 грн, за червень 2017 року - 151' 914,00 грн, за серпень 2017 року - 19' 861,00 грн, за вересень 2017 року - 87' 072,00 грн, за листопад 2017 року - 41' 815,00 грн, за грудень 2017 року - 11' 498,00 грн) та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту на 536' 763,00 грн (в тому числі: за січень 2017 року - 31' 835,00 грн, за лютий 2017 року - 53' 784,00 грн, за березень 2017 року - 5682,00 грн, за квітень 2017 року - 163' 710,00 грн, за липень 2017 року - 32' 340,00 грн, за серпень 2017 року - 5302,00 грн, за жовтень 2017 року - 229' 633,00 грн, за грудень 2017 року - 14' 477,00 грн).

Підставою для таких висновків стали обставини щодо реального придбання Товариством товарів у ПП ''БРІЛАЙН'', ТОВ ''АВД Торг''.

Безтоварність операцій з постачання товарів, постачальниками яких в наданих позивачем під час перевірки первинних документах вказані ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'', в акті перевірки обґрунтована посиланням на такі обставини, як: неможливість реального здійснення цими контрагентами поставок з урахуванням недостатності (відсутності) матеріально-технічних ресурсів та персоналу, необхідних для здійснення господарських операцій; відсутність їх за місцезнаходженням; відповідно до інформації з ЄРПН номенклатура придбаних ними товарів не відповідає номенклатурі товарів, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами; водій Товариства ОСОБА_1 згідно з протоколом допиту свідка від 12.03.2018, які він надав у процедурах кримінального провадження, не підтвердив перевезення товару від ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' та підписання відповідних ТТН.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18 та інші.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Судами з дотриманням вимог статті 90 КАС було надано належну оцінку доказам у справі у їх сукупності та зроблено обґрунтований висновок, що ГУ ДФС не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача.

Так, суди дослідили первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку і копії яких приєднані до справи, а саме: договори поставки від 15.06.2017 №150614-1, від 05.01.2017 №050117; рахунки фактури; видаткові та податкові накладні; ТТН; платіжні доручення та відомості про оплату по бухгалтерському рахунку 631 ''Розрахунки з вітчизняними постачальниками'', висновок експерта від 21.08.2018 №21-1/08-18 щодо підтвердження задекларованих Товариством сум витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товару у ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' документами бухгалтерського обліку; висновок експерта від 21.09.2018 №14690, згідно з яким документи, виписані на господарські операції між позивачем та ТОВ ''АВД ТОРГ'' (графа ''Постачальник''), підписані директором ТОВ ''АВД ТОРГ'' ОСОБА_2

Також суди врахували показання свідка ОСОБА_1 , який у судовому засіданні у цій справі підтвердив обставини щодо господарських операцій між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ПП ''БРІЛАЙН'', ТОВ ''АВД Торг'' (перевезення вантажу, вказаного у ТТН, вантажовідправниками якого вказані ПП ''БРІЛАЙН'', ТОВ ''АВД Торг'', а вантажоотримувачем - ТОВ Вишнівська взуттєва фабрика ) та підписання ним відповідних ТТН. Придбані у ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' товари Товариство використало у виробництві взуття, що підтверджується наявністю у позивача виробничих потужностей за адресою: вулиця Залізнична, 96 м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область та відповідними документами (договорами поставки від 23.06.2017 №23-06, від 18.01.2017 №ВТ-180117-1, від 11.01.2017 №110117-2, від 15.03.2017 №150317-1та документами первинного обліку (рахунки-фактури, видаткові накладні)).

З урахуванням установлених обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що господарські операції позивача із ПП ''БРІЛАЙН'' та ТОВ ''АВД Торг'' з придбання товарів були фактично здійснені при провадженні позивачем господарської діяльності і що позивач правомірно визначив суми податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ з врахуванням сум витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Доводи ГУ ДФС, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, не спростовують правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права. Натомість, зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що, згідно з положеннями статті 341 КАС, виходить за межі повноважень касаційного суду.

Довід ГУ ДФС про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі внаслідок не врахування протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 12.03.2018 у кримінальному провадженні від 15.01.2018 №32018110200000001 суперечить нормам статті 72 КАС, якими визначено поняття доказів та засоби доказування у адміністративному судочинстві.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої-четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності завданню адміністративного судочинства.

За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'', від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко О.В. Білоус М.Б. Гусак