Ухвала

від 29.06.2021 по справі 542/310/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 542/310/20

провадження № 61-7959ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, третя особа- ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду

від 12 квітня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

11 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, оскільки не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом першим частини другої статті 389 ЦПК України.

Після усунення недоліків в порядку виконання вимог частини першої статті 394 ЦПК України підлягає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення якого було необхідним для подальшого набуття та реалізації спадкових прав. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що третя особа у цій справі - ОСОБА_3 , є спадкоємцем за законом та аналогічно позивачу претендує на спадкове майно.

За своєю юридичною природою позов - матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених або оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 51 ЦПК України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не наділений правом за власної ініціативи проводити заміну неналежного відповідача. Суди попередніх інстанцій правильно зазначали, що чинним цивільним процесуальним законодавством саме на позивача покладено обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові .

Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 липня 2020 року у справі №706/1133/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі №1824932/17, від 01 березня 2021 року у справі №2-314/2010.

Відповідачами у справі щодо встановлення факту родинних відносин, метою встановлення якого є набуття права на прийняття спадщини, є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач у справі - Судівська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, не може виступати відповідачем у справі, оскільки суд встановив наявність іншого спадкоємця, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та претендує на спадкове майно після померлої ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_3 , залученого до участі у справі в якості третьої особи, який не визнавав право позивачів на предмет спору.

На підтвердження вищевказаного судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_3 як спадкоємець за законом в порядку виконання вимог статті 1264 ЦК України звертався до приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області з документами для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , на житловий будинок, земельну ділянку з кадастровим номером 5323486710:10:001:0072, земельну ділянку з кадастровим номером 5323486710:10:001:0073 та земельну ділянку площею 3,00 га, які знаходяться у с. Шпортьки Новосанжарського району Полтавської області.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що третя особа ОСОБА_3 входив до кола спадкоємців за законом, які претендують на прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ОСОБА_4 , а також ОСОБА_3 не визнавав позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З заявами про заміну неналежного відповідача позивачі до суду не зверталися. А тому за таких обставин суди попередніх інтенцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову в зв`язку з тим, що позовні вимоги було заявлено до неналежного відповідача, що відповідає чинним правовим висновкам Верховного Суду з цього приводу.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №542/1510/15-ц, від 02 грудня 2020 року у справі №638/15738/17 висновки судів попередніх інстанцій не спростовують. Вказані скаржниками постанови Верховного Суду є нерелевантними в зв`язку з тим, що обставини спірних правовідносин у вказаних справах, які розглядалися Верховним Судом, не є подібними спірним правовідносинам оскільки відрізняються фактичними обставинами справи.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним, не викликає розумних сумнівів та відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційної скарги на підставі пункту п`ятого частини другої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Судівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук