Ухвала

від 25.06.2021 по справі 489/336/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18 червня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021150040000080.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

підозрюваний ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_7 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме:

- 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 4821783000:05:000:0234 площею 9,0983 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0244 площею 5,5906 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0241 площею 5,5893 га;

- квартиру, загальною площею 30,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб автомобіль «MAZDA 3», номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2005 року виробництва, номер кузова НОМЕР_2 , із забороною розпорядження та відчуження вказаного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт рухомого та нерухомого майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Підозрюваний ОСОБА_5 зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

ОСОБА_5 вказує на те, що клопотання слідчого не містить обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, відсутні й докази наявності ризику можливого відчуження майна.

Звертає увагу на те, що події кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, відбулись 05.05.2017 р. та 10.05.2017 р.

Набуття ним права власності на майно, не пов`язано з подіями кримінальних правопорушень, при цьому оформлення права власності на більшу частину арештованого майна, відбулось під час досудового розслідування. Арештоване майно не відноситься до речових доказів у кримінальному проваджені, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється більше 5 місяців, що виключає можливий ризик відчуження майна.

Апелянт вважає, що слідчий, в порушення вимог ч. 8 ст. 170 КПК України, не надав суду доказів вартості майна, про накладення арешту на яке, він клопотав, а слідчий суддя, в порушення вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, не врахував правову підставу для арешту майна, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Його доходи за останні 6 місяців перевищують розмір заявленого прокурором цивільного позову, загальна вартість 3 земельних ділянок, на які накладений арешт, становить 384209,98 грн.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя безпідставно прийняв до уваги подану, у поза процесуальний спосіб, позовну заяву прокурора від 16.06.2021р., в якій позовні вимоги до нього заявлені у розмірі 430419 грн., але вона не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки не містить доказів на підтвердження розміру позовних вимог. До того ж, матеріали провадження містять довідку Миколаївської обласної ради від 07.06.2021 р. про те, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не пред`являється, але це не позбавляє останніх звернутись із відповідним позовом під час судового розгляду.

Крім наведеного, слідчим не надано даних про те, що КНП «Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської міської ради», в інтересах якого прокурором заявлена позовна заява, визнано потерпілим в рамках даного кримінального провадження.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

СВ відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021150040000080, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що головним лікарем Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради ОСОБА_5 , внаслідок укладення додаткових угод №1 від 05.05.2017 р. та №2 від 10.05.2017 р. до договору №МШКк 0580 від 03.05.2017 р. про закупівлю, за державні кошти, завищено вартість закупівлі бензину А-92-Євро5 на загальну суму 295051,80 грн., а також внаслідок укладення додаткових угод №1 від 05.05.2017 р. та №2 від 10.05.2017 р. до договору №МШКк 0581 від 03.05.2017 р. про закупівлю за державні кошти, завищено вартість закупівлі дизельного палива ДП-Л-Євро5 на загальну суму 135367,20 грн.

31.05.2021 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

Слідчий звернувся з клопотання про накладення арешту на майно належне ОСОБА_5 на праві приватної власності, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий суддя, встановивши наявність ризику відчуження майна, врахувавши вимоги ч. ч. 1, 6, 8 ст. 170 КПК України, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», те, що дії, які інкримінуються ОСОБА_5 , завдали істотної шкоди інтересам держави та спричинили тяжкі наслідки, розмір збитків, який становить 430419 грн., дійшов висновку, що, в даному випадку, обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, наклав арешт на належне ОСОБА_5 майно із забороною розпорядження та відчуження, без заборони користування ним.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст.170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). В такому разі, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про арешт майна, якщо він накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Як вбачається з матеріалів клопотання, за фактом укладення головним лікарем Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради ОСОБА_5 додаткових угод до договорів №МШКк 0580 та №МШКк 0581 від 03.05.2017 р. про закупівлю за державні кошти, внаслідок чого, завищено вартість закупівлі бензину та дизельного палива на загальну суму 430419 грн. до ЄРДР за №12021150040000080 внесені відомості за ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчий послався на те, що накладення арешту необхідно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

До клопотання про арешт майна слідчим додано:

- витяг з ЄРДР за №12021150040000080 від 15.01.2021 р.;

- повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 31.05.2021 р.;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2021 р.;

- витяг з бази даних АМТ (МВС) про право власності ОСОБА_5 ;

- лист Миколаївської обласної ради від 07.06.2021 р. про те, що Миколаївська міська рада у даному кримінальному провадженні не пред`являє цивільний позов;

- копію паспорту ОСОБА_5 ;

- позовну заяву прокурора від 16.06.2021р. (подана після звернення до суду з клопотанням).

Аналізуючи викладені в клопотанні слідчого доводи та додані до нього документи обґрунтування накладення арешту на майно, апеляційний суд доходить наступного.

15.01.2021 р. до ЄРДР за №12021150040000080 внесені відомості за ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання головним лікарем Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради ОСОБА_5 службовим становищем.

ОСОБА_5 набув право власності на:

- 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 4821783000:05:000:0234 12.03.2021р.;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0244 08.08.2018 р.;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0241 12.03.2021 р.;

- квартиру 12.03.2021 р.;

- автомобіль «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 25.12.2014р.

З клопотанням про арешт належного ОСОБА_5 майна, слідчий звернувся 11.06.2021 р., при цьому позовна заява прокурора про стягнення з останнього майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 430419 грн. датована 16.06.2021 р., що свідчить про не дотримання слідчим вимог п. 4 ч. 2 ст. 171 КПК України.

Отже, клопотання слідчого та додані до нього документи, не містять даних на підтвердження вартості рухомого та нерухомого майна, на яке слідчий просить накласти арешт, що, в даному випадку, є обов`язковим для встановлення співмірності вартості арештованого майна із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, при цьому 1/3 частки земельної ділянки, земельну ділянку та квартиру ОСОБА_5 отримав у спадок, оформивши право власності на вказане нерухоме майно під час досудового розслідування даного кримінального провадження. До того ж ОСОБА_5 має певний дохід, оскільки не відсторонений від виконання покладених на нього обов`язків, що слідчим суддею не враховано при вирішенні питання при накладенні арешту на майно підозрюваного для забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З огляду на наведене, оскільки клопотання слідчого не містить даних про вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, а слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, чим істотно порушені майнові права підозрюваного ОСОБА_5 , відсутність ризику відчуження майна, апеляційний суд доходить висновку, що в клопотанні, слідчий не навів та не надав достатніх і належних доказів того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Зазначене свідчить про те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на відповідне майно, постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2021 року, якою накладено арешт на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності скасувати.

Постановити нову ухвалу. У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 4821783000:05:000:0234 площею 9,0983 га; земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0244 площею 5,5906 га; земельну ділянку з кадастровим номером: 4821782500:03:000:0241 площею 5,5893 га; квартиру, загальною площею 30,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб автомобіль «MAZDA 3», номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, 2005 року виробництва, номер кузова НОМЕР_2 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3