Постанова

від 31.05.2021 по справі 517/425/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4414/21

Номер справи місцевого суду: 517/425/20

Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу голови Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Муравенко Антона Олександровича на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення середнього заробітку за час військової служби за контрактом в особливий період,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача середній заробіток за час військової служби за контрактом в особливий період з 29 серпня 2018 року по 19 серпня 2020 року в сумі 72142 грн. 15 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 23.08.2012 року вона була прийнята на роботу фахівцем із соціальної роботи до підпорядкованого відповідачу Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді і їй встановлено посадовий оклад згідно 9 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки 2012 року. З 05.02.2014 року позивачці з дня видання наказу було надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, потім до шестирічного віку, під час якої вона 29 серпня 2018 року уклала з Міністерством оборони України строком на 36 місяців контракт про проходження військової служби, який був припинений з 19 серпня 2020 року. Зазначає, що 21.04.2020 року вона зверталася до відповідача із заявою про видачу наказу про збереження за нею роботи на посаді фахівця із соціальної роботи Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та виплату їй середнього заробітку в розмірі 3048 грн. 26 коп. на місяць за час військової служби за контрактом в особливий період строком у тридцять шість місяців починаючи з 29 серпня 2018 року. Відповідач у листі № Є-98 від 18.05.2020 року на зазначену заяву повідомив, що фінансування займаної позивачкою посади припинено з 01.05.2014 року, проте не надав відповіді щодо розміру та строків виплати їй середнього заробітку за період військової служби.

Відповідач у своєму відзиві позов не визнав та вказав, що посада позивачки фахівця із соціальної роботи фінансувалася за постановою КМУ № 1149 від 08.12.2010 року не з районного, а з Державного бюджету, яке припинилося у 2014 році та в подальшому з районного бюджету не здійснювалося, у зв`язку з чим ці посади були скорочені і працівники звільнені, а позивачка не була звільнена, оскільки у вказаний час перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до 3 років і потім до 6 років. Вважає, що оскільки позивачка уклала контракт про проходження військової служби під час її перебування у вказаній відпустці, та у цей час не було оголошено мобілізацію і не вводився воєнний стан то до позивачки не підлягають застосуванню гарантії за ч. 3 ст. 119 КЗпП, які могли бути до неї застосовані за умови її роботи на час призову з виданням наказу про її звільнення з основного місця роботи на час несення військової служби.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Захарівської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час військової служби за контрактом в особливий період з 29 серпня 2018 року по 19 серпня 2020 року в сумі 72142 грн. 15 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, голова Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Муравенко Антон Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання на 01.06.2021 року сторони не з`явилися, повідомлялися, про причини не явки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суд дів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Проте у повній мірі всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовта стягуючи із Захарівської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час військової служби за контрактом в особливий період з 29 серпня 2018 року по 19 серпня 2020 року в сумі 72 142 грн.15 коп., суд першої інстанції виходив з того, що проходження позивачем військової служби за контрактом у вказаний період часу є підставою для виплати їй за цей самий час середнього заробітку фахівця із соціальної роботи Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді увідповідності дост.119ч.3 КЗпП України та до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що:

-за розпорядженням відповідача № 399/А-2012 від 02 липня 2012 року з дня його видання до штатного розпису Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було введено додатково 7 посад фахівців із соціальної роботи, не віднесених до категорії державних службовців (а. с. 5);

-згідно з наказом № 36/к-2012 від 23.08.2012 року Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, з дня його видання позивачка була призначена на посаду фахівця із соціальної роботи вказаного центру і їй встановлено посадовий оклад згідно 9 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки 2012 року для фахівців із соціальної роботи (а. с. 6);

-відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, заробіток позивачки у відповідача за кодом вказаного районного центру 21001966 обліковується з вересня 2012 року по січень 2014 року;

-за наказом вказаного центру № 01/в-2014 від 05.02.2014 року позивачці з дня видачі наказу було надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 8);

-за наказомвказаного центру№ 5/к-2017від 15листопада 2017року позивачцінадавалась відпусткапо доглядуза дитиноювідповідно з15.11.2017року тапо 15листопада 2018року включно (а. с. 9);

-відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 29.08.2018 року позивачкою з Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка зобов`язалась проходити військову службу протягом 3 років. Наявні відмітки про набрання ним чинності з дня його укладення та припинення його чинності 19.08.2020 року за п. 2 ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про ВО і ВС» (а. с. 10-11);

-у військовому квитку позивачки серії НОМЕР_1 , виданому 29.08.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявні відмітки про її зарахування 29 серпня 2018 року на військову службу за контрактом, а також про її звільнення в запас з 19 серпня 2020 року за вказаною вище підставою (а. с. 12-13);

-відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 23.03.2020 року управлінням персоналу військової частини НОМЕР_3 , позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, п. 19 ст. 6, НЗ вручено;

-згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України, за вказаний вище період дії контракту з серпня 2018 року по серпень 2020 року обліковуються доходи позивачки тільки від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за кодом 08402040 (а. с. 14-16);

-21.08.2020 року ОСОБА_2 подала до Захарівського (Фрунзівського) районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді заяву, в якій просила дозволити приступити їй до виконання трудових обов`язків на посаді фахівця соціальної роботи з 21.08.2020 року у зв`язку зі звільненням у запас із військової служби (а. с. 59);

-21.08.2020 року за підписом директора Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на адресу голови Захарівської районної державної адміністрації Одеської області подано клопотання щодо збереження посади фахівця із соціальної роботи та утримування її за рахунок видатків районного чи місцевого бюджету в разі можливості виділити кошти на нарахування заробітної плати, оскільки фінансування відповідної посади, яка була введена відповідно до розпорядження Фрунзівської РДА № 399/А-2012 від 02.07.2012 року, припинено на підставі листа Мінсоцполітики № 3142/0/14-14/57 від 04.04.2014 року (а. с. 60);

-21.08.2020 року Захарівською районною державною адміністрацією Одеської області повідомлено про неможливість збереження посади фахівця із соціальної роботи Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у зв`язку з відсутністю коштів (а. с. 61);

-протоколом засідання первинної профспілки працівників Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 31.08.2020 року надано згоду на скорочення посади фахівця із соціальної роботи через припинення фінансування посади та відсутності можливості переведення фінансування з районного бюджету та згоду на звільнення ОСОБА_1 за відсутністю можливості її переведення на іншу посаду відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 62).

Колегія суддів виходить з наступного.

Частинами 2 і 3 статті 119 цього Кодексу передбачено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Аналізуючи зазначені нормативні акти можна констатувати, що на час виникнення спірних правовідносин, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції і до тепер в Україні зберігається особливий період з часу його введення в дію 18.03.2014 року.

Тому за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятимина військовуслужбу законтрактом зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на час прийняття її на військову службу за контрактом 29.08.2018 року перебуваючи на посаді фахівця із соціальної роботи Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною віком з 3-до 6-ти років у відповідності до ст. 179 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» без збереження заробітної плати згідно з наказом директора Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 5/к-2017 від 15 листопада 2017 року на підставі поданої позивачем заяви та доданої довідки ЛКК від 15 листопада 2017 року № 297, а доцього перебувала у такій же самій відпустці без збереження заробітної плати з 15 листопада 2016 року до 15 листопада 2017 року згідно з наказом директора Фрунзівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 9/к-2016 від 15 листопада 2016 року на підставі поданої позивачем заяви та доданої довідки ЛКК від 15 листопада 2016 року № 247.

Єдиний дохід, який обліковувався за позивачкою у зазначений період часу є грошове забезпечення згідно з умовами контракту від 29.08.2018 року від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за кодом 08402040.

Сам по собі факт припинення державою фінансування займаної позивачкою посади з 01.05.2014 року, яка перебуваючи у декретній відпустці 05.02.2014 року і не будучи звільненою з займаної посади, була під час перебування у декретній відпустці прийнята на військову службу за контрактом 29.08.2018 року, в контексті наданих державою гарантій зокрема працівникам, прийнятим на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, не може бути визначальною обставиною для відмови у вимогах ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку, оскільки виплата грошового забезпечення таким працівникам відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно по Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Тобто припинення фінансування державою посади, що обіймає працівник, який прийнятий в особливий період на військову службу за контрактом, не є перешкодою для поширення на такого працівника гарантій, наданих йому державою щодо збереження середнього заробітку на час виконання ним обов`язків військової служби в Збройних силах України протягом дії контракту в особливий період або припинення контракту з підстав, які зберігають право військовослужбовця на подальші пільги.

Як вбачається з матеріалів справи чинність контракту від 29.08.2018 року припинено 19.08.2020 року на підставі п. п. «г» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (через сімейні обставини, як військовослужбовця-жінку, яка має дітей віком до 18 років).

При таких обставинах районний суд вірно вважав, що на позивача поширюються гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду у зв`язку з неврахуванням судом, що позивач уклала контракт з Міністерством оборони України добровільно, а не у зв`язку з мобілізацією і тому, як вважає апелянт, на позивача не поширюються пільги, пов`язані із збереженням заробітної плати, а також, що фінансування посади позивача припинено державою під час її перебування у декретній відпустці і, що позивач не звільнена за скороченням штату лише через перебування у декретній відпустці, є неспроможними, оскільки не засновані на вимогах ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що Захарівська районна державна адміністрація Одеської області не є належним відповідачем, виходячи з наступного.

Введення посади позивача - фахівець Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді відбулося на підставі розпорядження Захарівської районної державної адміністрації Одеської області № 399/А-2012 від 02.07.2012 року про внесення змін до штатного розпису Фрунзівського районного центру соціальних служб, сім`ї та молоді і утримання даної посади в частині фінансування здійснювалося за рахунок міжбюджетних трансфертів (коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого). В розумінні ст. 96 Бюджетного Кодексу України в редакції на час здійснення та припинення фінансування посади, яку обіймала позивач бюджетні трансферти включали зокрема дотацію вирівнювання (доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів).

На даний час замість дотації вирівнювання законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII введено базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій).

Таким чином фінансування посади позивача здійснювалося завдяки міжбюджетному трансферту, який являв собою доплату з державного бюджету задля збалансування бюджету нижчого рівня, яким в даному випадку є районний бюджет, розпорядником коштів якого від імені держави виступає Захарівська (Фрунзівська) районна державна адміністрація, що є також засновником Захарівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Враховуючи наведене немає підстав для висновку, що позов про стягнення середнього заробітку за час проходження позивачкою військової служби за контрактом в особливий період заявлений до неналежного відповідача.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Проте суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 367 ЦПК України).

Колегія суддівзвертає увагу,що прийняттю ОСОБА_1 на військовуслужбу законтрактом передувалаїї декретнавідпустка подогляду задитиною вікомз 3-до6-тироків беззбереження заробітноїплати,яка булапредставлена працівникуза їївласною заявоюв порядкуст.179 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», строк якої не сплив на час укладення позивачкою контракту і яка (декретна відпустка без збереження заробітної плати) не була перервана працівником виходом на роботу.

При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про стягнення з Захарівської районної державної адміністрації Одеської області середнього заробітку за час військової служби за контрактом в особливий період в обсязі, який заявлений позивачем з 29 серпня 2018 року по 19 серпня 2020 року.

Оскільки строк медичного висновку щодо стану здоров`я дитини на підставі якого позивачці за її заявою було надано декретну відпустку по догляду за дитиною віком з 3-до 6-ти років без збереження заробітної плати в порядку ст. 179 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» сплив 15.11.2018 року, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку у період з 29.08.2018 року до 15.11.2018 року.

Виходячи з окладу фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді 9 тарифного розряду згідно з додатком № 1 до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2015 року № 526 (виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, який для 9 тарифного розряду був встановлений 1,73), прожиткового мінімуму для працездатних осіб був встановленого з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривні (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), розмір посадового окладу за займаною позивачкою посадою станом на серпень 2018 року становив 3048 грн. 26 коп. (1762 грн. х 1,73).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, розмір середнього заробітку позивача з 29.08.2018 року по 15.11.2018 року становив за 02 місяці та 16 днів: 3048,26*2 +3048,26 /31*16+6096,52 + 1573,29 = 7642,81.

Враховуючи наведене відсутні підстави для задоволення вимог позивачки про стягнення середнього заробітку під час строку перебування її у декретній відпустці без збереження заробітної плати з 29.08.2018 року по 15.11.2018 року.

На час спливу строку надання декретної відпустки (строк на який видана медична довідка ЛКК) 15.11.2018 року, позивач проходила військову службу за контрактом і тому в силу ст. 119 ч.3 КЗпП України, ст. 39 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливустроку декретноївідпустки беззбереження заробітноїплати, на позивача поширюється збереження середнього заробітку починаючи до фактичного припинення контракту 19.08.2020 року.

Враховуючи наведенез відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню середнійзаробіток,розрахований позивачему позовній заяві за вирахуванням середнього заробітку, що припадає на період з 29.08.2018 року по 15.11.2018 року у розмірі 7669, 81 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток з 16.11.2018 року по 19.08.2020 року у розмірі 64472 грн.34 коп. (72142,15-7669,81). В частині вимог про стягнення 7669,81 грн. слід відмовити. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

При таких обставинах, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляцій суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови Захарівської районної державної адміністрації Одеської області Муравенко Антона Олександровича - задовольнити частково.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року - змінити в редакції цієї постанови.

Позов ОСОБА_1 до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення середнього заробітку за час військової служби за контрактом в особливий період - задовольнити частково.

Стягнути зЗахарівської районноїдержавної адміністраціїОдеської області(кодЄДРПОУ 04057238) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , середній заробіток за час військової служби за контрактом в особливий період з 16.11.2018 року по 19.08.2020 року у розмірі 64472 грн. 34 коп.

В решті вимог відмовити.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у відповідності до ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02.07.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк