Ухвала

від 05.07.2021 по справі 643/3558/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/3558/21

Провадження № 2-з/643/156/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 року суддя Московського районного суду м. Харкова Власенко М. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 643/3558/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

- здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- Ѕ частину однокімнатної квартири, загальною площею 18,5 кв. м, житловою площею 16,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частину однокімнатної квартири, загальною площею 18,6 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером 6322010100:00:003:0894, площею 0.0983 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відтак наявні правові підстави для здійснення поділу такого майна.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі; призначено підготовче судове засідання; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01 липня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборонити його відчуження, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:00:003:0894, площею 0.0983 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 18,5 кв. м, житловою площею 16,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 18,6 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та заборонити здійснювати у будь-який спосіб їх відчуження до набрання чинності остаточним судовим рішенням у справі.

Заява обґрунтована тим, що відповідач має можливість самостійно та безперешкодно розпорядитись спільно набутим майном на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права слідує, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 20/3560/18 слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання справедливої рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе особистий і надмірний тягар (див. рішення у справі Брумареску, § 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги про поділ спільного майна подружжя, а відповідач реалізує своє право на розпорядження майном - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , згідно договорів купівлі-продажу квартир від 16 листопада 2018 року та 23 листопада 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. Також, відповідачу на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0983 га, кадастровий № 6322010100:00:003:0894, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 107492, виданого Управлінням Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 21 лютого 2011 року.

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, ОСОБА_1 викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано та обґрунтовано причини необхідності забезпечення позову, як це передбачено положеннями ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Враховуючи предмет позову, що перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, а позивачем обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову, який є взаємопов`язаний з позовними вимогами, відтак заява підлягає частковому задоволенню.

Так, у заяві про забезпечення позову позивачем ставиться питання про накладення арешту на спірне майно та заборону його відчуження, проте зміст заяви не містить посилань та підстав для накладення арешту на майно, а сам вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, тобто забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Підстав для зустрічного забезпечення позову, судом не встановлено.

Керуючись ст. 149 - 154, 260, 353 - 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 643/3558/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

З метою забезпечення позову накласти заборону у будь-який спосіб відчужувати нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:00:003:0894, площею 0.0983 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 18,5 кв. м, житловою площею 16,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 18,6 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу суду направити для негайного виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (62303, Харківська область, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, 20).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали направити учасникам провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала суду може бути пред`явлена до виконання до 05 липня 2024 року.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 05 липня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , тел.: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , тел.: НОМЕР_4 .

Суддя М. В. Власенко