Постанова

від 05.07.2021 по справі 146/429/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/429/20

Провадження № 22-ц/801/1366/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 рокуСправа № 146/429/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В.

суддів: Сопруна В.В., Якименко М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу №146/429/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина про визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпко Андрія Миколайовича на ухвалу Томашпіського районного суду Вінницької області від 18 травня 2021 року, постановлену в складі судді Пилипчука О.В., в залі суду,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Томашпільського районного суду Вінницької області з позовом до ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина про визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина про визнання договору оренди землі припиненим шляхом його розірвання.

Почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Підготовче засідання призначено на 09:00 годину 15.07.2020 року в приміщенні Томашпільського районного суду Вінницької області за адресою: смт. Томашпіль, вул. І.Гаврилюка, 57 Томашпільського району Вінницької області.

30 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піпко А.М. подав заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до якої просив суд визнати припиненим шляхом розірвання договору оренди № 172/Т укладеного 16.09.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523955100:05:002:0043, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Рузяком В.Д. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 16130536 від 29.09.2014 року.

Стягнути з ТОВ Ангрокомплекс Зелена Долина на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі № 172/Т від 16.09.2014 року заборгованість по сплаті орендної плати - 13494,90 грн. інфляційні втрати 4178,57 грн., пеню 13375,74 грн. та 3% річних - 1376,20 грн.

Стягнути з ТОВ Ангрокомплекс Зелена Долина на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

28 грудня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піпко А.М. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до якої просив суд визнати припиненим шляхом розірвання договору оренди № 172/Т укладеного 16.09.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523955100:05:002:0043, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Рузяком В.Д. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 16130536 від 29.09.2014 року.

Стягнути з ТОВ Ангрокомплекс Зелена Долина на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі № 172/Т від 16.09.2014 року заборгованість по сплаті орендної плати - 19954,30 грн. інфляційні втрати 7295,65 грн., пеню 19388,33 грн. та 3% річних - 2,032,99 грн., а всього 48671,27 грн.

Стягнути з ТОВ Ангрокомплекс Зелена Долина на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2021 року відмовлено представнику позивача, адвокату Піпко А.М. у прийнятті заяви про зміну предмету або підстав позову від 30 листопада 2020 року та заяви про збільшення позовних вимог від 28 грудня 2020 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, представника позивача - адвокат Піпко А.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

15 червня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив від ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції від 18 травня 2021 року є законною та обґрунтованою. Просило апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Піпко А.М. залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним положенням ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що стороною позивача подано заяву про зміну предмету або підстав позову та заяву про зменшення / збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, приписами ч. 3 ст. 49 ЦПК України визначено, що одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається. Зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива.

З тих підстав, що представником позивача, адвокатом Піпко А.М. заява про зміну предмету або підстав позову подана всупереч вимогам статті 49 ЦПК України, зокрема, позовна заява містить вимогу про розірвання договору оренди, тоді як заява про зміну предмету або підстав позову крім вказаного містить також вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати, інфляційних втрат, пені та 3 % річних, таким чином вбачається зміна як підстав так і предмета позову, а заява про збільшення позовних вимог при цьому є похідною від заяви про зміну предмету або підстав позову, тому в прийнятті вказаних заяв представника позивача необхідно відмовити.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є право на судовий захист.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу способами, які не заборонені законом, перелік яких не є вичерпним.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У ч.2 ст.197 ЦПК України наведено перелік дій, які здійснює суд під час проведення підготовчого засідання.

Так, у підготовчому засіданні суд: оголошує склад суду, а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; направляє судові доручення; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; вирішує питання про колегіальний розгляд справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Однак відмовляючи у прийнятті заяви про зміну предмету або підстав позову від 30 листопада 2020 року та заяви про збільшення позовних вимог від 28 грудня 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що подана всупереч вимогам статті 49 ЦПК України, зокрема, позовна заява містить вимогу про розірвання договору оренди, тоді як заява про зміну предмету або підстав позову крім вказаного містить також вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати, інфляційних втрат, пені та 3 % річних, таким чином вбачається зміна як підстав так і предмета позову, а заява про збільшення позовних вимог при цьому є похідною від заяви про зміну предмету або підстав позову, тому в прийнятті вказаних заяв представника позивача необхідно відмовити.

Однак, судом першої інстанції жодним чином не було обґрунтовано в чому саме із заяви від 30 листопада 2020 року вбачається зміна підстав позову і з яких мотивів суд дійшов такого висновку.

При цьому, первісні позовні вимоги стосувались визнання припиненим шляхом розірвання оспорюваного договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, а саме : визнати припиненим шляхом розірвання договору оренди № 56/Т укладеного 16.09.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Зелена Долина щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523955100:05:002:0043, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Рузяком В.Д. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 16130536 від 29.09.2014 року.

В подальшому, в ході розгляду справи шляхом витребування судом доказів по справі, зокрема, відповіді відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області № 01-09-076-20 від 05 липня 2020 року, до матеріалів справи було долучено оспорюваний договір № 172/Т від 16 вересня 2014 року. Зі змісту вище зазначеного договору вбачається, що орендна плата сплачується орендарем в грошовій форму готівкою через касу підприємства або в натуральній формі по діючим звичайним цінам на продукцію, роботи та послуги. Розмір орендної плати за рік становить не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , а саме 2249,97 грн., або натуральній формі 21,40 центнерів зерна в рік.

Отримавши зазначену інформацію щодо розміру орендної плати за договором, у позивача виникли об`єктивні підстави для пред`явлення вимог про стягнення боргу по сплаті орендної плати та звернення позивача до суду із заявою про зміну предмета позову.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що жодної зміни підстав позову у заяві від 30 листопада 2020 року не мало місця, адже підстави позову залишились незмінними.

Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збережені в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна обставин на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.(Постанова ВС у справі № 924/1473/15 від 25.06.2019)

В частині 6 статті 81 ЦПК України зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у прийнятті своєчасно поданих і прийнятих судом на стадії підготовчого провадження заяви про зміну предмету або підстави позову від 30 листопада 2020 року та заяви про збільшення позовних вимог від 28 грудня 2020 року з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення зазначеного питання.

Згідно вимог ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпко Андрія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2021 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: В.В. Сопрун

М.М. Якименко