Постанова

від 01.07.2021 по справі 910/18188/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. Справа№ 910/18188/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н.І.) від 07.04.2021 (повний текст складено 19.04.2021) у справі №910/18188/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Желдормаш"

до Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 102 149,85 грн,

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Желдормаш (далі також - ТОВ ТД Желдормаш , Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Хмельницька атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі також - Хмельницька АЕК) про стягнення заборгованості у розмірі: 1 023 069,00 грн - сума основного боргу, 52 156,65 грн - інфляційні втрати та 26 924,20 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у звязку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298 від 06.11.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/18188/20 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Желдормаш 1 023 069,00 грн - суми основного боргу, 52 156,65 грн - інфляційних витрат, 26 924,20 грн - 3% річних та 16 532,25 грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду вмотивовано встановленими судом обставинами неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором в частині оплати вартості поставленого йому товару, а також, у звязку з наявністю прострочки в оплаті - наявністю законодавчо-встановлених підстав (стаття 625 Цивільного кодексу України) для нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Державне підприємство Національна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/18188/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 52 156,65 грн інфляційних витрат та 26 924,20 грн 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог за апеляційною скаргою, Хмельницька АЕК вказує на неправильне застосування судом першої інстанції статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки інляційні втрати та 3% річних безпідставно були нараховані позивачем та присуджені до стягнення судом у тому числі і на суму податку на додану вартістю (далі також - ПДВ), незважаючи на те, що правова природа ПДВ, а також механізм його справляння виключають можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму власне податку на додану вартістю. Доводи відповідача у цій частині безпідставно залишені судом першої інстанції поза увагою.

18.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу прийнято до провадження да призначено до розгляду на 17.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 розгляд справи відкладено на 01.07.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.06.2021 у справі №910/18188/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/18188/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Матеріалами справи, зокрема поданими відповідачем відзивом на позовну заяву, а також апеляційною скаргою підтверджується, що відповідач не згодний з проведеним позивачем розрахунком суми інфляційних втрат та 3% річних, оскільки до суми боргу включено ПДВ. Натомість, за доводами відповідача, за вимогами чинного податкового законодавства, на ПДВ не можуть бути нараховані заходи майнової відповідальності боржника, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, враховуючи положення частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення суду саме в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині задоволення вимог Товариства про 52 156,65 грн - інфляційних втрат та 26 924,20 грн - 3% річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північним апеляційним господарським судом встановлено таке.

06.11.2019 між ДП НАЕК Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Желдормаш (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити вагон-платформу універсальну 13-4012 (товар). Кількість, ціна, виробник та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк поставки товару до 10.12.2019, з правом дострокового постачання, після попередньої оплати - 50%.

Поставка здійснюється за рахунок продавця на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010 на склад вантажоодержувача (п. 3.2 договору).

Розділом 4 договору передбачено, що ціна товару по договору становить 1 705 115,00 грн, крім того ПДВ 20% - 341 023,00 грн, всього ціна договору 2 046 138,00 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1.

Оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в такому порядку: попередня оплата товару в розмірі 1 023 069,00 грн з ПДВ (50% від ціни договору) здійснюється покупцем після укладення сторонами договору, протягом 20 календарних днів з дати отримання покупцем від продавця банківської гарантії на зазначену суму попередньої оплати; кінцевий розрахунок за поставлений товар в розмірі 1 023 069,00 грн з ПДВ (50% від ціни договору) здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 20 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови реєстрації продавцем податкової накладної (п. 5.1 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП НАЕК Енергоатом за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Згідно специфікації №1 до договору купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298 від 06.11.2019, сторони погодили найменування товару, його технічні характеристики, кількість та вартість на загальну суму 2 046 138,00 грн.

На виконання умов договору, відповідачем була здійснена попередня оплата товару на загальну суму 1 023 069,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №3 від 19.02.2020, яка підписана сторонами без зауважень, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 046 138,00 грн, що також підтверджується довіреністю №13 від 17.02.2020 на отримання матеріальних цінностей.

Натомість, відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції виконав неналежним чином, вартість товару сплатив частково - на суму 1 023 069,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Отже, у відповідача виникла заборгованість за договором купівлі-продажу у сумі 1 023 069,00 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем вартості товару, 25.03.2020 позивач направив відповідачу лист, у якому позивач зазначив, що термін оплати за договором закінчився 19.03.2020 та просив здійснити оплату наявної заборгованості за спірним договором.

27.04.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості.

03.06.2020 позивач втретє звернувся до відповідача з вимогою про негайне погашення існуючої заборгованості.

Відсутність відповіді на ці листи та претензії зумовило звернення Товариства до суду із позовом про стягнення суми основного боргу, інфляціних втрат та 3% річних.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції виходив з того, що між ними виникли договірні правовідносини, що підпадають під правове регулювання статей 525, 526, 610, 655, 692 Цивільного кодексу України. Встановивши факт поставки товару продавцем покупцю на виконання умов договору від 06.11.2019 №15776/53-124-01-19-11298, прийняття товару покупцем, часткову його оплату, Суд дійшов висновку про наявість підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Як уже було зауважено у цій частині, рішення суду першої інстанції заявником апеляційної скарги не оскаржується.

Водночас, Товариством за порушення зобов`язання також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 52 156,65 грн та 3 % річних у сумі 26 924,2 грн.

У відзиві на позовну заяву та у апеляціній скарзі Хмельницька АЕК, заперечуючи проти можливості нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму ПДВ, включену до вартості поставленого за договором від 06.11.2019 №15776/53-124-01-19-11298 товару вказує на таке. По-перше, у якості доводів заявником викладено окремі пункти постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19. Разом з цим, вказана постанова не підлягає врахуванню під час вирішення по суті спору у справі, що переглядається, оскільки стосується правомірності врахування сум ПДВ під час нарахування орендареві орендодавцем спеціального виду неустойки, передбаченого частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу Укранм, у той час як спір у справі, що переглядається стосується правомірності нарахування позивачем та стягнення судом сум 3% річних та інфляційних втрат, на загальну суму заборгованості, яка включає і ПДВ.

Надаючи оцінку доводам заявника апеляційної скарги колегія суддів враховує, що за частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем на виконання умов договору часткової передоплати вартості придбаного товару у розмірі 1 023 069,00 грн з ПДВ (50% від ціни договору) та поставку позивачем придбаного відповідачем товару, що підтверджується видатковою накладною №3 від 19.02.2020. Відповідач отримання товару не заперечує.

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно специфікації №1 до договору купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298 від 06.11.2019, сторони погодили найменування товару, його технічні характеристики, кількість та вартість на загальну суму 2 046 138,00 грн, у тому числі ПДВ - 341023,00 грн.

За нормою статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За нормою статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, Розділом 4 та Специфікаццією №1 до договору купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298 від 06.11.2019 сторони погодили ціну договору з включенням до неї суми ПДВ, тобто грошове зобовязання відповідача за договором складає суму 2 046 138,00 грн.

Пунктом 5.1.2 договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок за поставлений товар в розмірі 1 023 069,00 грн з ПДВ (50% від ціни договору) здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 20 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови реєстрації продавцем податкової накладної.

За пунктом 5.8 договору сторони погодились, що у випадку ненадання Продавцем Покупцю у встановлений у договорі термін електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ, на яку не було надано податкову накладну.

Оскільки відповідачем не оскаржується загальна сума боргу, нарахована позивачем, та присуджена судом першої інстанції до сплати, колегія суддів констатує, що відповідачем визнано наявність у нього грошового зобовязання перед позивачем у сумі 1 023 069,00 грн з ПДВ.

Матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості у розмірі 1 023 069,00 грн з ПДВ.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 наголосив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснено арифметично правильний розрахунок як інфляційних втрат, так і 3% річних. Висновок суду про наявність підстав для їх стягнення, з огляду на встановлені судом обставини прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №15776/53-124-01-19-11298 від 06.11.2019 в частині оплати повної вартості поставленого товару є мотивованими.

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про безпідставність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, так і 3% річних на усю суму заборгованості, тобто і на суму ПДВ у звязку з таким.

Так, справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. Податок на додану вартість Податкового кодексу України.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару .

Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати , відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку із здійсненим позивачем нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних сума ПДВ не змінилась. Обєктом оподаткування є постачання позивачем відповідачу товару, обумовленого Специфікацією №1 до договору, а для розрахунку суму ПДВ сторонами взято чисту вартість такого товару, без додавання будь-яких штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.

В силу положень чинного податкового законодавства, а також статей 625, 627-629, 632 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється на загальну суму заборгованості за договором, навіть за умови, що така заборгованість включає суму ПДВ. При цьому, нараховані на суму ПДВ інфляційні втрати та 3 % річних не включаються до суми ПДВ, визначеної договором, оскільки незалежно від нарахування їх на суму ПДВ ставновлять відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Як уже було зауважено, специфіка ПДВ полягає у тому, що такий податок хоча і сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку). У звязку з цим, та незважаючи на те, що сума ПДВ не залишається у позивача, а має бути перерахована до державного бюджету, останній, з огляду на прострочення відповідачем оплати повної вартості товару, а отже і загального розміру ПДВ, у будь-якому випадку має право на отримання від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами (у тому числі і сумою ПДВ), належними до сплати кредиторові .

Отже, за результатами здійсненого колегією суддів апеляційного розгляду справи, суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд, розглядаючи справу по суті заявлених вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 52 156,65 грн та 3 % річних у сумі 26 924,2 грн, повно та всебічно дослідив матеріали справи та доводи сторін, застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, якими врегульовано ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду. Підстави для його скасування - відсутні.

У звязку з чим, апеляційна скарга Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 задоволенню не підлягає.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює оскаржуваних сторонами рішень та не ухвалює нових, судові витрати покладаються судом на заявника апеляційної скарги.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/18188/20 - без змін.

2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна