Рішення

від 05.07.2021 по справі 910/5862/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2021Справа № 910/5862/21

За позовом Приватного акціонерного товариства ДНІПРОМЕТИЗ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія ТЕХПРОМ ПЛЮС

про стягнення 822 625,03 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство ДНІПРОМЕТИЗ (далі - позивач, ПРАТ ДНІПРОМЕТИЗ ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія ТЕХПРОМ ПЛЮС (далі - відповідач- ТОВ ТВК ТЕХПРОМ ПЛЮС про стягнення 822 625,03 грн на підставі Договору поставки продукції № 850/20 від 20.07.2020, з яких: 734 021,70 грн основного боргу, 41 592,90 грн пені, 10 262,48 грн 3% річних, 36 747,95 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в період з 22.07.2020 по 12.10.2020 було здійснено поставку товару партіями відповідачу, проте відповідач розрахувався не за всі партії товару та не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборговансіть у визначеній позивачем сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 позовну заяву ПРАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

29.04.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства ДНІПРОМЕТИЗ прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5862/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5862/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/5862/21.

01.06.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/5862/21

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

20.07.2020 між Приватним акціонерним товариством ДНІПРОМЕТИЗ (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія ТЕХПРОМ ПЛЮС (покупець, відповідач) був укладений Договір № 850/20 поставки продукції (далі - Договір або Договір № 850/20 від 20.07.2020), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію (продукцію), надалі іменовану товар, на передбачених цим Договором умовах. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 21.07.2021 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В частині взаєморозрахунків Договір діє до повного їх завершення (п. 12.2 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № 850/20 від 20.07.2020, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору № 850/20 від 20.07.2020 та Специфікацій № 1 від 22.07.2020, № 2 від 23.07.2020, № 3 від 22.07.2020, № 4 від 22.07.2020, № 5 від 21.07.2020, № 6 від 23.07.2020, № 7 від 07.08.2020, № 8 від 28.08.2020, № 9 від 27.08.2020, № 10 від 28.08.2020, № 11 від 08.09.2020, № 12 від 01.09.2020, № 13 від 08.09.2020, № 14 від 10.09.2020, № 15 від 15.09.2020, № 16 від 16.09.2020, № 17 від 18.09.2020, № 18 від 16.09.2020, № 19 від 21.09.2020, № 20 від 21.09.2020, № 21 від 30.09.2020, № 22 від 23.09.2020, № 23 від 05.10.2020, № 24 від 09.10.2020, № 25 від 09.10.2020 позивач у період з 22.07.2020 по 12.10.2020 здійснив поставку товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск товарів на сторону № 8344 від 22.07.2020; № 8364, № 8366 та № 8370 від 23.07.202; № 8414, 8416 та № 8429 від 24.07.2020; № 8462 від 27.07.2020; № 8495 від 28.07.2020; № 8611 від 30.07.2020; № 8656 від 31.07.2020; № 9190 від 07.08.2020; № 9757, № 9765 та № 9776 від 28.08.2020; № 10548, № 10550 та № 10569 від 08.09.2020; № 10602 від 10.09.2020; № 10699 від 15.09.2020; № 10870 від 17.09.2020; № 10921 та № 10924 від 21.09.2020; № 10956 та № 10962 від 22.09.2020; № 11521 та № 11540 від 30.09.2020; № 11613 від 05.10.2020; № 12073 від 09.10.2020; № 12084 від 12.10.2020 на загальну суму 2 368221,70 грн.

Зазначені видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін.

Поставка товару позивачем відповідачу також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що 26.02.2021 позивач звернувся до відповідача з рахунком-претензією № 40/26 від 24.02.2021, відповідно до якого просив сплатити заборгованість в розмірі 734 021,70 грн. Однак, відповідач відповіді на вказаний рахунок-претензію не надав і заборгованість не погасив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 850/20 від 20.07.2020 щодо оплати товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 734 021,70 грн основного боргу, 41 592,90 грн пені, 10 262,48 грн 3% річних, 36 747,95 грн інфляційних втрат.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони погодили форму оплати: 100% вартості поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 15 (п`ятнадцяти календарних днів з моменту поставки (відвантаження) партії Товару.

Для конкретної партії товару сторони можуть погодити інші умови оплати, про що зазначається в додатках до даного Договору. У цьому випадку умови оплати поширюються лише на партії, передбачені цими додатками (п. 4.2 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що згідно Специфікацій № 1 від 22.07.2020, № 2 від 23.07.2020, № 3 від 22.07.2020, № 4 від 22.07.2020, № 5 від 21.07.2020, № 6 від 23.07.2020, № 7 від 07.08.2020, № 8 від 28.08.2020, № 9 від 27.08.2020, № 10 від 28.08.2020, № 11 від 08.09.2020, № 12 від 01.09.2020, № 13 від 08.09.2020, № 14 від 10.09.2020, № 15 від 15.09.2020, № 16 від 16.09.2020, № 17 від 18.09.2020, № 18 від 16.09.2020, № 19 від 21.09.2020, № 20 від 21.09.2020, № 21 від 30.09.2020, № 23 від 05.10.2020, № 24 від 09.10.2020, № 25 від 09.10.2020 сторони погодили відстрочку платежу 15 календарних днів з моменту фактичного постачання товару, а згідно Специфікації № 22 від 23.09.2020 - 30 календарних днів з моменту фактичного постачання товару.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача, судом встановлено, що у період з 12.08.2020 року по 30.12.2020 року відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений позивачем товар у загальному розмірі 1 634 200,00 грн.

Так, відповідачем було повністю сплачено вартість товару, поставленого відповідно до накладних на відпуск товарів на сторону № 8344 від 22.07.2020; № 8364, № 8366 та № 8370 від 23.07.202; № 8414, 8416 та № 8429 від 24.07.2020; № 8462 від 27.07.2020; № 8495 від 28.07.2020; № 8611 від 30.07.2020; № 8656 від 31.07.2020; № 9190 від 07.08.2020; № 9757, № 9765 та № 9776 від 28.08.2020; № 10548, № 10550 та № 10569 від 08.09.2020; № 10602 від 10.09.2020; № 10699 від 15.09.2020; № 10870 від 17.09.2020; № 10921 від 21.09.2020, також відповідачем було частково сплачено вартість товару, поставленого відповідно до накладної на відпуск товарів на сторону № 10924 від 21.09.2020, в розмірі 35 000,00 грн.

Відтак, станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладних на відпуск товарів на сторону № 10924 від 21.09.2020; № 10956 та № 10962 від 22.09.2020; № 11521 та № 11540 від 30.09.2020; № 11613 від 05.10.2020; № 12073 від 09.10.2020; № 12084 від 12.10.2020 становить 734 021,70 грн (2 368 221,70 грн - 1 634 200,00 грн = 734 021,70 грн).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 734 021,70 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 592,90 грн пені, 10 262,48 грн 3% річних, 36 747,95 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 41 592,90 грн на підставі п. 8.2 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікаціями № 18 від 16.09.2020, № 19 від 21.09.2020, № 20 від 21.09.2020, № 21 від 30.09.2020, № 23 від 05.10.2020, № 24 від 09.10.2020, № 25 від 09.10.2020 сторони погодили відстрочку платежу 15 календарних днів з моменту фактичного постачання товару, а згідно Специфікації № 22 від 23.09.2020 - 30 календарних днів з моменту фактичного постачання товару.

З огляду на зазначене, товар поставлений позивачем за:

- накладною на відпуск товарів на сторону № 10924 від 21.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 06.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 07.10.2020;

- накладними на відпуск товарів на сторону № 10956 та № 10962 від 22.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 07.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 08.10.2020;;

- накладною на відпуск товарів на сторону № 11521 від 30.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 15.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 16.10.2020;

- накладною на відпуск товарів на сторону № 11540 від 30.09.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 30.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 31.10.2020;

- накладною на відпуск товарів на сторону № 11613 від 05.10.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 20.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 21.10.2020;

- накладною на відпуск товарів на сторону № 12073 від 09.10.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 26.10.2020 (оскільки останній день строку - 24.10.2020 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 26.10.2020), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 27.10.2020;

- накладною на відпуск товарів на сторону № 12084 від 12.10.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 27.10.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язання почалось з 28.10.2020.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати з вини покупця в строки, передбачені цим Договором чи відповідним додатком до нього, крім форс-мажорних обставин, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Підставою для сплати пені є направлення постачальником на адресу покупця рахунку-претензії. Сторони погодили, що рахунок-претензія може бути підписана уповноваженою на те особою з використанням електронного/факсимільного відображення її підпису.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Дослідивши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем не було враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в наслідок чого було невірно визначено початок періоду нарахування пені за прострочення оплати товару, поставленого згідно накладної на відпуск товарів на сторону № 12073 від 09.10.2020.

Вірним періодом нарахування пені за вказаною накладною є період з 27.10.2020 по 31.03.2021.

З огляду на зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок пені за вірно визначені судом періоди, встановив, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 41 535,51 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 592,90 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 41 535,51 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 262,48 та інфляційних втрат у розмірі 36 747,95 грн, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вірною сумою 3% є 10 248,12 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 262,48 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 10 248,12 грн.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 36 747,95 грн інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства ДНІПРОМЕТИЗ .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 12 339,38 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 12 338,30 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 1,08 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія ТЕХПРОМ ПЛЮС (Україна, 01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, будинок 21, офіс 210; ідентифікаційний код 43508410) на користь Приватного акціонерного товариства ДНІПРОМЕТИЗ (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 20; ідентифікаційний код 05393145) 734 021,70 грн (сімсот тридцять чотири тисячі двадцять одну гривню 70 коп.) основного боргу, 41 535,51 грн (сорок одну тисячу п`ятсот тридцять п`ять гривень 51 коп.) пені, 10 248,12 грн (десять тисяч двісті сорок вісім гривень 12 коп.) 3% річних, 36 747,95 грн (тридцять шість тисяч сімсот сорок сім гривень 95 коп.) інфляційних втрат та 12 338,30 грн (дванадцять тисяч триста тридцять вісім гривень 30 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 05.07.2021.

Суддя Гумега О.В.