Ухвала

від 02.07.2021 по справі 203/2528/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2528/21

Провадження № 2-з/0203/95/2021

УХВАЛА

02 липня 2021 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року представник заявника ОСОБА_3 (далі - представник позивача, заявника) звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу протягом 01 грудня 2018р. - 31 березня 2021 року;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7кв.м, житловою площею 53,3кв.м.

Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) будь- яким особам вчиняти будь-які дії відчуження та/або зміни обсягу прав сторони інвестора в інвестиційному договорі № 73/1 від 23 вересня 2019 року, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Аурум , що діяла в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Сігмаур , за яким ОСОБА_2 було інвестовано в багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 , будівництво якого здійснювалось на земельній ділянці площею 0,9512 га з кадастровим номером 1210100000:06:066:0046, з метою подальшої передачі після повної сплати інвестиційного внеску в розмірі вартості об`єкту в сумі 1299813,75 гривень (один мільйон двісті дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот тринадцять тисяч гривень 75 копійок), що за офіційним курсом НБУ на той момент дорівнювало 53 000,00 доларів США, - квартири в ЖК GENEVE загальною проектною площею 60,81 кв.м, фактичною площею 61,7 кв.м , будівельний номер АДРЕСА_5 , шляхом укладення договору купівлі-продажу, із зарахуванням інвестиційного внеску як оплати за договором купівлі-продажу;

- заборонити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) здійснювати будь-які дії, спрямовані на зміну власника щодо об`єкту інвестицій - квартири в ЖК GENEVE загальною проектною площею 60,81 кв.м, фактичною площею 61,7 кв.м, будівельний номер НОМЕР_3 , фактичний номер АДРЕСА_6 ;

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно - квартири в ЖК GENEVE загальною проектною площею 60,81 кв.м, фактичною площею 61,7 кв.м, будівельний номер 73, фактичний номер АДРЕСА_7 , у тому числі укладати договори купівлі- продажу, міни, дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб) чи відчужувати його у будь-який інший спосіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши додержання заявником вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважає, що заяву слід повернути заявнику, з наступних підстав.

Вимоги до змісту заяви встановлені статтею 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Так, в порушення п. 3 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява не містить предмету позову та обґрунтування необхідності забезпечення, а містить лише особисту думку та припущення позивача про те, що відповідач може продати, знищити, знецінити його, здійснити інші дії на утруднення виконання рішення. При цьому такі твердження позивача не підтверджує жодними письмовими доказами.

Крім цього, в заяві представник позивача зазначає, що матеріали справи підтверджують існування спору і наявність у позивача з відповідачем права власності на нерухоме майно. Проте до матеріалів справи не додано доказу належності відповідачу на праві власності зазначеного нерухомого майна, а лише додано інвестиційний договір.

Також позивачем на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не зазначено обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову.

При цьому наявність самого по собі позову про встановлення факту спільного проживання та поділ майна в жодному разі не є підставою для забезпечення позову без належного обґрунтування його необхідності, що не містить заява представника позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а містить лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

В порушення п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову не містить ціни позову, про забезпечення якого просить заявник.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання щодо повернення заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (рішення Європейського суду з прав людини Golder проти Сполученого Королівства , Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За приписами ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим законом і підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151, 153, 248, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ф.М. Ханієва