Ухвала

від 01.07.2021 по справі 641/8626/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/8626/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1196/21 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : продовження строку тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

захисника підозрюваного - ОСОБА_7

підозрюваного - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14 червня 2021 року якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м.Харкова, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020220540002077 від 01.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.06.2021 року слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилалась на те, що дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, а саме умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисного вбивства).

Зазначала, що існують підстави вважати, що ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177КПК України продовжують існувати та в разі застосування до ОСОБА_8 , більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання, домашній арешт сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків, понятих експертів з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки до органу досудового розслідування та в судові засідання по справі за надуманими приводами, в тому числі і тимчасової непрацездатності. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необгрунтованого затягування строків судового розгляду.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного судум.Харковавід 14червня 2021 року задоволено клопотання слідчого.

Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України строком до 60 діб у межах строку досудового розслідування до 1 серпня 2021 року.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що підозра, яка пред`явлена ОСОБА_8 необґрунтована, а також в матеріалах кримінального провадження міститься сукупність належних доказів, які спростовують вину ОСОБА_8 .

Посилається нате,що наявність ризиківпередбачених ст.177КПК Українипрокурором усудовому засіданніне булодоведено.Крім того, ОСОБА_8 є приватним підприємцем з ремонту оргтехніки, виховує 3-річного сина ОСОБА_10 . Має на утриманні літніх батьків, для яких є єдиним годувальником, мати підозрюваного є гіпертоніком. У зв`язку з чим, міцність соціальних та родинних зв`язків підозрюваного унеможливлює ризик втечі та переховування від органів слідства.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На виконання вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 3 статті 199 КПК України закріплює, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а й права підозрюваного.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Згідно вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Норма ч.4 ст.194 КПК України містить вказівку про те, що слідчий суддя, суд при розгляді клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходумає правозастосувати більшм`якийзапобіжний захід,якщо прокурорне доведенедостатність застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівдля запобіганняризикам,передбачених ст.177КПК України. Тобто зі змісту цієї норми вбачається право слідчого судді, в межах дискреційних повноважень (на власний розсуд) вирішувати, який запобіжний захід може забезпечити запобігання ризикам.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме, право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м`якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, відомостей про особу підозрюваного, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.

Задовольняючи клопотання слідчого та продовжуючи строк застосування найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя суду першої інстанції вважав встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи сукупністьобставин,а саме:обставин вчиненнякримінального правопорушення,яке інкримінуєтьсяпідозрюваному,відомостей проособу підозрюваного,характеру татяжкості злочину,у вчиненніякого,згідно підозри,підозрюється ОСОБА_8 ,сукупність обставин,на підставіяких встановленопродовження існуванняризиків,передбачених п.п.1,2,3,5ч.1ст.177КПК України,та тещо нацей часпо цьомукримінальному провадженнюнеобхідно провестиряд слідчихдій направленихна встановленнята зібраннядоказів,слідчий суддявважав,що існуютьпідстави дляпродовження строку тримання під вартою підозрюваного.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким рішенням слідчого судді, оскільки мотивувальна частина ухвали не містить окрім формально визначених ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, ще й інших відомостей та висновків слідчого судді щодо оцінки цих відомостей з приводу неможливості застосування менш суворих запобіжних заходів ніж тримання під вартою. Також, не вбачається таких відомостей зі змісту клопотання слідчого.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Слідчого відділення ВП №2 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області за процесуальним керівництвом Слобідської окружної прокуратури м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12020220540002077 від 01 листопада 2020 року, за підозрою ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві).

02.11.2020 року ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.11.2020 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 30.12.2020.

Ухвалою слідчого судді від 29.04.2021 продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220540002077 від 01.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до 9 (дев`яти) місяців, тобто до 01 серпня 2021 року включно.

Відповідно до вимог ч.1 п. п.4, 5 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «ІльгарМаммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 рок

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Зокрема, наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме відомостями, що містяться у: протоколі затримання ОСОБА_8 в порядкуст.208КПК від01.11.2020;протоколах допитівсвідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з приводуобстави кримінальногоправопорушення;протоколами оглядумісця подіївід 01.11.2020;протоколі проведенняслідчих експериментівза участюсвідка ОСОБА_14 та підозрюваного ОСОБА_8 ;висновку судовоїмолекулярно-генетичноїекспертизи №9/1959СЕ-20від 15.12.2020;судово-цитологічноїекспертизи №15-12/979Дмвід 15.01.2021;додатковою судово-медичноюекспертизою №09-3395/2020від 09.12.2020на наявністьтілесних ушкодженьна тілі ОСОБА_8 з урахуваннямйого повторногоогляду;протоколі тимчасовогодоступу доречей ідокументів,а самеінформації прозв`язок кінцевихобладнань споживачівтелекомунікаційних послугта інформаціюпро телефонніз» єднанняабонентів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_8 ,;висновками судовихкомп`ютерно-технічнихекспертиз №12/179СЕ-20,№12/180СЕ-20,№12/181СЕ-20від 05.01.2021;висновком додатковоїсудово-медичноїекспертизи №10-14/75/3144-Дм/20. та інших матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, колегія суддів вбачає, що вони об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, а також наявні у матеріалах провадження докази, що формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних дій, згідно підозри.

Таким чином, колегія суддів не ставить під сумнів доводи прокурора щодо обґрунтованості підозри, внаслідок якої проводиться досудове розслідування та повинні застосовуватись заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про не обґрунтованість підозри на цьому етапі досудового розслідування.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника щодо того, що всі докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження спростовують причетність та вину ОСОБА_8 , оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дотримуючись засад, що містяться у ст.2 КПК України, згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що виключних обставин для тримання ОСОБА_8 під вартою немає, оскільки відомостей, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не обґрунтовано належним чином та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину, не можуть слугувати виключною підставою для продовження тримання підозрюваного під вартою, якщо чинне законодавство передбачає й інші запобіжні заходи, які зможуть запобігти наявним ризикам та належним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Отже, з цієї норми вбачається, якщо ризики можливо обмежити внаслідок застосування більш м`якого запобіжного заходу, то застосування найсуворішого запобіжного заходу є неможливим, виходячи з вимог ч.1 ст. 183 КПК України.

Враховуючи пояснення прокурора про те, що по справі під час досудового розслідування проведена певна низка слідчих та процесуальних дій, а саме: неодноразовий допит свідків, призначені судові експертизи, прокурор не довів шляхом доказування в судовому засіданні, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, у повірянні з продовження строку триманням під вартою, стосовно підозрюваного, який раніше не судимий, одружений та має на малолітнього сина, буде достатнім застосування цілодобового домашнього арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, призначення якого обумовлює необхідність контролю за дотриманням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а також унеможливить наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ст. 177 КПК України.

Вказані обставини свідчать на користь апеляційних доводів сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , виходячи з певного обсягу вже проведеного досудового розслідування, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який відповідно до справи ЄСПЛ «Манчіні проти Італії» прирівняно до позбавлення волі, тобто домашній арешт може цілком забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З огляду на те, що чинне законодавство надає можливість покладення додаткових обов`язків при обранні такого запобіжного заходу, як домашній арешт, колегія суддів вважає за необхідне покладення на підозрюваного додаткових обов`язків, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Вказані обов`язки, у своїй сукупності, на думку колегії суддів, здатні унеможливити будь-які дії підозрюваного щодо існуючих ризиків.

Тоюто, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, може вдатися до відповідних дій, але обраний вид запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з низкою додаткових обов`язків, згідно ч.5 ст. 194 КПК України, стануть ефективним запобіжником процесуальних порушень з боку підозрюваного.

Виходячи зі змісту обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, орган досудового розслідування, прокурор, зможе ефективно контролювати процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки, наприклад, обов`язок носити електронний засіб контролю та заборона цілодобово залишати місце проживання, а також обов`язок здати паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, унеможливлять будь-які ризики переховування підозрюваного за межами України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого, слід враховувати встановленуКПКУкраїни процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками унеможливить будь-які ризики впливу на свідків. Крім того, в судовому засіданні прокурором зазначено, що їй не відомо про способи впливу підозрюваного на свідків або експертів.

Вказане свідчитьпро достатніпідстави вважати,що підозрюванийможе здійснитидії,що передбаченіп.п.1,2,3ч.1ст.177КПК Украйни,але запобіганняцим ризикам,шляхом застосуваннязапобіжного заходуу вигляді цілодобовогодомашнього арештуз обов`язком носити електронний засіб контролю, згідно чинного КПК України є можливим та ефективним, оскільки ризик впливу на свідків, переховування від органів досудового розслідування можливо запобігти покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Отже, сам по собі факт наявності підозри у вчинені кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, або переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що безпідставно посилався слідчий та прокурор у клопотанні, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, контроль за дотриманням якого буде покладено саме на правоохоронні органи.

З огляду на викладене, колегія суддів об`єктивно вбачає, що такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт стосовно ОСОБА_8 , здатен дієво забезпечити по цьому кримінальному провадженні досягнення завдань, передбачених ст.2 КПК України, а також унеможливить продовження будь якої незаконної діяльності або імовірності впливу на учасників процесу з боку підозрюваного, що свідчить про те, що суд першої інстанції неповно та однобічно оцінив відомості стосовно особи підозрюваного, не переконавшись у недоведеності прокурором обставин, що впливають на необхідність продовження строку застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Разом з цим, наявність систематичного контролю з боку уповноважених осіб стане надійною запорукою щодо унеможливлення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в тому числі на які посилався слідчий та прокурор та при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом зі слідчим не позбавлені процесуальної можливості, в будь-який момент звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.

Таким чином, колегія суддів вважає, що цілодобовий домашній арешт стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а покладення на нього додаткових обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не доведено, в цьому конкретному випадку з`явилися новіризики,які виправдовуютьподальше продовженнятримання особипід вартою та неефективності застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.2, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14 червня 2021 року скасувати та постановити нову.

Відмовити у задоволені клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м.Харкова, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 .

Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 01 серпня 2021 року включно, за адресою: АДРЕСА_1 , та покласти на ньго обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця знаходження;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

- носити електронний засіб контролю.

Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з-під варти та відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 КПК України доставити до місця мешкання.

Ухвалу про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту направити до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: