Постанова

від 29.06.2021 по справі 440/2308/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 р.Справа № 440/2308/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК"Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 14.04.21 року по справі № 440/2308/21

за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК"Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр"

до Державної податкової служби України треті особи Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України"

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2021 року Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "НАК "Надра України" , у якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України:

- від 27.12.2018, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 27 від 12.12.2018 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 23.01.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 21 від 10.01.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 26.02.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 29 від 12.02.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 25.03.2019, оформленого Квитанцією № 1, про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 13.03.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 10.05.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 74 від 12.04.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 21.05.2019, оформленого Квитанцією № 1, про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 7 від 14.05.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 25.06.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 47 від 11.06.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 15.07.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 50 від 12.07.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 10.09.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 34 від 12.08.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

- від 17.09.2019, оформленого Квитанцією № 1 про відмову у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 18 від 11.09.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 №499;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних:

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 27 від 12.12.2018 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 21 від 10.01.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 29 від 12.02.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 10 від 13.03.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 74 від 12.04.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 7 від 14.05.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 47 від 11.06.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 50 від 12.07.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

- розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 34 від 12.08.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499;

розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 18 від 11.09.2019 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

09 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого останній наполягав на визнанні причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки головною підставою для залишення позовної заяви без руху є посилання суду на нову практику щодо застосування строків оскарження податкових рішень. Позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, зауважив, що питання додержання строку звернення є дискусійним, а відповідно до вказаної позиції Верховного Суду задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021р. позовну заяву Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" до Державної податкової служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "НАК "Надра України" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Дочірнім підприємством ПрАТ "НАК"Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що Верховним Судом було сформульовано правовий висновок (яким було змінено підхід до обчислювання строків звернення до суду), відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. До винесення вказаного правового висновку судами застосовувався строк на звернення 1095 днів. Зазначає, що на офіційному сайті ДПС України (https://tax.gov.ua) та на офіційному сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua) зазначено про створення та існування Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (далі - ЗІР ). Так ДПС України у підкатегорії 101.18 "ЗІР" порушується питання щодо строку оскарження в судовому порядку рішення ДПС про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. При розгляді даної апеляційної скарги просить врахувати вказану вище офіційну позицію ДПС України та зауважуємо, що вказане роз`яснення податкового органу значиться як чинне (не скасовано на день подання даної апеляційної скарги). Слід зауважити що, з урахуванням останньої практики Верховного Суду, а саме Постанова ВС №500/2486/19 від 26.11.2020 року, в якій дискусійним стало питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення. Вказує, що судом першої інстанції при винесенні ухвали від 14.04.2021 не враховано вказані обставини, не прийнято до уваги, що підставою поважності пропуску позивачем слугує зміна сталої судової практики в бік її погіршення і акцентувалось, що саме до позивача застосовувались строки у 1095 днів. Виходячи з вищевикладеного, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви від 14.04.2021 року винесену Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/2308/21 за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр до Державної податкової служби України третя особа, що не заявляє самостійних вимог Приватне акціонерне товариство НАК Надра України та адміністративну справу № 440/2308/21 направити до суду першої інстанції.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, то наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви позивачеві.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, а відтак, саме в межах цього питання і здійснюється касаційний перегляд судових рішень у цій справі.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Так, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а відтак, і на визначення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Таким чином, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків. При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Суд звертає увагу на те, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про поновлення строку на апеляційне, в обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, позивач, в тому числі, посилався на правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що не приймає доводи позивача, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними. Адже, суд касаційної інстанції у вказаній справі висловив позицію щодо строків звернення до суду у спорах щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки висновки Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2020 у справі №500/2486/19 стосуються правильного застосування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з іншими нормами права при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу .

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулювати наступний правовий висновок.

Зазначив, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Разом з тим, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі справа №500/2486/19.

Отже, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Одночасно Верховний Суд у згаданій постанові визнав, що зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною.

У зв`язку з цим, Верховний Судом наголошено, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

І саме цей правовий висновок повинен враховуватись в даних правовідносинах щодо поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою по даній справі.

Колегія суддів зазначає, що судова практика щодо застосування строків звернення до суду в спорах про оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є неоднозначною, зокрема, у деяких справах суди розглядали позов по суті, незважаючи на те, що позов подано за межами шестимісячного строку звернення до суду (№823/1685/16, №0940/2167/18), в інших - суди визнали, що строк звернення до суду складає 1095 днів (№640/46/19, №813/4921/17) тощо.

В подальшому Верховний Суд висловив правову позицію, за якою строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте суд першої інстанції приймаючи рішення про повернення позовної заяви, дійшов передчасного висновку щодо пропуску строку звернення до суду, зокрема не врахували висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 26.11.2020 (справа №500/2486/19), що застосування коротших строків звернення до суду може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних, до зміни такої судової практики.

Суд першої інстанції не досліджував те, чи відбулась зміна сталої судової практики в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, та чи є цей факт поважною причиною при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.

При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції, також, керується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.02.2021р. у справі №420/1927/20.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув на вказані обставини уваги, не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Посилання на роз`яснення податкового органу, розміщені на офіційному веб-сайті (роз`яснення ДФС України, підкатегорія 101.18 системи ЗІР ) також є неприйнятними, з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, а також те, що наведене роз`яснення не є індивідуальною податковою консультацією, наданою позивачу з конкретного питання. Податковий орган не наділений правом надавати роз`яснення норм адміністративного судочинства щодо строків звернення до суду з позовними заявами.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК"Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр", скасування ухвали суду першої інстанції від та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч.3 ст.312 КАС України.

Підстави для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції, у відповідності до ст.139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 по справі № 440/2308/21 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 05.07.2021 року