Постанова

від 05.07.2021 по справі 560/8837/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8837/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

05 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просила:

1.1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01 грудня 2020 року № 22-13873-СГ про відмову у наданні у власність земельної ділянки, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,152 га, кадастровий номер 6820984400:03:010:0056, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

1.2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 3,152 га, кадастровий номер 6820984400:03:010:0056, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, та передати у власність ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 3,152 га, кадастровий номер 6820984400:03:010:0056.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

4. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказом від 01.12.2020 №22-13873-СГ Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Позивачем у встановленому законом порядку отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, за його замовленням виготовлено проект землеустрою, який погоджений відповідно до вимог визначених статтею 186-1 ЗК України, та подано всі необхідні документи до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області разом із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.08.2016 №22-21032-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі середньої земельної частки (паю) на території Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, із земель, що знаходяться в постійному користуванні згідно державного акту на користування землею в засновника фермерського господарства "Мрія" ОСОБА_2 для подальшої передачі у власність.

6. Позивач звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою від 07.05.2020 про виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

7. ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

8. Вказаний проект землеустрою було погоджено експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, що підтверджується висновком від 12.06.2020 №8080/82-20.

9. 18.06.2020 посадовою особою відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 6820984400:03:010:0056), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

10. 05.10.2020 ОСОБА_2 та ФГ "Мрія" за підписом його голови ОСОБА_2 складено нотаріально засвідчені заяви (адресати - компетентним органам за місцем вимоги), згідно яких надано згоду члену ФГ Мрія ОСОБА_1 на вилучення із земельної ділянки площею 17,39 га земельної ділянки площею 3,152 га, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

11. 05.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 3,152 га та передати у власність для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

12. Наказом від 01.12.2020 №22-13873-СГ Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на те, що запитувана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні в засновника ФГ «Мрія» ОСОБА_2 згідно державного акту на право користування землею Б №042494, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №8, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та не відноситься до земель фермерського господарства, а отже відповідно до ст. 32 ЗК України не може бути передана у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Апелянт вважає, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі земельної частки (паю), що відповідає розміру земельної частки (паю) (площею 3,152 га, кадастровий номер 6820984400:03:010:0056) використовується саме Фермерським господарством Мрія , членом якого є позивачка, а отже вона має право на отримання її у власність при поділі між членами фермерського господарства.

14. Відповідач зазначає, що оскільки право користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не припинено, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не має повноважень передавати таку земельну ділянку у власність громадян.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

17. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

18. Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

19. Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

20. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

21. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

22. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

23. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

24. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

25. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

26. Частиною четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

27. Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

28. Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

29. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

30. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

31. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

32. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

33. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

34. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

35. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не було припинено в порядку, визначеному законом, то у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

36. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

37. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

38. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

39. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

40. З матеріалів справи встановлено, що 05.10.2020 ОСОБА_2 та ФГ "Мрія" за підписом його голови ОСОБА_2 складено нотаріально засвідчені заяви (адресати - компетентним органам за місцем вимоги), згідно яких надано згоду члену ФГ Мрія ОСОБА_1 на вилучення із земельної ділянки площею 17,39 га земельної ділянки площею 3,152 га, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

41. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

42. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство").

43. Згідно зі ст.ст. 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

44. Положеннями ст.. 12 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

45. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

46. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

47. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

48. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

49. При цьому ст.ст. 31, 32 ЗК України встановлені аналогічні норми.

50. Зміст наведених норм права свідчить про те, що члени фермерського господарства наділені правом на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) в загальному порядку, передбаченому ЗК України. Натомість, члени фермерського господарства, які володіють земельними ділянкам на праві користування, мають право на одержання безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної ділянки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

51. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону №973-IV передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування.

52. Виділення членам фермерського господарства земельної ділянки у власність із земель, що перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства чинним законодавством не передбачено.

53. Як встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка входить до земельного масиву, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б № 042494.

54. Колегією суддів встановлено, що відповідач, розглянувши клопотання апелянта про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,152 га у власність, кадастровий номер 6820984400:03:010:0056, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, відмовило у його задоволенні з огляду на те, що згідно з поданими документами земельна ділянка площею 17,39 га перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 згідно державного акту на право користування землею Б №042494, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №8, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та не відноситься до земель фермерського господарства, а отже відповідно до ст. 32 ЗК України не може бути передана у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства.

55. Порядок добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою визначений у статті 142 ЗК України, згідно із частинами третьою та четвертою якої, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

56. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

57. Суд звертає увагу на те, що нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 та ФГ "Мрія", згідно яких надано згоду члену ФГ Мрія ОСОБА_1 на вилучення із земельної ділянки площею 17,39 га земельної ділянки площею 3,152 га, яка розташована за межами населених пунктів Новогреблівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, не є відмовою від права постійного користування земельною ділянкою в розумінні положень статті 142 ЗК України.

58. За таких обставин, на думку колегії суддів, затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

59. У справі, яка розглядається судом не встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 було припинено в порядку, визначеному законом.

60. Отже, у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки. Відтак, рішення суду першої інстанції, якими визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою у цій справі не гуртуються на правильному розумінні закону.

61. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.18р. у справі №816/1331/17, від 15.04.20р. у справі №817/72/18, від 20.05.2020р. року у справі №817/69/18.

62. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

63. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

64. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

65. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

67. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.