Постанова

від 01.07.2021 по справі 375/171/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 375/171/20 Головуючий І інстанція- Зінкін В.І.

Проваження № 22-ц/824/5664/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 липня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор на рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до судуіз вказаним позовом, який мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 . Після її смерті, відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 07 липня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області, вона успадкувала належну бабусі земельну ділянку площею 3,9849 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223784000:08:003:0002, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Вказувала, що на момент спадкування вказана земельна ділянка перебувала в оренді відповідача строком до 31 грудня 2025 року відповідно до договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2012 року та додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2015 року, укладених між ОСОБА_2 та відповідачем. Згідно п.п.5.1, 5.3, 7.1 договору оренди та п.5.2 додаткової угоди річна орендна плата за використання земельної ділянки складає 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації, але не може бути меншою ніж 12000 грн., протягом усього строку оренди орендар зобов`язується регулярно виплачувати орендодавцю орендну плату, яка сплачується орендарем щорічно до 31 грудня поточного року, що слідує за розрахунковим роком, шляхом виплати орендодавцю у грошовій формі, а саме: готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами, а за відсутності грошових коштів - в натуральній формі, або іншим, узгодженим між сторонами способом і за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та цього договору.

З огляду на неотримання у 2017-2018 роках орендної плати вона як спадкоємець та

- 2 -

новий власник земельної ділянки зверталася із письмовими заявами 20 червня та 05 вересня 2019 року до відповідача ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор з проханням перерахувати кошти на її розрахунковий рахунок відкритий в АТ КБ Приватбанк у розмірі 36000 грн., однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, борг не сплатив. Вважає, що несплата боргу відповідачем є істотним порушенням умов договору, що у свою чергу згідно ч.ч.1 та 2 ст.651 ЦК України, ст.32 Закону України Про оренду землі , п. д ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для розірвання договору оренди. Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17. У зв`язку з наведеним просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 07 вересня 2012 року між ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор , за яким передано в оренду земельну ділянку площею 3,9849 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223784000:08:003:0002, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, та стягнути з відповідача на її користь борг по орендній платі за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 36000 грн. та судові витрати.

РішеннямТаращанського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 07 вересня 2012 року між ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор , стягнуто з ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор на користь ОСОБА_1 борг по орендній платі за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі 33572,79 грн. та судовий збір у розмірі 1625,85 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди земельної ділянки і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Скарга мотивована помилковістю та невідповідністю фактичним обставинам справи висновків суду про наявність підстав для розірвання договору оренди. Зокрема судом не враховано, що за умовами договору орендна плата сплачується щорічно до 31 грудня поточного року, що слідує за розрахунковим роком. Однак п.5.4 договору передбачено можливість орендаря корегувати строки виплати орендної плати залежно від результатів сільськогосподарського року. Після набуття позивачкою права власності на земельну ділянку у 2017 році, остання лише 20 червня 2019 року та повторно 05 вересня 2019 року звернулася до відповідача із заявою про виплату орендної плати за 2017-2019 роки, яка була виплачена в повному обсязі 15 лютого 2021 року у сумі 30060,60 грн. (з урахуванням сплати податків). Також, позивачці 30 грудня 2020 року виплачена орендна плата за 2020 рік, кошти отримані. Наведене свідчить про відсутність систематичного порушення умов договору оренди і відсутність підстав для його розірвання.

Рішення суду в частині стягнення боргу по орендній платі сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її позов, а доводи апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Відповідач ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор належно повідомлений про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на електронну адресу його представника адвоката Квітіна Р.В. судовою повісткою і повідомленням про її доставлення, представник до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. При

- 3 -

цьому має місце повторна неявка представника відповідача (попередній розгляд відкладено за його клоптанням).

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2012 року між ОСОБА_2 і ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор був укладений договір оренди земельної ділянки, з додатковою угодою до договору № 1 від 30 листопада 2015 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала Агрофірмі у строкове платне володіння та користування на умовах оренди належну їй земельну ділянку площею 3,9849 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223784000:08:003:0002, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Договір оренди в установленому законом порядку зареєстрований у Рокитнянському районному відділі управління Держкомзему у Київській області 26 грудня 2012 року.

Згідно п.2.2 договору оренди з урахуванням додаткової угоди до договору від 30 листопада 2015 року земельна ділянка передана в оренду строком до 31 грудня 2025 року.

Згідно п.5.2 договору оренди з урахуванням додаткової угоди до договору від 30 листопада 2015 року річна орендна плата складає 4 % від нормативної грошовї оцінки земельної ділянки, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації, але не може бути меншою ніж 12000 грн. земельна ділняка передана в оренду строком до 31 грудня 2025 року.

Згідно п.5.3 цього договору орендна плата сплачується орендарем щорічно до 31 грудня поточного року, що слідує за розрахунковим роком.

Згідно п.5.4 цього договору строки виплати орендної плати можуть корегуватися орендарем залежно від результатів сільськогосподарського року.

Також судом встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті позивачка успадкувала земельну ділянку площею 3,9849 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223784000:08:003:0002, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07 липня 2017 року.

- 4 -

20 червня 2019 року позивачка звернулася до ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор з проханням виплатити орендну плату за 2017-2018 роки, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок відкритий в АТ КБ Приватбанк . До заяви додала свідоцтво про право на спадщину, яке підтверджує її права на спадкування.

Повторно позивачка звернулася до відповідача з такою ж заявою про виплату орендної плати 05 вересня 2019 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди землі від 07 вересня 2012 року, зокрема не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної виплати позивачці, як орендодавцю належної їй орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки.

При цьому суд виходив з того, що право на одержання орендної плати у позивачки виникло з моменту отримання свідоцтва про право на спадину 07 липня 2017 року, а несплата орендної плати частково за 2017 рік та за 2018-2019 роки становить систематичність, що є підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі .

Проте, колегія суддів не може погодитисяз такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ст.32 даного Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано

- 5 -

за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Прийшовши до висновку про систематичність несплати відповідачем орендної плати позивачці, суд допустив неналежну оцінку доказів по справі.

Судом встановлено, що орендодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту смерті орендодавця у відповідача як орендаря ділянки припинився обов`язок сплачувати орендну плату до завершення процесу спадкування і надання спадкоємцем (спадкоємцями) відповідних документів, які підтвердять їх право на отримання орендної плати.

Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку успадкувала позивачка, яка 07 липня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Водночас позивача звернулася із заявою до відповідача про виплату орендної плати, до якої додала копію свідоцтва, лише 20 червня 2019 року.

Отже, за період з моменту смерті ОСОБА_2 і до отримання у червні 2019 року заяви позивачки про виплату орендної плати з доказами, що вона є спадкоємцем померлої, обов`язок по виплаті орендної плати у відповідача був відсутній з огляду на відсутність документів про спадкоємців.

Суд першої інстанції не дав наллежної оцінки вказаним обставинам.

При цьому посилання суду в рішенні на те, що відповідач в усній формі повідомлявся позивачкою та її чоловіком про те, що вона успадкувала ділянку як на підставу виплати орендної плати помилкові, оскільки виплата орендної плати є юридично значимою подією, пов`язаною з виконанням умов договору оренди, а відтак для її отримання спадкоємець повинен надати орендарю відповідні документи, які підтверджуєть його юридичні права на ділянку як спадкоємця. Усні розмови про спадкоємтво не відностяься до таких фактів і відповідно не є юридичною підставою для проведення виплат.

Окрім того, вирішуючи спір, суд не звернув уваги, що за умовами договору оренди, який після смерті ОСОБА_2 продовжив свою дію, виплата оредної плати проводиться щорічно до 31 грудня року, що слідує за розрахунковим роком.

Отже, після звернення позивачки у червні 2019 року і надання нею документів про спадкоємництво, у відповідача виник обов`язок по-перше, сплатити позивачці орендну плату за 2019 рік, у наступному році однак не пізніше 31 грудня 2020 року, і по-друге сплатити позивачці борг по орендній платі за 2017-2018 роки, строк та порядок сплати якого (одноразово або частинами) взагалі не обумовлений договором оренди, який не врегульовує питання смерті орендаря і строки виплати боргу його спадкоємцям.

Встановлено, що борг по орендній платі був виплачений відповідачем позивачці в повному обсязі 15 лютого 2021 року у сумі 30060,60 грн. (з урахуванням сплати податків), що стверджується платіжним дорученям (т.1 а.с.201). Також, позивачці 30 грудня 2020 року виплачена орендна плата за 2020 рік, що стверджується списком згрупованих поштових переказів (т.1 а.с.203).

Викладене свідчить про помилковість висновків суду щодо доведеності невиконання відповідачем умов договору оренди землі в частині невиплати орендної плати, зокрема факту

- 6 -

систематичної несплати орендної плати позивачця як спадкоємиці орендодавця.

Суд наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення спору в частині вимог про розірвання договору оренди.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо розірвання договору не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди не підлягає до задоволення з підстав його недоведеності.

При цьому апеляційний суд виходить із недоведеності факту систематичної несплати орендної плати відповідачем у відношенні позивачки як спадкоємиці орендодавця і як наслідок відсутність підстав для розірвання договору оренди.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор задоволити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року в частині розірвання договору оренди скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: