Постанова

від 05.07.2021 по справі 163/2878/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/2878/17 Провадження №33/802/528/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч. 1 ст. 483 МК України Доповідач: Борсук П. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю секретаря судового засідання Грицишин О.В., вивчивши та перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Лисенка Я.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1284335 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі триста тридцять п`ять) гривень з конфіскацією товару: вироби будівельні, ламіноване покриття, плінтуса, профілі з ДВП, рекламна продукція , вартістю 1284335 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі триста тридцять п`ять) гривень, вилучених згідно протоколу про ПМП Волинської митниці ДФС №2236/20500/17

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2018 року вищевказану постанову судді від 18 грудня 2017 року в частині стягнення у вигляді штрафу змінено в частині накладеного стягнення у виді штрафу, стягнуто з ОСОБА_1 779256,40 (сімсот сімдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 40 коп . В решті постанову залишено без змін.

27 липня 2020 року захисник Лисенко Я.О. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Любомльського районного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року.

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 18 грудня 2017 року, відмовлено.

Не погоджуючись із такою постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи її незаконною просить скасувати, та за наслідками розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами скасувати постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року у справі №163/2878/17, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Перевіривши подану апеляційну скаргу на відповідність її вимогам МК України та КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 5 ст.529 МК України передбачено, що постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КУпАП та іншими законами України.

Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.

У зв`язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження. Разом із цим, главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Так, відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року №2-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, положення ч.2 ст.294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч.1 ст.284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.

Таким чином, КУпАП не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає порядок оскарження судових рішень, який в даному випадку був дотриманий та реалізований ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року, яка постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 липня 2018 року змінена в частині накладеного основного стягнення у виді штрафу, в іншій частині залишена без змін..

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що національними судами України виконано положення ст.13 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, адвокат Лисенко Я.О. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Любомльського районного суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді цього ж суду від 18 грудня 2017 року в задоволенні якої постановою судді від 18 листопада 2020 року було відмовлено з посиланням на те, що положення МК України та КУпАП не передбачено порядку перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень ухвалених в справах про адміністративні правопорушення.

Враховуючи дану обставину, а також положення ст.ст.284, 294 КУпАП, рішення КСУ від 31.03.2015 року №2-рп/2015, апеляційний суд вважає, що постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 18.11.2020 року, не може бути предметом апеляційного оскарження, оскільки виходячи із практики ЄСПЛ апеляційний суд не може діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку - здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ у справі Устименко проти України від 29.10.2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні в справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, прийняття апеляційної скарги до розгляду по суті на судове рішення, оскарження якого не передбачено положеннями законодавства не відповідатиме нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ.

Таким чином, апеляційну скаргу захисника Лисенка Я.О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року, необхідно повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 287, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Лисенка Ярослава Олександровича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 18 листопада 2020 року повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду П.П. Борсук