Рішення

від 06.07.2021 по справі 394/956/20

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

2 6100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

06.07.2021 394/956/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

за участю секретаря: Довгої С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Лан до ОСОБА_1 про тлумачення пунктів договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача та просить суд розтлумачити абзац 1 пункту 40 договору оренди землі, укладеного 20 липня 2006 року між ОСОБА_2 та позивачем, який зареєстрований у Новоархангельському відділі ЦРФЦ ДЗК віл 09.02.2007 року за № 34, а саме: чи вимагається погодження обох сторін для прийняття ними рішень, як щодо внесення змін до договору так і щодо розірвання договору та чи пункти 38, 39 договору дають право розірвати договір по односторонній вимозі спадкоємця за наявності спору сторін, щодо застосування одного з варіантів п. 40 договору?

Відповідач, який є спадкоємцем орендодавця, 22 травня 2020 року звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди землі, керуючись тим, що пунктом 40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Проте представник позивача вважає, що зміст абзацу 1 пункту 40 Договору оренди не відповідає (суперечить) вимогам чинного законодавства України та іншим положенням Договору оренди та що його необхідно розтлумачити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази в сукупності з іншими матеріалами справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 20 липня 2006 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Лан було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,97 га, кадастровий номер 3523655100:02:001:0525, яка знаходиться на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області та який зареєстрований у Новоархангельському відділі ЦРФЦ ДЗК від 09.02.2007 за № 34, строк дії договору - 25 років (далі - Договір оренди).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його земельну ділянку успадкувала його донька ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:02:001:0525 перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.05.2020 року за № 71.

Відповідно до абзацу 1 пункту 40 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно достатті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно з частиною 3 цієї норми при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, відсутня можливість визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4статті 213 ЦК України).

Таким чином, у частинах 3, 4статті 213 цього Кодексу визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

У розумінні наведених положень закону тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

За змістом цієї статті тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов`язком за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суд насамперед повинен брати до уваги однакове для всього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Суд приходить до висновку, що норми, встановленні статтею 213 ЦК України, в даному випадку дозволяють визначити зміст пунктів 38, 39, 40 Договору оренди землі без їх тлумачення, оскільки вони викладені чітко і зрозуміло.

Виникнення суперечностей між сторонами щодо порядку здійснення їх розірвання в односторонньому порядку не може бути підставою для тлумачення судом умов правочину, а відповідні спори, у разі їх виникнення, підлягають вирішенню в окремих судових провадженнях з встановленням фактичних обставин справи.

Абзац 1 пункту 40 зазначеного договору оренди чітко викладено, а саме зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Суд також враховує, що відповідно змісту ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, можливість зазначення в змісті договору оренди щодо одностороннього розірвання договору оренди, передбачена вищезазначеною нормою.

При цьому суд вважає, що, заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору, позивач фактично порушив питання щодо встановлення судом змісту законодавства, яким регулюються правовідносини щодо розірвання спірного договору та факту відповідності договору вимогам чинного законодавства, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину.

Викладене дає підстави для висновку, що підстави для тлумачення умов договору оренди землі відсутні, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Лан до ОСОБА_1 про тлумачення пунктів договору оренди земельної ділянки- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство Лан , місцезнаходження вулиця Слави, 140, смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 03757040.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: