Рішення

від 22.04.2021 по справі 752/12374/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12374/20

Провадження № 2/752/2593/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва , Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

в червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва створене рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 08.11.2007 року № 10/09 та здійснювало утримання будинків та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 до 01.05.2015 року.

Позивач КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва та з 01.05.2015 року здійснює утримання будинків та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .

На даний час будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні у КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , в ній проживає та користується послугами, котрі надавались та надаються КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва та КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву .

Проте, обов`язків по оплаті отриманих послуг не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва за період з 01.10.2010 року по 01.06.2015 року, яка складає суму в розмірі 15 516,14 грн., котру просили стягнути з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, що становить 3 165,80 грн., та інфляційних втрат, що становлять 16 827,13 грн., що загалом складає 35 509,07 грн.

Крім цього, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед правонаступником КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву за період з 01.06.2015 року по 01.12.2019 року, яка складає суму в розмірі 18 579,77 грн., яку просили стягнути на їх користь з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, що становить 600,84 грн., та інфляційних втрат, що становлять 2 379,37 грн., що загалом складає 21 559,98 грн.

Тому, просили стягнути з відповідача суми виниклих заборгованостей, а також судові витрати у справі.

Ухвалою від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 03.12.2020 року (а.с31-32).

Ухвалою від 03.12.2020 року розгляд справи відкладено на 22.04.2021 року (а.с. 54).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

17.11.2020 року до суду надійшов відзив, в якому ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачами строків позовної давності та просив застосувати наслідки її пропуску (а.с. 36-37).

02.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву , в якій останнє просило позов задовольнити, виходячи з обставин, викладених в позові, та вказало про те, що строк позовної давності не пропущений з огляду на його переривання (а.с. 39-40).

02.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва, в якій останнє просило позов задовольнити, виходячи з обставин, викладених в позові, та вказало про те, що строк позовної давності не пропущений з огляду на його переривання (а.с. 44-47).

11.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 08.11.2007 року № 10/09 створене КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва. З цього часу здійснював утримання будинків та прибудинкової території будинків в тому числі і на АДРЕСА_1 , до 01.05.2015 року.

Позивач КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву , створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва , та з 01.05.2015 року здійснює утримання будинків та прибудинкової території, в тому числі і будинку на АДРЕСА_1 .

На даний час будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні у Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва .

Вказане не заперечено, в матеріалах справи докази на підтвердження зворотного відсутні.

Згідно довідки КК Центр комунального сервісу № 02/01/05-790 від 22.08.2019 року наймачем особового рахунку квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , в квартирі значиться 2 особи, житлова площа квартири - 48,20 м 2 , загальна площа - 76,59 м 2 , квартира приватизована (а.с. 16).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що останнім також визнається у поданому відзиві.

Під час виконання функцій балансоутримувача та надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач керується законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, Законом України Про житлово-комунальні послуги , постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 927/11207, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2004 року за № 1046/9645, а також розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.03.2011 року № 307 Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві .

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ст. ст. 7, 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно ст. ст. 20, 21 цього Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово- комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі, як обслуговуючі організації, надали мешканцям квартири АДРЕСА_2 житлово-комунальні послуги.

Доказів протилежного в розпорядження суду не надано.

Відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачем всіх комунальних послуг, котрі надавались та надаються КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва та КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву , але не оплачує їх.

Жодних повідомлень про не проживання у квартирі ОСОБА_1 та не отримання комунальних послуг від відповідача на адресу позивача не надходило, та доказів зворотному з боку відповідача суду в ході розгляду справи надано не було.

Згідно із п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2015 року в газеті Хрещатик № 99 (4695) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Повідомленням визначено, договір підготовлений Комунальними підприємствами Керуючими компаніями з обслуговування житлового фонду, є договором приєднання відповідно до норм ст. 634 ЦК України, і вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору (а.с. 11-12).

Відомості про надання заперечень щодо умов вказаного договору з боку відповідача не надано.

Отже, суд надходить до висновку, що останнім було акцептовано умови публічний договір (оферту) про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Згідно п. 2.1. договору предметом цього договору забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Позивачі у справі стверджують, що відповідач як споживач послуг, не виконує своїх зобов`язань щодо їх оплати.

Доказів на підтвердження не надання позивачем послуг або ж протиправності дій, в зв`язку з наданням послуг та, відповідно, нарахування плати за них, матеріали справи не містять.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед КП ЖЕО-107 Голосіївського району м. Києва за період з 01.10.2010 року по 01.06.2015 року, яка складає суму в розмірі 15 516,14 грн., котру просили стягнути з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, що становить 3 165,80 грн., та інфляційних втрат, що становлять 16 827,13 грн., що загалом складає 35 509,07 грн.

Крім цього, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед правонаступником КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву за період з 01.06.2015 року по 01.12.2019 року, яка складає суму в розмірі 18 579,77 грн., яку просили стягнути на їх користь з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, що становить 600,84 грн., та інфляційних втрат, що становлять 2 379,37 грн., що загалом складає 21 559,98 грн.

На підтвердження своїх доводів позивачі надали суду розрахунок заборгованості (а.с. 17-24).

Разом з тим, відповідач, не заперечуючи факту існування заборгованості з отриманих послуг та її розміру, подав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення).

Таким чином, за змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав.

Європейський суд прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі Стаббінг та інші проти Сполученого Королівства та у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, згідно з ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи зазначене вище, суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат, і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу встановити, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (правова позиція сформована на підставі постанови Верховного Суду України, номер 6-43цс17 від 22.03.2017 року).

Тобто, часткова оплата комунальних послуг не є підставою для переривання строку позовної давності.

Однак, знову-таки, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається разом з учиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з його наявністю. Коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов`язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.

В цьому випадку суду потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності.

Дослідивши розрахунок заборгованості, наданий КП Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району , судом встановлено, що за період з жовтня 2010 року по квітень 2015 року відповідачем було здійснено загалом 18 оплат за отримані послуги: у жовтні 2010 року - 427,62 грн.; у листопаді 2010 року - 394,00 грн.: у грудні 2010 року - 399,00 грн.; у січні 2011 року - 398,00 грн.; у лютому 2011 року - 398,00 грн.; у березні 2011 року - 498,00 грн.; у квітні 2011 року - 534,85 грн.; у травні 2011 року - 498,00 грн.; у червні 201 року - 499,00 грн.; у липні 2011 року - 500,00 грн.; у серпні 2011 року - 499,37 грн.; у вересні 2011 року - 500,04 грн.; у жовтні 2011 року - 500,00 грн.; у грудні 2011 року - 1 035,31 грн., у січні 2012 року - 500,05 грн.; у березні 2013 року - 540,97 грн.; у жовтні 2014 року - 297,96 грн.; у квітні 2015 року - 2 900,00 грн.

Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що відповідачем після припинення надання послуг КП Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району ще у липні 2016 року сплачено 0,53 грн.; у червні 2016 року - 34,67 грн.; у жовтні 2016 року - 34,16 грн.; у травні 2018 року - 137,22 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Дослідивши розрахунок заборгованості за період з 01.10.2010 рок по 01.01.2020 року суд встановив, що вказаний період відповідачем здійснювалась часткова сплата відповідачем боргу. Загалом, останнім при нарахованих 7 685,52 грн. було сплачено 7 581,24 грн. Більше того, у грудні 2011 року відповідачем було 1 035,31 грн. при нарахованих 500,04 грн. та не сплачених за попередній місяць 540,83 грн.

Також, у квітні 2015 року відповідачем було сплачено 2 900,00 грн. при нарахованих 396,68 грн. Крім того, як вже зазначалось, з наданого розрахунку вбачається, що відповідачем після припинення надання послуг КП Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району ще у липні 2016 року сплачено 0,53 грн.; у червні 2016 року - 34,67 грн.; у жовтні 2016 року - 34,16 грн.; у травні 2018 року - 137,22 грн.

Тому, суд надходить до висновку про те, що усвідомлена оплата відповідачем за попередній період, навіть часткова, є підставою для переривання строку позовної давності.

Отже, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності з даного приводу немає.

Тому, суд вважає, що позов КП Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району у розмірі 15 516,14 грн. підлягає задоволенню, так як фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши наданий розрахунок боргу, приймаючи до уваги те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, тому суд вважає за можливе покласти останній в основу рішення суду та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь КП Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району у розмірі 15 516,14 грн. з урахуванням 3% річних за весь час прострочення, що становить 3 165,80 грн., та інфляційних втрат, що становлять 16 827,13 грн., що загалом складає 35 509,07 грн.

Докази в розумінні положень ст. 76 ЦПК України на спростування наданого позивачем розрахунку в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

В частині вимог КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва , то в даному випадку суд вбачає підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності з огляду на те, що з наданого розрахунку вбачається, що борг у відповідача виник з 01.06.2015 року, з якого і почався облік строку захисту цивільних прав і протягом часу якого особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

В той же час, вбачається, що у жовтні 2016 року відповідачем було сплачено 265,84 грн. при нарахованих 124,82 грн., та у листопаді 2016 року - 846,66 грн. при нарахованих 127,18 грн., що свідчить про визнання боргу відповідачем, і, як наслідок, є підставою для переривання строку позовної давності. Отже, з огляду на наявне, вбачається, що з 01.12.2016 року перебіг позовної давності почався заново.

Як вже зазначалося вище, позивач КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 18 579,77 грн. яка утворилася у нього за період з 01.06.2015 року по 01.12.2019 року.

Водночас, з позовними вимогами про стягнення вищенаведеної суми боргу позивач звернуся до суду лише 30.06.2020 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, в межах загального строку позовної давності з відповідача на користь позивача КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва підлягає стягненню заборгованість за період з 01.07.2017 року по 01.12.2019 року (у межах заявлених позовних вимог) у розмірі 11 525,70 грн.

Натомість, вимоги позивача КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва про стягнення з відповідача на його користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2015 року до 01.07.2017 року заявлені позивачем після спливу строку позовної давності для їх пред`явлення, про що відповідачем подано відповідну заяву, а отже задоволенню не підлягають.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, з врахуванням боргу, котрий підлягає стягненню на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва з урахуванням встановлених судом обставин, приймаючи до уваги те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати. Проте, останні, як наслідок, не підлягають задоволенню заявленому позивачем розмірі, а підлягають стягненню як похідні вимоги з урахуванням строку давності, про застосування якого заявив відповідач, за період з 01.07.2017 року по 01.12.2019 року (у межах заявлених позовних вимог) у розмірі : інфляційні втрати - 1 197,48 грн., 3% річних - 300,98 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву сплачено 749,11 грн. судового збору, КП Житлово-експлуатаційна організація - 107 Голосіївського району - 1 307,89 грн.

З урахуванням задоволених вимог, суми сплачених позивачами судового збору стягуються пропорційно задоволеним вимогам, а тому з відповідача на користь КП Житлово-експлуатаційна організація - 107 Голосіївського району підлягає стягненню 1 307,89 грн., а на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву - 452,53 грн. (60,40%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256-258, 260, 261, 364, 267, 322, 526, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 156, 179 ЖК УРСР, ст. ст. 1, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 24, 29, 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва , Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району заборгованість за період з 01.10.2010 року по 01.06.2015 року в розмірі 15 516,14 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 14 копійок), 3% річних у розмірі 3 165,80 грн. (три тисячі сто шістдесят п`ять гривень 80 копійок), інфляційні втрати у розмірі 16 827,13 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 13 копійок), а всього - 35 509,07 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ять гривень 07 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва заборгованість за період з 01.07.2017 року по 01.12.2019 року у розмірі 11 525,70 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 70 копійок), 3% річних у розмірі 300,98 грн. (триста гривень 98 копійок), інфляційні втрати у розмірі 1 197,48 грн. (одна тисяча сто дев`яносто сім гривень 48 копійок), а всього - 13 024,16 грн. (тринадцять тисяч двадцять чотири гривні 16 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району судовий збір в розмірі 1 307,89 грн. (одна тисяча триста сім гривень 89 копійок).

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва судовий збір в сумі 452,53 грн. (чотириста п`ятдесят дві гривні 53 копійки).

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі:

- Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району , код ЄДРПОУ 26385486, адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2;

- Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва , код ЄДРПОУ 32375554, адреса: 03039, пр. Голосіївський, буд. 17-Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко