Постанова

від 14.04.2021 по справі 910/14765/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Справа№ 910/14765/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14 .0 4.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 (повний текст складено та підписано 23.12.2020)

у справі № 910/14765/20 (суддя: Бойко Р.В.)

за позовом Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біонікс Лаб

про визнання недійсним п. 3.1 договору №200 від 15.04.2020 та стягнення 34 040,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Державна установа Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біонікс Лаб про визнання недійсним п. 3.1 договору №200 від 15.04.2020 та стягнення 34 040,00 грн.

Позов мотивовано тим, що п. 3.1 договору №200 від 15.04.2020, яким передбачено включення до суми договору (вартості товару) податку на додану вартість, суперечить Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №540 від 30.03.2020 та п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки за вказаним договором позивачем купувались лікарські засоби, які не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання пункту 3.1 вказаного договору недійсним.

Також, визначено, що оскільки ним було сплачено за поставлений відповідачем товар його вартість із включенням до неї суми податку на додану вартість, то відповідач отримав суму податку на додану вартість без достатньої правової підстави (на підставі п. 3.1 договору №200 від 15.04.2020, який є недійсним), а відтак в силу ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України останній повинен повернути Установі кошти у розмірі 34 040,00 грн (сума включеного до вартості товару податку на додану вартість).

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №910/14765/20 у задоволенні позову Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Біонікс Лаб про визнання недійсним п. 3.1 договору №200 від 15.04.2020 та стягнення 34 040,00 грн відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним п. 3.1 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 34 040,00 грн та зобов`язання Товариства повернути Установі грошові кошти у наведеній сумі, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції купівлі-продажу товарів за Договором від оподаткування податком на додану вартість в силу присів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державна установа Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №910/14765/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі №910/14765/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 розгляд справи №910/14765/20 призначено на 17.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 у задоволенні клопотання представника Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України адвоката Воловодівського І.В. про участь у судовому засіданні 17.03.2021 у режимі відеоконференції відмовлено у зв`язку з технічною неможливістю.

Ухвалою від 17.03.2021 розгляд справи відкладено на 14.04.2021.

Представник позивача прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача прийняв участь у судовому засіданні в приміщенні суду.

Представники сторін надали пояснення по суті спору.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не застосовано норми матеріального права, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, не враховано ієрархію нормативно правових актів за юридичною силою при оцінці обставин справи, що вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

За твердженням апелянта, постанова Кабінету Міністрів України не може деталізувати, доповнювати чи змінювати умови надання пільги встановленої Податковий кодексом України, а тому судом не правильно вирішено спір.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні заперечив проти її задоволення.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

Представник позивача за у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) надав пояснення по суті спору, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача за у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Біонікс Лаб (постачальник) та Державною установою Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України (покупець) було укладено договір №200 (надалі - Договір) в рамках виконання якого постачальником було поставлено, а покупцем прийнято визначені в специфікації №1 до Договору лікарські засоби різні ДК 021:2015 33690000-3, а саме: Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR / Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій, у кількості 3 шт.; Genekam RNA Isolation Kit (Virus) / Набір для виділення РНК вірусів Genekam, у кількості 4 шт., що підтверджується видатковими накладними №152 від 15.04.2020, №242 від 23.04.2020.

У відповідності до п. 3.1 Договору загальна сума договору становить 204 240,00 грн, в т.ч. ПДВ - 34 040,00 грн.

В якості розрахунку за придбаний на підставі Договору товар позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у визначеному п. 3.1 Договору розмірі - 204 240,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №90 від 17.04.2020, №117 від 18.05.2020 та №94 від 24.04.2020.

Листом №08/991 від 27.05.2020 Установа звернулася до Товариства з претензією, у відповідності до якої вказувало на те, що придбані за Договором лікарські засоби входять до Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, а тому звільняються від оподаткування ПДВ, у зв`язку з чим кошти, які сплачені за їх придбання, в частині суми 34 040,00 грн. як податок на додану вартість, є надлишково сплаченими на рахунок Товариства, у зв`язку з чим підлягають поверненню Установі.

У відповідь на вказану претензію Товариство листом №60 від 01.06.2020 повідомило Установу про те, що операція з продажу поставлених на підставі Договору товарних позицій не може бути звільнена від сплати податку на додану вартість, оскільки відсутні визначені п. 3 Примітки до наведеного Переліку товарів умови для цього.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач вказує на не законність п. 3.1 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 34 040,00 грн та наявність правових підстав для зобов`язання Товариства повернути Установі грошові кошти у наведеній сумі.

А отже, як правильно вказав суд першої інстанції, для вирішення спору необхідним є дослідження питання звільнення спірної операції з продажу товару за Договором від сплати податку на додану вартість в силу приписів п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, адже жодні інші обставини перебігу правовідносин за Договором не заперечуються сторонами (в т.ч. укладення Договору, передача товару на його виконання, оплата його вартості).

Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, діючій на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Тобто, в силу навчених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік ).

При цьому, відповідно до приміток до Переліку (в редакції, діючій на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним), в яких роз`яснено порядок його застосування - визначення відповідності товарів наведеному переліку, було визначено, що:

1. Коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

2. Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3048);

2) термін засоби індивідуального захисту вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 (Офіційний вісник України, 2008 р., №66, ст. 2216), або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3046).

3. Для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 (Офіційний вісник України, 2008 р., №66, ст. 2216); або

- подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Переліку до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, не є автоматичним, а пов`язано з наявність однієї з таких умов:

- поданням декларації про відповідність та нанесення на відповідний товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755 (Офіційний вісник України, 2013 р., №82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 (Офіційний вісник України, 2008 р., №66, ст. 2216);

або

- подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Сторонами не заперечується, що постачальний за Договором товар зазначений в розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Переліку.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із визначених в п. 3 Примітки до Переліку умови для віднесення поставлених за Договором товарів до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, а саме: подання відповідної декларації про відповідність з нанесення у визначеному порядку знаку відповідності технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг спірних товарів.

Наведене виключає можливість застосування при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товарів за Договором положень п. 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, діючій на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним), тобто, виключає можливість звільнення від сплати податку на додану вартість, адже відсутня така умова як здійснення операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Посилання позивача на те, що встановлення Кабінетом Міністрів України в п. 3 приміток до Переліку зазначених умов віднесення товарів до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, є протиправним та виходить за межі компетенції Кабінету Міністрів України судом відхиляється з огляду на те, що саме положеннями п. 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким і було доповнено пунктом 71 підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, діючій на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним), на Кабінет Міністрів України було покладено обов`язок із прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону.

Тобто, саме в межах визначених законодавцем повноважень Кабінетом Міністрів України і було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 Перелік з примітками відносно порядку його застосування, адже по своїй суті такий Перелік в частині визначення Медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, містять лише загальні найменування таких виробів, обладнання та товарів, що безумовно потребує певного порядку для віднесення до них конкретних виробів, обладнання та товарів, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість.

До того ж, суд враховує, що укладаючи Договір Установа в повній мірі була обізнана із змістом постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, на що безпосередньо вказує зміст п. 2.1 такого правочину, а тому з метою попередження наслідків своїх дій з проведення операції купівлі-продажу спірних товарів у Товариства у вигляді сплати податку на додану вартість могла перевірити до фактичного виконання такого Договору відсутність визначених в п. 3 Примітки до Переліку умов для віднесення замовлених за Договором товарів до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 в силу відсутності доказів визнання її нечинною та приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України підлягає обов`язковому застосуванню при вирішення переданого в межах даної справи на розгляду суду спірного питання, як така, що регулює відповідні правовідносини, з яких виник спір.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неврахування ієрархії нормативно правових актів, оскільки нормами чинного законодавства передбачено лише те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, водночас ієрархію нормативно правових актів як загальних так і спеціальних нормами чинного законодавства не визначено, а тому дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що нормативно правові акти Кабінету Міністрів України на які послався суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, в даному випадку, є спеціальними нормами, які прийняті за дорученням законодавчого органу, про що вказано в п. 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , які конкретизують порядок виконання закону та мають застосовуватись в даному випадку.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявності підстав для звільнення спірної операції від сплати ПДВ, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного пункту Договору, а отже і підстав для повернення сплаченої суми ПДВ.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що відповідач чи оспорюваний пункт договору порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов задоволенню не підлягає.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи, колегією суддів не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Колегією суддів було перевірено доводи апелянта та не встановлено ні наявності підстав для скасування оскаржуваного рішенні, ні підстав для задоволення позову.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі № 910/14765/20 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі № 910/14765/20 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі № 910/14765/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 у справі № 910/14765/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державною установою Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна