Рішення

від 06.07.2021 по справі 905/428/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2021 м.Харків Справа № 905/428/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи підприємця Дядя Сергія Павловича, смт.Велика Новосілка, Донецька область

до відповідача 1: Споживчого товариства Потребітель , смт.Велика Новосілка, Донецька область

до відповідача 2: Великоновосілківської селищної ради, смт.Велика Новосілка, Донецька область

до відповідача 3: Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації, смт.Велика Новосілка, Донецька область

до відповідача 4: Великоновосілківської державної нотаріальної контори, смт.Велика Новосілка, Донецька область

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів: не з`явились

Суть справи:

Позивач, фізична особа підприємець Дядя Сергій Павлович, смт.Велика Новосілка, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача 1 Споживчого товариства Потребітель , смт.Велика Новосілка, Донецька область, відповідача 2 Великоновосілківської селищної ради, смт.Велика Новосілка, Донецька область, відповідача 3 Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації, смт.Велика Новосілка, Донецька область та відповідача 4 Великоновосілківської державної нотаріальної контори, смт.Велика Новосілка, Донецька область, про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківської селищної ради №6/13-160 від 29.11.2011 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству Потребітєль ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м., що укладений між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством Потребітєль , посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25.07.2012 та зареєстрований в реєстрі за №764; визнання протиправним та скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності Споживчого товариства Потребітєль на земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м.; визнання протиправним та скасувати рішення начальника Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації Христофорової А.А. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ринок по продажу продовольчих і промислових товарів Споживчого товариства Потребітєль за адресою вул.Октябрська, 39 а, смт.Велика Новосілка, Донецька область , зареєстрованого 10.10.2007 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №9887622.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що рішення Великоновосілківської селищної ради №6/13-160 від 29.11.2011 про продаж земельної ділянки Споживчому товариству Потребітєль було прийнято всупереч порядку встановленому статтями 127, 128 та глави 21 Земельного Кодексу України, з порушенням вимог статті 21 Закону України Про оцінку земель , а саме без попереднього прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без здійснення державної експертизи звіту з експертної грошової оцінки землі, який був складений ТОВ Содействие Сервис та без проведення торгів, що необхідно у разі продажу земель громадської забудови. Тобто купівля-продаж земельної ділянки кадастровий №1421255100-04-003-0054 відбулася не у спосіб визначений законодавством України.

Ухвалою від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.2021.

23.04.2021 через канцелярію суду від відповідача 2 Великоновосілківської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву №01-25-736 від 19.04.2021, згідно якого відповідач, зазначаючи про безпідставність позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою від 19.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та підготовче засідання відкладено на 15.06.2021.

13.04.2021, 31.05.2021 та 06.07.2021 через канцелярію суду від відповідача 3 Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації, надійшли заяви про розгляд справи без участі його представника.

21.04.2021 та 31.05.2021 через канцелярію суду від відповідача 4 Великоновосілківської державної нотаріальної контори надійшли лист №301/01-16 від 08.04.2021 та №484/01-16 від 26.05.2021 про розгляд справи без участі його представника.

10.06.2021 через систему Електронний суд та 11.06.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.06.2021 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява б/н від 10.06.2021 про долучення документів на підтвердження надсилання копії відповіді на відзив відповідачам у справі.

15.06.2021 на електрону адресу суду від відповідача 1 Споживчого підприємства Потребітель надійшов лист, в якому останній просить поновити строк для подання відзиву, викликати свідків, застосувати до позовних вимог строк позовної давності та в задоволені позову відмовити.

Однак, згідно довідки відділу аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області поданий відповідачем 1 документ (лист з додатками) не підписаний електронним цифровим підписом уповноваженої особи, тому він не може вважатися оригіналом електронного документа у зв`язку з чим судом до розгляду не приймається.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання 15.06.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 06.07.2021.

У засідання суду 06.07.2021 позивач та представники відповідачів не з`явилися; про місце, дату та час засідання суду сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідачами 1, 3, 4 відзиви по позовну заяву не надані.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, та оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 202 ГПК України за відсутністю представників сторін.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

За змістом позовної заяви позивач Дядя Сергій Павлович , зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював свою діяльність на ринку з продажу продовольчих і промислових товарів, який належав Великоновосілківській селищній раді, а на даний час перебуває у власності Споживчого товариства Потребітєль .

17.02.2005р. між Великоновосілківським сільським споживчим товариством Агора та Споживчим товариством Потребітєль було укладено договір купівлі-продажу ринку по продажу продовольчих і промислових товарів, що знаходиться в смт. Велика Новосілка по вул. Октябрська, 39 а .

10.10.2007 начальником Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації булла здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно ринок по продажу продовольчих і промислових товарів Споживчого товариства Потребітєль за адресою вул.Октябрська, 39 а, смт.Велика Новосілка, Донецька область , зареєстрованого у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №9887622.

29.11.2011 Великоновосілківською селищною радою прийнято рішення №6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2148 кв.м на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна за адресою: вул.Октябрська, 39а, смт.Велика Новосілка, Донецька область Споживчому товариству Потребітєль .

25.07.2012 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м., між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством Потребітєль , який був посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори.

29.08.2017 керівник Комунального підприємства Великоновосілківське районне БТІ на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори, склала технічний паспорт на ринок по продажу продовольчих та промислових товарів.

Як зазначає позивач, після переходу права власності до Споживчого товариства Потребітєль виник спір з приводу розміру відповідних платежів, пов`язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

За твердженнями позивача оспорюване ним рішення Великоновосілківської селищної ради від 29.11.2011 №6/13-160 про продаж земельної ділянки прийнято з порушенням порядку встановленого статтями 127, 128 та глави 21 Земельного Кодексу України, з порушенням вимог статті 21 Закону України Про оцінку земель , а саме без попереднього прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без здійснення державної експертизи звіту з експертної грошової оцінки землі, який був складений ТОВ Содействие Сервис та без проведення торгів, що необхідно у разі продажу земель громадської забудови.

Оскільки продана земельна ділянка відносилась до земель громадської забудови, позивач вважає, що він мав право за умови проведення конкурсу на її викуп відповідно до статті 134 Земельного кодексу України, чим, на думку позивача, було порушено його права користування (власності) на спірне нерухоме майно.

Тобто купівля-продаж земельної ділянки кадастровий №1421255100-04-003-0054 відбулася не у спосіб визначений законодавством України.

Отже, предметом розгляду є позовні вимоги фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича до відповідачів про визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківської селищної ради від 29.11.2011 №6/13-160 про продаж земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.07.2012, укладеного між відповідачами Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством Потребітель , а також визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі нього похідних рішень про реєстрацію права власності на земельну ділянку та рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. г частини 3 статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у частині 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №910/4292/13) .

Враховуючи викладене, встановлення факту порушення прав позивача внаслідок прийняття відповідного рішення має передувати встановленню факту його невідповідності нормам законодавства .

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Отже, за нормами цивільного законодавства суб`єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Згідно правового висновку зробленого Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Це може бути у випадках, коли: - права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені;

- інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).

Отже, для звернення до суду з позовом, позивач повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Судом встановлено, що позивач не є стороною за оспорюваним правочином укладеним на виконання оспорюваного рішення Ради, та безпосереднім учасником правовідносин, які виникли на його підставі між відповідачем 1 та відповідачем 2. А сторони оспорюваного правочину не ставлять під сумнів його дійсність.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач був учасником відносин з набуття у власність земельної ділянки відповідачем 1 Споживчого товариства Потребітель на підставі оскаржуваного рішення Великоновосілківської селищної ради від 29.11.2011 №6/13-160 про продаж земельної ділянки.

Також в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача певних прав щодо нерухомого майна ринок по продажу продовольчих і промислових товарів до та/або після прийняття рішення начальником Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію 10.10.2007 права власності на вказане майно Споживчого товариства Потребітєль .

В якості доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи копію витягу з ЄРДР кримінального провадження, копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копію витягу з Державного реєстру правочинів, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.07.2012, копію висновку про ринкову вартість земельної ділянки, копії рішень Великоновосілківської селищної ради №6/3-28 та №6/13-160, №6/18-227, копію технічного паспорту.

Проте вказані докази не є доказами того, що позивач мав певні права та майновий інтерес щодо спірної земельної ділянки та нерухомого майна, що розташоване на вказаній ділянці на час здійснення 10.10.2007 державної реєстрації нерухомого майна, прийняття Великоновосілківською селищною радою рішення №6/13-160 від 29.11.2011 та укладання договору купівлі продажу земельної ділянки від 25.07.2012.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно із частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Судом, згідно вимог ГПК України позивачу надавалась в повному обсязі можливість подати документи щодо обґрунтування його правової позиції по суті справи та подання доказів. Також за наявності обставин неможливості самостійно надати докази позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням в порядку статті 81 ГПК України про витребування доказів. Однак, позивач із клопотанням про витребування доказів до суду не звертався.

Отже, оскільки норми статті 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, за інформацією з Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2020 у справі №905/2029/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, встановлений факт самовільного зайняття ФОП Дядя С.П. земельної ділянки, площею 10,0 кв.м, яка є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:04:003:0054, загальною площею 0,2148 га, що розташована у смт. Велика Новосілка, вул. Центральна. 39-А .

Вказаним судовим рішенням зобов`язано ФОП Дядя С.П. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 10,0 кв.м, яка є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:04:003:0054, загальною площею 0,2148 га, що розташована у смт. Велика Новосілка, вул. Центральна. 39-А , привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу тимчасової, нестаціонарної споруди (кіоску) та повернути її.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, факт самовільного зайняття ФОП Дядя С.П. частині земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:04:003:0054, загальною площею 0,2148 га, що розташована у смт. Велика Новосілка, вул. Центральна. 39-А та відсутності у останнього відповідних прав щодо вищевказаної земельної ділянки встановлений рішенням суду та не підлягає доказуванню відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

Таким чином, позивач не може бути визнаний особою, яка має право, станом на момент подання позову оспорювати права відповідачів у контексті проведення 10.10.2007 державної реєстрації права власності на нерухоме майно, прийняття спірного рішення Великоновосілківської селищної ради від 29.11.2011 №6/13-160 про продаж земельної ділянки, укладеного між відповідачами 1 та 2 на виконання вказаного рішення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх співвідношенні.

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 73, 74 ГПК України, порушення його суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого останнім подано позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Дядя С.П. з огляду на те, що ним не доведено порушення оспорюваним рішенням, договором, рішенням про реєстрацію права власності прав за захистом яких звернулась вказана особа.

Аналогічну правову позицію про те, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №911/441/18, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19.

З огляду на наведені вище мотиви суд не розглядає іншу вимогу, оскільки за умови висновку суду про не доведення позивачем порушення його прав та інтересів відсутні правові підстави для розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі договору похідного рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича, смт.Велика Новосілка, Донецька область до відповідача 1: Споживчого товариства Потребітель , смт.Велика Новосілка, Донецька область, відповідача 2: Великоновосілківської селищної ради, смт.Велика Новосілка, Донецька область, відповідача 3: Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації, смт.Велика Новосілка, Донецька область, відповідача 4: Великоновосілківської державної нотаріальної контори, смт.Велика Новосілка, Донецька область про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору, відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 06.07.2021.

Суддя М.О. Лейба