Рішення

від 24.06.2021 по справі 1.380.2019.004336

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року справа №1.380.2019.004336

зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Шведа Б.В.,

за участю представників сторін:

позивача Марчук Н.А.,

відповідача Тарасович О.І.,

третьої особи Рудика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КрісталЕссет Менеджмент» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування рішення, скасування містобудівних умов та обмежень, -

в с т а н о в и в :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» (далі - ОСББ «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» ) звернулося з позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістал Ессет Менеджмент» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» , в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.03.2019 року № 200 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Резерв плюс» багатоквартирних житлових будинків №№ 3, 6, 7 (на генплані), громадських будівель (з торгово-офісними площами, апарт-готелем, готелем) №№ 1, 2, 4, 5 (на генплані) з паркінгом, вбудованим приміщенням групи тимчасового перебування дітей № 6.1 (на генплані) та об`єктами інженерної інфраструктури (дахові котельні, трансформаторна підстанція) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель (у 7-ми чергах будівництва)» ;

-скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирних житлових будинків №№ 3, 6, 7 (на генплані), громадських будівель (з торгово-офісними площами, апарт-готелем, готелем) №№ 1,2,4, 5 (на генплані) з паркінгом, вбудованим приміщенням групи тимчасового перебування дітей № 6.1 (на генплані) та об`єктами інженерної інфраструктури (дахові котельні, трансформаторна підстанція) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель (у 7-ми чергах будівництва).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що приймаючи рішення Виконавчий комітет Львівської міської ради порушив вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Державних будівельних норм, права ОСББ «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» та власників квартир у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 на користування власністю та належне обслуговування будинку. При цьому, зазначає, що враховуючи фактичне розташування земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , містобудівні умови і обмеження, надані оскаржуваним рішенням, унеможливлюють дотримання вимог ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій в частині обслуговування будинку по АДРЕСА_1 . Окрім того, зазначає, що наміри забудови земельної ділянки та вказані містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що є підставою для скасування таких містобудівних умов та обмежень та рішення про їх затвердження. Просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що ОСББ «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» не навело достатніх підстав щодо порушення його прав та інтересів у публічно-правовій сфері. Вважає, що доводи позивача грунтуються на припущеннях, без визначення конкретних прав, свобод та інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Окрім того, зазначає, що містобудівні умови та обмеження не є частиною містобудівної документації, а лише частиною вихідних даних, які відображають встановлені містобудівною документацією вимоги. Вказує, що при поданні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень заявником було надано усі необхідні документи для отримання адміністративної послуги і дотримано порядку та способу їх подання відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги - надання містобудівних умов та обмежень для проектування, об`єкта будівництва на проектування та будівництво об`єктів архітектури і містобудування, затвердженої рішенням виконкому від 30.03.№350. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується та порушує права позивача. Так, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.03.2019 року № 200 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці загальною площею 1,4804 по АДРЕСА_1 , яка включає в себе землю, що слугує єдиним і єдино можливим (з огляду на містобудівну документацію цієї частини міста) заїздом до багатоквартирного будинку, оскільки така в ОСББ «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» взагалі відсутня. Також зазначив, що розміщення житлових будинків у зоні Г-2 не відповідає чинній містобудівній документації.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» надійшли пояснення, в яких посилається на те, що Містобудівні умови та обмеження, затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 200 від 01 березня 2019 року, містять всю інформацію, передбачену ч. 5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» має право проектувати та споруджувати на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будь-які об`єкти, які є допустимими згідно містобудівної документації на місцевому рівні (тобто не суперечать Генеральному плану м.Львова, Плану Зонування територій Шевченківського р-ну м. Львова (затверджені ухвалою Львівської міської ради №4657 від 21.05.2015 № 2914 від 25.01.2018), детальному плану території у районі АДРЕСА_2 (затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1103 від 12.10.2018), та згідно Містобудівних умов та обмежень, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 200 від 01.03.2019. При цьому, вирішення питання щодо наявності (відсутності) порушення вимог вищевказаних норм забудовником, можливе лише на етапі проектування та будівництва. Відтак, вважає, що на етапі отримання замовником Містобудівних умов та обмежень будь-які висновки щодо суперечності дій забудовника вимогам законодавства є передчасними та необґрунтованими. Окрім того, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» в документах на отримання Містобудівних умов та обмежень визначив свої наміри будівництва, які повністю відповідають містобудівній документації місцевого рівня, в тому числі і щодо можливих видів забудови зони Г-2. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 25.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КрісталЕссет Менеджмент» явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, належним чином була повідомлена про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23 травня 2018 року між Львівською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Резерв ПЛЮС (орендарем) був укладений Договір оренди землі, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Резерв ПЛЮС отримало право орендного користування земельною ділянкою площею 1,4804 га (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036). розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на термін до 29 червня 2027 року, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об`єктів громадського призначення. Вказаний договір оренди зареєстрований у Львівській міській раді 23 травня 2018 року за № Ш-4089, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис.

25 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Резерв ПЛЮС звернулося до виконавчого комітету Львівської міської ради щодо видачі Містобудівних умов та обмежень на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 200 від 01 березня 2019 року були затверджені Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю Резерв ПЛЮС багатоквартирних житлових будинків №№ З, 6, 7 (на генплані), громадських будівель (з торгово-офісними площами, апарт-готелем, готелем) №№ 1, 2, 4, 5 (на генплані) з паркінгом, вбудованим приміщенням групи тимчасового перебування дітей № 6.1 (на генплані) та об`єктами інженерної інфраструктури (дахові котельні, трансформаторна підстанція) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель (у 7-ми чергах будівництва).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся з даними позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч.2 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з ч.4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до ч.5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Як вбачається зі змісту Містобудівних умов та обмежень, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 200 від 01 березня 2019 року, останні містять всю інформацію, передбачену ч. 5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно п. 1.3. МБУО: Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації па місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 1,4804 га (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) - 03.15 для будівництва та обслуговування інших видів громадської забудови.

Вид використання - будівництво та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з розміщенням торгово-офісних приміщень та об`єктів громадського призначення відповідно до витягу з Державного земельного кадастру.

Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Функціональне призначення земельної ділянки - зона Г-2 - зона центру ділової, громадської діяльності районного (місцевого) значення відповідно до рішення виконавчого комітету від 12.10.2018 року №1103 Про затвердження детального плану території міста у районі АДРЕСА_2 , плану зонування територій (зонінгу) Шевченківського району, затвердженого ухвалами міської ради від 21.05.2015 р. №4657 та від 25.01.2018 р. №2914.

Також в Містобудівних умовах та обмеженнях зазначено:

-максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки -51% (п.2.2);

-мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд (в тому числі - будинку АДРЕСА_1 ) - об`єкт запроектувати з дотриманням вимог діючих будівельних норм у межах відведеної земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:03:001:0036) по межі червоної лінії АДРЕСА_3 на генплані (п.2.4);

-планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) - проектним рішенням врахувати вимоги рішення виконавчого комітету від 12.10.2018 № 1103 Про затвердження детального плану території у районі просп. В. Чорновола, вул. Хімічної, вул. Лемківської, вул. Замарстинівської та плану зонування Шевченківського району з дотриманням вимог діючих будівельних норм.

З матеріалів справи судом встановлено, що після опрацювання всіх поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Резерв ПЛЮС документів, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, встановлених ч.4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , рішенням від 01.03.2019 року № 200 виконавчого комітету Львівської міської ради правомірно затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирних житлових будинків №№ 3, 6, 7 (на генплані), громадських будівель (з торгово-офісними площами, апарт-готелем, готелем) №№ 1, 2, 4, 5 (на генплані) з паркінгом, вбудованим приміщенням групи тимчасового перебування дітей № 6.1 (на генплані) та об`єктами інженерної інфраструктури (дахові котельні, трансформаторна підстанція) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель (у 7-ми чергах будівництва)» третій особі у даній справі.

Окрім того, судом встановлено, що по формі та змісту містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, що затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.03.2019 року № 200 відповідають вимогам ч.5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою встановлено вичерпний перелік містобудівних умов та обмежень.

Покликання позивача щодо того, що наміри забудови третьої особи не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, у зв`язку з чим Виконавчий комітет Львівської міської ради повинен був відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч.1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

План зонування території розробляються на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (ч.1 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

За приписами ч.1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України Про основи містобудування до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування території, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території детальних планів територій.

Так, ухвалами Львівської міської ради №4657 від 21.05.2015 та №2914 від 25.01.2018 затверджено план зонування (зонінгу) Шевченківського району м.Львова, а рішенням від 12.10.2018 №1103 затверджено детальний план території.

Суд зазначає, що видані містобудівні умови та обмеження повністю відповідають плану зонування, а також детальному плану території, затвердженому рішенням виконавчого комітету №1103 від 12.10.2018 Про затвердження детального плану території у районі просп.В.Чорновола, вул.Хімічної, вул.Лемківської, вул.Замарстинівської.

Враховуючи наведене, Виконавчий комітет Львівської міської ради станом на день затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Резерв плюс» багатоквартирних житлових будинків №№ 3, 6, 7 (на генплані), громадських будівель (з торгово-офісними площами, апарт-готелем, готелем) №№ 1, 2, 4, 5 (на генплані) з паркінгом, вбудованим приміщенням групи тимчасового перебування дітей № 6.1 (на генплані) та об`єктами інженерної інфраструктури (дахові котельні, трансформаторна підстанція) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель (у 7-ми чергах будівництва)» діяв в порядку та в спосіб, що визначений чинним на той час законодавством, відтак, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування рішення відповідача про затвердження таких містобудівних умов та обмежень.

Щодо встановлення наявності/відсутності порушення прав позивача суд виходить з наступного.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 року по справі №21-34а15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 року).

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 року № 2138а15.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що у правовідносинах із затвердження містобудівних умов та обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв ПЛЮС» , ОСББ «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС» не є учасником (суб`єктом) правовідносин, що передбачені у оспорюваному позивачем рішенні, як акта індивідуальної дії, таке рішення відповідача не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а тому відсутнє право на захист.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду, гарантоване Конституцією України, та, зокрема, закріплене в КАС України, має ґрунтуватися на реальному порушенні прав особи з боку суб`єкта владних повноважень, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За визначенням, наведеним у п. 19 ч. 1 ст. 4 індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте чи прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Згідно з ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта, на якого він поширюється.

Таким чином, у разі порушення індивідуально правовим актом прав, свобод та інтересів у суб`єкта, на якого поширюється дія акту, виникає право на захист. При цьому, оскаржений акт породжує права й обов`язки тільки того суб`єкта, якому його адресовано.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що звернення до суду передує порушення індивідуально правовим актом прав, свобод та інтересів суб`єкта того, якому його було адресовано та з якими на його підставі виникає публічно правовий спір.

Таким чином, оскільки оскаржуваним рішенням в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких негативних рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок прийняття та індивідуальність оскарження рішення та відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про затвердження таких містобудівних умов та обмежень, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 139 КАС України, такі стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положеньКАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2021 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна